К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Касаційний кримінальний суд

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Касаційний кримінальний суд», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 3 242 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 29.10.2026

  1. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (стаття 49)

    Право суду на застосування давності та звільнення від відбування покарання на підставі ст. 49 КК особи, засудженої до довічного позбавлення волі

    Застосування давності до особи, в разі вчинення нею особливо тяжкого злочину, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, є правом, а не обов’язком суду. Питання про застосування давності в цьому разі вирішується судом відповідно до положень ч. 4 ст. 49 КК. Тобто, в даному випадку законодавцем встановлено факультативний порядок незастосування строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Якщо ж суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк. Отже, це є правом суду у кожному конкретному випадку відмовити у застосуванні давності або застосувати давність, призначивши вироком суду покарання у виді позбавлення волі на певний строк із подальшим звільненням від його відбування, навіть в разі заперечення винної особи від такого звільнення – застосувати положення статей 49, ч. 5 ст. 74 КК. Виокремлення законодавцем права суду застосувати давність в разі вчинення особою особливо тяжкого злочину, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, свідчить про необхідність ухвалювати рішення не про беззастережне звільнення від кримінальної відповідальності, а у кожному випадку застосування строку давності мотивувати можливість такого звільнення.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Критерії добровільної здачі бойових припасів у контексті ч. 3 ст. 263 КК

    Під добровільною здачею органам влади, серед іншого, бойових припасів, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі їх зберігати, незалежно від мотивів за власною волею передає їх відповідному державному органу, тобто припиняє протиправне володіння предметами цього злочину внаслідок їх передачі органу державної влади. Здача вказаних предметів може бути здійснена й іншими способами, серед яких, повідомлення про зброю, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, що зберігаються в конкретному місці, про яке органам влади невідомо. При цьому, його адресатом має бути особа, уповноважена приймати відповідні заяви і повідомлення, здійснювати їх реєстрацію, перевірку, виявлення і вилучення предметів кримінального правопорушення, а моментом здачі предметів правопорушення, за таких обставин, є момент їх виявлення і наступного переходу у фактичне володіння відповідного органу державної влади, з якого припиняється протиправне поводження із вказаними предметами. В аспекті приписів ч. 3 ст. 263 КК доведення інформації до відома інших адресатів (осіб, які працюють в органах влади), за своїм змістом є виявленням наміру (бажання) передати зброю, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, а не їх добровільною здачею. Повідомлення засобами телефонного зв’язку майора СБУ про факт виявлення засудженим набоїв, в аспекті застосування приписів ч. 3 ст. 263 КК, не мають кримінально-правового значення. Повідомлення про наявність бойових припасів до військової нарізної зброї, пістолета не означає їх здачу відповідно до вимог несення військової служби та чинного законодавства.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  3. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Відсутність підстав для застосування ч.3 ст. 263 КК у разі вилучення зброї правоохоронцями під час проведення досудового розслідування

    Оскільки зброя не була здана обвинуваченим добровільно органам влади, а вилучена правоохоронцями під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, тому підстави для застосування положень ч. 3 ст. 263 КК відсутні.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  4. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Відсутність підстав для застосування ч.3 ст. 263 КК у разі видачі зброї під час санкціонованого обшуку

    Видача зброї зумовлена зовнішніми чинниками, а саме, дозволом на проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання обвинуваченого, і не може свідчити про добровільність видачі ним бойових припасів, а тому відсутні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  5. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Згода на огляд житла не є добровільною здачею зброї та бойових припасів

    Заява особи про згоду на огляд квартири є підставою для проникнення до неї, але не свідчить про добровільну здачу зброї та бойових припасів у розумінні ч. 3 ст. 263 КК. Якщо особа повідомляє про їх зберігання вже за умов усвідомлення неможливості надалі безперешкодно їх зберігати через неминуче виявлення під час слідчої дії, видача таких предметів не є добровільною здачею.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  6. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Добровільна видача зброї як підстава для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а не для висновку про відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК

    Добровільна видача особою зброї працівникам поліції є підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності, а не для висновку про відсутність у діях особи суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК. Адже згідно з ч. 3 ст. 263 КК звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  7. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Обставини, які свідчать про добровільну видачу зброї після вчинення вбивства

    Про добровільність здачі зброї засудженим свідчить те, що він безпосередньо після вчинення вбивства, через 15 хвилин, уже прибув до відділення поліції, хоча мав реальну можливість продовжити зберігати пістолет або розпорядитися ним інакше (приховати, викинути). При цьому, долучення пістолета до провадження як речового доказу не спростовує того факту, що зброя була добровільно здана засудженим органам влади.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  8. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК, не виключає добровільної видачі бойових припасів

    Наявність у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, не виключає можливості добровільної видачі бойових припасів у розумінні ч. 3 ст. 263 КК. Про добровільність видачі свідчить, зокрема, те, що особа, маючи реальну можливість уникнути виявлення бойових припасів, цілеспрямовано прибула до місця перебування уповноважених осіб, не приховувала предмети та вживала заходів для завчасного повідомлення про них.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  9. ККС ВС Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (стаття 309)

    Умови застосування ч.4 ст. 309 КК. Встановлення добровільності звернення до лікувального закладу та лікування від наркоманії

    Положення ч. 4 ст. 309 КК дають можливість судам застосовувати її за наявності таких умов: 1) добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію; 2) особою розпочато лікування від наркоманії. При цьому вказана норма права є імперативною та не дозволяє судам встановлювати додаткові, не визначені нею обставини для її застосування. Законодавцем не обмежено застосування ч. 4 ст. 309 КК фактом перебування до вчинення цього кримінального правопорушення на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини. Положення кримінального закону не виключають можливість застосування ч. 4 ст. 309 КК навіть у тому випадку, якщо особа добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, усвідомлюючи можливість ухвалення обвинувального вироку щодо неї. Причини, які були визначальними для прийняття рішення про звернення до лікувального закладу з метою пройти лікування від наркоманії, можуть бути різними. Однак ключовим є добровільне прийняття рішення особою, яка хворіє на наркоманію, щодо необхідності такого лікування. Законодавець визначає поняття та підстави примусового лікування осіб, хворих на наркоманію, у ст. 16 Закону «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Будь-яке інше звернення для лікування від наркоманії є добровільним. Суд не може встановлювати додаткові умови для констатації факту добровільності. Так само не має значення для застосування положень ч. 4 ст. 309 КК факт попереднього перебування особи на обліку. Той факт, що особа вперше звернулася для лікування може слугувати підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності шляхом застосування вказаної правової норми, за наявністю інших підстав для цього. Тобто захворювання на наркоманію може бути діагностовано вперше, і це не може бути перешкодою для використання положень ч. 4 ст. 309 КК.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. ККС ВС Поняття військового кримінального правопорушення (стаття 401 КК)

    Відсутність згоди командира військової частини на продовження військової служби як підстава для відмови у звільненні від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК

    Відсутність згоди командира військової частини на продовження засудженим військової служби, про яку листом командира було повідомлено Верховний Суд, виключає можливість звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  11. ККС ВС Поняття військового кримінального правопорушення (стаття 401 КК)

    Умова добровільного волевиявлення особи на продовження військової служби

    Однією з умов застосування ч. 5 ст. 401 КК є добровільне звернення особи до слідчого, прокурора або суду з клопотанням про намір повернутися до військової частини чи місця служби для продовження військової служби. Така умова свідчить про необхідність добровільного волевиявлення особи щодо продовження виконання військового обов’язку як передумови її звільнення від кримінальної відповідальності.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  12. ККС ВС Поняття військового кримінального правопорушення (стаття 401 КК)

    Поняття особи, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, при застосуванні ч. 5 ст. 401 КК

    При застосуванні ч. 5 ст. 401 КК особою, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, з юридичної точки зору слід також визнавати особу, яка раніше хоч і вчинила кримінально каране діяння, але: була виправдана судом за пред’явленим обвинуваченням; була правомірно звільнена від кримінальної відповідальності; була реабілітована; була засуджена без призначення покарання або звільнена від покарання; відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунена законом (відповідно до частин 3, 4 ст. 88 КК вона визнається такою, що не має судимості).

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  13. ККС ВС Поняття військового кримінального правопорушення (стаття 401 КК)

    Застосування ч. 5 ст. 401 КК за наявності інших кримінальних проваджень щодо особи

    За наявності щодо особи декількох кримінальних проваджень питання про вчинення кримінального правопорушення вперше має вирішуватися з урахуванням презумпції невинуватості. Якщо інше діяння особи, яке потенційно може впливати на оцінку повторності, не одержало правової оцінки обвинувальним вироком суду, суд не вправі виходити з доведеності такого діяння при вирішенні питання про застосування ч. 5 ст. 401 КК. У разі розгляду різних кримінальних проваджень щодо однієї особи повторність може враховуватися лише за наявності обвинувального вироку за тотожне чи однорідне кримінальне правопорушення в іншому провадженні. Якщо ж декілька діянь розглядаються в одному кримінальному провадженні, повторність може бути встановлена без постановлення окремого обвинувального вироку щодо іншого епізоду за умови доведення винуватості особи в кожному з них.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  14. ККС ВС Поняття військового кримінального правопорушення (стаття 401 КК)

    Застосування ч. 5 ст. 401 КК та можливість подальшого проходження військової служби

    Застосування ч. 5 ст. 401 КК можливе за наявності добровільного волевиявлення засудженого на продовження військової служби, яке має бути підтверджене його відповідною заявою або іншими належними даними. За відсутності такого волевиявлення підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за цією нормою відсутні. Водночас за наявності такого бажання засуджений військовослужбовець може скористатися передбаченим ст. 81-1 КК механізмом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  15. ККС ВС Підготовче судове засідання (стаття 314)

    Право суду у підготовчому судовому засіданні закрити провадження у кримінальній справі за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 284 КПК

    Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у кримінальній справі за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 284 цього Кодексу, зокрема, у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (стаття 46)

    Можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим. Відшкодування процесуальних витрат у разі такого звільнення

    Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв’язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, тобто особа визнає себе винуватою та в учасників не виникає сумнівів щодо її винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження, що надає можливість оптимізувати кримінальну процесуальну діяльність та збалансувати інтереси її учасників, врегулювати кримінальноправовий конфлікт в оптимальний спосіб, не залучаючи до цього зайвих ресурсів, забезпечити в якомога стислі строки захист прав і законних інтересів потерпілого. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження без використання наданих прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. ККС ВС Апеляційний розгляд. Межі перегляду судом апеляційної інстанції (статті 404–405)

    Неможливість витребування апеляційним судом матеріалів кримінального провадження, які розглядають місцевим судом. Неможливість здійснення апеляційного розгляду без матеріалів

    Положеннями КПК не передбачено можливості витребування матеріалів кримінального провадження з суду, який його розглядає, до закінчення судового розгляду. Здійснення апеляційного розгляду кримінального провадження без його матеріалів у апеляційному суді також суперечить вимогам кримінального процесуального закону. Тому апеляційний розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження в частині кримінальних правопорушень, при одночасному судовому розгляді іншої частини цього ж кримінального провадження в суді першої інстанції, неможливий.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  18. ККС ВС Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи (стаття 284)

    Обізнаність засудженого про право на звільнення від кримінальної відповідальності та його невикористання

    Якщо засуджений протягом тривалого кримінального провадження, за участю професійних захисників, послідовно заперечував свою винуватість, це може свідчити про його обізнаність із правом на звернення з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності та свідоме невикористання такого права. За таких обставин повторне нероз’яснення цього права апеляційним судом саме по собі не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (стаття 49)

    Необхідність звільнення від призначеного покарання на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК у разі заперечення особи проти закриття кримінального провадження за строками давності

    Якщо обвинувачений, будучи поінформованим про право заявити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, наполягає на виправданні та заперечує проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, суд не звільняє його від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, а на підставі ст.49, ч. 5 ст. 74 КК звільняє від призначеного покарання.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. ККС ВС Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення (стаття 370)

    Тлумачення положень ст. 416 КПК в системному зв’язку з положеннями ст. 415 КПК (застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання)

    Частина 2 ст. 416 КПК визначає вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а саме тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. При цьому положення ч. 2 ст. 415 КПК не слід розглядати як такі, що дозволяють зробити виключення з указаного правила. У разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог статей 370, 419, 416 ч. 2 КПК він не може залишити поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора чи потерпілого щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, оскільки в протилежному випадку це призведе до неможливості застосування такого закону при новому розгляді в суді першої інстанції. Перевіривши обґрунтованість відповідних доводів апеляційних скарг прокурора чи потерпілого, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх безпідставними, при скасуванні оскарженого судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону і призначенні нового розгляду в суді першої інстанції, повинен також указати на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання, як на додаткову підставу для скасування судового рішення. При цьому, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 415 КПК, суд апеляційної інстанції повинен формулювати свої висновки та вказівки лише в такій формі, щоб це не призводило до вирішення наперед указаних в цій нормі питань, але водночас давало би достатні підстави для застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та призначення більш тяжкого покарання у випадку, якщо під час нового розгляду в суді першої інстанції винуватість особи у вчиненні відповідного злочину буде доведено в установленому законом порядку.

    На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Разделы

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT