К содержанию

Кассационный хозяйственный суд

З ВІДСТУПОМ! Застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України при витребуванні майна у добросовісного набувача

Вибуття майна з володіння власника (або особи, якій він передав майно у володіння) на підставі правочину, який у подальшому визнано недійсним, можна вважати таким, що відбулось не з їхньої волі в розумінні пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України, у тому разі, коли недійсність зазначеного правочину зумовлена впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною та/або іншими конкретними обставинами, які свідчать про відсутність дійсної волі власника на відчуження відповідного майна.Водночас без встановлення наведених конкретних обставин щодо вчинення правочину з відповідними вадами волі самий лише факт визнання недійсним такого фраудаторного правочину не є достатньою підставою для висновку про вибуття відчуженого за ним майна не з волі власника або особи, якій він передав майно у володіння, в розумінні зазначеної норми цивільного законодавства. Палата КГС ВС уточнила правову позицію, викладену в постанові КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 906/1765/15 про те, що з урахуванням приписів статей 216, 388 ЦК України за умови, якщо договір купівлі-продажу судовим рішенням було визнано недійсним, зазначена обставина є свідченням того, що майно за такими договорами вибуло всупереч волі власника.

Поделиться

Решения, из которых взята позиция

Нормы

Другие позиции раздела «Визнання недійсними правочинів боржника»

Для вашего ИИ-ассистента

Практика Верховного Суда в вашем Claude или ChatGPT

MCP-сервер Merit даёт ассистенту правовые позиции, постановления из ЕГРСР, кодексы в редакции на нужную дату и данные реестров. Каждый ответ — с источником.