Чинна редакція статті — з 26.12.2024
Стаття 96-1 КК. Спеціальна конфіскація
1. Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
2. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі:
1) обвинувального вироку суду;
2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру;
4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру;
5) ухвали суду про застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру.
3. У випадках, коли об’єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного обороту, вона може бути застосована на підставі:
1) ухвали суду про закриття кримінального провадження з інших підстав, аніж звільнення особи від кримінальної відповідальності;
2) ухвали суду, постановленої в порядку частини дев’ятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо кримінальне провадження закривається ними.
Практика Верховного Суду
Правові позиції Верховного Суду, які застосовують цю статтю. Найновіші — першими.
-
Щодо можливості спеціальної конфіскації майна, що перебуває у спільній власності (статті 96-1, 96-2 КК)
-
Застосування судом апеляційної інстанції спеціальної конфіскації не є тим «іншим випадком», передбаченим ч. 1 ст. 421 КПК, що погіршує становище обвинуваченого
-
Застосування спеціальної конфіскації до вилучених у засудженого за ч. 1 ст. 369 КК грошових коштів. Можливість конфіскації неправомірної вигоди на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК.
-
Умови, за яких касаційний суд позбавлений можливості самостійно вирішувати питання наявності матеріально-правових підстав для застосування спеціальної конфіскації. Матеріально-правові та процесуальні підстави застосування спеціальної конфіскації.
-
Відсутність підстав для апеляційного оскарження вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості, у разі незастосування статей 96-1, 96-2 КК щодо спеціальної конфіскації та порушення приписів ст. 100 КПК
-
Застосування п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК у разі, коли на час постановлення вироку з санкції ч. 1 ст. 203-2 КК виключено можливість конфіскації грального обладнання, а ст. 96-1 КК у редакції Закону № 1019-VIII не могла бути застосована (ч. 2 ст. 5 КК)
Запитайте про цю статтю в Claude або ChatGPT
Підключіть MCP-сервер Merit — і асистент читатиме статтю в редакції на потрібну дату, разом із практикою Верховного Суду і даними реєстрів. Кожна відповідь — з джерелом.