Спори щодо забезпечення виконання зобов'язань
Правові позиції Верховного Суду в розділі «Спори щодо забезпечення виконання зобов'язань», нові першими. Пошук нижче шукає в цьому розділі.
Нові позиції
Знайдено 49 позицій
Джерело: lpd.court.gov.ua, оновлено 29.10.2026
-
Щодо моменту виникнення у боржника зобов’язання з повернення безпідставно отриманих коштів унаслідок визнання недійсним правочину після відкриття провадження у справі про банкрутство
Особа не може вважатися такою, що має безумовний обов’язок повернути безпідставно набуте майно (зокрема кошти), до того часу, доки вона, діючи відповідно до вимог ділового обороту з належним рівнем розумності й обачливості, не дізналася або не могла дізнатися про сам факт володіння цим майном (коштами) без достатньої правової підстави. Отже, у разі звернення з кредиторськими вимогами до боржника, що кваліфіковані як зобов’язання з повернення безпідставно отриманих коштів за недійсним правочином, юридичним фактом, який породжує кондикційне зобов’язання, є рішення суду, в якому суд установив факт безпідставності набуття (збереження) особою в межах виконання договірних правовідносин майна, що належить потерпілій особі. Тож грошові вимоги кредитора до боржника у справі про банкрутство, які випливають з факту визнання оспорюваного правочину недійсним, мають поточний характер, якщо спростування презумпції правомірності зазначеного правочину та його відпадіння як правової підстави для набуття майна відбулося після відкриття провадження у справі про банкрутство.
- Справа № 906/43/22 Постанова 06.08.2025 Рішення в ЄДРСР ↗
Позицію оприлюднено 13.08.2026 На сайті Верховного Суду ↗
-
Допустимість обмеження корпоративних прав заходами забезпечення вимог кредиторів лише за умови доведення недостатності спеціальних заходів, передбачених КУзПБ
Згідно з означеним ч. 9 ст. 137 ГПК України правилом заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства, а спеціальний закон у ч. 14 ст. 39, ч. 5 ст. 44 КУзПБ встановлює низку необхідних і достатніх, на думку законодавця, обмежень корпоративних прав засновників (учасників, акціонерів) та органів управління боржника на стадії розпорядження майном, до переліку яких заборони на внесення змін до установчих документів; зміну місцезнаходження чи особи, уповноваженої вчиняти юридичні дії від імені товариства, щодо реєстрації / перереєстрації / внесення змін до відомостей про юридичну особу у ЄДР не входять. Отже, вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, що фактично призводять до більш суттєвих обмежень корпоративних прав засновників (учасників, акціонерів) чи повноважень органів управління боржника, ніж це передбачено у спеціальному законі у певній процедурі банкрутства, має бути належним чином мотивоване господарським судом та ґрунтуватися на оцінці доводів і доказів того, що передбачених КУзПБ відповідних обмежувальних заходів недостатньо.
- Справа № 922/4359/19 Постанова 04.11.2021 Рішення в ЄДРСР ↗
Позицію оприлюднено 25.05.2026 На сайті Верховного Суду ↗
-
Відповідальність за порушення обов’язку зареєструвати податкові накладні
Правова природа обов’язку з реєстрації податкових накладних є суто публічною, що унеможливлює його трансформацію в цивільне зобов’язання навіть за згодою сторін у договорі. Оскільки сфера оподаткування регулюється імперативними нормами, будь-яке договірне регулювання, що їм суперечить, не створює передбачених договором правових наслідків, не надає підстав для застосування договірної відповідальності.
- Справа № 904/2953/24 Постанова 06.02.2026 Рішення в ЄДРСР ↗
Позицію оприлюднено 30.03.2026 На сайті Верховного Суду ↗
-
Звільнення від відповідальності за порушення строків виконання договірних зобов'язань в умовах воєнного стану
Настання форс-мажорних обставин, таких як військова агресія рф, введення воєнного стану, закриття повітряного простору України для цивільних користувачів і припинення діяльності аеропортів є підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків виконання зобов'язань за угодою. Наявність форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено сертифікатом торгово-промислової палати.
- Справа № 910/4843/24 Постанова 04.12.2024 Рішення в ЄДРСР ↗
Позицію оприлюднено 29.09.2025 На сайті Верховного Суду ↗
-
Щодо необхідності врахування статусу підприємства оборонно-промислового комплексу при розгляді спорів щодо рішень органів управління
При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень органів управління господарських товариств суд має встановити не абстрактне, а конкретне порушення прав чи охоронюваних законом інтересів акціонера, що дозволяє зіставити їх з інтересами інших учасників товариства та самого товариства, які можуть бути порушені визнанням недійсним рішень органів. При цьому, якщо товариство належить до підприємств оборонно-промислового комплексу, суд зобов’язаний враховувати особливості його діяльності в умовах особливого періоду, зокрема під час дії воєнного стану, встановленого відповідно до Закону України «Про оборону України», та виходити з неприпустимості блокування господарської діяльності таких товариств.
- Справа № 910/6685/21 Постанова 15.06.2022 Рішення в ЄДРСР ↗
Позицію оприлюднено 29.09.2025 На сайті Верховного Суду ↗
-
У період дії воєнного стану зменшення розміру штрафних санкцій судом має бути обґрунтованим та підтвердженим доказами
Нарахування штрафної неустойки за порушення строків поставки товару є правомірним, якщо сторона договору (постачальник) не виконала зобов’язання у встановлений строк та не довела наявність форс-мажорних обставин згідно з вимогами законодавства. Посилання на війну як обставину непереборної сили не звільняє від відповідальності автоматично — сторона повинна своєчасно повідомити іншу сторону про настання таких обставин і надати відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України. Разом з тим, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, якщо для цього є передбачені законом підстави та надано підтверджуючі докази.
- Справа № 924/75/23 Постанова 14.09.2023 Рішення в ЄДРСР ↗
- Справа № 916/628/22 Постанова 03.08.2023 Рішення в ЄДРСР ↗
Позицію оприлюднено 19.09.2025 На сайті Верховного Суду ↗
-
Застосування штрафних санкцій за порушення господарських зобов'язань з доставки вантажу під час дії воєнного стану
Та обставина, що зобов'язання з доставки вантажу боржник виконав, хоча і здійснив його з простроченням термінів, визначених ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, є окремою підставою для зменшення розміру неустойки, передбаченої ч. 1 ст. 233 ГК України. Істотне значення в контексті застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України має необхідність дотримання залізницею військово-транспортного обов'язку в умовах воєнного стану (виконання планів перевезення, надання рухомого складу для військових залізничних перевезень, утримання рухомого складу у справному стані тощо), що передбачає матеріально-технічне забезпечення і залежить від фінансового становища підприємства. При зменшенні розміру пені, має враховуватися статус боржника і те, що він має стратегічне значення для економіки та безпеки держави з покладенням на нього обов'язку щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності ЗСУ.
- Справа № 904/1725/22 Постанова 21.04.2023 Рішення в ЄДРСР ↗
Позицію оприлюднено 15.09.2025 На сайті Верховного Суду ↗
-
Порушення, які унеможливлюють подальше вчинення банком дій, спрямованих на звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження
Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання і реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють подальше вчинення банком дій, спрямованих на звернення стягнення на предмет застави.
- Справа № 910/11051/19 Постанова 02.09.2020 Рішення в ЄДРСР ↗
-
Умови визначення сторонами в договорі іншого терміну набуття чинності банківською гарантією, ніж день її видачі
Якщо сторони не визначили іншого терміну набуття банківською гарантією чинності, ніж день видачі, то пункт договору про надання гарантії про те, що гарантія набуває чинності згідно та на умовах, встановлених в договорі гарантії, не може свідчити про те, що гарантією установлено строк її дії в розумінні статті 251, частини першої статті 561, частини четвертої статті 563 ЦК України. ОП КГС ВС вважає за необхідне відступити від висновку, викладеному у постанові КГС ВС у справі № 910/920/18 від 19.09.2019, та погоджується з висновками викладеними, зокрема у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18, від 04.07.2019 у справі № 910/1586/18, від 30.09.2019 у справі № 910/946/18 , від 26.11.2019 у справі № 910/13380/18 щодо набуття чинності банківської гарантії.
- Справа № 904/1156/19 Постанова 02.10.2020 Рішення в ЄДРСР ↗
-
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на процедуру придбання забезпеченим кредитором у справі про банкрутство предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна
Зміст поняття «стадія продажу майна» (частина третя статті 19 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») не включає в себе процедуру придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (частина перша статті 49 Закону України «Про іпотеку»), оскільки правовим наслідком реалізації іпотекодержателем цього права, визначеного статтею 49 Закону України «Про іпотеку», є не продаж йому предмета іпотеки, а припинення забезпеченого іпотекою зобов'язання шляхом заліку вимог в рахунок ціни майна. Таким чином, при придбанні у порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» предмета іпотеки іпотекодержателем, який є забезпеченим кредитором у справі про банкрутство, жодного прояву засад конкуренції, характерної для продажу майна в розумінні положень Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», немає. Отже, у такій ситуації дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на спірні правовідносини, а дії осіб щодо здійснення переходу права власності на спірне майно до стягувача є такими, що суперечать вимогам законодавства.
- Справа № 903/69/18 Постанова 14.05.2020 Рішення в ЄДРСР ↗
-
Щодо особливостей відновлення платоспроможності боржника – фізичної особи за заборгованістю за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою
При дослідженні обставин щодо наявності у сім'ї боржника єдиного місця проживання (квартири або житлового будинку), зважаючи на положення, зокрема, частин першої, другої статті 3, статей 60, 61, частини першої статті 75, частин першої, другої статті 173, частин першої, другої статті 176 Сімейного кодексу України та статті 150 Житлового кодексу УРСР, потрібно враховувати не тільки майно, зареєстроване на праві власності за боржником – фізичною особою, а й майно, право власності на яке мають інші члени сім'ї боржника та яке за своїми ознаками (у тому числі за правилами Сімейного кодексу України та Житлового кодексу УРСР) може належати до місця проживання сім'ї боржника (квартира або житловий будинок) у розумінні пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.
