К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Кримінальний кодекс України

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Кримінальний кодекс України», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 1 404 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. ККС ВС Необхідна оборона; уявна оборона (статті 36, 37)

    Межі необхідної оборони не перевищено. Заподіяння смерті особі ударом ножа з метою захисту від незаконного проникнення до житла і протиправного посягання з боку нападників (групи осіб)

    Під час необхідної оборони особа, яка захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду тому, хто посягає, не допускаючи перевищення меж необхідної оборони. У ч. 5 ст. 36 КК передбачаються винятки із цього правила: напад озброєної особи; напад групи осіб; протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, включаючи позбавлення життя того, хто посягає. Заподіяння смерті особі ударом ножа з метою захисту від незаконного проникнення до житла і протиправного посягання з боку нападників (групи осіб), що створювало реальну загрозу заподіяння шкоди життю та здоров’ю особи, яка захищалась, виключає кримінальну відповідальність відповідно до ч. 5 ст. 36 КК.

    На сайте Верховного Суда ↗

  2. ККС ВС Необхідна оборона; уявна оборона (статті 36, 37)

    Відсутність стану необхідної оборони у разі заподіяння потерпілому удару в область серця після припинення ним посягання та за відсутності загрози життю і здоров`ю обвинуваченого

    Стан необхідної оборони існує лише протягом суспільно небезпечного посягання та за умови необхідності негайного відвернення або припинення такого посягання. За умови підготовки обвинуваченим вогнепальної зброї та здійснення пострілів у життєво важливі органи неозброєної групи осіб після припинення ними заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому та за відсутності будь-яких насильницьких дій щодо винного – стан необхідної оборони не виникає. У разі застосування ножа, відібраного у потерпілого під час бійки, та заподіяння останньому удару в область серця після припинення ним посягання та за відсутності загрози життю та здоров`ю обвинуваченого – стан необхідної оборони в його діях виключається.

    На сайте Верховного Суда ↗

  3. ККС ВС Необхідна оборона; уявна оборона (статті 36, 37)

    Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень нападнику у стані необхідної оборони

    Якщо потерпілий зазнав у своєму будинку нападу та насильства, будучи фізично слабшим від нападника, протиправні дії якого були тривалими та супроводжувались погрозами вбивством, і при цьому потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, враховуючи, що останній намагався уникнути побиття шляхом втечі в будинок, але це не зупинило нападника і той продовжив наносити удари, зайшовши до нього в будинок, то завдання тяжких тілесних ушкоджень нападнику вважається вчиненим у стані необхідної оборони.

    На сайте Верховного Суда ↗

  4. ККС ВС Необхідна оборона; уявна оборона (статті 36, 37)

    Виникнення стану необхідної оборони під час захисту від протиправного посягання групи осіб, які застосували насильство

    У разі захисту особи від протиправного посягання групи осіб, які застосували до неї насильство, спричинення смерті одному з них і легких тілесних ушкоджень іншому, вважається вчиненим у стані необхідної оборони.

    На сайте Верховного Суда ↗

  5. ККС ВС Необхідна оборона; уявна оборона (статті 36, 37)

    Відсутність стану необхідної оборони. Неспіврозмірність застосування ножа обвинуваченим, особою з інвалідністю, у відповідь на удар долонею потерпілого.

    Стан здоров'я потерпілого порівняно з обвинуваченим, особою з обмеженими фізичними можливостями, не свідчить про існування суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого. Застосування ножа обвинуваченим, особою з інвалідністю, у відповідь на удар долонею потерпілого є неспіврозмірним та виключає наявність у нього стану необхідної оборони.

    На сайте Верховного Суда ↗

  6. ККС ВС Необхідна оборона; уявна оборона (статті 36, 37)

    Обопільне застосування помірного фізичного насильства, що виключає стан необхідної оборони

    Стан необхідної оборони виключається у разі обопільного застосування помірного фізичного насильства (висловлювання в образливій формі, вимагання грошей, прояви агресії тощо) як з боку потерпілого, так і з боку обвинуваченого під час конфлікту між ними та за відсутності одностороннього посягання (побиття чи нанесення ударів) з боку потерпілого.

    На сайте Верховного Суда ↗

  7. Необхідна оборона; уявна оборона (статті 36, 37)

    Обставини, що виключають стан необхідної оборони. Умови виникнення стану необхідної оборони в особи, яка спровокувала насильство.

    Стан необхідної оборони не виникає у разі, коли особа, яка спричинила шкоду здоров’ю потерпілого, сама спровокувала насильство, зокрема у процесі бійки, учасники якої застосовують один до одного насильство. Такий стан необхідної оборони може виникнути в особи, яка спровокувала насильство, лише у разі, коли ступінь спровокованого насильства очевидно перевищує той, який особа могла передбачити (наприклад, якщо в ситуації обопільної бійки один з учасників застосує або виявить намір застосувати значно вищий ступінь насильства, зброю або до його насильницьких дій приєднаються інші особи).

    На сайте Верховного Суда ↗

  8. ККС ВС Необхідна оборона; уявна оборона (статті 36, 37)

    Умови правомірності необхідної оборони. Обставини, що свідчать про наявність умислу на спричинення смерті потерпілому

    Умовою правомірності необхідної оборони є вчинення особою такого діяння, характер та об’єктивні прояви якого вказують на досягнення ним того ступеня суспільної небезпеки, який притаманний злочину (кримінальному правопорушенню). За відсутності суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого та даних про використання ним під час сварки предметів або зброї, застосування яких могло створити реальну загрозу для життя або здоров’я обвинуваченого, цілеспрямоване використання нею ножа і завдання ним удару у життєво важливий орган, свідчить про наявність умислу на спричинення смерті потерпілому.

    На сайте Верховного Суда ↗

  9. ККС ВС Повторність кримінальних правопорушень (стаття 32)

    Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК (повторність) у разі вчинення попередніх злочинів на території інших держав

    Україна ратифікувала Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 28.03.1997, яким вказану Конвенцію було доповнено ст. 76-1 із застереженням про те, що Україна не бере на себе зобов’язання визнавати та враховувати вироки, винесені судами Договірних Сторін, при вирішенні питань про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, про встановлення факту вчинення злочину повторно та порушення зобов’язань, пов’язаних з умовним звільненням, відстрочкою виконання вироку або умовно-достроковим звільненням. З огляду на це, якщо попередні злочини (крадіжка та шахрайство) було вчинено обвинуваченим на території російської федерації, судимості за які не зняті й не погашені, то суд правомірно не врахував при кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК кваліфікуючу ознаку злочину – повторність.

    На сайте Верховного Суда ↗

  10. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на порядок підлеглості та військової честі (статті 402–406)

    Вчинення кримінального правопорушення в умовах особливого періоду

    Кримінальне правопорушення вважається вчиненим в умовах особливого періоду, якщо на момент його скоєння дію Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» не було припинено його рішенням про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

    На сайте Верховного Суда ↗

  11. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (стаття 49)

    Наслідки непризначення особі покарання, від відбування якого її звільнено у зв'язку із закінченням строків давності

    Непризначення особі покарання, від відбування якого її звільнено у зв’язку із закінченням строків давності, не є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки ч. 5 ст. 74 КК не містить вказівки на обов’язкове призначення покарання, від якого особу має бути звільнено.

    На сайте Верховного Суда ↗

  12. ККС ВС Підкуп службової особи, службової особи юридичної особи приватного права, особи, яка надає публічні послуги (статті 368, 368-3, 368-4, 369)

    Кваліфікація дій особи за ч.3 ст.368 КК (одержання неправомірної вигоди повторно) у разі, якщо вона кожного разу після виконання укладених договорів на поставку продукції називав потерпілому різні суми грошових коштів

    Дії засудженого не охоплюються єдиним наміром на одержання неправомірної вигоди, якщо він кожного разу після виконання укладених договорів на поставку продукції називав потерпілому різні суми грошових коштів, які необхідно перерахувати на банківські рахунки, у тому числі третіх осіб, щоразу керувався самостійним умислом і виконував усі необхідні дії для досягнення злочинної мети. У цьому випадку дії особи не утворюють продовжуваного кримінального правопорушення, а їй слід інкримінувати таку кваліфікуючу ознаку, як повторність.

    На сайте Верховного Суда ↗

  13. ККС ВС Кримінальні правопорушення проти сім’ї та сімейних правовідносин (статті 164–169)

    Настання кримінальної відповідальності за злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК). Адміністративний проступок, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП

    Кримінальна відповідальність за злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК), настає у разі вчинення умисного діяння як у формі бездіяльності за умови злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, так і у формі дії (фізичне та психічне насильство, жорстоке ставлення тощо) та у разі настання тяжких наслідків для потерпілої особи. Адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним, однак злісний характер діяння винуватої особи щодо дитини або особи, щодо якої встановлено опіку чи піклування, може бути ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 166 КК.

    На сайте Верховного Суда ↗

  14. ККС ВС Домашнє насильство (стаття 126-1)

    Відчуття потерпілою загрози домашнього насильства за відсутності прямо висловлених погроз. Відсутність опору при посяганні на статеву свободу особи в умовах домашнього насильства

    Потерпіла від домашнього насильства особа може відчувати загрозу за сукупності обставин, у яких вона опинилася, навіть за відсутності прямо висловлених погроз застосувати насильство. Той факт, що потерпіла не опиралася посяганню на її статеву свободу, жодним чином не може свідчити про добровільний характер статевого акту, будучи свідченням пануючої в сім’ї атмосфери домашнього насильства, за якої засуджений не мав потреби в кожному випадку вдаватися до фізичного насильства та прямо виражених погроз насильством. Ураховуючи вік потерпілої, умови її проживання, неодноразове застосування насильства та погроз щодо неї та її сестри, нездатність матері їх захистити, невдалу спробу знайти захист у правоохоронних органів (що жодним чином не змінило їх становище), неможливо заперечити, що потерпілі перебували в безпорадному стані. Повторювані насильство та погрози з боку засудженого не могли не створити відчуття постійної загрози застосування насильства у випадку, якщо потерпілі відмовляться виконувати його накази.

    На сайте Верховного Суда ↗

  15. ККС ВС Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи (стаття 284)

    Закриття кримінального провадження за ст. 126-1 КК

    При вирішенні питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, оскільки за вчинені епізоди домашнього насильства його вже було притягнуто до адміністративної відповідальності, а інший інкримінований епізод домашнього насильства не утворює складу зазначеного кримінального правопорушення через відсутність ознаки систематичності, апеляційний суд повинен був зіставити фактичні обставини правопорушення в адміністративному та кримінальному провадженнях, з’ясувати наявність у справі умов, які не виключають подвійного провадження в рамках кримінального та адміністративного права, а також врахувати, що наслідки застосування домашнього насильства у виді психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи охоплюються ст. 126-1 КК, а не ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

    На сайте Верховного Суда ↗

  16. ККС ВС Домашнє насильство (стаття 126-1)

    Відмежування шкоди, визначеної ст. 126-1 КК, від шкоди, визначеної ст. 173-2 КУпАП

    Шкода фізичному або психологічному здоров’ю потерпілої особи, передбачена ст. 173-2 КУпАП, саме з метою відмежування від шкоди, визначеної ст. 126-1 КК, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи».

    На сайте Верховного Суда ↗

  17. ККС ВС Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування (статті 85–87)

    Неможливість застосування амністії до особи, яка заподіяла своїй дружині умисне тяжке тілесне ушкодження у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123 КК), внаслідок якого потерпіла померла, а малолітні діти залишились без материнського піклування

    Системний аналіз положень Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що злочинні дії одного з батьків стосовно іншого, що призвели до смерті потерпілого, є такими, що посягають на охоронювані законом права та інтереси їхніх дітей, а саме право на батьківське піклування, право на повноцінний фізичний, духовний, інтелектуальний, культурний та соціальний розвиток. Це унеможливлює застосування амністії на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» до особи, яка заподіяла своїй дружині умисне тяжке тілесне ушкодження у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123 КК), внаслідок якого потерпіла померла, а двоє малолітніх дітей залишились без материнського піклування.

    На сайте Верховного Суда ↗

  18. ККС ВС Основні покарання (статті 56–58, 60–64)

    Призначення покарання у виді позбавлення волі у разі неодноразового притягнення підсудного за вчинення злочинів, пов’язаних з домашнім насильством

    Ті обставини, що підсудний був у минулому неодноразово судимий за вчинення злочинів, пов’язаних з домашнім насильством, та, маючи непогашену судимість, протягом короткого періоду після відбування покарання знову вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК, свідчать про те, що призначене покарання у виді громадських робіт є недостатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів, з огляду на що висновок апеляційного суду про призначення підсудному покарання у виді позбавлення волі є обґрунтованим.

    На сайте Верховного Суда ↗

  19. ККС ВС Домашнє насильство (стаття 126-1)

    Момент закінчення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК

    Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК, вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних у законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства.

    На сайте Верховного Суда ↗

  20. ККС ВС Домашнє насильство (стаття 126-1)

    Притягнення до кримінальної відповідальності за систематичне вчинення домашнього насильства на підставі матеріалів, які стосувалися фактів раніше вчинених підсудним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

    Ті обставини, що органи досудового розслідування без фактичного здійснення досудового розслідування за заявою потерпілої про притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за систематичне вчинення домашнього насильства використали для пред’явлення обвинувачення матеріали, які стосувалися фактів раніше вчинених підсудним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стосовно цієї ж потерпілої та за які він вже був притягнутий до адміністративної відповідальності, є підставою для виправдання підсудного, оскільки притягнення особи до кримінальної відповідальності двічі за одні і ті ж діяння, кваліфікуючи їх і як адміністративні, і як кримінальні правопорушення, суперечить Конституції України та практиці ЄСПЛ.

    На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT