К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Спори, що стосуються питань процесуального права

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Спори, що стосуються питань процесуального права», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 535 позиций

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. КХС ВС Висновок експерта

    Умови належності та допустимості висновку експерта, підготовленого на замовлення учасника справи

    Відповідно до статей 98 та 101 ГПК України висновок експерта, підготовлений на замовлення учасника справи, є належним та допустимим доказом лише за умови, що в ньому безпосередньо зазначено про його складення для подання до суду, а також про обізнаність експерта з кримінальною відповідальністю за завідомо неправдивий висновок. Ці вимоги є імперативними процесуальними умовами, які забезпечують достовірність та юридичну силу експертного дослідження. Відсутність у тексті висновку експерта зазначених відомостей позбавляє його статусу належного та допустимого доказу.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. КХС ВС Висновок експерта

    Правомірність зміни судом раніше визначеної експертної установи

    Встановлення фактичних обставин справи залежить від аргументів і доказів сторін. Їхні вимоги та заперечення конкретизують предмет доказування, що може змінюватися протягом розгляду справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Відповідно до ч. 3 ст. 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Відсутність прямої норми щодо зміни експертної установи не заперечує таку можливість, якщо це необхідно для дотримання розумних строків розгляду справи. Зокрема, в разі надмірної зайнятості первісно визначеної установи суд може доручити експертизу іншій державній установі, яка пропонує коротші строки та нижчу вартість. Отже, чинність ухвали про призначення експертизи не виключає можливості зміни експертної установи у випадку, якщо виникають об’єктивні причини, які ускладнюють або роблять недоцільним проведення дослідження первісно визначеною експертною установою.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  3. КХС ВС Висновок експерта

    Доказова сила консалтингового висновку (рецензії) у спорах про втручання в роботу приладу обліку

    Встановлення факту пошкодження пломб або втручання в роботу засобів вимірювальної техніки (крім випадків фіксації впливу фізичних полів) потребує обов’язкового підтвердження шляхом проведення експертизи спеціалізованою організацією (п. 8.4.4 ПРРЕЕ). Зазначена норма має імперативний характер: експертиза є законодавчою вимогою для доведення факту порушення, а не правом сторони на власний розсуд ініціювати дослідження для судового процесу. Хоча згідно зі ст. 86, 104 ГПК України висновок експерта не має наперед встановленої сили, він є рівноцінним засобом доказування, оцінка якого має здійснюватися судом у сукупності з іншими доказами крізь призму належності, допустимості та достовірності. Помилковим є ототожнення консалтингового висновку, який за своєю суттю є лише рецензією на основне дослідження, із висновком судової експертизи. Рецензія за своєю суттю не є повторною чи додатковою експертизою, в ній не оцінюються докази. Експерт, який надає рецензію, оцінює, зокрема, методи і повноту дослідження, логіку висновку. До рецензії не можуть застосовуватися процесуальні вимоги, встановлені для висновку експерта.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  4. КХС ВС Витрати на професійну правничу допомогу

    Відшкодування витрат на проїзд, проживання та добові представника для участі у судовому засіданні

    Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. За змістом п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Оскільки участь представника сторони в судовому засіданні є процесуальною дією, витрати на його відрядження (проїзд, проживання, добові) належать до складу судових витрат. Якщо засідання суду проводиться в іншому населеному пункті, прибуття представника є об’єктивно необхідним для реалізації права на захист. Відповідно, витрати на його проїзд та проживання належать до витрат, пов’язаних із вчиненням процесуальних дій. Отже, хоча норми ГПК України безпосередньо не виокремлюють витрати сторони у справі на відрядження своїх працівників в окремий вид судових витрат (на відміну від витрат на професійну правничу допомогу), проте такі витрати охоплюються змістом п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  5. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Порядок підтвердження процесуальної правосуб’єктності іноземної юридичної особи в господарському процесі

    Дослідження, оцінка та встановлення процесуальної право- та дієздатності іноземної юридичної особи є обов’язком суду. У ч. 1 ст. 170 ГПК України унормовано, що іноземна юридична особа подає документ, який є доказом її правосуб’єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Згідно зі ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність та дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються за правом України. На вимогу суду іноземна юридична особа зобов’язана надати належним чином оформлений документ, що підтверджує її правосуб’єктність (сертифікат реєстрації, витяг з торговельного реєстру тощо). Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону та ч. 8 ст. 91 ГПК України іноземні офіційні документи визнаються дійсними та набувають статусу письмових доказів лише за умови їх легалізації (дипломатичної або консульської), якщо інше не передбачено законом або міжнародними договорами України. Без спеціального підтвердження легалізації такі документи приймаються судом лише у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

    Позиция опубликована 05.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  6. КХС ВС Відмова від позову, визнання позову відповідачем

    Розподіл та повернення судового збору у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті

    У разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті розподіл судового збору здійснюється за спеціальним імперативним правилом, визначеним ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Згідно з наведеними нормами 50 % сплаченого судового збору підлягає безумовному поверненню позивачу з державного бюджету, а решта ̶ відшкодовується йому за рахунок відповідача на підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України. Закон не містить інших умов чи обмежень для застосування цієї процедури, окрім самого факту вчинення процесуальної дії (визнання позову) на відповідній стадії процесу. Загальні правила покладення витрат на сторону за умов вирішення спору по суті та встановлення судом обставин виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони (ч. 9 ст. 129 ГПК) можуть застосовуватися лише до тієї частини судових витрат, яка не підлягає поверненню з держбюджету.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  7. КХС ВС Зловживання процесуальними правами

    Право суду накладати штраф за невиконання процесуальних ухвал

    На підставі ч. 2 ст. 135 ГПК України у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п’яти до п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зі змісту зазначеної статті Кодексу випливає, що штраф – це захід процесуального примусу, який суд застосовує до учасників процесу за невиконання ними процесуальних обов’язків або зловживання правами насамперед з метою забезпечення належного виконання судочинства, а не як покарання (санкцію) за порушення основного права чи обов’язку в господарських відносинах. Суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов’язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України). Системний аналіз положень ст. 135, ч. 1 ст. 232 ГПК України свідчить, що ухвала суду, якою зобов’язано учасника справи вчинити відповідні процесуальні дії, є одним із видів судових рішень, невиконання якого передбачає наявність у суду повноважень присудити відповідний штраф.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  8. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Щодо перевірки повноважень підписанта позовної заяви лише за рукописним автографом

    Згідно зі ст. 162 ГПК України позовна заява подається виключно в письмовій формі та має бути підписана позивачем, його представником або іншою уповноваженою особою. Процесуальний закон чітко вказує на обов’язковість ідентифікації підписанта. Подання заяви особою, яка не має права її підписувати, або підписання документа особою, посадове становище якої не вказано, є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України. За наявності лише рукописного підпису без зазначення посадового становища особи, яка підписала позовну заяву, її прізвища, імені, по батькові суд фактично позбавлений змоги встановити процесуальну дієздатність особи-підписанта та перевірити повноваження на підписання відповідної заяви, що унеможливлює відкриття судового провадження та тягне за собою процесуальні наслідки у вигляді повернення матеріалів заяви.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  9. КХС ВС Питання представництва

    Процесуальні наслідки відсутності згоди іноземної держави на участь її дипломатичного представництва у справі як відповідача

    Питання підсудності справ з іноземним елементом судам України вирішується на момент відкриття провадження. Ключовим аспектом розгляду таких справ є дотримання принципу судового імунітету, який ґрунтується на суверенній рівності держав. Цей принцип означає непідлеглість держави законодавству та юрисдикції інших держав. Суверенна держава може бути відповідачем у судах іншої держави тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб. Реалізація будь-яких процесуальних дій щодо іноземної держави допускається лише за наявності такої згоди, якщо інше не встановлено міжнародними договорами або законом України. У випадку, коли іноземна держава користується судовим імунітетом, а дипломатичне представництво або компетентні органи держави не надають згоди на розгляд справи в судах України, процесуальний статус відповідача іноземним суб’єктом не може бути набутий. За таких обставин згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі підлягає закриттю.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. КХС ВС Апеляційне провадження

    Апеляційне оскарження ухвали про відмову в продовженні непропущеного процесуального строку

    Згідно із ч. 8 ст. 119 ГПК України ухвалу про відмову в поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Частина 1 ст. 255 цього Кодексу визначає, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (п. 9). За ч. 3 зазначеної статті заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Зі змісту наведеної норми вбачається, що до апеляційного суду окремо від рішення може бути оскаржено ухвалу суду першої інстанції, якою, зокрема, суд відмовив поновити або продовжити саме пропущений процесуальний строк . Отже, якщо клопотання про продовження подано в межах установленого судом строку (тобто за відсутності його пропуску), відмова суду в його задоволенні не підпадає під дію п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України, а заперечення на такі ухвали мають включатися до апеляційної скарги на підсумкове рішення суду.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  11. КХС ВС Подання апеляційної скарги

    Співвідношення гарантій ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з обмеженнями права на повторний апеляційний перегляд справи за ст. 272 ГПК України

    Згідно із ч. 5 ст. 272 ГПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо встановить тотожність аргументів нової апеляційної скарги доводам, що вже були розглянуті судом або містилися в первісній апеляційній скарзі. Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, мотивам, наведеним апелянтом за ст. 272 ГПК України, визначається шляхом логічного зіставлення відповідних аргументів та їх змістовного збігу. Під час аналізу та зіставлення доводів скарги слід враховувати міжнародні зобов’язання України, зокрема вимоги ст. 6 Конвенції, яка передбачає дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata) та виключає скасування рішення за скаргою, поданою в порядку ст. 272 ГПК України, якщо наведені в ній аргументи не є істотними для суті спору.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  12. КХС ВС Спори, пов'язані з виконанням судових рішень

    Критерії визначення дефектів форми чи змісту виконавчого документа помилкою, допущеною при його видачі

    Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Помилка, допущена при видачі виконавчого документа, може стосуватися дефектів його форми чи змісту, зокрема: суд неправильно зазначив інформацію про стягувача чи боржника; резолютивну частину судового рішення перенесено до виконавчого листа з помилками, внаслідок чого обсяг обов’язків, покладених на боржника, зменшено чи збільшено або й зовсім змінено; немає всіх необхідних реквізитів виконавчого документа. При цьому суд наділений компетенцією виправити таку помилку за заявою стягувача або боржника, визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  13. КХС ВС Залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги

    Визначення процесуальної дієздатності іноземної особи в суді та наслідки її неналежного підтвердження

    Згідно зі ст. 365 ГПК України та ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземної юридичної особи в суді визначаються відповідно до права України, яке гарантує іноземним особам такий самий обсяг процесуальних прав та обов’язків, що й українським юридичним особам. Вона виникає з моменту належного заснування (реєстрації) компанії за її національним законом, проте для реалізації в господарському процесі потребує обов'язкового документального підтвердження. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням ст. 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Документи, видані уповноваженими органами іноземних держав, є дійсними та набувають статусу письмових доказів у господарському процесі України виключно за умови їх належної легалізації (дипломатичної або консульської). Звільнення від обов’язкової легалізації допускається лише у випадках, прямо передбачених законами України або чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України (ст. 13 згаданого Закону та ч. 8 ст. 91 ГПК України). Відсутність належного підтвердження процесуальної дієздатності іноземної юридичної особи, яка подала апеляційну скаргу на судове рішення, зокрема надання документів без обов’язкової легалізації або їх неподання взагалі, є підставою для повернення апеляційної скарги. У такому разі суд апеляційної інстанції не приймає скаргу до розгляду та повертає її скаржнику на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України як таку, що подана особою, яка не має процесуальної дієздатності.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  14. КХС ВС Судовий збір

    Процесуальні обмеження щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення недоплаченого судового збору після завершення розгляду справи по суті

    Суд першої, апеляційної чи касаційної інстанцій у разі виявлення обставин неправильного розрахунку або недоплати судового збору позивачем після закінчення відповідного провадження (у суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій), тобто після ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, ані за заявою учасника справи, ані з власної ініціативи не має права стягувати до Державного бюджету України несплачений (недоплачений) заявником судовий збір за подання відповідного процесуального документа (позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарг тощо), вже розглянутого по суті, у тому числі й шляхом ухвалення додаткового рішення.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  15. КХС ВС Судовий збір

    Припинення обов’язку з доплати судового збору при виявленні недоплати після ухвалення рішення по суті

    У випадку якщо позивач не сплатив судового збору у повному обсязі, а суд першої інстанції виявив недоплату судового збору вже після ухвалення рішення по суті спору, то процесуальний обов’язок позивача сплатити судовий збір слід вважати припиненим, оскільки презюмується, що суд, не здійснивши перерахунку судового збору відповідно до реальної ціни позову, визначив остаточний розмір судового збору.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. КХС ВС Судовий збір

    Процесуальні підстави для примусового стягнення недоплаченого позивачем судового збору

    У статтях 174, 176 та 163 ГПК України передбачено вичерпний перелік механізмів контролю суду за сплатою судового збору в установленому законом розмірі, серед яких визначено лише один винятковий спосіб – стягнення (достягнення) судом в дохід Державного бюджету України недоплаченого позивачем судового збору в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 163 ГПК України. Таке примусове стягнення (достягнення) суд може реалізувати і шляхом ухвалення додаткового рішення, однак виключно за наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 163 ГПК України, тобто в разі коли розмір судового збору попередньо визначає суд через очевидну невідповідність вказаної позивачем ціни позову дійсній вартості спірного майна або неможливість встановлення точної його ціни на момент пред’явлення позову.

    Позиция опубликована 31.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Щодо процесуального статусу телефонограми при поданні заяв і клопотань

    Системний аналіз положень ст. 169 ГПК України свідчить, що законодавець обмежив перелік форм, у яких учасники справи можуть викладати свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань. Такими формами є заяви та клопотання, заперечення проти заяв і клопотань. Процесуальний закон передбачає подання документів у письмовій або усній формі, причому в окремих випадках, визначених Кодексом або за вимогою суду, письмова форма є обов'язковою. Оскільки порядок подання та розгляду заяв визначається безпосередньо нормами ГПК України, будь-який інший спосіб комунікації із судом, не встановлений у законі, не може вважатися належним. З огляду на те, що чинне процесуальне законодавство не передбачає такої форми звернення до суду, як телефонограма, вона не є допустимим способом подання заяви чи клопотання. Відповідно, учасник справи або його представник не можуть подати телефонограмою клопотання про відкладення розгляду справи.

    Позиция опубликована 27.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  18. КХС ВС Процесуальні строки

    Поважність причин пропуску позовної давності за вимогами про стягнення дивідендів

    Пропущення позивачем як акціонером строку позовної давності за вимогами про стягнення дивідендів вважається поважним у разі встановлення судом відсутності в матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів належного повідомлення позивача як акціонера АТ згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» у відповідній редакції про проведення загальних зборів АТ, їх порядок денний, про результати прийнятих на них рішень, в тому числі щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів.

    Позиция опубликована 10.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. КХС ВС Процесуальні строки

    Застосування загальної позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення, ухваленого особою, яка не є акціонером

    За своєю правовою суттю рішення, прийняте особою, яка на час його ухвалення не була акціонером АТ, не є рішенням акціонера, і до визнання його недійсним не застосовується встановлений ч. 1 ст. 50 Закону України «Про акціонерні товариства» строк звернення до суду. До зазначених вимог застосовується загальна позовна давність у три роки.

    Позиция опубликована 10.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. КХС ВС Процесуальні строки

    Щодо застосування позовної давності, передбаченої ч. 1 ст. 50 Закону України «Про акціонерні товариства» (ч. 1 ст. 61 нового Закону України «Про акціонерні товариства»)

    Визначений ст. 50 Закону України «Про акціонерні товариства» тримісячний строк для оскарження акціонером рішення загальних зборів або порядку прийняття такого рішення є за своєю правовою природою спеціальною (скороченою) позовною давністю. Водночас ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону передбачено інший початок перебігу позовної давності, ніж загальний порядок, встановлений ч. 1 ст. 261 ЦК України, а саме: перебіг позовної давності починається з дати прийняття рішення загальних зборів, яке оскаржується.

    Позиция опубликована 10.07.2026 На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT