К содержанию

Кассационный хозяйственный суд

Застосування заборони здійснення банками валютних операцій, учасниками яких є суб’єкти з місцезнаходженням у рф або в рб, до операцій із зарахування коштів - платежу за договором оренди

НБУ має право обмежувати валютні операції в межах території України, в тому числі забороняти зараховувати на рахунок клієнта − отримувача коштів в іноземній валюті, що надійшли від нерезидента – контрагента, в разі необхідності забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов’язань за міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, а також випадків запровадження НБУ відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції» заходів захисту. Банк з метою здійснення валютного нагляду за операцією клієнта з переказу коштів в іноземній валюті зобов’язаний виконувати нормативно-правові акти з питань здійснення операцій з валютними цінностями з юридичними особами − нерезидентами, і клієнт не має права вимагати виконання умов договору, якщо це суперечить вимогам чинного законодавства. Постанова НБУ № 18 є нормативно-правовим актом, який установлює особливості щодо здійснення операцій з валютними цінностями в період запровадження воєнного стану та впроваджує обмеження, які банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій. Постанова НБУ № 18 забороняє банкам здійснювати будь-які валютні операції, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована / постійно проживає) у рф або у рб. Тому банк не має права здійснювати зарахування коштів, що надійшли від таких осіб на поточний рахунок клієнта в Україні як платіж за договором оренди. Така заборона не є обмеженням прав клієнта в розумінні статті 1074 ЦК України, оскільки не стосується порядку розпоряджання грошовими коштами, що були зараховані на рахунки. Крім того, втручання у право орендодавця мирно володіти своїм майном, що полягало у неможливість отримувати ним орендні платежі внаслідок введення заборони на отримання платежів від контрагентів-нерезидентів з місцезнаходженням в рф, відповідало вимозі законності, переслідувало загальний інтерес та було пропорційним переслідуваній правомірній меті. Застосований захід не позбавив орендодавця законних очікувань щодо його власності, а лише відстрочив можливість набуття належних йому грошових коштів (зокрема, на період дії правового режиму воєнного стану). Отже, у цьому разі не було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Поделиться

Как сослаться на позицию

Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 910/11289/22.

Готовая ссылка для процессуального документа, на украинском языке. Перед ссылкой прочитайте само постановление.

Решения, из которых взята позиция

Нормы

Другие позиции раздела «Спори, пов'язані з перевезенням залізничним транспортом»

Для вашего ИИ-ассистента

Практика Верховного Суда в вашем Claude или ChatGPT

MCP-сервер Merit даёт ассистенту правовые позиции, постановления из ЕГРСР, кодексы в редакции на нужную дату и данные реестров. Каждый ответ — с источником.