К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Банкрутство

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Банкрутство», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 518 позиций

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. КХС ВС Ліквідаційна процедура

    Щодо обставин, які мають бути встановлені судом для покладення субсидіарної відповідальності

    Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб'єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб'єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 ГК України). Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків). Суб'єктами правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності за частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що спричинили наслідки у вигляді неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі. Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).

    На сайте Верховного Суда ↗

  2. КХС ВС Ліквідаційна процедура

    Обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) і підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності (ст. 61 КУзПБ)

    Визначене частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони). При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов'язань; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

    На сайте Верховного Суда ↗

  3. КХС ВС Ліквідаційна процедура

    Вирішення питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства. Вимоги до звіту ліквідатора

    Приписи частини другої статті 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Саме детальний аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть йому змогу виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи. Для оцінки судом повноти здійснених ліквідатором дій під час ліквідаційної процедури у звіті ліквідатора обов'язково має міститися розділ щодо здійснених ним заходів щодо виявлення ознак доведення підприємства до банкрутства та, як наслідок, встановлення наявності чи відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на засновників (учасників, акціонерів) або третіх осіб на підставі частини другої статті 61 КУзПБ.

    На сайте Верховного Суда ↗

  4. КХС ВС Ліквідаційна процедура

    Щодо оцінки судом доводів ліквідатора при поданні заяви про покладення субсидіарної відповідальності

    Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі подає заяву про покладення субсидіарної відповідальності не раніше, ніж після завершення реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, за наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. У ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не просто констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури він має вчиняти обґрунтовані і логічні дії, а також подавати запити до відповідних органів з урахуванням минулої діяльності банкрута. Розгляд ліквідатором питання про наявність чи відсутність підстав для подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності, а також оцінка господарським судом таких дій ліквідатора обов’язково повинні бути відображені в ухвалі про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу.

    На сайте Верховного Суда ↗

  5. КХС ВС Ліквідаційна процедура

    Щодо правового режиму об'єктів житлового фонду, що належать юридичній особі – банкруту

    Відповідні зобов'язання боржника щодо власних об'єктів житлового фонду припиняються з дати ухвалення постанови про визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури незалежно від моменту передачі ліквідатором зазначених об'єктів територіальній громаді згідно із частиною тринадцятою статті 41, абзацом першим частини першої статті 42 Закону про банкрутство, частиною сьомою статті 61 КУзПБ і від причин та суб'єкта дій/бездіяльності, що перешкоджали передачі належних банкруту об'єктів житлового фонду територіальній громаді.

    На сайте Верховного Суда ↗

  6. КХС ВС Ліквідаційна процедура

    Припинення обов'язку зі сплати будь-яких податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахованих після введення ліквідаційної процедури

    З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які були нараховані за період після визнання його банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов'язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком із цього правила.

    На сайте Верховного Суда ↗

  7. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    З'ясування судом ознак неплатоспроможності боржника для формування висновку про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури

    Підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення має прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника і погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

    На сайте Верховного Суда ↗

  8. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Наслідки закінчення граничного строку здійснення процедури розпорядження майном

    Відповідно до частини другої статті 44 КУзПБ процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів. Системний аналіз положень статей 44 та 49 КУзПБ свідчить, що зазначений строк є граничним (не підлягає продовженню), а клопотання про продовження процедури розпорядження майном боржника можуть бути задоволені судом лише за умови, що продовження процедури розпорядження майном боржника буде здійснюватися в межах зазначеного граничного строку. Згідно з положеннями частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. За приписами частини четвертої статті 49 КУзПБ у разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

    На сайте Верховного Суда ↗

  9. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Про безпідставність включення вимог арбітражного керуючого до реєстру вимог кредиторів боржника

    КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником – юридичною особою в результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) затверджено наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5. Вони визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) та вимоги до його форми, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до нього на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність). Зазначений реєстр – це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги. Під записом розуміється внесення до цього реєстру відомостей про кредитора та вимоги кредитора. Зважаючи на відмінність правового статусу розпорядника майна від правового статусу кредитора у справі про банкрутство, безпідставним є включення вимог арбітражних керуючих до реєстру вимог кредиторів боржника, оскільки сам по собі факт включення таких вимог до реєстру свідчить про покладення на боржника обов’язку щодо їх погашення, що суперечить приписам статті 30 КУзПБ, які встановлюють джерела сплати грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Надання послуг арбітражного керуючого відбувається лише на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

    На сайте Верховного Суда ↗

  10. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Застосування спеціального строку давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу

    При розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який встановлено пунктом 102.4 статті 102 ПК України в 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. При цьому до спірних правовідносин не застосовуються норми статті 258 ЦК України, оскільки розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюються судами з урахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов’язань боржника згідно з нормами ПК України, які є спеціальними.

    На сайте Верховного Суда ↗

  11. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Порядок визначення розміру вимог забезпечених кредиторів, заявлених до боржника як до майнового поручителя

    Тлумачення абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ у взаємозв’язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України «Про іпотеку» та статей 12, 19, 28 Закону України «Про заставу» свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, вважаються забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна, визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки). Кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації. Застава (іпотека) припиняється, а вимоги забезпеченого кредитора вважаються погашеними у разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог КУзПБ. Крім того, під час оцінки розміру заявлених забезпечених кредиторських вимог мають враховуватися висновки щодо нарахування процентів за кредитом, викладені у постановах ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, в яких зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

    На сайте Верховного Суда ↗

  12. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Встановлення процентної ставки річних, яка підлягає сплаті боржником після настання строку погашення кредиту

    Під час розгляду грошових вимог кредиторів щодо заборгованості за кредитом мають враховуватися положення статей 533, 1046, 1049 ЦК України, а також висновки ВС, викладені у постановах ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 464/3790/1-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, у постановах ВС від 01.03.2019 у справі № 752/18552/17, від 29.05.2019 у справі № 523/9078/16-ц, від 16.10.2019 у справі № 522/11364/15-ц, від 17.10.2019 у справі № 621/285/18, від 17.10.2019 у справі № 461/6129/16-ц, від 05.02.2020 у справі № 750/2000/18, які стосуються застосування положень пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» при вирішенні питання щодо виконання державним виконавцем судового рішення про стягнення суми, визначеної у рішенні суду в іноземній валюті, в тому числі із зазначенням гривневого еквіваленту за офіційним курсом НБУ на час вирішення спору. Вимоги кредитора (банку) до боржника (позичальника) в частині процентів, нарахованих після настання строку погашення кредиту (за період неправомірного користування кредитними коштами), та їх підстави, зокрема в частині процентної ставки річних, застосованої банком у розрахунку процентів, мають оцінюватися судом щодо їх узгодженості з матеріально-правовими підставами (умовами кредитного договору), за яких ці вимоги були заявлені. Тому до предмета доказування сторонами та встановлення судом належать обставини врегулювання/неврегулювання сторонами в кредитному договорі порядку (умов) та ставки процентів річних для нарахування їх після настання строку погашення кредиту. У зв'язку з цим до предмета дослідження та правової оцінки судом належать умови кредитного договору в тій його частині, яка містить (прямо вказує) узгодження сторонами цього договору умов, порядку нарахування та ставки процентів річних, які нараховуються після настання строку погашення кредиту (тобто за період неправомірного користування кредитними коштами).

    На сайте Верховного Суда ↗

  13. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Щодо визначення грошових вимог кредиторів у гривні за офіційним курсом НБУ до долара США

    Частиною другою статті 45 КУзПБ встановлено, що в разі якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом такої валюти, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Якщо у резолютивній частині рішення суду міста Дніпропетровська чітко визначено зобов’язання боржника перед кредитором, яке підлягає стягненню, в національній валюті за курсом НБУ на час ухвалення рішення, без зазначення еквіваленту в іноземній валюті, то заявлені банком вимоги щодо курсової різниці, яка виникла внаслідок зміни курсу гривні до долара США у період із дня ухвалення рішення до дня подання заяви про визнання боржника банкрутом , є безпідставними.

    На сайте Верховного Суда ↗

  14. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    При розгляді грошових вимог кредитора суд не має права призначати експертизу, предметом якої є дослідження документів щодо обґрунтування чи спростування грошових вимог кредитора

    Системний аналіз положень статей 73, 99 ГПК України та статті 45 КУзПБ дає змогу дійти висновку про те, що при розгляді спірних грошових вимог кредитора суд не має право призначати експертизу, предметом якої є дослідження документів щодо обґрунтування чи спростування грошових вимог кредитора, оскільки повноваження з дослідження повноти та належності документальних доказів, наданих конкурсним кредитором для обґрунтування своїх кредиторських вимог, законодавцем покладено на суд, який розглядає спірні вимоги кредитора у конкурсній процедурі. Суд не має право перекладати свої повноваження щодо дослідження документальних доказів обґрунтованості спірних вимог на іншу особу (судового експерта).

    На сайте Верховного Суда ↗

  15. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Застосування ст. 45 КУзПБ у разі подання уточнень і доповнень до заяви кредитора у строк встановлений ч.1.ст.45 КУзПБ

    Відповідно до частин першої, четвертої статті 45 КУзПБ пропущення встановленого цим Кодексом строку на подання до господарського суду письмових заяв з грошовими вимогами до боржника є підставою вважати кредитора конкурсним, однак без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Водночас додання до заяви, поданої у встановлений частиною першою статті 45 КУзПБ строк, уточнень і доповнень, які не змінюють суми кредиторських вимог, поза межами зазначеного строку не є підставою для застосування до вимог кредитора приписів абзаців другого, третього частини четвертої статті 45 КУзПБ.

