Чинна редакція статті — з 16.01.2003
Стаття 1257 ЦК. Недійсність заповіту
1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Практика Верховного Суду
Правові позиції Верховного Суду, які застосовують цю статтю. Найновіші — першими.
-
Рідний дядько спадкоємця за заповітом як близький родич у розумінні п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України
-
Повноваження на посвідчення заповіту в сільській раді та наслідки їх відсутності
-
Щодо вимоги про визнання недійсним нікчемного заповіту як неналежного способу захисту
-
Нікчемний заповіт не може бути визнаний недійсним в судовому порядку
-
Нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення
Запитайте про цю статтю в Claude або ChatGPT
Підключіть MCP-сервер Merit — і асистент читатиме статтю в редакції на потрібну дату, разом із практикою Верховного Суду і даними реєстрів. Кожна відповідь — з джерелом.