К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Касаційний кримінальний суд

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Касаційний кримінальний суд», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 3 242 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 29.10.2026

  1. ККС ВС Колабораційна діяльність (стаття 111-1)

    Обставини, які свідчать про добровільність зайняття посади в органі окупаційної влади та вчинення дій, передбачених ч.5 ст.111-1 КК

    Призначення особи на посаду в органі окупаційної влади на підставі відповідного акта, її подальша поведінка та відсутність відомостей про застосування примусу можуть підтверджувати добровільність зайняття такої посади. Посада голови в незаконно створеному органі влади – окупаційній адміністрації державиагресора за своїм змістом передбачає виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, що є кваліфікуючою ознакою колабораційної діяльності (ч. 5 ст. 111-1 КК).

    Позиция опубликована 05.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. ККС ВС Умисне тяжке тілесне ушкодження (cтаття 121)

    Неконкретизований умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та необережність щодо смерті потерпілого

    Якщо цілеспрямовано завдаючи удари, особа не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров’ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено нею потерпілому, то така особа діє з неконкретизованим умислом, за якого вона хоч і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров’ю потерпілого, але при цьому не визначає точні межі тяжкості цієї шкоди у своїй свідомості. У таких випадках винувата особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно. Що стосується смерті потерпілого, то її настання характеризується необережною формою вини, бо хоча особа й не бажала і навіть свідомо не допускала цього, але повинна була і могла передбачити, що внаслідок її злочинних дій може настати такий наслідок, як смерть потерпілого.

    Позиция опубликована 05.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  3. ККС ВС Поняття військового кримінального правопорушення (стаття 401 КК)

    Виконання умови добровільного повернення до військової частини, підтвердження згоди командира наказом про прибуття на службу та підстави неможливість встановлення неодноразовості вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК

    Вимога добровільного звернення особи з клопотанням про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби вважається виконаною, якщо військовослужбовець після самовільного залишення військової частини добровільно повернувся на службу та продовжив її проходження, навіть якщо клопотання обвинуваченого про звернення до слідчого, прокурора або суду з наміром повернутися до військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби відсутнє. Наказ командира військової частини про визнання військовослужбовця, який добровільно повернувся до місця тимчасової дислокації військової частини, таким, що прибув на службу, є належним письмовим підтвердженням згоди командира на проходження військової служби. Відомості з наказу командира військової частини про те, що військовослужбовець самовільно залишав військову частину і в інші періоди, за відсутності відповідного обвинувачення в цій справі чи постановленого судом вироку щодо відповідних обставин в іншій справі, не є належним підґрунтям до висновку про неодноразове вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК.

    Позиция опубликована 05.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  4. ККС ВС Поняття військового кримінального правопорушення (стаття 401 КК)

    Відсутність вимоги щодо перебування особи на військовій службі на момент звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК та неприпустимість встановлення судом додаткових умов її застосування

    Звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК не залежить від факту поточного перебування особи на військовій службі на момент ухвалення судом відповідного рішення. Приписи Загальної частини КК, зокрема ч. 1 ст. 44 КК, визначають зміст і спрямованість норм Особливої частини, тому суд не може обмежувати застосування приписів ч. 5 ст. 401 КК додатковими умовами, які не передбачені самою кримінально-правовою нормою або іншими приписами КК щодо звільнення від кримінальної відповідальності.

    Позиция опубликована 05.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  5. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на порядок проходження військової служби (статті 407–409)

    Обов’язок військовослужбовця з’явитися на службу за відсутності письмового наказу та наявність конфлікту з командиром як неповажна причина тривалого невиконання військовослужбовцем обов’язків військової служби (ст.407КК)

    Відсутність письмового індивідуального наказу командира про те, що військовослужбовець повинен з'явитися на службу у конкретний день, не спростовує його обов’язку перебувати в розпорядженні командування та прибувати для виконання завдань. Наявність побутового чи дисциплінарного конфлікту між командиром і військовослужбовцем не є поважною причиною тривалого невиконання останнім обов’язків військової служби та самостійного припинення її проходження.

    Позиция опубликована 05.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  6. ККС ВС Відмова від захисника або його заміна (стаття 54)

    Неможливість з особистих мотивів заміни захисника, призначеного для надання безоплатної вторинної правової допомоги, та відсутність у суду повноважень щодо його заміни чи відсторонення за винятком питання відводу захисника в порядку ст. 78 КПК

    Особа, яка отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника з особистих мотивів. У КПК не передбачено можливості проводити судом заміну чи відсторонення адвоката, призначеного для надання безоплатної вторинної правової допомоги, за винятком питання відводу захисника в порядку ст. 78 КПК. Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.

    Позиция опубликована 05.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  7. ККС ВС Докази, їх належність та допустимість (статті 84–86)

    Недоліки фіксації індивідуальних ознак вилученого ножа та відсутність експертного висновку як недостатні підстави для висновку про недоведеність його використання як знаряддя злочину

    Недоведеність застосування обвинуваченим ножа типу «метелик» як знаряддя злочину не може бути обґрунтована лише недоліками індивідуалізації вилученого предмета і відсутністю експертного висновку щодо конкретного знаряддя заподіяння тілесних ушкоджень без повної оцінки всієї сукупності доказів та їх взаємозв’язку. Той факт, що в різних процесуальних документах ніж описано як «ніж метелик чорного кольору», «складний ніж», «ніж типу метелик» або «розкладний ніж», може свідчити про певні недоліки фіксації його індивідуальних ознак, проте не спростовує автоматично факту існування відповідного ножа, його вилучення в ході розслідування цього кримінального провадження та можливого зв’язку з подією.

    Позиция опубликована 05.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  8. ККС ВС Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію (стаття 100)

    Неприпустимість конфіскації майна та інших обмежень права власності у разі закриття провадження за п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК. Неможливість реєстрації чи експлуатації автомобіля не позбавляє власника права володіння та розпорядження ним

    У разі закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, суд позбавлений можливості робити висновки щодо факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою, що виключає застосування будь-яких наслідків, які за своєю суттю мають каральний або обмежувальний характер щодо права власності. За відсутності обвинувального вироку суду застосування конфіскації майна, що належить особі, яка не є підозрюваною чи обвинуваченою в цьому провадженні, обмежує право власності, що є неприпустимим. Твердження про те, що автомобіль зі знищеним номером шасі не може бути повернутий власнику через неможливість його допуску до цивільного обігу, державної реєстрації чи законної експлуатації, є неспроможними, оскільки обмеження щодо експлуатації транспортного засобу на дорогах загального користування чи тимчасова неможливість його реєстрації в органах МВС не позбавляє власника самого права володіння та розпорядження своїм майном.

    Позиция опубликована 05.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  9. ККС ВС § 5. Висновок експерта (статті 101–102)

    Відсутність обов’язку негайного проведення судово-психіатричної експертизи після затримання особи та долучення сертифікатів повірки лабораторного обладнання до кожного висновку експерта

    Законодавство не встановлює обов’язку проводити судово-психіатричну експертизу обвинуваченої особи негайно чи в день її затримання та не зобов'язує експертну установу долучати сертифікати повірки внутрішнього лабораторного обладнання до кожного висновку експерта.

    Позиция опубликована 05.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (стаття 46)

    Неможливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК через відеозвернення потерпілого в якому він стверджує, що не має претензій до обвинуваченого, а також про примирення

    Враховуючи те, що примирення обвинуваченого з потерпілим належить розуміти як акт прощення в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів, суд при з’ясуванні думки потерпілого має впевнитися у добровільності його позиції та роз’яснити йому правові наслідки звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Відеозвернення потерпілого, надане стороною захисту під час апеляційного розгляду, в якому він стверджує, що не має претензій до обвинуваченого, який порушив правила дорожнього руху, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, а також про примирення з обвинуваченим, саме по собі не може бути підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК та не свідчить про те, що суд, який прийняв рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, переконався в добровільності позиції потерпілого, а також роз’яснив йому правові наслідки такого звільнення. Відеозвернення потерпілого у цьому провадженні не може бути розцінене ані як показання, оскільки показання в суді надаються в усній формі (ч. 1 ст. 23 КПК) та при безпосередній участі, а у разі неможливості безпосередньої участі - у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду (ст. 336 КПК), ані як документ, оскільки інформація, яка міститься в ньому, з огляду на зазначене вище, є недостатньою для встановлення судом обставин, передбачених ст. 46 КК.

    На сайте Верховного Суда ↗

  11. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (стаття 45)

    Щодо підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

    У положеннях ст. 45 КК йдеться про повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, а не лише тих суспільно небезпечних наслідків, які передбачені як обов’язкова ознака об’єктивної сторони відповідного кримінального правопорушення. Висновок суду про заподіяння потерпілому протиправними діями обвинуваченого фізичної (особистого характеру) шкоди, в аспекті наступного вирішення питання про можливість застосування положень ст. 45 КК, вимагає встановлення та підтвердження доказами того, що вказана шкода усунена або відшкодовані збитки, завдані її заподіянням. Встановлення судом підстав для відшкодування завданої шкоди як однієї з умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК не залежить від того, чи заявив потерпілий цивільний позов про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди. Обов’язковою складовою підстави до застосування ст. 45 КК, серед іншого, є те, що відшкодування збитків або усунення шкоди повинно бути добровільним. Добровільність відсутня у випадках, коли винний відшкодування збитків або усунення шкоди пов’язує з ініціативною поведінкою потерпілої особи (її вимогою), а невідшкодування збитків та неусунення шкоди виправдовується посиланням на обставини, факти або події, які мають (з певною долею вірогідності) відбутися (статися) за ініціативою потерпілого в майбутньому.

    На сайте Верховного Суда ↗

  12. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (стаття 48)

    Про відсутність ознак ідеальної сукупності кримінальних правопорушень передбачених частинами 1 та ч. 4 ст. 358 КК та неможливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК

    Однією з умов звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК є вчинення особою вперше кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості. Особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів або яка має непогашену чи не зняту судимість за попереднє, у тому числі необережне кримінальне правопорушення, звільняти від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК не можна. Інкриміновані обвинуваченому за ч. 1 ст. 358 КК та ч. 4 ст. 358 КК кримінальні правопорушення складають собою реальну сукупність. Немає жодних підстав вважати вказані вище діяння одним продовжуваним кримінальним правопорушенням, оскільки діяння, передбачені ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК, не є тотожними за своїми юридичними ознаками. Попри те, що за змістом висунутого обвинувачення вказані вище діяння об'єднані єдиним кримінально протиправним наміром, вони відрізняються між собою за ознаками об’єктивної сторони і, за версією сторони обвинувачення, є поетапним втіленням єдиного протиправного наміру шляхом вчинення різних за змістом суспільно небезпечних діянь, передбачених різними частинами однієї статті Особливої частини КК, які вчинені послідовно, одне за іншим, при тому, що вказані діяння є проступками з формальним складом, отже, кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту вчинення кожного окремо. Часом вчинення кримінального правопорушення з формальним складом є проміжок часу від початку до закінчення діяння, передбаченого у відповідній нормі КК. Не виключається повторного вчинення або реальної сукупності вчинених протягом одного календарного дня декількох самостійних одиничних кримінальних правопорушень.

    На сайте Верховного Суда ↗

  13. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (стаття 47)

    Неможливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки у випадку вчинення кримінальних правопорушень, що утворюють реальну сукупність

    Однією з обов’язкових умов для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК є вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, вперше. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів вищевказаної тяжкості, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 47 КК лише за умови, що вони не складають реальної сукупності. Вирішуючи питання про те, чи має місце у цьому провадженні вчинення кримінального правопорушення вперше, суд не врахував, що особу обвинувачено у вчиненні в різний час двох окремих кримінальних правопорушень, що становить реальну сукупність злочинів та виключає можливість її звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК.

    На сайте Верховного Суда ↗

  14. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (стаття 45)

    Щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям у разі вчинення двох кримінальних проступків

    Особу, в діях якої вбачається повторність, сукупність (крім ідеальної) чи рецидив, не можна звільняти від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК. Тобто особу, що вчинила два кримінальні проступки, які були розділені певним проміжком часу та утворювали реальну сукупність, не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК).

    На сайте Верховного Суда ↗

  15. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (стаття 46)

    Якщо кримінальні правопорушення розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, наявність ознак реальної сукупності унеможливлює застосування ст. 46 КК

    У випадку, коли на момент правової оцінки судом певного діяння особи за правилами ст. 46 КК, інші діяння цієї ж особи в інших кримінальних провадженнях не одержали з боку інших судів такої правової оцінки, яка б унеможливлювала застосування положень вказаної статті, суд може розглядати діяння, яке є предметом його правової оцінки, як вчинене вперше. Водночас, якщо кримінальні правопорушення розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, наявність ознак реальної сукупності унеможливлює застосування ст. 46 КК, що узгоджується з положеннями ст. 62 Конституції України, ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК. З урахуванням принципу презумпції невинуватості, положення статей 46, 33, 35 КК вказують на те, що сам факт вчинення кримінального правопорушення вперше автоматично не створює підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим за наявності реальної сукупності кримінальних правопорушень у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом поряд із іншим(и) окремим(и) самостійним(и) кримінальним(и) правопорушенням(и) в одному кримінальному провадженні. Отже, особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів, яка має непогашену чи не зняту судимість, звільняти від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК не можна.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. ККС ВС Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії (статті 247–248)

    Необхідність перевірки слідчим суддею повноважень прокурора на подання клопотання про проведення НСРД і дотримання правил підсудності

    Слідчий суддя під час розгляду клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій зобов`язаний перевірити документи, що посвідчують особу (службове посвідчення), а також процесуальний статус (доручення, постанова про визначення групи слідчих, постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів) на підтвердження повноважень у конкретному кримінальному провадженні як на момент складання і звернення з клопотанням, так і на час розгляду такого клопотання, а також переконатися в тому, що орган досудового розслідування, в якому працює слідчий чи прокурор, який звернувся з клопотанням та прибув на його розгляд, знаходиться в межах територіальної юрисдикції відповідного апеляційного суду або кримінальне провадження віднесене до підсудності Вищого антикорупційного суду, якщо клопотання розглядає слідчий суддя Вищого антикорупційного суду. Слідчий суддя зобов`язаний перевірити підстави звернення з клопотанням про проведення негласних слідчих (розшукових) дій за главою 21 КПК поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування. Слідчий суддя постановляє ухвалу про повернення клопотання щодо проведення негласної (розшукової) дії у разі непідтвердження повноважень слідчого або прокурора діяти в конкретному кримінальному провадженні як на момент складання і звернення з клопотанням, так і на час розгляду такого клопотання слідчим суддею, а також якщо клопотання подане за відсутності підстав передбачених у ч. 2 ст. 247 КПК, поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування.

    Позиция опубликована 17.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. ККС ВС Допит (статті 224–225)

    Оцінка показань свідка, допитаного в порядку ст. 225 КПК України, за наявності суперечливих показань у суді

    Показання свідка, отримані в порядку ст. 225 КПК України, не підлягають автоматичному покладенню в основу обвинувального вироку, якщо свідок під час безпосереднього допиту в суді їх заперечив, а суд визнав достовірними саме показання, надані в судовому засіданні. За недоведеності винуватості особи поза розумним сумнівом таке обвинувачення не може вважатися доведеним.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  18. ККС ВС Стадії вчинення умисного кримінального правопорушення (статті 13, 14, 15, 16)

    Розмежування шахрайства (ст. 190 КК) і підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі (ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ст.369 КК)

    Якщо особа отримує гроші нібито для передачі службовій особі, маючи намір їх привласнити, це є шахрайством; однак, якщо при цьому винний сам схилив (підбурив) надавача до передачі коштів, його дії підлягають додатковій кваліфікації за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 та відповідною частиною ст. 369 КК. Важливим аспектом у цьому контексті є визначення характеру дій особи: спонукальний чи інформативний. Якщо поведінка особи мала лише інформативний характер (наприклад, вона просто не відмовилася «допомогти»), а не спонукальний, склад підбурювання відсутній. Сама собою наявність домовленості про передачу грошей, які обвинувачений планував привласнити (шахрайство), не є автоматичним доказом підбурювання.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. ККС ВС Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні (стаття 17)

    Ознаки добровільної відмови від вчинення незакінченого кримінального правопорушення (ст. 17 КК)

    Згідно з ч. 1 ст. 17 КК України добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Ознаками добровільної відмови є: а) остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин. Остаточне припинення готування до злочину або замаху на злочин означає остаточну відмову від доведення злочину до кінця, тобто дійсну і безповоротну відмову особи від вчинення задуманого нею злочину і відсутність умислу продовжити його в майбутньому. б) відмова від вчинення злочину з волі самої особи. При добровільній відмові від вчинення злочину особа свідомо, зі своєї волі припиняє злочинну діяльність. Ініціатива добровільної відмови (прохання, умовляння або навіть погрози) може належати й іншим особам (наприклад, родичам або жертві), але остаточне рішення про припинення злочинної діяльності приймає самостійно особа, яка добровільно відмовляється від доведення злочину до кінця. в) наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця. Особа вважає, що причини (обставини), які вона не в змозі перебороти (подолати) для закінчення початого злочину, відсутні і їй вдасться в даних конкретних умовах його завершити. Також, особа, маючи реальну можливість довести злочинні дії до кінця, відмовилась від цього із з власної волі. Не може визнаватися добровільною відмовою від зґвалтування, стан, що викликаний неможливістю подальшого продовження злочинних дій з причин, незалежних від волі винної особи (наприклад, коли цьому перешкодили інші особи, або винна особа не змогла подолати опору потерпілої особи, закінчити опору з фізіологічних причин).

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. ККС ВС Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні (стаття 17)

    Добровільна відмова від вчинення незакінченого кримінального правопорушення (ст. 17 КК) та її мотиви

    Ознаками добровільної відмови від злочину є остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин; відмова від злочину з волі самої особи; наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця. При добровільній відмові від злочину особа свідомо, зі своєї волі, за власним бажанням припиняє злочинне посягання, не доводить його до кінця, виходячи з реальної можливості довести злочин до кінця. Закон не конкретизує мотиви добровільної відмови при незакінченому злочину, а тому вони можуть бути різними страх перед покаранням, розкаяння, співчуття, жалість до потерпілого.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Разделы

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT