К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Спори, що стосуються питань процесуального права

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Спори, що стосуються питань процесуального права», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 505 позиций

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 29.10.2026

  1. КХС ВС Спори, що виникають з корпоративних відносин

    Визначення ціни позову у справі про витребування частки у статутному капіталі товариства із чужого незаконного володіння

    Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, в якій визначені вимоги щодо оформлення позовної заяви, така заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо він підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) – це вимога про захист права або інтересу, об’єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Позовна вимога про визначення розміру статутного капіталу та стягнення (витребування з володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі має вартісне грошове вираження щодо розміру статутного капіталу та щодо частки позивача. Така вимога є вимогою майнового характеру. Ураховуючи те, що позовна вимога про витребування частки у статутному капіталі товариства із чужого незаконного володіння є вимогою майнового характеру, ціна позову у справі з такою вимогою визначається вартістю спірного майна.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. КХС ВС Судовий збір

    Підтвердження сплати судового збору іншою особою, ніж позивач (скаржник), та обсяг перевірки судом платіжних документів

    Положення п. 2 ч. 1 ст. 164 та п. 2 ст. 3 ст. 258 ГПК України вимагають долучення до позовної заяви та апеляційної скарги документа про сплату судового збору, адже подання до суду таких заяв є об’єктом його справляння згідно із Законом України «Про судовий збір». Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв’язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Квитанція про сплату судового збору за подання позовної заяви (апеляційної скарги), в якій зазначена платником інша особа, а не позивач (скаржник), при урахуванні судом всього змісту документа, зокрема вказівки на призначення відповідного платежу (об’єкта справляння судового збору), є належним доказом сплати судового збору.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  3. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Відмінність між розглядом справи по суті та стадіями ухвалення / оголошення судового рішення

    Згідно зі ст. 219 ГПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення. Ухвалення та проголошення судового рішення не є стадіями розгляду справи по суті. Проголошення судового рішення є лише процесуальною формою доведення ухваленого рішення до відома учасників справи. Право учасників справи на ознайомлення з повним текстом судового рішення забезпечується шляхом вручення його копій відповідно до вимог ст. 242 ГПК України. Отже, розгляд справи по суті та стадії ухвалення й оголошення судового рішення є різними етапами процесу: перший передбачає дослідження доказів, заслуховування пояснень та судові дебати і саме тоді забезпечується реалізація принципів змагальності та рівності сторін; другий є процесуальним завершенням розгляду справи та способом доведення результатів судового розгляду до відома учасників.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  4. КХС ВС Спори, пов’язані із визнанням арбітражних угод, визнанням та наданням дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу

    Визнання третейської або арбітражної угоди недійсною як окремий предмет позову

    Третейська / арбітражна угода не є правочином у розумінні ЦК України, не є цивільно-правовим (господарським) договором, а по своїй суті є процесуальним договором, для якого чинне законодавство України встановлює спеціальний порядок визнання недійсним. Питання щодо недійсності третейської / арбітражної угоди суд розглядає не як позовну вимогу, а як процесуальне питання, що має бути вирішене до початку розгляду позовних вимог по суті відповідно до приписів п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Якщо суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, він залишає позов без розгляду. Такий висновок має міститися в мотивувальній частині судового рішення. За необхідності суд призначає експертизу.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  5. КХС ВС С отступлением Оскарження ухвал

    Про можливості окремого оскарження від рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядках ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство

    Відсутність словосполучення «ухвали про відмову в задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство» в переліку судових рішень, які можуть переглядатися в апеляційному та касаційному порядках, з огляду на наявність «ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство» та системне застосування приписів Закону про банкрутство (КУзПБ з 21.10.2019) не виключає можливості апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство. Тож учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство та, відповідно, подати касаційну скаргу на таку ухвалу після її перегляду в апеляційному порядку згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України. УВАГА! Відступ від висновку, викладеного у постанові ВС від 13.08.2019 по справі № 5002-17/2743-2009, що ухвала про відмову у задоволенні клопотання про припинення/закриття провадження у справі про банкрутство не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції та відсутні законні підстави для її перегляду в апеляційному порядку.

