Чинна редакція статті — з 23.05.1995
Стаття 333 КТМ. Критерії встановлення винагороди
Винагорода встановлюється з метою заохочення рятувальних операцій з урахуванням таких критеріїв (незалежно від порядку, в якому вони викладені):
1) врятована вартість судна та іншого майна;
2) майстерність і зусилля рятівника у відверненні або зменшенні шкоди навколишньому природному середовищу;
3) ступінь успіху, досягнутого рятівником;
4) характер і ступінь небезпеки;
5) майстерність і зусилля рятівника у рятуванні судна, іншого майна, людей;
6) затрачений рятівником час, понесені ним витрати і збитки;
7) ризик відповідальності та інший ризик, на які наражався рятівник або його обладнання;
8) швидкість надання послуг;
9) наявність і використання суден або іншого обладнання, призначених для рятувальних операцій;
10) стан готовності та ефективність обладнання рятівника і його вартість.
Встановлена винагорода виплачується всіма особами, заінтересованими в судні та іншому майні, пропорційно їх відповідній врятованій вартості. У разі виплати винагороди однією з цих осіб вона має право регресу до інших заінтересованих осіб у розмірі їх відповідних часток.
Практика Верховного Суду
У базі правових позицій Верховного Суду не знайдено позиції, що посилається на цю статтю.
Запитайте про цю статтю в Claude або ChatGPT
Підключіть MCP-сервер Merit — і асистент читатиме статтю в редакції на потрібну дату, разом із практикою Верховного Суду і даними реєстрів. Кожна відповідь — з джерелом.