Действующая редакция статьи — с 01.01.2014
Статья 230 ГК. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману
1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Практика Верховного Суда
Правовые позиции Верховного Суда, применяющие эту статью. Сначала новые. Позиции — на украинском языке.
-
Зміна думки щодо відмови від спадщини як підстава для визнання заяви про відмову від спадщини недійсною відповідно до ст. 230 ЦК України
-
Відсутність підстав для застосування статті 1254 ЦК України у випадку нікчемності наступного заповіту
-
Щодо обов’язку доказування у справах про визнання правочину недійсним на підставі статті 230 ЦК України
Спросите об этой статье в Claude или ChatGPT
Подключите MCP-сервер Merit — и ассистент будет читать статью в редакции на нужную дату, вместе с практикой Верховного Суда и данными реестров. Каждый ответ — с источником.