    Позиция опубликована 25.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  6. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Належність та наслідки підписання паперового примірника позовної заяви QR-кодом поза межами підсистеми «Електронний суд»

    Підпис ідентифікує автора та слугує підтвердженням того, що особа, яка його підписала, ознайомлена з документом і погоджується з його змістом. В юридичному сенсі підпис є підтвердженням певної дії, угоди чи зобов’язання та надає документу юридичну силу. Підписання електронним цифровим підписом паперових примірників процесуальних документів та перевірка такого підпису судом поза межами підсистеми «Електронний суд» чинним законодавством не передбачені. Розміщення на паперовій позовній заяві QR-коду, за яким неможливо ідентифікувати підписанта та перевірити накладення кваліфікованого електронного підпису, не є належним підписанням позовної заяви. За відсутності ідентифікації підписанта позовна заява вважається неподаною належним чином, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

    Позиция опубликована 25.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  7. КХС ВС Подання апеляційної скарги

    Умови відкриття апеляційного провадження після розгляду справи та порядок встановлення тотожності доводів нової апеляційної скарги висновкам суду

    Для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд має встановити наявність таких передумов для відкриття провадження: 1) особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду; 2) доводи, покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи. Згідно із ч. 5 ст. 272 ГПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо встановить тотожність аргументів нової апеляційної скарги доводам, що вже були розглянуті судом або містилися в первісній апеляційній скарзі. Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, мотивам, наведеним апелянтом за ст. 272 ГПК України, визначається шляхом логічного зіставлення відповідних аргументів та їх змістовного збігу.

    Позиция опубликована 25.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  8. КХС ВС Оскарження рішень третейських судів

    Право засновника (учасника) юридичної особи на оскарження рішення третейського суду

    Засновник (учасник) юридичної особи не має права на подання заяви про скасування рішення третейського суду на підставі частини 1 статті 346 ГПК України, якщо рішення третейського суду не вирішує питання про права та обов'язки такого засновника (учасника), а стосується виключно прав та обов'язків самої юридичної особи як сторони спору.

    Позиция опубликована 25.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  9. КХС ВС Участь прокурора

    Правомірність використання умовного коду замість ЄДРПОУ для органів прокуратури у виконавчому провадженні

    Вимоги до змісту виконавчого документа визначені у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Ця норма Закону є імперативною. Закон чітко пов’язує ідентифікацію стягувача — юридичної особи лише з кодом ЄДРПОУ (п. 4 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону). Оскільки згідно зі ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» окружні прокуратури діють без статусу юридичної особи, належним ідентифікатором стягувача у виконавчому провадженні є код ЄДРПОУ відповідної обласної прокуратури. Наявність у структурного підрозділу умовного коду в системі ЄСІКС не спростовує вимог законодавства щодо ідентифікації сторін виконавчого провадження. Примусове виконання рішення здійснюється на підставі виконавчого документа, реквізити якого мають відповідати вимогам закону. Отже, використання технічного коду ЄСІКС замість коду ЄДРПОУ юридичної особи (обласної прокуратури) є порушенням вимог закону, що перешкоджає ідентифікації стягувача як належного суб’єкта правовідносин.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. КХС ВС Участь прокурора

    Співвідношення кодів ЄДРПОУ та ЄСІКС у контексті цивільної дієздатності прокуратури

    Згідно зі ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять Офіс Генерального прокурора, обласні та окружні прокуратури. Статус юридичної особи, а отже, і відповідний код ЄДРПОУ, мають лише Офіс Генерального прокурора та обласні прокуратури. Окружні прокуратури функціонують як структурні одиниці без статусу окремої юридичної особи. Обов’язковість реєстрації електронних кабінетів органів прокуратури в підсистемі «Електронний кабінет» ЄСІКС, а також подання через неї процесуальних та інших документів, пов’язаних із розглядом судових справ, установлено п. 1 Порядку електронної інформаційної взаємодії Державної судової адміністрації України та Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом ДСА України від 02.05.2024 № 189/98. Додатком до зазначеного Порядку є встановлений перелік умовних ідентифікаційних кодів окружних та спеціалізованих на правах окружних прокуратур. Такий код має лише технічне призначення для забезпечення маршрутизації документів та автоматизованого обміну даними в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС. Цей код не є ідентифікатором юридичної особи в розумінні цивільного та господарського законодавства, не вноситься до ЄДРПОУ та не наділяє структурний підрозділ прокуратури статусом окремого суб’єкта господарювання.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  11. КХС ВС Висновок експерта

    Умови належності та допустимості висновку експерта, підготовленого на замовлення учасника справи

    Відповідно до статей 98 та 101 ГПК України висновок експерта, підготовлений на замовлення учасника справи, є належним та допустимим доказом лише за умови, що в ньому безпосередньо зазначено про його складення для подання до суду, а також про обізнаність експерта з кримінальною відповідальністю за завідомо неправдивий висновок. Ці вимоги є імперативними процесуальними умовами, які забезпечують достовірність та юридичну силу експертного дослідження. Відсутність у тексті висновку експерта зазначених відомостей позбавляє його статусу належного та допустимого доказу.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  12. КХС ВС Висновок експерта

    Правомірність зміни судом раніше визначеної експертної установи

    Встановлення фактичних обставин справи залежить від аргументів і доказів сторін. Їхні вимоги та заперечення конкретизують предмет доказування, що може змінюватися протягом розгляду справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Відповідно до ч. 3 ст. 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Відсутність прямої норми щодо зміни експертної установи не заперечує таку можливість, якщо це необхідно для дотримання розумних строків розгляду справи. Зокрема, в разі надмірної зайнятості первісно визначеної установи суд може доручити експертизу іншій державній установі, яка пропонує коротші строки та нижчу вартість. Отже, чинність ухвали про призначення експертизи не виключає можливості зміни експертної установи у випадку, якщо виникають об’єктивні причини, які ускладнюють або роблять недоцільним проведення дослідження первісно визначеною експертною установою.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  13. КХС ВС Висновок експерта

    Доказова сила консалтингового висновку (рецензії) у спорах про втручання в роботу приладу обліку

    Встановлення факту пошкодження пломб або втручання в роботу засобів вимірювальної техніки (крім випадків фіксації впливу фізичних полів) потребує обов’язкового підтвердження шляхом проведення експертизи спеціалізованою організацією (п. 8.4.4 ПРРЕЕ). Зазначена норма має імперативний характер: експертиза є законодавчою вимогою для доведення факту порушення, а не правом сторони на власний розсуд ініціювати дослідження для судового процесу. Хоча згідно зі ст. 86, 104 ГПК України висновок експерта не має наперед встановленої сили, він є рівноцінним засобом доказування, оцінка якого має здійснюватися судом у сукупності з іншими доказами крізь призму належності, допустимості та достовірності. Помилковим є ототожнення консалтингового висновку, який за своєю суттю є лише рецензією на основне дослідження, із висновком судової експертизи. Рецензія за своєю суттю не є повторною чи додатковою експертизою, в ній не оцінюються докази. Експерт, який надає рецензію, оцінює, зокрема, методи і повноту дослідження, логіку висновку. До рецензії не можуть застосовуватися процесуальні вимоги, встановлені для висновку експерта.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  14. КХС ВС Витрати на професійну правничу допомогу

    Відшкодування витрат на проїзд, проживання та добові представника для участі у судовому засіданні

    Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. За змістом п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Оскільки участь представника сторони в судовому засіданні є процесуальною дією, витрати на його відрядження (проїзд, проживання, добові) належать до складу судових витрат. Якщо засідання суду проводиться в іншому населеному пункті, прибуття представника є об’єктивно необхідним для реалізації права на захист. Відповідно, витрати на його проїзд та проживання належать до витрат, пов’язаних із вчиненням процесуальних дій. Отже, хоча норми ГПК України безпосередньо не виокремлюють витрати сторони у справі на відрядження своїх працівників в окремий вид судових витрат (на відміну від витрат на професійну правничу допомогу), проте такі витрати охоплюються змістом п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  15. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Порядок підтвердження процесуальної правосуб’єктності іноземної юридичної особи в господарському процесі

    Дослідження, оцінка та встановлення процесуальної право- та дієздатності іноземної юридичної особи є обов’язком суду. У ч. 1 ст. 170 ГПК України унормовано, що іноземна юридична особа подає документ, який є доказом її правосуб’єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Згідно зі ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність та дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються за правом України. На вимогу суду іноземна юридична особа зобов’язана надати належним чином оформлений документ, що підтверджує її правосуб’єктність (сертифікат реєстрації, витяг з торговельного реєстру тощо). Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону та ч. 8 ст. 91 ГПК України іноземні офіційні документи визнаються дійсними та набувають статусу письмових доказів лише за умови їх легалізації (дипломатичної або консульської), якщо інше не передбачено законом або міжнародними договорами України. Без спеціального підтвердження легалізації такі документи приймаються судом лише у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. КХС ВС Відмова від позову, визнання позову відповідачем

    Розподіл та повернення судового збору у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті

    У разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті розподіл судового збору здійснюється за спеціальним імперативним правилом, визначеним ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Згідно з наведеними нормами 50 % сплаченого судового збору підлягає безумовному поверненню позивачу з державного бюджету, а решта ̶ відшкодовується йому за рахунок відповідача на підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України. Закон не містить інших умов чи обмежень для застосування цієї процедури, окрім самого факту вчинення процесуальної дії (визнання позову) на відповідній стадії процесу. Загальні правила покладення витрат на сторону за умов вирішення спору по суті та встановлення судом обставин виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони (ч. 9 ст. 129 ГПК) можуть застосовуватися лише до тієї частини судових витрат, яка не підлягає поверненню з держбюджету.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. КХС ВС Зловживання процесуальними правами

    Право суду накладати штраф за невиконання процесуальних ухвал

    На підставі ч. 2 ст. 135 ГПК України у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п’яти до п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зі змісту зазначеної статті Кодексу випливає, що штраф – це захід процесуального примусу, який суд застосовує до учасників процесу за невиконання ними процесуальних обов’язків або зловживання правами насамперед з метою забезпечення належного виконання судочинства, а не як покарання (санкцію) за порушення основного права чи обов’язку в господарських відносинах. Суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов’язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України). Системний аналіз положень ст. 135, ч. 1 ст. 232 ГПК України свідчить, що ухвала суду, якою зобов’язано учасника справи вчинити відповідні процесуальні дії, є одним із видів судових рішень, невиконання якого передбачає наявність у суду повноважень присудити відповідний штраф.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  18. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Щодо перевірки повноважень підписанта позовної заяви лише за рукописним автографом

    Згідно зі ст. 162 ГПК України позовна заява подається виключно в письмовій формі та має бути підписана позивачем, його представником або іншою уповноваженою особою. Процесуальний закон чітко вказує на обов’язковість ідентифікації підписанта. Подання заяви особою, яка не має права її підписувати, або підписання документа особою, посадове становище якої не вказано, є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України. За наявності лише рукописного підпису без зазначення посадового становища особи, яка підписала позовну заяву, її прізвища, імені, по батькові суд фактично позбавлений змоги встановити процесуальну дієздатність особи-підписанта та перевірити повноваження на підписання відповідної заяви, що унеможливлює відкриття судового провадження та тягне за собою процесуальні наслідки у вигляді повернення матеріалів заяви.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. КХС ВС Питання представництва

    Процесуальні наслідки відсутності згоди іноземної держави на участь її дипломатичного представництва у справі як відповідача

    Питання підсудності справ з іноземним елементом судам України вирішується на момент відкриття провадження. Ключовим аспектом розгляду таких справ є дотримання принципу судового імунітету, який ґрунтується на суверенній рівності держав. Цей принцип означає непідлеглість держави законодавству та юрисдикції інших держав. Суверенна держава може бути відповідачем у судах іншої держави тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб. Реалізація будь-яких процесуальних дій щодо іноземної держави допускається лише за наявності такої згоди, якщо інше не встановлено міжнародними договорами або законом України. У випадку, коли іноземна держава користується судовим імунітетом, а дипломатичне представництво або компетентні органи держави не надають згоди на розгляд справи в судах України, процесуальний статус відповідача іноземним суб’єктом не може бути набутий. За таких обставин згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі підлягає закриттю.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. КХС ВС Апеляційне провадження

    Апеляційне оскарження ухвали про відмову в продовженні непропущеного процесуального строку

    Згідно із ч. 8 ст. 119 ГПК України ухвалу про відмову в поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Частина 1 ст. 255 цього Кодексу визначає, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (п. 9). За ч. 3 зазначеної статті заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Зі змісту наведеної норми вбачається, що до апеляційного суду окремо від рішення може бути оскаржено ухвалу суду першої інстанції, якою, зокрема, суд відмовив поновити або продовжити саме пропущений процесуальний строк . Отже, якщо клопотання про продовження подано в межах установленого судом строку (тобто за відсутності його пропуску), відмова суду в його задоволенні не підпадає під дію п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України, а заперечення на такі ухвали мають включатися до апеляційної скарги на підсумкове рішення суду.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT