Спори щодо визнання недійсними (нікчемними) договорів
Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Спори щодо визнання недійсними (нікчемними) договорів», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.
Новые позиции
Найдено 34 позиции
Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 29.10.2026
-
Щодо визнання недійсним договору, укладеного представником з перевищенням повноважень
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог повинен зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Позов про визнання недійсним правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Відповідно до абзацу 3 частини п'ятої статті 59 Закону України "Про акціонерні товариства" голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства. Водночас наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.
- Дело № 910/13731/18 Постанова 11.10.2019 Решение в ЕГРСР ↗
-
Стягнення винагороди за користування кредитом, яку боржник зобов'язався сплатити кредитору за умовами кредитного договору
Незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату винагороди на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання додаткових угод до договору, не є підставою для визначення умов договору такими,що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором
- Дело № 904/2073/19 Постанова 19.03.2021 Решение в ЕГРСР ↗
-
З ВІДСТУПОМ! Щодо обставин визнання недійсним (фіктивним) договору поруки
При застосуванні приписів статті 234 ЦК України у вирішенні питання проте , чи наявні наміри сторін договору поруки щодо створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, несуттєве, часткове виконання (порівняно з розміром основного зобов'язання) поручителем своїх обов'язків за договором поруки не завжди свідчить про те, що оспорюваний правочин не є фіктивним, цей факт потрібно оцінювати в сукупності з іншими встановленими судами обставинами, на які посилається заінтересована особа. ОП КГС ВС уточнила висновок, викладений у постанові КГС ВС від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18 про те, що договір поруки безпосередньо на права та обов`язки боржника не впливає, його зобов`язання в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються (не доповнюються та не збільшуються).
- Дело № 904/2979/20 Постанова 19.02.2021 Решение в ЕГРСР ↗
-
Щодо підстав для визнання недійсним договору поруки, який вчинено під впливом обману
Саме собою невиконання кредитором обов’язку з передачі поручителю, який виконав основне зобов’язання за боржника, документів, що підтверджують обов’язки останнього за кредитними договорами чи його інших поручителів (у т. ч. майнових) за договорами поруки, застави (іпотеки), не може свідчити про наявність факту обману
- Дело № 910/18759/19 Постанова 04.03.2021 Решение в ЕГРСР ↗
-
Покладення на міську раду як засновником боржника – комунального підприємства субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника внаслідок вини у формі простої необережності
Поведінка міської ради без належного вияву турботливості і обачливості свідчить про наявність вини у формі простої необережності у наслідках дій та бездіяльності міської ради щодо боржника та доводить існування передбаченої частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство підстави для покладення на міську раду субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у цій справі
- Дело № 902/318/16 Постанова 10.03.2020 Решение в ЕГРСР ↗
-
Наслідки розірвання виконаного повністю або частково договору та закінчення строку дії гарантії щодо права сторони звернутися з позовом до суду про визнання такого договору недійсним
Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Закінчення строку дії гарантії є підставою для припинення зобов'язання гаранта перед кредитором. Водночас така обставина не позбавляє сторони права на звернення з позовом про визнання такого договору недійсним.
- Дело № 916/319/19 Постанова 10.12.2019 Решение в ЕГРСР ↗
-
Недійсним може бути визнано лише укладений правочин
Згідно зі статтями 203 та 215 ЦК України недійсним можна визнати тільки правочин, який вчинено, тобто той, що був укладений з досягненням згоди щодо всіх його істотних умов. Установлення фактичних обставин недосягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов правочину унеможливлює визнання його недійсним. Тому не може бути визнано недійсним правочин, який не вчинено. Водночас визначення договору як неукладеного може відбуватися на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Тож якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо його відповідності вимогам закону, з урахуванням спеціальних вимог законодавства щодо укладення певних видів договорів, зокрема договорів купівлі-продажу цінних паперів. За відсутності доказів фактичного виконання оспорюваного договору його не можна визнавати недійсним з підстави непідписання стороною, оскільки немає належних доказів його укладення (досягнення згоди щодо всіх істотних умов, яка виражається у підписанні договору). Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
- Дело № 904/322/18 Постанова 05.02.2019 Решение в ЕГРСР ↗
-
Щодо способу захисту у справі про встановлення нікчемності договорів купівлі-продажу цінних паперів
Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такі способи захисту, як встановлення нікчемності правочину і визнання недійсним нікчемного правочину, не є способами захисту прав та інтересів, установленими законом. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. З огляду на наведене встановлення нікчемності правочинів не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону. Позовна вимога про встановлення нікчемності договорів купівлі-продажу цінних паперів є неналежним способом захисту.
- Дело № 910/13202/18 Постанова 02.07.2019 Решение в ЕГРСР ↗
-
Щодо належних способів захисту у справі про визнання правочинів недійсними та витребування майна
У разі коли вчинено один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, ефективним способом захисту буде саме цей спосіб. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив його іншій особі, потрібно застосовувати віндикацію.
- Дело № 922/3727/19 Постанова 29.05.2025 Решение в ЕГРСР ↗
- Дело № 910/29707/15 Постанова 14.11.2018 Решение в ЕГРСР ↗
-
Щодо права заінтересованих осіб на оспорення правочину
Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції наділено не лише сторону (сторони) цього правочину, а й інших осіб, статус яких чинним законодавством визначено як "заінтересовані особи”. Власний інтерес такої заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
- Дело № 903/52/18 Постанова 14.11.2018 Решение в ЕГРСР ↗
-
Щодо необхідності дотримання критеріїв (принципів) правомірного позбавлення майна
У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовані три критерії, які слід оцінювати для того, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно. Задоволення позову про визнання правочину недійсним та повернення одержаного за цим правочином майна у будь-якому разі не повинно суперечити загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна.
- Дело № 8/21 Постанова 23.11.2018 Решение в ЕГРСР ↗
-
Перебіг 3-річного строку позовної давності за вимогою про оплату робіт
Право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання з оплати виконаної роботи виникає з наступного дня після прийняття робіт за кожен місяць окремо, а отже, враховуючи приписи абзацу другого частини п'ятої статті 261 ЦК України і частини першої статті 854 ЦК України, перебіг трирічного строку позовної давності за вимогою про оплату виконаних робіт за вересень 2005 року (місяць їх остаточної здачі) розпочався 01.10.2005 та, відповідно, закінчився 30.09.2008.
- Дело № 922/402/17 Постанова 11.10.2018 Решение в ЕГРСР ↗
-
Початок перебігу позовної давності для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину
Для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
- Дело № 910/2966/18 Постанова 07.02.2019 Решение в ЕГРСР ↗
-
Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину
Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.
- Дело № 910/7394/17 Постанова 14.05.2019 Решение в ЕГРСР ↗
Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.
Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела
Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.