До змісту
Верховний Суд · правові позиції

Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року

Правові позиції Верховного Суду в розділі «Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року», нові першими. Пошук нижче шукає в цьому розділі.

Нові позиції

Знайдено 13 позицій

Джерело: lpd.court.gov.ua, оновлено 29.10.2026

  1. ККС ВС Докази, їх належність та допустимість (статті 84–86)

    Допустимість доказів при долученні матеріалів кримінальної справи, розслідування якої здійснювалось відповідно до КПК 1960 року, при об’єднанні з кримінальним провадженням, розслідування якого здійснюється у порядку, передбаченому КПК 2012 року

    Долучення матеріалів кримінальної справи, розслідування якої здійснювалось відповідно до КПК 1960 року за заявою потерпілого, при об’єднанні з кримінальним провадженням, розслідування якого здійснюється у порядку, передбаченому КПК 2012 року, не призводить до автоматичного визнання доказів недопустимими, якщо вони зібрані у порядку, що діяв до набрання чинності КПК 2012 року, та з урахуванням того, що відомості до ЄРДР за заявою потерпілого були внесені за тим же фактом, за яким вже здійснювалося досудове розслідування.

    На сайті Верховного Суду ↗

  2. ККС ВС Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року

    Щодо повноважень Верховного Суду на перегляд за нововиявленими обставинами рішення ВСУ, який за КПК 1960 р. виконував функції касаційного суду

    Відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 33 КПК ВС наділений повноваженнями щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення ВСУ, який за КПК 1960 р. виконував функції суду касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім, як судом першої інстанції.

    На сайті Верховного Суду ↗

  3. ККС ВС Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року

    Щодо процесуального закону, яким має керуватися суд при вирішенні питання допустимості доказів, зібраних у порядоку КПК 1960 р.

    При вирішенні питання допустимості доказів, зібраних у порядку КПК 1960 р., суд має враховувати вимоги перехідних положень КПК 2012 р., за якими допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається в порядку, що діяв до набрання ним чинності. Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 101, ст. 127 КПК 1960 р. (у редакції на час проведення відповідних слідчих дій), які регламентують порядок обов’язкового залучення не менше двох понятих при провадженні певних слідчих дій (обшуку, виїмки, огляду, пред’явленні осіб і предметів для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події, опису майна), понятими не можуть бути працівники органів дізнання. Тому в разі залучення понятими солдатів строкової служби військової контррозвідки, які були співробітниками СБУ, докази, отримані в результаті проведення відповідних слідчих дій, є недопустимими

    На сайті Верховного Суду ↗

  4. ККС ВС Застосування норм процесуального права

    Щодо відновлення строку на касаційне оскарження вироку апеляційного суду, постановленого ним як судом першої інстанції (ст. 353, ст. 386 КПК 1960 року)

    Вирішення питання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку апеляційного суду, постановленого ним як судом першої інстанції в порядку КПК 1960 р., віднесене до компетенції конкретного апеляційного суду, який розглянув справу і постановив такий вирок (ст. 353, ст. 386 КПК 1960 року).

    На сайті Верховного Суду ↗

  5. ККС ВС Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року

    Докази, отримані в результаті оперативної закупки, проведеної під час дії КПК 1960 року в межах оперативно-розшукової справи, та допустимість даних, отриманих за її результатами, до порушення кримінальної справи

    Докази, отримані в результаті оперативної закупки, проведеної під час дії КПК 1960 року в межах оперативно-розшукової справи, що була заведена для перевірки заяви про вчинення злочину, повинні оцінюватися судом за правилами, визначеними цим Кодексом. Проведення оперативної закупки до порушення кримінальної справи не суперечить вимогам, передбаченим ч. 5 ст. 97 КПК 1960 року, та не свідчить про недопустимість даних, отриманих за результатами її проведення, як доказів. Відсутність на матеріалах оперативної закупки грифа секретності не може свідчити про незаконність її проведення.

    На сайті Верховного Суду ↗

  6. ККС ВС Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року

    Розгляд клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 5 ст. 353 КПК 1960 р.). Непорушення засудженим протягом тривалого часу питання про перегляд судового рішення.

    Ураховуючи формулювання ч. 4 ст. 353 КПК 1960 р., якою передбачено дискреційні повноваження апеляційного суду у разі розгляду клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, такий апеляційний суд може прийняти одне з двох рішень, а саме залишити ухвалу місцевого суду без зміни, а апеляційну скаргу – без задоволення або скасувати ухвалу місцевого суду та відмовити у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне (касаційне) оскарження. Апеляційний суд законодавчо наділений повноваженнями відновити пропущений строк на апеляційне (касаційне) оскарження, здійснивши оцінку підстав для відновлення пропущеного строку та вирішивши питання про відновлення вказаного строку чи про відмову в його відновленні (ч. 5 ст. 353 КПК 1960 р.). Висновок апеляційного суду про те, що засуджений скористався своїм правом на подачу касаційної скарги, під час розгляду якої була дотримана належна правова процедура щодо забезпечення касаційного оскарження, є обґрунтованим, якщо упродовж більше одинадцяти років засуджений та його захисник (захисники) не порушували питання щодо перегляду (оскарження) судових рішень з урахуванням тих доводів, про які ними повідомлялося раніше у численних клопотаннях.

    На сайті Верховного Суду ↗

  7. ККС ВС Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року

    Участь у судових засіданнях одного із захисників за відсутності іншого

    Участь у судових засіданнях одного із захисників за відсутності іншого не призвела до порушення права засудженого на захист.

    На сайті Верховного Суду ↗

  8. ККС ВС Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року

    Розгляд апеляційним судом справи за відсутності особи, явка якої була обов’язковою, але вона неодноразово не з’являлася у судове засідання у зв’язку з чим її було оголошено у розшук

    Розгляд апеляційним судом справи за відсутності особи, явка якої була обов’язковою, але вона неодноразово не з’являлася у судове засідання через що її було оголошено у розшук, є порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки остання не мала можливості брати участь у кримінальному розгляді та виступити на свій захист.

    На сайті Верховного Суду ↗

  9. ККС ВС Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року

    Допустимість протоколу огляду місця події у випадку складання його працівником оперативного підрозділу

    Складання протоколу огляду місця події працівником оперативного підрозділу у порядку та на підставах, передбачених ст. 103, ч. 2 ст. 104, ст. 103 КПК України 1960 року, а не слідчим, не має наслідком визнання відповідного протоколу недопустимим доказом.

    На сайті Верховного Суду ↗

  10. ККС ВС Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року

    Недопустимість доказів. Використання показань свідка, який у подальшому набув статусу обвинуваченого чи підозрюваного

    Використання показань свідка, який у подальшому набув статусу обвинуваченого чи підозрюваного, є порушенням права «на мовчання», а також порушенням права не свідчити проти себе, внаслідок чого такі докази мають бути визнані судом недопустимими.

    На сайті Верховного Суду ↗

  11. ККС ВС Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року

    Оцінка допустимості доказів, отриманих під час адміністративного затримання

    Оскільки адміністративне затримання особи може бути використано для забезпечення її перебування під вартою як підозрюваного у кримінальному провадженні, то суд має надати оцінку допустимості доказів, здобутих під час адміністративного затримання, та забезпеченню реалізації затриманим його процесуальних прав.

    На сайті Верховного Суду ↗

  12. ККС ВС Звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75–78)

    Неможливість призначення конфіскації майна як додаткового покарання при застосуванні ст. 75 КК

    Стаття 77 КК визначає, які додаткові покарання можуть бути призначені у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, серед них відсутня конфіскація майна. Тому при застосуванні положень ст. 75 КК конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена.

    На сайті Верховного Суду ↗

  13. ККС ВС Звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75–78)

    Звільнення від відбування покарання з випробуванням після призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень

    У разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі ст. 70 КК остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру.

    На сайті Верховного Суду ↗

Позиції підготовлено аналітиками Верховного Суду. Це не цитата рішення: перед посиланням у процесуальному документі прочитайте саму постанову.

Практика у вашій справі

Merit сам знаходить позиції Верховного Суду для вашої справи

Merit читає матеріали справи, будує позицію і підбирає практику на її підтримку. Кожне посилання можна відкрити і перевірити.

Замовити демо Позиції ВС у Claude і ChatGPT