К содержанию

Кассационный уголовный суд

Про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються

Якщо особа, засуджена за ч. 1 ст. 110 КК, не вказувала про порушення судом першої інстанції норми ч. 3 ст. 349 КПК й не заперечувала щодо наданих нею раніше показань про час та місце вчиненого нею злочину, вона не має права на оскарження рішення суду першої інстанції з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися (зокрема, щодо місця і часу вчиненого злочину) під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК. Окрім цього, диспозиція ч. 1 ст. 110 КК не містить таких обов'язкових ознак, як час та місце вчинення злочину, адже вказані ознаки об'єктивної сторони перебувають поза межами складу злочину, передбаченого цією статтею, і на кримінально-правову кваліфікацію вчиненого не впливають.

Поделиться

Как сослаться на позицию

Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від December 5, 2023 у справі № 750/2292/22.

Готовая ссылка для процессуального документа, на украинском языке. Перед ссылкой прочитайте само постановление.

Решения, из которых взята позиция

Нормы

Другие позиции раздела «Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження (стаття 349)»

Для вашего ИИ-ассистента

Практика Верховного Суда в вашем Claude или ChatGPT

MCP-сервер Merit даёт ассистенту правовые позиции, постановления из ЕГРСР, кодексы в редакции на нужную дату и данные реестров. Каждый ответ — с источником.