Чинна редакція статті — з 11.08.2023
Стаття 407 КК. Самовільне залишення військової частини або місця служби
1. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, -
караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, -
караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
4. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
5. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Практика Верховного Суду
Правові позиції Верховного Суду, які застосовують цю статтю. Найновіші — першими.
-
Виконання умови добровільного повернення до військової частини, підтвердження згоди командира наказом про прибуття на службу та підстави неможливість встановлення неодноразовості вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК
-
Самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК) як триваючий злочин і момент його закінчення
-
Тривалість кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК
-
Неможливість звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК
-
Момент припинення злочину, передбаченого ст. 407 КК
-
Ознака, яка відрізняє кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, від адміністративного правопорушення, визначеного ч. 4 ст. 172-11 КУпАП
-
Щодо звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК військовослужбовця, який вперше вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК
-
Щодо відповідальності військовослужбовця військової служби за контрактом за ч. 5 ст. 407 КК. Щодо необхідності підтвердження факту зникнення з місця несення служби матеріалами службового розслідування
Знайдено позицій: 15. Показано 8 найновіших.
Запитайте про цю статтю в Claude або ChatGPT
Підключіть MCP-сервер Merit — і асистент читатиме статтю в редакції на потрібну дату, разом із практикою Верховного Суду і даними реєстрів. Кожна відповідь — з джерелом.