До змісту

Касаційний кримінальний суд

Порушення процесуальних прав при затриманні не завжди впливає на допустимість речових доказів

Позицію оприлюднено 04.08.2026

Не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов’язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

За відсутності в матеріалах провадження підтвердження роз’яснення фактично затриманій особі прав, як того вимагає ч. 4 ст. 208 КПК, зокрема право мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, суду належить визначитись, чи позначилось це порушення на допустимості доказів, оспорюваних стороною захисту, а саме вилучених під час особистого обшуку наркотичних засобів.

Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Необґрунтовано тривале тримання під вартою або погані умови утримання можуть становити серйозне порушення фундаментальних прав особи, однак самі собою не впливають на допустимість доказів, отриманих під час кримінального провадження. Тому, навіть якщо докази отримані в той час, коли сталося порушення того чи іншого права, однак це порушення прямо не впливало на отримання доказу, а лише співпадало у часі, це не є достатньою підставою для висновку, що докази отримані «внаслідок» такого порушення. Хоча при фактичному затриманні засудженого йому не було роз’яснено права зберігати мовчання і не свідчити проти себе, за обставин цієї справи у Верховного Суду немає підстав вважати, що виявлення в засудженого під час особистого обшуку речових доказів стало безпосереднім наслідком порушення цього права в значенні ч. 1 ст. 87 КПК, оскільки такі властивості цих доказів не залежали від волі особи і особистий обшук міг бути проведений без добровільної згоди особи, тобто без будь-якого впливу інформації, отриманої від неї.

Поділитися

Як послатися на позицію

Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 204/6541/16-к.

Готове посилання для процесуального документа. Перед посиланням прочитайте саму постанову.

Рішення, з яких взято позицію

Норми

Інші позиції розділу «Затримання уповноваженою службовою особою (стаття 208)»

Для вашого ШІ-асистента

Практика Верховного Суду у вашому Claude або ChatGPT

MCP-сервер Merit дає асистенту правові позиції, постанови з ЄДРСР, кодекси в редакції на потрібну дату і дані реєстрів. Кожна відповідь — з джерелом.