До змісту

Чинна редакція статті — з 01.01.2014

Стаття 230 ЦК. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману

1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Практика Верховного Суду

Правові позиції Верховного Суду, які застосовують цю статтю. Найновіші — першими.

  1. Зміна думки щодо відмови від спадщини як підстава для визнання заяви про відмову від спадщини недійсною відповідно до ст. 230 ЦК України

    Рішення від 03.11.2021 Касаційний цивільний суд Справа № 303/2113/19 Позиція на сайті ВС ↗

  2. Відсутність підстав для застосування статті 1254 ЦК України у випадку нікчемності наступного заповіту

    Рішення від 01.03.2021 Справа № 473/1878/19 Позиція на сайті ВС ↗

  3. Щодо обов’язку доказування у справах про визнання правочину недійсним на підставі статті 230 ЦК України

    Рішення від 07.06.2018 Касаційний цивільний суд Справа № 537/4201/16-ц Позиція на сайті ВС ↗

Для вашого ШІ-асистента

Запитайте про цю статтю в Claude або ChatGPT

Підключіть MCP-сервер Merit — і асистент читатиме статтю в редакції на потрібну дату, разом із практикою Верховного Суду і даними реєстрів. Кожна відповідь — з джерелом.

Підключити MCP-сервер Merit для роботи над справами