- Справа № 918/127/20 Постанова 10.08.2021 Рішення в ЄДРСР ↗
-
Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, переданий фізичною особою (позичальником) у разі відкриття провадження у справі про його банкрутство
Під час здійснення провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб за правилами книги четвертої КУзПБ судам необхідно брати до уваги вимоги пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ про те, що протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, реструктурується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
- Справа № 916/3488/19 (916/251/20) Постанова 01.09.2021 Рішення в ЄДРСР ↗
-
Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення іпотеки
Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
- Справа № 921/38/16-г/3 Постанова 29.08.2019 Рішення в ЄДРСР ↗
-
Про ефективності способу захисту щодо розірвання договору поруки
Обраний позивачем спосіб захисту – розірвання договору поруки з дати, до якої, за доводами позивача, банк мав передати поручителю належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, неефективний: якби договір поруки було розірвано, поручитель не мав б можливості ні повернути сплачені ним банку кошти (в силу положення частини четвертої статті 653 ЦК України), ні вимагати у банку надіслання відповідних документів (оскільки таке зобов'язання банку за договором поруки припинилося б з розірванням цього договору), а, відповідно, не могло б і вимагати сплати йому коштів боржником.
- Справа № 910/4996/19 Постанова 11.02.2020 Рішення в ЄДРСР ↗
-
Щодо недопустимості окремого стягнення коштів у виконавчому провадженні під час провадження у справі про банкрутство
Ініціювання виконавцем чи стягувачем звернення стягнення на кошти, що належать особі, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство, за заявою в порядку статті 336 ГПК України не забезпечить можливості задоволення таких грошових вимог у процедурі банкрутства, адже суперечить приписам спеціальних норм статей 39, 41, 45, 60 КУзПБ, що визначають підстави та виключний порядок реалізації грошових вимог у справі про банкрутство, тому не є ефективним способом захисту інтересів стягувача у виконавчому провадженні та не відповідає його меті, що може бути достатньою підставою для відмови у задоволенні такої заяви.
- Справа № 905/1642/19 Постанова 22.07.2021 Рішення в ЄДРСР ↗
-
Щодо звернення з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень)
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав або інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
- Справа № 904/2979/20 Постанова 19.02.2021 Рішення в ЄДРСР ↗
-
З ВІДСТУПОМ! Щодо права гаранта відмовитися від задоволення вимоги кредитора
Гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов’язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником. ОП КГС ВС відступали від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 про те, що при вирішенні спору про існування обов’язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
- Справа № 910/17772/20 17.05.2024 Рішення в ЄДРСР ↗
-
Щодо мети неустойки. Зменшення розміру штрафних санкцій у спорі про їх стягнення
Вирішуючи питання стосовно зменшення неустойки (відхилення відповідного клопотання про зменшення), суди мають враховувати, серед іншого, її мету, яка полягає у стимулюванні боржника до виконання основного зобов’язання та не покликана на отримання кредитором внаслідок стягнення штрафних санкцій невиправданих додаткових прибутків. У розгляді клопотання про зменшення штрафних санкцій у спорі про їх стягнення внаслідок прострочення виконання зобов’язання порушенням статей 86, 210, пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України є залишення судами без дослідження та оцінки незаперечуваних позивачем доводів відповідача про прийняття ним рішень та здійснення за власний кошт дій, які вберегли майно позивача від можливого знищення. Зокрема, доводів щодо обстрілів майданчиків та ремонтних приміщень, де проводилися ремонтні роботи, самостійного з ініціативи відповідача та за його власний кошт відбуксирування машин, які ремонтувалися, до іншого міста, закінчення там ремонтних робіт, а також про відсутність у матеріалах справи будь-яких відомостей, з аналізу яких можна дійти висновку, що позивачу завдані збитки.
- Справа № 913/162/22 Постанова 17.10.2023 Рішення в ЄДРСР ↗
-
Застосування до правовідносин, що виникли з договору іпотеки, за аналогією норм, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання
Договір іпотеки за своєю природою не є договором поруки, яка є окремим видом забезпечення виконання зобов'язань. До правовідносин, що виникли з договору іпотеки, не можуть застосовуватися за аналогією норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, незалежно від ступеня їх подібності
- Справа № 916/302/16 Постанова 07.06.2022 Рішення в ЄДРСР ↗
-
Щодо неможливості звернення стягнення на частину предмета іпотеки (частину нерухомого майна) як складника предмета іпотеки (об'єкт незавершеного будівництва)
У разі передачі в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва (нежитлового приміщення) частина такого нежитлового приміщення не може бути відокремленим предметом іпотеки, на який можна звернути стягнення як на самостійний об'єкт нерухомого майна
- Справа № 922/3164/20 Постанова 22.11.2021 Рішення в ЄДРСР ↗
Позиції підготовлено аналітиками Верховного Суду. Це не цитата рішення: перед посиланням у процесуальному документі прочитайте саму постанову.
Merit сам знаходить позиції Верховного Суду для вашої справи
Merit читає матеріали справи, будує позицію і підбирає практику на її підтримку. Кожне посилання можна відкрити і перевірити.