До змісту

Чинна редакція статті — з 28.06.1996

Стаття 63 Конституції України

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Поділитися

Коментар до ст. 63 Конституції України

Пояснення норми та практики судів. Це не юридична консультація: для вашої ситуації зверніться до юриста.

Коротко

Стаття 63 Конституції України має три частини: право не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (ч. 1), право на захист від підозри та обвинувачення (ч. 2) і збереження прав людини за засудженим (ч. 3). Конституційний Суд України (далі — КСУ) прочитав ч. 1 як право особи, а не лише як заборону покарання: вона означає «право особи не давати таких показань або пояснень» (Рішення КСУ від 26.02.2019 № 1-р/2019, пункт 4 мотивувальної частини). Коло членів сім'ї та близьких родичів визначає закон, і в різних кодексах воно різне (див. таблицю нижче). Права за статтею 63 не можна обмежити навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 64 Конституції); КСУ при цьому зазначив, що обмеження права на захист (ч. 2 ст. 63) не може бути зумовлене потребами воєнного стану, однак втручання в нього можливе «за умови виправданості (домірності) обраних законодавцем засобів, які зберігають повагу до сутності людських прав та не суперечать приписам Конституції України, які expressis verbis гарантують їх обсяг» (Рішення № 8-р(II)/2024, див. нижче). Текст статті не змінювався з 28.06.1996.

Частина перша: право мовчати

Що гарантує норма

  1. Однаково для всіх. За КСУ, Конституція «не містить винятків» щодо цього права і «не допускає звуження чи скасування вказаних гарантій стосовно окремих категорій осіб» (Рішення КСУ № 1-р/2019, пункт 4 мотивувальної частини).
  2. Не лише допит у кримінальному провадженні. Норма говорить про «показання або пояснення» без обмеження видом провадження. КСУ зазначив, що реальну можливість отримувати правничу допомогу треба забезпечити, зокрема, свідку на допиті та «особам при наданні пояснень у державних органах», щоб захистити право не давати показань або пояснень, «які можуть бути використані у кримінальному процесі для доведення обвинувачення зазначених осіб» (Рішення КСУ від 30.09.2009 № 23-рп/2009, пункт 4 мотивувальної частини).
  3. Умова про самовикриття. Текст ч. 1 ст. 63 не вимагає, щоб показання могли стати підставою для підозри чи обвинувачення. КПК таку умову містить (ч. 1, 3 ст. 18, п. 3 ч. 1 ст. 66 КПК).
  4. Пряма дія. «Норми Конституції України є нормами прямої дії» (ч. 3 ст. 8 Конституції). На ст. 63 можна посилатися і тоді, коли кодекс окремого правила не має.

Хто такі члени сім'ї та близькі родичі

ЗаконНормаХто входить
КПКп. 1 ч. 1 ст. 3«чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням», а також особи, які «спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки», у тому числі ті, що не перебувають у шлюбі
ЦПК, ГПК, КАСч. 1 ст. 71 ЦПК, ч. 1 ст. 68 ГПК, ч. 1 ст. 67 КАС«чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб»
ККч. 2 ст. 385власного переліку немає: «коло яких визначається законом»
КУпАП—переліку немає: визначення членів сім'ї чи близьких родичів у КУпАП ми не знайшли (шукали в тексті КУпАП за словами «близьк» і «член сім'ї»; вони трапляються лише в інших значеннях)

Перелік ЦПК, ГПК і КАС не збігається з КПК: у ньому «брат, сестра» без слова «рідний», немає прадіда, прабаби, правнуків і осіб, які спільно проживають, але є «член сім'ї або близький родич цих осіб».

  1. Двоюрідні родичі. Верховний Суд (далі — ВС) дійшов висновку, що імунітет свідка в кримінальному провадженні «поширюється виключно» на осіб із п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК; двоюрідний брат обвинуваченого таким імунітетом «не наділений» (постанова ВС від 17.09.2020, справа № 404/1800/17; правова позиція № 818).
  2. Співмешканці. Має бути встановлено, що особи спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки (п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК). Коли свідок сказала лише, що деякий час «зустрічалася» з обвинуваченим, ВС не побачив підстав вважати, що вони спільно проживали і були пов'язані спільним побутом (постанова ВС від 25.03.2021, справа № 132/641/16-к).
  3. Інші закони. «Близькі особи» в ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» охоплюють і двоюрідних братів та сестер, але ці терміни вживаються «У цьому Законі» (ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Кримінальне провадження

ХтоЩо можеНорма
Будь-яка особане бути примушеною давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею або її близькими родичами чи членами сім'ї кримінального правопорушенняч. 1, 3 ст. 18 КПК
Будь-яка особа«не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї», відмовитися відповідати на запитання і бути негайно повідомленою про ці правач. 2 ст. 18 КПК
Підозрюваний, обвинувачений«не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання»п. 4 ч. 3 ст. 42 КПК
Затриманийотримати роз'яснення права «не говорити нічого з приводу підозри проти нього»ч. 4 ст. 208 КПК
Свідоквідмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів сім'ї, «що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення»п. 3 ч. 1 ст. 66 КПК
Потерпілий«давати пояснення, показання або відмовитися їх давати»п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК

Якщо підозрюваний відмовився відповідати, «особа, яка проводить допит, зобов'язана його зупинити одразу після отримання такої заяви» (ч. 4 ст. 224 КПК). Свідка перед допитом попереджають про відповідальність за відмову давати показання (ч. 3 ст. 224 КПК), тому підставу відмови варто назвати одразу. Під час допиту особа має право не відповідати на запитання щодо обставин, про які є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника тощо), або відповіді на які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення її, близьких родичів чи членів її сім'ї, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування (ч. 8 ст. 224 КПК). У суді головуючий з'ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим та чи не відмовляється свідок давати показання з підстав, встановлених КПК (ч. 1 ст. 352 КПК). Коли свідок дав показання в суді першої інстанції, а в апеляційному суді відмовився свідчити щодо близького родича, ВС погодився, що апеляційний суд міг дослідити звукозапис допиту цього свідка в суді першої інстанції і взяти ці показання до уваги (постанова ВС від 11.06.2020, справа № 725/855/18). Суд може обґрунтовувати висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав, або отриманих у порядку ст. 225 КПК; показаннями, наданими слідчому чи прокурору, суд не вправі обґрунтовувати рішення, крім порядку ст. 615 КПК (ч. 4 ст. 95 КПК). Це правило стосується лише показань. Протокол слідчого експерименту є окремим джерелом доказів, і заперечення обвинуваченим у суді відомостей з нього «не може автоматично свідчити про недопустимість» цього протоколу (постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду ВС від 14.09.2020, справа № 740/3597/17). Слідчий експеримент, який лише посвідчує проголошення зізнання, ВС розцінює як допит, що не має в суді доказового значення (там само). Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого «досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду» (там само). Для воєнного стану ст. 615 КПК встановлює особливості, зокрема: показання свідка, потерпілого можуть бути використані як докази в суді «виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації» (ч. 11 ст. 615 КПК; див. також ч. 5 ст. 87 КПК). Показання підозрюваного в таких умовах можна використати, лише якщо в допиті «брав участь захисник» і його також фіксували відео (там само). Відеозапис додаткового допиту свідка під час досудового розслідування, проведеного до набрання чинності ч. 11 ст. 615 КПК (до 01.05.2022), ВС не визнав допустимим доказом (позиція № 12250, постанова від 14.05.2025, справа № 462/6260/20).

Ст. 384 і 385 КК

  1. Ч. 1 ст. 385 КК передбачає відповідальність за відмову свідка від давання показань у суді, під час досудового розслідування та в інших органах, названих у цій частині. КПК, крім показань щодо себе і близьких, дозволяє свідку відмовитися від показань щодо відомостей, які за ст. 65 КПК не підлягають розголошенню (п. 3 ч. 1 ст. 66 КПК). Про такі відомості певних осіб не можна допитувати як свідків: зокрема адвокатів про адвокатську таємницю, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів про відомості, одержані на сповіді (ч. 2 ст. 65 КПК). Особа, яка довірила ці відомості, може письмово, у визначеному нею обсязі, звільнити від обов'язку зберігати професійну таємницю осіб з п. 1–5 ч. 2 ст. 65 КПК, зокрема адвоката, нотаріуса, медичного працівника чи священнослужителя (ч. 3 ст. 65 КПК).
  2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час досудового розслідування або в суді «щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом» (ч. 2 ст. 385 КК).
  3. Ч. 2 ст. 385 КК називає лише досудове розслідування і суд. Ч. 1 карає відмову свідка також у Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України, у виконавчому провадженні, у тимчасовій слідчій комісії та спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України. Там свідок спирається безпосередньо на ч. 1 ст. 63 Конституції.
  4. Ч. 2 ст. 385 КК стосується лише відмови. «Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого» карається за ч. 1 ст. 384 КК. Право мовчати не є правом говорити неправду. Підозрюваний і обвинувачений у переліку ч. 1 ст. 384 КК не названі.
  5. Ч. 2 ст. 385 КК не містить умови, що показання «можуть стати підставою для підозри»; п. 3 ч. 1 ст. 66 КПК таку умову містить. Позиції ВС щодо цієї різниці ми не знайшли (шукали в базі правових позицій ВС за словами «відмова свідка», «385 КК», «близький родич»).

Наслідок порушення: недопустимі докази

  1. Недопустимі показання чи пояснення від особи, «яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання», або отримані з порушенням цього права (п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК).
  2. Недопустимі докази з показань свідка, «який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні» (п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК; правова позиція ВС № 325, постанова від 10.09.2019, справа № 295/13008/15-к). Але показання свідка не є недопустимими, якщо на час допиту були відсутні дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у майбутньому (правова позиція ВС № 338, постанова від 21.10.2020, справа № 345/522/16-к).
  3. Викривальні показання, отримані поліцейськими на місці події без повідомлення про право на захист і право мовчати, ВС визнав недопустимими (постанова ВС від 18.10.2023, справа № 722/1818/22; позиція № 9978). Так само — показання затриманого, записані в протокол огляду місця події (постанова ВС від 12.06.2024, справа № 757/26627/22; позиція № 14316).
  4. Пояснення не дорівнюють показанням: пояснення «не є джерелами доказів» у провадженнях щодо злочинів, на відміну від проваджень щодо кримінальних проступків (постанова ВС від 01.08.2022, справа № 640/7928/17; позиція № 7177).

Чого ч. 1 не означає

  1. Речові докази. Якщо при фактичному затриманні не роз'яснили право мовчати, речі з особистого обшуку не стають недопустимими автоматично. ВС навів дві підстави разом: властивості цих доказів «не залежали від волі особи», і особистий обшук «міг бути проведений без добровільної згоди особи, тобто без будь-якого впливу інформації, отриманої від неї» (позиція № 14312, постанова ВС від 15.06.2021, справа № 204/6541/16-к). Якщо ж доказ здобуто завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав, він недопустимий (ч. 1 ст. 87 КПК).
  2. Зразки можна відібрати. Відібрання крові не порушує права мовчати, бо такі докази «носять об'єктивний характер» (позиція ВС № 10960, зокрема постанова від 16.10.2023, справа № 212/7057/18). Якщо особа відмовляється добровільно надати біологічні зразки, примусово їх відбирають лише з дозволу слідчого судді, суду (ч. 3 ст. 245 КПК). Отримання відбитків пальців ВС не пов'язав зі свободою від самовикриття (позиція № 10488, зокрема справа № 607/17409/22, 21.05.2024).
  3. Превентивні заходи поліції. Повідомити про право мовчати треба, коли є підстави вважати, що вчинено кримінальне правопорушення, і є ймовірна причетність особи (постанова ВС від 24.01.2024, справа № 175/1906/22; позиція № 10170).
  4. Адвокат при самому фактичному затриманні не обов'язковий (постанова ВС від 03.08.2022, справа № 686/19218/17; позиція № 14309). Але в тій самій позиції ВС, з посиланням на ЄСПЛ, зазначив, що доступ до адвоката «має, як правило, надаватися з першого допиту підозрюваного поліцією».

Справи про адміністративні правопорушення (водій, протокол)

  1. Пояснення — це право. Особа, яку притягають до адміністративної відповідальності, має право «давати пояснення», а «при розгляді справи» — користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, «який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи» (ст. 268 КУпАП). Ці права роз'яснюють при складенні протоколу, «про що робиться відмітка у протоколі» (ч. 4 ст. 256 КУпАП). Ст. 271 КУпАП так само пов'язує участь захисника з розглядом справи. Про адміністративне затримання повідомляють центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, «крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника» (ч. 3 ст. 261 КУпАП). Для етапу складення протоколу спирайтеся також на ст. 59 Конституції та рішення КСУ, наведені в п. 5.
  2. Постанова замість протоколу. У справах, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол не складається (ч. 2 ст. 258 КУпАП): на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 5 ст. 258 КУпАП). Якщо особа оспорить порушення і стягнення, посадова особа зобов'язана скласти протокол; для правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та деяких інших ч. 9 ст. 258 КУпАП встановлює винятки з цього правила. Позов щодо постанови подають до суду протягом десяти днів з дня її ухвалення, а щодо постанови у сфері безпеки дорожнього руху — протягом десяти днів з дня її вручення (ч. 2 ст. 286 КАС).
  3. Докази збирає посадова особа: «Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів» (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
  4. Свідок у такій справі зобов'язаний «дати правдиві пояснення» (ч. 2 ст. 272 КУпАП). Правила про відмову щодо родичів КУпАП не має, тому свідок спирається на ч. 1 ст. 63 і ч. 3 ст. 8 Конституції.
  5. Захисник. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, може вибирати захисником особу, «яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи» (Рішення КСУ від 16.11.2000 № 13-рп/2000, пункт 1 резолютивної частини). Захист від кримінального обвинувачення тепер здійснює «виключно адвокат» (ч. 4 ст. 131-2 Конституції). Особа під час допиту її як свідка в органах дізнання, досудового слідства чи під час дачі пояснень державним органам має право на правову допомогу від обраної нею особи в статусі адвоката, «що не виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України щодо цього не встановлено обмежень» (Рішення КСУ № 23-рп/2009, пункт 2 резолютивної частини; КСУ тлумачив слова тодішньої ч. 2 ст. 59 про адвокатуру, яких чинний текст ст. 59 не містить).
  6. Приклад. Водій оскаржив до суду постанову поліцейського про накладення стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Суд першої інстанції скасував постанову і закрив провадження у справі, і ВС у цій частині залишив його рішення в силі. Суди встановили, що поліцейський не ознайомив водія з правами за ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП, а ВС дійшов висновку про недоведеність порушення ПДР належними доказами (постанова ВС від 11.12.2019, справа № 545/2432/16-а).
  7. Адміністративний нагляд. Особа під адміністративним наглядом відповідає за порушення правил нагляду, зокрема: «неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду» (п. 1 ч. 1 ст. 187 КУпАП).
  8. Огляд на сп'яніння. Право мовчати не звільняє водія від огляду: «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» карається за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Службове розслідування

Поліцейський має право, а не обов'язок давати пояснення в службовому розслідуванні (постанова ВС від 08.02.2024, справа № 640/8784/21; позиція № 9665). Але мовчання може мати наслідки. В одній справі поліцейський відмовився від пояснень на підставі ст. 63, і ВС зазначив, що тому дисциплінарна комісія «не могла надавати оцінку твердженням позивача» (постанова ВС від 13.03.2025, справа № 620/10864/23, пункт 49). Відмову в позові ВС обґрунтував іншими доказами, а не мовчанням. У тій самій постанові ВС зазначив, що «Відсутність адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку». До постанови є окрема думка судді.

Цивільний, господарський та адміністративний суди

  1. Фізична особа «не має права відмовитися давати показання, крім показань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів», які можуть тягнути юридичну відповідальність для неї або для них (ч. 1 ст. 71 ЦПК; так само ч. 1 ст. 68 ГПК і ч. 1 ст. 67 КАС для свідка, який з'явився на вимогу суду).
  2. Той, хто відмовляється, повинен повідомити причини відмови (ч. 2 ст. 71 ЦПК; ч. 2 ст. 68 ГПК; ч. 2 ст. 67 КАС).
  3. Сторони, треті особи та їхні представники можуть бути допитані як свідки за їхньою згодою, якщо інше не встановлено відповідним кодексом (ч. 1 ст. 92 ЦПК; ч. 3 ст. 87 ГПК; ч. 1 ст. 93 КАС).

Частина друга: право на захист

Право на захист полягає, зокрема, в можливості надати пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватися правовою допомогою захисника (ч. 1 ст. 20 КПК). Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд «зобов'язані роз'яснити» підозрюваному, обвинуваченому його права (ч. 2 ст. 20 КПК). Підозрюваний має право на захисника «на першу вимогу» (п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК). Забезпечення обвинуваченому права на захист — основна засада судочинства (п. 5 ч. 2 ст. 129 Конституції). Ч. 2 ст. 63 «окремо закріплює» право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист, а тодішня ч. 1 ст. 59 є загальною нормою (Рішення КСУ № 13-рп/2000, пункт 5 мотивувальної частини). Чинна ст. 59 на частини не поділена.

Безоплатний захисник

  1. «У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно» (ст. 59 Конституції).
  2. Участь захисника обов'язкова у провадженні щодо особливо тяжких злочинів з моменту набуття статусу підозрюваного (ч. 1 ст. 52 КПК) і у випадках ч. 2 ст. 52 КПК (зокрема неповнолітні; особи, які внаслідок психічних чи фізичних вад «не здатні повною мірою реалізувати свої права»; особи, які не володіють мовою провадження; угода про визнання винуватості).
  3. Захисника залучають, зокрема, коли підозрюваний, обвинувачений «заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно» (п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК). Тому клопотання треба заявити. Слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд — ухвалу, якою доручає органу безоплатної правничої допомоги призначити адвоката (ч. 2 ст. 49 КПК).
  4. Безоплатну вторинну правничу допомогу в обсязі, визначеному законом, мають, зокрема, особи під адміністративним затриманням чи арештом, затримані за КПК, особи під вартою та особи із захисником за призначенням (п. 3–7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»). Таке право мають також повнолітні особи під юрисдикцією України, чий середньомісячний дохід, розрахований за методикою Мін'юсту, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму (п. 1 ч. 1 ст. 14 цього Закону).

Що вирішив КСУ

  1. Тримання під вартою. Перешкоди в доступі до суду і порушення права бути заслуханою у суді під час продовження строку тримання під вартою означають «неможливість реалізації нею права на захист, гарантованого частиною другою статті 63» (Рішення КСУ від 18.07.2024 № 8-р(II)/2024, підпункт 6.3 пункту 6 мотивувальної частини). Ч. 6 ст. 615 КПК визнано неконституційною (там само, пункт 1 резолютивної частини); вона втратила чинність через три місяці з дня ухвалення Рішення (там само, пункт 2 резолютивної частини). Права за ст. 29, 55, 62, 63 «не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану», хоча втручання можливе «за умови виправданості (домірності) обраних законодавцем засобів, які зберігають повагу до сутності людських прав та не суперечать приписам Конституції України, які expressis verbis гарантують їх обсяг» (там само, підпункт 8.3 пункту 8 мотивувальної частини). КСУ повторив цей висновок у Рішенні від 01.04.2026 № 3-р(II)/2026 (підпункт 3.3 пункту 3 мотивувальної частини), яким визнав неконституційною ч. 5 ст. 615 КПК (пункт 1 резолютивної частини); вона втратила чинність через три місяці з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини).
  2. Скасування запобіжного заходу. Право на захист у кримінальному провадженні «охоплює активну процесуальну можливість особи відстоювати свої права і свободи всіма не забороненими законом засобами, включно з ініціюванням судового контролю за триманням під вартою» (Рішення КСУ від 15.07.2026 № 7-р(II)/2026, пункт 7 мотивувальної частини). Абзац другий ч. 1 ст. 616 КПК визнано неконституційним: у взаємозв'язку з абзацом першим він унеможливлює розгляд клопотання підозрюваного, обвинуваченого про скасування тримання під вартою для військової служби «без згоди на це прокурора» (там само, підпункт 7.4; пункт 1 резолютивної частини). Ця норма втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення Рішення, тобто 15.01.2027 (там само, пункт 2 резолютивної частини). До того цей абзац «залишається чинним і підлягає застосуванню» (там само, пункт 8 мотивувальної частини).
  3. Ознайомлення з матеріалами. Право на захист не означає безстрокового ознайомлення. КСУ визнав конституційними ч. 6, 7 ст. 218 тодішнього Кримінально-процесуального кодексу, що дозволяли суду встановити строк у разі зволікання з ознайомленням: ними «не звужено» право на захист (Рішення КСУ від 18.01.2012 № 1-рп/2012, підпункт 4.3 пункту 4 мотивувальної частини). Такий строк допустимий «лише за умови», що він об'єктивно достатній (Рішення КСУ від 15.07.2026 № 6-р(II)/2026, підпункт 2.4 пункту 2 мотивувальної частини); гарантії «спрямовані на забезпечення реальної, а не формальної можливості особи підготувати та здійснити свій захист» (там само, підпункт 2.5). Ст. 309 КПК визнано конституційною в тім, що вона не передбачає апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про такий строк (там само, пункт 1 резолютивної частини).
  4. Незаконне збагачення. За ст. 62, 63 Конституції формулюванням складу незаконного збагачення не можна покладати на особу обов'язок підтверджувати доказами законність набуття активів (Рішення КСУ № 1-р/2019, пункт 7 мотивувальної частини); «Особа може надавати докази своєї невинуватості лише за власним бажанням або не надавати їх взагалі» (там само, пункт 5). Водночас вимогу «раціонального пояснення» закон може встановити як вимогу доброчесності посадової особи, але не як обов'язок доводити невинуватість у кримінальному провадженні (там само, пункт 7). Ст. 368-2 КК визнано неконституційною (там само, пункт 1 резолютивної частини). Нині незаконне збагачення передбачено ст. 368-5 КК.

Частина третя: права засудженого

  1. Дві умови. Обмеження мають бути і «визначені законом», і «встановлені вироком суду» (ч. 3 ст. 63 Конституції). Засуджені користуються всіма конституційними правами, «за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду» (ч. 2 ст. 7 КВК).
  2. Основні права. Ст. 8 КВК називає, зокрема, право на інформацію про свої права, на гуманне ставлення і повагу гідності, на звернення, зокрема до Європейського суду з прав людини, на охорону здоров'я, на правничу допомогу і конфіденційні побачення із захисником (ч. 1, 2 ст. 8 КВК). Особи, засуджені до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу (п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»).
  3. Гідність. Позбавлення волі неминуче обмежує свободу, але «це не означає, що державі дозволено посягати на людську гідність, обмежувати її або заперечувати» (Рішення КСУ від 16.09.2021 № 6-р(II)/2021, підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини). Ч. 1 ст. 81 і ч. 1 ст. 82 КК визнано неконституційними «в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі» (там само, пункт 1 резолютивної частини).
  4. Сім'я. Окремі приписи ч. 1 ст. 111 КВК визнано неконституційними в тім, що вони унеможливлювали короткочасні виїзди засуджених до довічного позбавлення волі у зв'язку з такою обставиною, «як смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого» (Рішення КСУ від 20.12.2023 № 11-р(II)/2023, пункт 1 резолютивної частини; ч. 3 ст. 63 — підпункт 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).
  5. Суд. В аспекті конституційного звернення КСУ витлумачив положення ст. 24 Конституції у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 55 і п. 2 ч. 3 ст. 129 у тодішній редакції (нині п. 1 ч. 2 ст. 129) (ч. 3 ст. 63 названо в мотивах, підпункт 2.3) так, що рівні права на захист у судовому порядку та на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку має «у тому числі й особа, яка засуджена і відбуває кримінальне покарання в установах виконання покарань» (Рішення КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012, пункт 1 резолютивної частини).
  6. Межі. КСУ виходить з «об'єктивної вимоги щодо забезпечення особі, засудженій до довічного позбавлення волі, реалістичної перспективи звільнення», але ця вимога не означає, що йому має бути надано «доступ до кожного передбаченого законом механізму звільнення від подальшого відбування покарання» (Рішення КСУ від 28.10.2026 № 13-р(II)/2026, пункт 5 мотивувальної частини). КСУ визнав конституційними окремі приписи ч. 1 ст. 81-1 КК в тім, що вони не передбачають умовно-дострокового звільнення для військової служби за контрактом для засуджених до довічного позбавлення волі та виключають його для засуджених за умисне вбивство двох або більше осіб (там само, пункт 1 резолютивної частини). При цьому засудження «не скасовує її належності до носіїв конституційних прав і свобод» (там само, пункт 3 мотивувальної частини).

Як це застосовують суди

  1. КСУ. Головні акти названо вище в кожній частині. У Рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 (фіксація порушень ПДР камерами) ст. 63 назвав лише заявник; власного аналізу ст. 63 у мотивах КСУ ми не знайшли (переглянули всі згадки ст. 63 у тексті).
  2. ВС. Роз'яснення затриманому прав за ст. 42 КПК перед показаннями слідчому, за участю захисника за дорученням, ВС визнав достатнім для дотримання свободи від самовикриття за ст. 63 Конституції (постанова ВС від 15.05.2025, справа № 553/1047/22; позиція № 14300). Відеозапис інтерв'ю з військовополоненим, записаний в умовах його ізоляції без участі захисника за його «добровільної згоди» і отриманий за сприяння органів державної влади України, ВС визнав недопустимим, бо його отримано «в обхід конституційних гарантій (ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК)» (постанова ВС від 02.07.2026, справа № 591/3720/24; позиція № 15111).

Як використати в роботі

  1. Визначте статус клієнта: від нього залежить норма (ст. 42, 66 КПК; ст. 268, 272 КУпАП; ст. 71 ЦПК, ст. 68 ГПК, ст. 67 КАС).
  2. Перевірте, чи є родич у переліку саме цього кодексу; у кримінальному провадженні — лише п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК (позиція ВС № 818). Співмешкання підтвердіть доказами. У КУпАП переліку немає; там спирайтеся на ч. 1 ст. 63 Конституції.
  3. Заявляйте відмову чітко, з посиланням на ч. 1 ст. 63 Конституції та норму кодексу. У цивільному, господарському й адміністративному суді назвіть причину. Свідок у кримінальному провадженні може прийти на допит з адвокатом (п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК).
  4. Відмова свідка давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів під час досудового розслідування або в суді не карається (ч. 2 ст. 385 КК). В інших органах, названих у ч. 1 ст. 385 КК, право не свідчити щодо себе і близьких дає ч. 1 ст. 63 Конституції. Свідок може також відмовитися від показань щодо відомостей, які за ст. 65 КПК не підлягають розголошенню (п. 3 ч. 1 ст. 66 КПК). Завідомо неправдиві показання свідка чи потерпілого караються (ч. 1 ст. 384 КК); підозрюваного і обвинуваченого ця норма не називає.
  5. Перевірте, чи роз'яснили права (ч. 4 ст. 208, ч. 3 ст. 224 КПК) і чи це записано (ч. 5 ст. 208 КПК; ч. 4 ст. 256 КУпАП). Показання чи пояснення особи, яку не повідомили про право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або отримані з порушенням цього права, недопустимі (п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК). Щодо речових доказів суд оцінює, чи позначилося порушення на допустимості саме цього доказу (позиція № 14312); наведіть такий зв'язок у клопотанні.
  6. Якщо клієнта допитали як свідка, а потім визнали підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, заявляйте про недопустимість цих показань (п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК). Покажіть, що вже на час допиту були дані про його можливу причетність (позиція № 338). Протокол слідчого експерименту за участю клієнта суд може оцінити як окремий доказ, навіть якщо клієнт у суді заперечує сказане; але експеримент, який лише посвідчує зізнання, є допитом без доказового значення в суді, а експеримент без дотримання порядку і прав особи не досягає своєї легітимної мети (справа № 740/3597/17).
  7. Перевірте право на безоплатного захисника (ст. 49, 52 КПК; ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»). Якщо участь захисника не обов'язкова, а коштів немає, заявіть клопотання (п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК). У справі за КУпАП адвоката для суб'єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу призначає центр (ст. 271 КУпАП).
  8. У службовому розслідуванні мовчання може коштувати оцінки вашої версії (справа № 620/10864/23, пункт 49). Закриття справи за КУпАП не завжди рятує від дисциплінарного стягнення (та сама постанова).
  9. Для засудженого перевірте обидві умови обмеження: закон і вирок (ч. 3 ст. 63 Конституції, ч. 2 ст. 7 КВК).

Історія редакцій

Конституцію прийнято 28.06.1996, і вона набула чинності з дня прийняття (ст. 160). Конституцію змінювали, але текст статті 63 не змінювався: реєстр редакцій статті показує лише базову редакцію від 28.06.1996.

Пов'язані норми

  • ст. 8 Конституції України — В Україні визнається і діє принцип верховенства права
  • ст. 29 Конституції України — Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність
  • ст. 55 Конституції України — Права і свободи людини і громадянина захищаються судом
  • ст. 59 Конституції України — Кожен має право на професійну правничу допомогу
  • ст. 62 Конституції України — Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину…
  • ст. 64 Конституції України — Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених…
  • ст. 129 Конституції України — Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права
  • ст. 3 КПК — Визначення основних термінів Кодексу
  • ст. 18 КПК — Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї
  • ст. 20 КПК — Забезпечення права на захист
  • ст. 42 КПК — Підозрюваний, обвинувачений
  • ст. 66 КПК — Права та обов’язки свідка
  • ст. 87 КПК — Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини
  • ст. 224 КПК — Допит
  • ст. 384 КК — Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу
  • ст. 385 КК — Відмова свідка від давання показань або відмова експерта, спеціаліста чи перекладача від виконання покладених…
  • ст. 256 КУпАП — Зміст протоколу про адміністративне правопорушення
  • ст. 268 КУпАП — Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
  • ст. 272 КУпАП — Свідок
  • ст. 71 ЦПК — Відмова свідка від давання показань
  • ст. 68 ГПК — Відмова свідка від давання показань на вимогу суду
  • ст. 67 КАС — Відмова свідка від давання показань на вимогу суду
  • ст. 7 КВК — Основи правового статусу засуджених
  • ст. 8 КВК — Основні права засуджених

Практика Верховного Суду

Правові позиції Верховного Суду, які застосовують цю статтю. Найновіші — першими.

  1. Обставини, які свідчать про недопустимість як доказу відеозапису інтерв’ю на YouTube-каналі з військовополоненим

    Оприлюднено 07.09.2026 Касаційний кримінальний суд Справа № 591/3720/24 Текст позиції Позиція на сайті ВС ↗

  2. Дотримання права на захист і свободу від самовикриття при затриманні

    Оприлюднено 04.08.2026 Касаційний кримінальний суд Справа № 553/1047/22 Текст позиції Позиція на сайті ВС ↗

  3. Строк досудового розслідування у разі невизнання підозрюваним своєї вини

    Рішення від 22.09.2022 Касаційний кримінальний суд Справа № 759/18227/21 Справа № 607/10395/21 Текст позиції Позиція на сайті ВС ↗

Для вашого ШІ-асистента

Запитайте про цю статтю в Claude або ChatGPT

Підключіть MCP-сервер Merit — і асистент читатиме статтю в редакції на потрібну дату, разом із практикою Верховного Суду і даними реєстрів. Кожна відповідь — з джерелом.