Касаційний цивільний суд
Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Касаційний цивільний суд», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.
Новые позиции
Найдено 2 563 позиции
Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 04.11.2026
-
Щодо підстав для визнання об’єкта незавершеного будівництва об’єктом права спільної сумісної власності подружжя
Об’єкт незавершеного будівництва, який зведено за час шлюбу і будівництво якого фактично закінчено, а сам об’єкт експлуатується за своїм функціональним призначенням, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
- Дело № 359/3859/17 Постанова 18.08.2021 Решение в ЕГРСР ↗
-
Необхідність згоди працівника на переведення у разі зміни його трудової функції, характеру роботи та функціональних обов’язків
Переміщення передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. Зміна трудової функції, характеру роботи та функціональних обов’язків працівника є переведенням, а не переміщенням, а отже, допускається за його згодою з урахуванням положень статті 32 КЗпП України.
- Дело № 607/14453/20 Постанова 26.08.2021 Решение в ЕГРСР ↗
-
Щодо застосування додаткових підстав для відсторонення працівника від роботи, передбачених локальними актами підприємства
Статтею 46 КЗпП України не передбачено такої підстави відсторонення працівника від роботи як проведення службового розслідування щодо факту його причетності до організації нападу на іншого працівника. Зазначення у локальних актах підприємства додаткових підстав для відсторонення працівника від роботи не є підставою для їх застосування.
- Дело № 755/3373/19 Постанова 12.08.2021 Решение в ЕГРСР ↗
-
Належний спосіб захисту у випадку порушення переважного права наймача на придбання житла, яке було предметом договору найму
У статті 822 ЦК України передбачено, що у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Ефективним способом захисту, який забезпечуватиме відновлення порушеного переважного права, є позов про переведення прав та обов’язків покупця, який потрібно застосовувати за аналогією закону (статті 8, 362 ЦК України).
- Дело № 727/4168/17 Постанова 21.04.2021 Решение в ЕГРСР ↗
-
Право члена сім’ї наймача на звернення до суду за захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
Із урахуванням положень статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, статей 64, 65, 71, 72 ЖК Української РСР, враховуючи те, що особа, яка на законних підставах вселилися в жиле приміщення як член сім’ї наймача та зареєстрована у ньому, набула рівного права із наймачем на користування жилим приміщенням, несе тягар його утримання, така особа має право на звернення до суду захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи (зокрема й наймача) такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
- Дело № 645/1081/25 Постанова 15.07.2026 Решение в ЕГРСР ↗
- Дело № 161/7634/24 Постанова 20.05.2026 Решение в ЕГРСР ↗
- Дело № 200/17337/17 Постанова 20.09.2021 Решение в ЕГРСР ↗
-
Про обов'язок наймача перевірити у присутності наймодавця справність речі
Аналіз частини третьої статті 767 ЦК України дозволяє стверджувати, що на наймача при передачі речі покладено обов’язок перевірити у присутності наймодавця справність речі. У тому разі якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, вона вважається такою, що передана йому в належному стані. Тобто встановлюється презумпція належного стану речі, за умови, що наймач не перевірить її справність.
- Дело № 548/1269/18 Ухвала 06.02.2020 Решение в ЕГРСР ↗
-
Звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає
Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Тлумачення частини шостої статті 762 ЦК України свідчить, що звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним поширюється тільки на ті випадки, за яких зовсім неможливо користуватися предметом найму. Саме тому закріплюється звільнення від виконання обов’язку за весь час. Обставини, за які не відповідає наймач, повинні охоплювати собою ті ситуації, за яких користування річчю неможливе або можливе тільки певною мірою внаслідок недоліків майна чи дій (бездіяльності) наймодавця.
- Дело № 548/1269/18 Ухвала 06.02.2020 Решение в ЕГРСР ↗
-
Співвласник у праві спільної часткової власності як особа, якій належать майнові права в розумінні частини першої статті 761 ЦК України
Аналіз частини першої статті 761 ЦК України свідчить, що до особи, якій належать майнові права, відноситься також співвласник у праві спільної часткової власності на земельну ділянку.
- Дело № 613/129/16-ц Постанова 21.04.2021 Решение в ЕГРСР ↗
-
Щодо можливості укладення договору оренди земельної ділянки особою, якій належать майнові права на земельну ділянку
За загальним правилом саме власник тієї або іншої речі, реалізовуючи право власності, укладає договір найму. Він може це здійснювати безпосередньо або ж за допомогою представника. Проте, не виключається укладення договору найму й особою, якій належать майнові права на предмет найму. Для визначення того, хто може бути орендодавцем в договорі оренди земельної ділянки, не виключається застосування положень частини першої статті 761 ЦК України (особа, яка має майнові права). Аналіз частини першої статті 761 ЦК України свідчить, що до особи, якій належать майнові права, відноситься також спадкоємець, який прийняв спадщину у вигляді права власності на земельну ділянку, але не отримав свідоцтво про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
- Дело № 605/80/19 Постанова 30.06.2020 Решение в ЕГРСР ↗
-
Щодо одержання права на спадкування наступною чергою та зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом
В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини. На «зміну суб'єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.
- Дело № 304/1648/14-ц Постанова 03.05.2018 Решение в ЕГРСР ↗
-
Про право апеляційного та касаційного оскарження судових рішень щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження
Положення пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК Україниу поєднанні з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду слід розуміти так, що у цивільному процесі підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку судові рішення як про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, так і про відмову у заміні сторони.
- Дело № 2-3627/09 Постанова 09.12.2019 Решение в ЕГРСР ↗
-
Щодо вимог до особи боржника за договором факторингу
Тлумачення глави 73 ЦК України свідчить, що за договором факторингу може відступатися право грошової вимоги до будь-якого боржника. Тобто, додаткових вимог щодо правового статусу боржника не закріплюється, а тому ним може бути будь-який учасник цивільних відносин.
- Дело № 757/44011/15-ц Постанова 24.06.2019 Решение в ЕГРСР ↗
-
Збереження земельного сервітуту у випадку зміни власника земельної ділянки
Залежно від способу визначення суб’єкта сервітуту вони поділяються на земельні та особисті. Вказаний критерій дозволяє відобразити специфіку суб’єктів сервітуту, тобто осіб, на користь яких встановлений сервітут. Під земельним сервітутом варто розуміти речове право користування чужим майном у тому чи іншому відношенні. Тобто, земельний сервітут представляє собою право здійснювати один або декілька певних видів «користування» чужою земельною ділянкою. Земельному сервітуту притаманна властивість слідування. Сутність слідування полягає в тому, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для припинення сервітуту. Тобто, сервітут немовби «приєднаний» до земельної ділянки, слідує за нею при зміні власника незалежно від волі останнього.
- Дело № 748/582/19 Постанова 23.06.2021 Решение в ЕГРСР ↗
-
Вимоги до змісту повідомлення про відступлення права грошової вимоги за договором факторингу
Тлумачення статті 1082 ЦК України дозволяє зробити висновок, що законодавець альтернативно визначає суб’єктів, що можуть направити повідомлення боржнику про відступлення права грошової вимоги. Таким суб’єктом може бути як клієнт, так і фактор. У повідомленні про відступлення права грошової вимоги має міститися визначення: (1) грошової вимоги, яка підлягає виконанню. У повідомленні потрібно вказати грошову вимогу, що була відступлена фактору і має бути виконана (зокрема, її розмір, на підставі якого договору виникла); (2) фактора, якому має бути здійснений платіж. В повідомленні має бути ідентифікований фактор, який набув грошову вимогу (зокрема, шляхом вказівки його найменування, місцезнаходження).
- Дело № 645/9648/14-ц Постанова 30.01.2019 Решение в ЕГРСР ↗
-
Щодо процесуального правонаступництва як підстави для заміни сторони (третьої особи) у процесі
По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв’язку з вибуттям із процесу відповідного суб’єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов’язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов’язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов’язки одного із суб’єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах. У частині першій статті 514 ЦК України регулюються відносини між первісним кредитором і новим кредитором, та визначається який саме обсяг прав та на яких умовах переходить до нового кредитора. Тобто частина перша статті 514 ЦК України присвячена саме матеріальному правонаступництву, а не процесуальному.
- Дело № 18/257 Постанова 03.09.2026 Решение в ЕГРСР ↗
- Дело № 1522/12471/12 Постанова 08.09.2021 Решение в ЕГРСР ↗
-
Про переведення боргу за договором позики
Як свідчить тлумачення статей 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов'язання і замінюється новим боржником. Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення двостороннього правочину між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу. Тлумачення частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником. Відповідно для переведення боргу, з урахуванням суми позики, необхідним є укладення в письмовій формі договору між новим та первісним боржниками про переведення боргу.
- Дело № 667/933/14-ц Постанова 25.04.2018 Решение в ЕГРСР ↗
-
Про обов’язок повіреного щодо передачі усього одержаного у зв’язку з виконанням доручення
Тлумачення частини другої статті 530, пункту 3 частини першої статті 1006 ЦК України дозволяє зробити висновок, що у разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв'язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно. При цьому для довірителя не потрібно пред'являти вимогу про передачу одержаного у зв'язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 частини першої статті 1006 ЦК України є виключенням, що допускається частиною другою статті 530 ЦК України.
- Дело № 320/4274/16-ц Постанова 10.01.2019 Решение в ЕГРСР ↗
-
Про відповідальність зберігача (професійного зберігача) за втрату речі
Договір зберігання може укладатися із зберігачем чи професійним зберігачем. При цьому, правовий статус (зберігач чи професійний зберігач) впливає на ті обставини, які виключають відповідальність зберігача (професійного зберігача) за втрату речі. Кваліфікуючою ознакою професійного зберігача є те, що особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності. Тобто така діяльність має здійснюватися особою, яка є підприємцем, систематично. За загальним правилом, за втрату речі, під час строку зберігання, зберігач відповідає, якщо: відбулося порушення обов’язку повернути поклажодавцеві у схоронності річ; поклажодавцеві завдано збитків у вигляді втрати речі; наявний причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) зберігача і негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності); вини зберігача у настанні щодо речі негативних наслідків, яка проявилась у будь-якій формі, тобто умислу чи необережності зберігача до невиконання чи неналежного виконання своїх обов’язків. Натомість професійний зберігач має довести, що втрата речі сталася внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. У всіх інших випадках, навіть якщо вини професійного зберігача немає, він зобов’язаний відшкодувати збитки поклажодавцеві. У разі якщо зберігання здійснюється зберігачем після закінчення строку зберігання, то зберігач відповідає лише за наявності його умислу або грубої необережності. Розмір збитків завданих втратою речі зберігачем має доводитися поклажодавцем (кредитором).
- Дело № 643/14079/17 Постанова 15.04.2020 Решение в ЕГРСР ↗
-
Щодо встановлення наявності підстав для визнання договору недійсним на момент його укладення
Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Оскільки договір дарування було укладено у 2003 році, то спір про визнання договору недійсним має вирішуватися на підставі норм, які були чинними в момент його укладення, тобто ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору дарування). Згідно частини першої статті 56 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору дарування) угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 56 ЦК УРСР повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.
- Дело № 125/171/17 Постанова 10.04.2019 Решение в ЕГРСР ↗
-
Визнання недійсним договору дарування, що порушує майнові інтереси кредитора та спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, та його мати (обдаровувана), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора. Оскільки укладають договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
- Дело № 753/765/17 Постанова 26.02.2020 Решение в ЕГРСР ↗
Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.
Разделы
- Постанови Об'єднаної Палати
- Процесуальні питання
- Спори, що виникають у сфері захисту довкілля та екологічних прав
- Справи за заявою про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів
- Справи наказного провадження
- Справи окремого провадження
- Справи про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу
- Справи про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
- Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
- Справи про оскарження рішень третейських судів
- Справи про оспорювання рішень міжнародних арбітражів
- Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб
- Справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності
- Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно
- Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
- Справи у спорах, що виникають з недоговірних зобов’язань
- Справи у спорах, що виникають з приводу забезпечення виконання кредитних зобов’язань заставою
- Справи у спорах, що виникають з приводу забезпечення виконання кредитних зобов’язань іпотекою
- Справи у спорах, що виникають у сфері надання житлово-комунальних послуг
- Справи у спорах, що виникають із виконання судових рішень
- Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування
- Справи у спорах, що виникають із житлових відносин
- Справи у спорах, що виникають із земельних відносин
- Справи у спорах, що виникають із питань нотаріальної діяльності
- Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів
- Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин
- Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин
- Справи у спорах, які виникають з кредитних відносин
- Справи у спорах, які виникають з приводу забезпечення виконання кредитних зобов’язань порукою
- Справи щодо визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела
Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.