Касаційний господарський суд
З ВІДСТУПОМ! Застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України при витребуванні майна у добросовісного набувача
Вибуття майна з володіння власника (або особи, якій він передав майно у володіння) на підставі правочину, який у подальшому визнано недійсним, можна вважати таким, що відбулось не з їхньої волі в розумінні пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України, у тому разі, коли недійсність зазначеного правочину зумовлена впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною та/або іншими конкретними обставинами, які свідчать про відсутність дійсної волі власника на відчуження відповідного майна.Водночас без встановлення наведених конкретних обставин щодо вчинення правочину з відповідними вадами волі самий лише факт визнання недійсним такого фраудаторного правочину не є достатньою підставою для висновку про вибуття відчуженого за ним майна не з волі власника або особи, якій він передав майно у володіння, в розумінні зазначеної норми цивільного законодавства. Палата КГС ВС уточнила правову позицію, викладену в постанові КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 906/1765/15 про те, що з урахуванням приписів статей 216, 388 ЦК України за умови, якщо договір купівлі-продажу судовим рішенням було визнано недійсним, зазначена обставина є свідченням того, що майно за такими договорами вибуло всупереч волі власника.
Рішення, з яких взято позицію
Норми
Інші позиції розділу «Визнання недійсними правочинів боржника»
Практика Верховного Суду у вашому Claude або ChatGPT
MCP-сервер Merit дає асистенту правові позиції, постанови з ЄДРСР, кодекси в редакції на потрібну дату і дані реєстрів. Кожна відповідь — з джерелом.