    На сайте Верховного Суда ↗

  16. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Щодо обмежень виконання боржником зобов’язань перед кредиторами у процедурі банкрутства

    КУзПБ, зокрема стаття 41, допускає можливість задоволення вимог кредиторів протягом дії мораторію в разі стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, що провадиться з рахунку боржника в установі банку, а контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий; звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, що здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника; задоволення самим боржником вимог кредиторів (лише тих вимог кредиторів, на які згідно із частиною п'ятою зазначеної статті КУзПБ не поширюється дія мораторію). Також КУзПБ передбачає можливість погашення вимог кредиторів боржником, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, власником корпоративних прав боржника, а у випадках, визначених законодавством, – третьою особою протягом провадження у справі про банкрутство з метою закриття провадження у справі, незалежно від того, чи поширюється на них дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Однак мають бути погашені всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені). Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов'язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів. Отже, стягнення з боржника та виконання його зобов'язань за вимогами кредиторів допускається щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію, та за умови одночасного погашення всіх вимог конкурсних кредиторів.

    На сайте Верховного Суда ↗

  17. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Застосування господарським судом заходів забезпечення вимог кредиторів боржника

    КУзПБ як спеціальним законом визначено особливі різновиди заходів забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Водночас загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності вжитих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України. Господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права за власної ініціативи вжити заходів забезпечення у справі про банкрутство шляхом накладення арешту, залежно від встановлених фактичних обставин справи, керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності згідно зі статтями 2, 14, 15 ГПК України, з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство. Такі процесуальні дії господарського суду відповідають функції господарського суду як учасника справи про банкрутство щодо забезпечення справедливого балансу між кредиторами і боржником та контролю за правильністю і черговістю здійснення арбітражним керуючим дій у відповідній судовій процедурі банкрутства.

    На сайте Верховного Суда ↗

  18. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Строк на заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початку його перебігу та наслідків його спливу

    Строк на заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок його перебігу, а також наслідки його спливу визначено КУзПБ. З огляду на приписи частин першої, п’ятої статті 45 КУзПБ якого на спірні правовідносини не поширюються визначені статтею 119 ГПК України загальні правила щодо можливості поновлення встановленого законом процесуального строку, оскільки в цьому випадку застосуванню підлягає стаття 45 КУзПБ як спеціальна норма, яка не передбачає можливості поновлення визначеного нею строку. Тож незалежно від поважності причин пропуску визначеного частиною першою статті 45 КУзПБ строку його поновлення є неможливим, враховуючи, що кредитор, який звернувся до суду із відповідною заявою, не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. При цьому відсутні підстави для застосування Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, яким внесено відповідні зміни до ГПК України, оскільки зазначена правова норма передбачала продовження процесуальних строків, визначених саме ГПК України та не стосувалася строків, які регулюються спеціальними нормами законодавства про банкрутство – у цьому випадку статтею 45 КУзПБ.

    На сайте Верховного Суда ↗

  19. КХС ВС Визнання недійсними правочинів боржника

    Щодо неможливості здійснення судового розгляду спору про визнання нікчемного договору недійсним в порядку статті 42 КУзПБ

    Фраудаторні правочини (правочини, вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів) у законодавстві України регулюються тільки у певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону про банкрутство, стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»). Системний аналіз положень частин першої, третьої статті 92, частини другої статті 203, частини другої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України та статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що правочини, вчинені від імені юридичної особи фізичною особою, яка не має повноважень (правових підстав реалізовувати цивільну дієздатність юридичної особи) на укладення таких правочинів від імені юридичної особи, є нікчемними. Частинами першою та другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правова природа нікчемних правочинів унеможливлює здійснення судового розгляду спору щодо визнання їх недійсними в порядку статті 42 КУзПБ, оскільки такі правочини є недійсними за законом та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

    На сайте Верховного Суда ↗

  20. КХС ВС Визнання недійсними правочинів боржника

    Щодо укладення поручителем договору поруки без відома боржника та щодо ознак фраудаторного правочину

    Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов'язання. Зокрема, цей факт може свідчити про недобросовісність таких дій, їх спрямування на зміну територіальної підсудності спорів, що випливають з основного зобов'язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов'язанням. Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, суд встановлює, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору спрямоване на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину. погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам). Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, «на зло» іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення). За наявності у спірного договору ознак фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду майновим інтересам кредитора, що є зловживанням правом щодо позивача, останній має легітимний інтерес у визнанні цього правочину недійсним.

    На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT