Skip to content
Supreme Court · legal positions

Кримінальний кодекс України

The legal positions of the Supreme Court in the section «Кримінальний кодекс України», newest first. The search below looks in this section.

New positions

Found 1,404 positions

Source: lpd.court.gov.ua, updated October 29, 2026

  1. CrCC SC Кримінальні правопорушення, що посягають на порядок проходження військової служби (статті 407–409)

    Обов’язок військовослужбовця з’явитися на службу за відсутності письмового наказу та наявність конфлікту з командиром як неповажна причина тривалого невиконання військовослужбовцем обов’язків військової служби (ст.407КК)

    Відсутність письмового індивідуального наказу командира про те, що військовослужбовець повинен з'явитися на службу у конкретний день, не спростовує його обов’язку перебувати в розпорядженні командування та прибувати для виконання завдань. Наявність побутового чи дисциплінарного конфлікту між командиром і військовослужбовцем не є поважною причиною тривалого невиконання останнім обов’язків військової служби та самостійного припинення її проходження.

    Published October 5, 2026 On the Supreme Court site ↗

  2. CrCC SC Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (стаття 46)

    Неможливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК через відеозвернення потерпілого в якому він стверджує, що не має претензій до обвинуваченого, а також про примирення

    Враховуючи те, що примирення обвинуваченого з потерпілим належить розуміти як акт прощення в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів, суд при з’ясуванні думки потерпілого має впевнитися у добровільності його позиції та роз’яснити йому правові наслідки звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Відеозвернення потерпілого, надане стороною захисту під час апеляційного розгляду, в якому він стверджує, що не має претензій до обвинуваченого, який порушив правила дорожнього руху, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, а також про примирення з обвинуваченим, саме по собі не може бути підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК та не свідчить про те, що суд, який прийняв рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, переконався в добровільності позиції потерпілого, а також роз’яснив йому правові наслідки такого звільнення. Відеозвернення потерпілого у цьому провадженні не може бути розцінене ані як показання, оскільки показання в суді надаються в усній формі (ч. 1 ст. 23 КПК) та при безпосередній участі, а у разі неможливості безпосередньої участі - у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду (ст. 336 КПК), ані як документ, оскільки інформація, яка міститься в ньому, з огляду на зазначене вище, є недостатньою для встановлення судом обставин, передбачених ст. 46 КК.

    On the Supreme Court site ↗

  3. CrCC SC Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (стаття 45)

    Щодо підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

    У положеннях ст. 45 КК йдеться про повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, а не лише тих суспільно небезпечних наслідків, які передбачені як обов’язкова ознака об’єктивної сторони відповідного кримінального правопорушення. Висновок суду про заподіяння потерпілому протиправними діями обвинуваченого фізичної (особистого характеру) шкоди, в аспекті наступного вирішення питання про можливість застосування положень ст. 45 КК, вимагає встановлення та підтвердження доказами того, що вказана шкода усунена або відшкодовані збитки, завдані її заподіянням. Встановлення судом підстав для відшкодування завданої шкоди як однієї з умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК не залежить від того, чи заявив потерпілий цивільний позов про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди. Обов’язковою складовою підстави до застосування ст. 45 КК, серед іншого, є те, що відшкодування збитків або усунення шкоди повинно бути добровільним. Добровільність відсутня у випадках, коли винний відшкодування збитків або усунення шкоди пов’язує з ініціативною поведінкою потерпілої особи (її вимогою), а невідшкодування збитків та неусунення шкоди виправдовується посиланням на обставини, факти або події, які мають (з певною долею вірогідності) відбутися (статися) за ініціативою потерпілого в майбутньому.

    On the Supreme Court site ↗

  4. CrCC SC Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (стаття 48)

    Про відсутність ознак ідеальної сукупності кримінальних правопорушень передбачених частинами 1 та ч. 4 ст. 358 КК та неможливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК

    Однією з умов звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК є вчинення особою вперше кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості. Особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів або яка має непогашену чи не зняту судимість за попереднє, у тому числі необережне кримінальне правопорушення, звільняти від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК не можна. Інкриміновані обвинуваченому за ч. 1 ст. 358 КК та ч. 4 ст. 358 КК кримінальні правопорушення складають собою реальну сукупність. Немає жодних підстав вважати вказані вище діяння одним продовжуваним кримінальним правопорушенням, оскільки діяння, передбачені ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК, не є тотожними за своїми юридичними ознаками. Попри те, що за змістом висунутого обвинувачення вказані вище діяння об'єднані єдиним кримінально протиправним наміром, вони відрізняються між собою за ознаками об’єктивної сторони і, за версією сторони обвинувачення, є поетапним втіленням єдиного протиправного наміру шляхом вчинення різних за змістом суспільно небезпечних діянь, передбачених різними частинами однієї статті Особливої частини КК, які вчинені послідовно, одне за іншим, при тому, що вказані діяння є проступками з формальним складом, отже, кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту вчинення кожного окремо. Часом вчинення кримінального правопорушення з формальним складом є проміжок часу від початку до закінчення діяння, передбаченого у відповідній нормі КК. Не виключається повторного вчинення або реальної сукупності вчинених протягом одного календарного дня декількох самостійних одиничних кримінальних правопорушень.

    On the Supreme Court site ↗

  5. CrCC SC Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (стаття 47)

    Неможливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки у випадку вчинення кримінальних правопорушень, що утворюють реальну сукупність

    Однією з обов’язкових умов для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК є вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, вперше. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів вищевказаної тяжкості, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 47 КК лише за умови, що вони не складають реальної сукупності. Вирішуючи питання про те, чи має місце у цьому провадженні вчинення кримінального правопорушення вперше, суд не врахував, що особу обвинувачено у вчиненні в різний час двох окремих кримінальних правопорушень, що становить реальну сукупність злочинів та виключає можливість її звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК.

    On the Supreme Court site ↗

  6. CrCC SC Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (стаття 45)

    Щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям у разі вчинення двох кримінальних проступків

    Особу, в діях якої вбачається повторність, сукупність (крім ідеальної) чи рецидив, не можна звільняти від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК. Тобто особу, що вчинила два кримінальні проступки, які були розділені певним проміжком часу та утворювали реальну сукупність, не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК).

    On the Supreme Court site ↗

  7. CrCC SC Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (стаття 46)

    Якщо кримінальні правопорушення розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, наявність ознак реальної сукупності унеможливлює застосування ст. 46 КК

    У випадку, коли на момент правової оцінки судом певного діяння особи за правилами ст. 46 КК, інші діяння цієї ж особи в інших кримінальних провадженнях не одержали з боку інших судів такої правової оцінки, яка б унеможливлювала застосування положень вказаної статті, суд може розглядати діяння, яке є предметом його правової оцінки, як вчинене вперше. Водночас, якщо кримінальні правопорушення розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, наявність ознак реальної сукупності унеможливлює застосування ст. 46 КК, що узгоджується з положеннями ст. 62 Конституції України, ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК. З урахуванням принципу презумпції невинуватості, положення статей 46, 33, 35 КК вказують на те, що сам факт вчинення кримінального правопорушення вперше автоматично не створює підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим за наявності реальної сукупності кримінальних правопорушень у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом поряд із іншим(и) окремим(и) самостійним(и) кримінальним(и) правопорушенням(и) в одному кримінальному провадженні. Отже, особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів, яка має непогашену чи не зняту судимість, звільняти від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК не можна.

    Published August 4, 2026 On the Supreme Court site ↗

  8. CrCC SC Стадії вчинення умисного кримінального правопорушення (статті 13, 14, 15, 16)

    Розмежування шахрайства (ст. 190 КК) і підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі (ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ст.369 КК)

    Якщо особа отримує гроші нібито для передачі службовій особі, маючи намір їх привласнити, це є шахрайством; однак, якщо при цьому винний сам схилив (підбурив) надавача до передачі коштів, його дії підлягають додатковій кваліфікації за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 та відповідною частиною ст. 369 КК. Важливим аспектом у цьому контексті є визначення характеру дій особи: спонукальний чи інформативний. Якщо поведінка особи мала лише інформативний характер (наприклад, вона просто не відмовилася «допомогти»), а не спонукальний, склад підбурювання відсутній. Сама собою наявність домовленості про передачу грошей, які обвинувачений планував привласнити (шахрайство), не є автоматичним доказом підбурювання.

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  9. CrCC SC Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні (стаття 17)

    Ознаки добровільної відмови від вчинення незакінченого кримінального правопорушення (ст. 17 КК)

    Згідно з ч. 1 ст. 17 КК України добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Ознаками добровільної відмови є: а) остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин. Остаточне припинення готування до злочину або замаху на злочин означає остаточну відмову від доведення злочину до кінця, тобто дійсну і безповоротну відмову особи від вчинення задуманого нею злочину і відсутність умислу продовжити його в майбутньому. б) відмова від вчинення злочину з волі самої особи. При добровільній відмові від вчинення злочину особа свідомо, зі своєї волі припиняє злочинну діяльність. Ініціатива добровільної відмови (прохання, умовляння або навіть погрози) може належати й іншим особам (наприклад, родичам або жертві), але остаточне рішення про припинення злочинної діяльності приймає самостійно особа, яка добровільно відмовляється від доведення злочину до кінця. в) наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця. Особа вважає, що причини (обставини), які вона не в змозі перебороти (подолати) для закінчення початого злочину, відсутні і їй вдасться в даних конкретних умовах його завершити. Також, особа, маючи реальну можливість довести злочинні дії до кінця, відмовилась від цього із з власної волі. Не може визнаватися добровільною відмовою від зґвалтування, стан, що викликаний неможливістю подальшого продовження злочинних дій з причин, незалежних від волі винної особи (наприклад, коли цьому перешкодили інші особи, або винна особа не змогла подолати опору потерпілої особи, закінчити опору з фізіологічних причин).

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  10. CrCC SC Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні (стаття 17)

    Добровільна відмова від вчинення незакінченого кримінального правопорушення (ст. 17 КК) та її мотиви

    Ознаками добровільної відмови від злочину є остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин; відмова від злочину з волі самої особи; наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця. При добровільній відмові від злочину особа свідомо, зі своєї волі, за власним бажанням припиняє злочинне посягання, не доводить його до кінця, виходячи з реальної можливості довести злочин до кінця. Закон не конкретизує мотиви добровільної відмови при незакінченому злочину, а тому вони можуть бути різними страх перед покаранням, розкаяння, співчуття, жалість до потерпілого.

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  11. CrCC SC Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні (стаття 17)

    Особливість добровільної відмови співвиконавця від вчинення незакінченого кримінального правопорушення (ст. 17 КК)

    Особливість добровільної відмови співвиконавця на стадії замаху на кримінальне правопорушення обумовлена тим, що кримінальне правопорушення вчинюється умисною спільною участю декількох суб’єктів цього злочину. Спільна участь кожного із співвиконавців перебуває у причинному зв’язку із наслідками, утворює собою частину об’єктивної сторони кримінального правопорушення. Це обумовлює таку особливість добровільної відмови співвиконавця, при якій він зобов’язаний або сам, або за допомогою інших осіб, у тому числі органів державної влади, відвернути доведення кримінального правопорушення до кінця, припинити його вчинення, вчинити активні дії, спрямовані на це і, тим самим, на переривання причинного зв’язку, породженого, серед інших, його діями як невід’ємною складовою спільного суспільно-небезпечного діяння.

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  12. CrCC SC Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні (стаття 17)

    Вільне волевиявлення особи щодо відмови у вчиненні кримінального правопорушення (ст. 17 КК)

    Згідно з положеннями ч. 1 ст. 17 КК добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Відмова повинна бути не результатом нездоланних у конкретній ситуації перешкод, а наслідком вільного волевиявлення суб’єкта. У іншому випадку відмова визнається вимушеною, адже вона зумовлена неможливістю завершити злочин з причин, які не залежать від волі винного. Якщо особа, усвідомивши, що наявні в неї ключі не підходять до замків квартири потерпілих і пристрої для примусового відкриття замків у них відсутні, а злам замків із застосуванням фізичної сили може привернути увагу сторонніх осіб, залишила місце вчинення злочину, тобто не довела злочин до кінця з причин, що не залежали від її волі, то в даному випадку має місце вимушена відмова від доведення злочину до кінця, що виключає наявність у її діях добровільної відмови від замаху на злочин.

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  13. CrCC SC Загальні засади призначення покарання (стаття 65)

    Правове значення основних і додаткових покарань та вимоги щодо їх призначення

    За своєю юридичною значущістю покарання діляться на: 1. покарання, які можуть застосовуватися лише як основні (основні покарання); 2. покарання, які можуть застосовуватися лише як додаткові (додаткові покарання); 3. покарання, які можуть застосовуватися як основні, так і додаткові. Незважаючи на розподіл на основні, додаткові та такі, що застосовуються як основні, так і додаткові, усі вони охоплюються загальним поняттям – покарання. Особі, визнаній винною у вчиненні кримінального правопорушення, призначається покарання, яке, в тому числі може складатись із основного і додаткового. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог ст. 65 КК, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Тобто суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  14. CrCC SC Поняття покарання та його мета (ст. 50 КК)

    Неспіврозмірність призначеного покарання та отриманої неправомірної вигоди як обставина, що суперечить меті покарання, зокрема, попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень

    Мета покарання полягає не лише у виправленні засудженого, а й у попередженні вчинення нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами, а тому призначене засудженому покарання за ч. 3 ст. 368-3 КК у виді штрафу в розмірі 500 НМДГ (8 500 грн) не можна розглядати як адекватну реакцію держави на вчинене ним кримінальне правопорушення, яке є корупційним, особливо з огляду на те, що розмір цього штрафу є явно неспіврозмірним розміру вигоди, яку сподівався отримати засуджений (55 000 доларів США), а отже призначене судом покарання з врахуванням обставин цього провадження не несе належної превентивної функції.

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  15. CrCC SC Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (статті 53, 55)

    Недопустимість різного визначення розміру шкоди при кваліфікації діяння та призначенні покарання

    Принцип юридичної визначеності вимагає від суду єдиного і передбачуваного тлумачення закону і правової оцінки встановлених обставин справи. Верховний Суд зауважує, що висновки судів щодо кваліфікації діяння та щодо розміру призначеного покарання мають ґрунтуватися на єдиному підході до тлумачення закону і правової оцінки фактів справи. Суд застосовує взаємовиключні підходи якщо погодившись із кваліфікацією за ч. 3 ст. 190 КК («шахрайство…, що завдало значної шкоди потерпілому») і тим самим визнаючи кримінальне правопорушення закінченим, а суму шкоди - «значною», водночас при визначенні розміру штрафу враховує лише «справжні» гроші, фактично заперечивши свій попередній висновок про розмір завданої шкоди.

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  16. CrCC SC Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (стаття 69)

    Обов’язковість призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією статті, та можливість непризначення лише за наявності підстав для застосування ст. 69 КК

    Суд, прерогативою якого є призначення покарання, «зв’язаний» системою покарань і не може відступити від неї. Якщо додаткове покарання безпосередньо передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, то порядок його призначення залежить від особливостей конструкції цієї санкції. У випадку, коли додаткове покарання передбачається як обов’язкове до призначення, то це вже вирішено самим законодавцем, який, встановлюючи таку санкцію, тим самим покладає на суд обов’язок призначити додаткове покарання. При застосуванні таких санкцій відмова від призначення обов’язкового додаткового покарання можлива лише за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК.

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  17. CrCC SC Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (стаття 69)

    Непризначення додаткового покарання на підставі ст. 69 КК

    Згідно з вимогами ч. 2 ст. 69 КК, на підставах, передбачених у частині 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов’язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто з вищевикладеного вбачається, що ч. 1 ст. 69 КК може бути застосована лише при призначенні особі основного виду покарання, а частина 2 надає суду можливість не призначати особі додаткове покарання, яке є обов’язковим, за винятком вищевикладеного випадку.

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  18. CrCC SC Види покарань. Основні та додаткові покарання (статті 51, 52 КК)

    Неможливість призначення додаткового покарання без поєднання з основним

    Виходячи зі змісту положень, які містяться в розділі X КК, додаткове покарання за будь-яких умов не може бути призначено самостійно (без поєднання з основним).

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  19. CrCC SC Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (статті 53, 55)

    Визначення розміру штрафу у НМДГ з визначенням його у грошовій сумі. Розмір НМДГ для кваліфікації адміністративних і кримінальних правопорушень

    При призначенні покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, цей розмір визначається в певній кількості НМДГ, встановленого законодавством України на час постановлення вироку, з визначенням його у грошовій сумі, здійснивши перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного НМДГ. При цьому згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України в разі, якщо норми інших законів містять посилання на НМДГ, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

  20. CrCC SC Додаткові покарання (статті 54, 59)

    Призначення додаткового покарання за ч.2 ст. 156, ч. 1 ст.301-1 КК незалежно від того, чи було вчинення кримінального правопорушення пов’язане з посадою обвинуваченого або здійсненням ним певної діяльності

    Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене за ч. 1 ст. 301-1 КК, а також за ч.2 ст. 156 КК незалежно від того, чи було вчинення кримінального правопорушення пов’язане з посадою обвинуваченого або здійсненням ним певної діяльності.

    Published September 16, 2026 On the Supreme Court site ↗

The analysts of the Supreme Court wrote these positions. A position is not a quotation of the ruling: read the ruling itself before you cite it in a procedural document.

Case law for your case

Merit finds the Supreme Court positions for your case

Merit reads the case file, builds the position and finds the case law that supports it. You can open and check each reference.

Book a demo Supreme Court positions in Claude and ChatGPT