Действующая редакция статьи — с 01.05.2022
Статья 87 УПК. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини
1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
2. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
3) порушення права особи на захист;
4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;
5) порушення права на перехресний допит;
3. Недопустимими є також докази, що були отримані:
1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;
2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;
3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження;
4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
4. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
5. В умовах воєнного стану положення цієї статті застосовуються з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього Кодексу.
Практика Верховного Суда
Правовые позиции Верховного Суда, применяющие эту статью. Сначала новые. Позиции — на украинском языке.
-
Обставини, які свідчать про недопустимість як доказу відеозапису інтерв’ю на YouTube-каналі з військовополоненим
-
Відсутність провокації злочину при пасивному способі дій правоохоронних органів під час НСРД
-
Провокація злочину та визнання отриманих доказів недопустимими
-
Недостатність лише посилання суду на положення відомчих нормативних актів щодо проведення експертизи для визнання висновку експертизи недопустимим доказом у кримінальному провадженні
-
Порушення процесуальних прав при затриманні не завжди впливає на допустимість речових доказів
-
Недопустимість показань затриманого у протоколі огляду без повідомлення про право зберігати мовчання
-
Реєстрація відомостей про корупційне кримінальне правопорушення і початок розслідування іншим слідчим органом, ніж визначено у ст. 216 КПК, автоматично не означає порушення КПК
-
Розгляд клопотання про проведення обшуку без повної технічної фіксації засідання
Найдено позиций: 17. Показано 8 самых новых.
Спросите об этой статье в Claude или ChatGPT
Подключите MCP-сервер Merit — и ассистент будет читать статью в редакции на нужную дату, вместе с практикой Верховного Суда и данными реестров. Каждый ответ — с источником.