Действующая редакция статьи — с 16.01.2003
Статья 1257 ГК. Недійсність заповіту
1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Практика Верховного Суда
Правовые позиции Верховного Суда, применяющие эту статью. Сначала новые. Позиции — на украинском языке.
-
Рідний дядько спадкоємця за заповітом як близький родич у розумінні п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України
-
Повноваження на посвідчення заповіту в сільській раді та наслідки їх відсутності
-
Щодо вимоги про визнання недійсним нікчемного заповіту як неналежного способу захисту
-
Нікчемний заповіт не може бути визнаний недійсним в судовому порядку
-
Нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення
Спросите об этой статье в Claude или ChatGPT
Подключите MCP-сервер Merit — и ассистент будет читать статью в редакции на нужную дату, вместе с практикой Верховного Суда и данными реестров. Каждый ответ — с источником.