К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Кримінальний кодекс України

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Кримінальний кодекс України», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 1 404 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. ККС ВС Затримання уповноваженою службовою особою (стаття 208)

    Умови, за яких фактичне затримання особи і складання протоколу можуть не збігатися в часі. Забезпечення участі захисника за наявності підстав вважати, що затримана особа вчинила особливо тяжкий злочин.

    Тлумачення ч. 5 ст. 208 КПК, відповідно до якої у протоколі про затримання особи має бути зазначено точний час (годину і хвилини затримання), вказує на те, що фактичне затримання особи і складання протоколу можуть не збігатися в часі з урахуванням певних умов (наприклад, віддаленість місця затримання особи від адміністративної будівлі уповноваженого органу, введення правового режиму воєнного стану тощо). Запізніле складання протоколу про затримання особи є виправданим у тій ситуації, коли об’єктивні причини спонукали уповноважену особу діяти саме таким чином. Після затримання особи, щодо якої є обґрунтовані підстави вважати, що вона вчинила особливо тяжкий злочин (ст. 12 КК), відповідна службова особа зобов’язана забезпечити участь захисника у такому кримінальному провадженні. При цьому КПК дає можливість особі мати захисника як за рахунок держави, так і за власним вибором.

    На сайте Верховного Суда ↗

  2. ККС ВС Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (стаття 286)

    Розрахунок страхового відшкодування моральної шкоди при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 286 КК

    Вирішуючи цивільний позов у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 286 КК, суди повинні враховувати, що розрахунок страхового відшкодування моральної шкоди здійснюється на одного померлого, а не на одного потерпілого (п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

    На сайте Верховного Суда ↗

  3. ККС ВС Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (стаття 286)

    Відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який виконував трудові обов’язки та керував транспортним засобом, що належить роботодавцю

    Моральна та матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який виконував трудові обов’язки та керував транспортним засобом, що на відповідній правовій підставі належить роботодавцю, відшкодовується роботодавцем, а не безпосередньо винним водієм (ч. 2 ст. 1187 ЦК). У такому випадку роботодавець вважається особою, яка відповідає за шкоду та в разі встановлення вини працівника, що є особою, яка завдала шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

    На сайте Верховного Суда ↗

  4. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на порядок належного виконання законних судових рішень та рішень Європейського суду з прав людини (статті 382, 389–395)

    Умови, за яких особа, засуджена до позбавлення права керувати транспортними засобами (ч. 1 ст. 286 КК), стає суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК

    Якщо особа, засуджена до позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, продовжує ними керувати протягом терміну дії такого покарання, то вона є суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК.

    На сайте Верховного Суда ↗

  5. ККС ВС Кримінальні правопорушення щодо недотримання встановленого законодавством порядку обігу та використання документів, печаток, штампів, бланків, спеціальних технічних засобів отримання інформації та ліній зв’язку (статті 357–360)

    Табель обліку робочого часу про перебування працівників на роботі як офіційний документ та предмет складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК

    Табелі обліку робочого часу про перебування працівників на роботі є офіційним документом, предметом складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК, якщо вони відповідають вимогам, визначеним нормативними актами. Крім того, інформація, зафіксована в табелях обліку робочого часу, здатна спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення прав та/або обов’язків з огляду на те, що на підставі таких табелів, затверджених уповноваженою особою, здійснюються нарахування і виплата заробітної плати працівникам.

    На сайте Верховного Суда ↗

  6. ККС ВС Інші кримінальні правопорушення, що посягають на авторитет органів влади та місцевого самоврядування, об’єднань громадян, державних підприємств, установ чи організацій (статті 353–356)

    Керівник дипломної роботи студента як суб’єкт складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 354 КК

    Доцент кафедри закладу вищої освіти як керівник дипломної роботи студента, наділений повноваженнями здійснювати підготовку студента до захисту цієї роботи, надавати консультації щодо її написання, вказувати на наукову літературу, яку необхідно використовувати в роботі, надавати рецензію, що може бути врахована під час її захисту, у разі отримання неправомірної вигоди від студента за виконання дипломної роботи замість нього та за сприяння її успішному захисту перед державною екзаменаційною комісією, є суб’єктом складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 354 КК.

    На сайте Верховного Суда ↗

  7. ККС ВС Кримінальні правопорушення проти представників влади та інших осіб у зв’язку з виконанням службових обов’язків або державною, службовою чи громадською діяльністю (статті 342–345, 346–347, 348, 349, 350, 351, 351-1, 351-2, 352)

    Встановлення інтелектуального моменту умислу обвинуваченого під час кваліфікації дій за ст. 345 КК

    Під час кваліфікації дій особи за ст. 345 КК необхідно, серед іншого, встановити інтелектуальний момент умислу обвинуваченого, а саме усвідомлення ним того, що опір вчиняється саме працівникові правоохоронного органу, а також того, що такий працівник виконує функції, покладені на нього законом.

    На сайте Верховного Суда ↗

  8. ККС ВС Вимагання (стаття 189)

    Розмежування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 189 КК (вимагання) і ст. 355 КК (примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань)

    Якщо згідно з обвинувальним актом особа обвинувачується у вчиненні вимагання (ст. 189 КК), а з обставин кримінального провадження вбачається, що потерпілий мав заборгованість перед обвинуваченим, яку останній вимагав повернути, застосовуючи при цьому насильство або погрозу його застосування, судам належить перевірити у вчиненому наявність/відсутність ознак примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК), здійснюючи розмежування вказаних вище суміжних складів кримінальних правопорушень. Зокрема, суди повинні встановити, якими мотивами керувався обвинувачений, вимагаючи в потерпілого передати майно з погрозою вбивства, чи існувало в потерпілого цивільно-правове зобов’язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством, яке намагався примусити виконати обвинувачений.

    На сайте Верховного Суда ↗

  9. ККС ВС Кримінальні правопорушення проти інших політичних прав людини та рівноправності громадян (статті 161, 170, 171)

    Встановлення наявності або відсутності прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК. Обставини, що свідчать про відсутність умислу на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.

    Для встановлення наявності або відсутності прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК, слід довести усвідомлення обвинуваченим того, що особа, яка його знімає на відеокамеру, є журналістом. Про відсутність умислу на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів свідчить, зокрема, те, що особи, які здійснювали відеозйомку, були без жодного розпізнавального знака журналіста, не представилися обвинуваченому як журналісти та здійснювали відеозйомку останнього без його дозволу, порушивши тим самим гарантоване ст. 32 Конституції України право на приватність. Якщо заборона обвинуваченим здійснювати відеозйомку стосувалася виключно його як приватної особи, а не була спрямована на перешкоджання законній діяльності журналістів через неусвідомлення того, що особи, які проводили відеозйомку, є журналістами, то це свідчить про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК.

    На сайте Верховного Суда ↗

  10. ККС ВС Зґвалтування (стаття 152)

    Оцінка судом факту відсутності добровільної згоди потерпілої особи на статевий акт. Інкримінування винному зґвалтування неповнолітньої особи.

    Відсутність добровільної згоди потерпілої особи на статевий акт є питанням факту, вирішення якого покладено на суд у конкретному кримінальному провадженні, і цей факт оцінюється в контексті супутніх обставин. Сексуальне проникнення в тіло потерпілої не може вважатися вчиненим за добровільною згодою, якщо воно було здійснено внаслідок застосування фізичного насильства, погрози його застосування чи інших подібних до них за особливостями впливу на психіку потерпілої особи способів вчинення злочину шляхом використання безпорадного стану. Стан алкогольного чи іншого сп’яніння жертви, її поведінка до події, нехтування нею заходами особистої безпеки, моральне обличчя потерпілої особи та спосіб її життя, а також аморальна чи інша віктимна поведінка особи, яка, можливо, свідомо провокувала сексуальну поведінку злочинця з наміром припинити надалі вчинення дій сексуального характеру щодо неї, не виключають кримінальної відповідальності за ст. 152 КК. Зґвалтування неповнолітньої особи інкримінується винному не лише тоді, коли він знав або допускав, що вчиняє статевий акт з неповнолітньою особою, а й у тому разі, коли він міг і повинен був це передбачити.

    На сайте Верховного Суда ↗

  11. ККС ВС Звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75–78)

    Призначення остаточного покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК). Ухвалення судом рішення про самостійне виконання покарань, що не підлягають складанню одне з одним (ч. 3 ст. 72 КК). Невідбута частина покарання.

    У разі засудження особи за кримінальне правопорушення, вчинене в період іспитового строку, визначеного за попереднім вироком, і призначення за новим вироком такого покарання, яке на підставі ч. 3 ст. 72 КК не підлягає складанню з іншими видами покарань при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, суд, керуючись статтями 71, 72, 75 КК, призначає остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Суд призначає остаточне покарання за сукупністю вироків, яке складається з поєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком і покарання за новим вироком, та ухвалює рішення про самостійне виконання покарань, що не підлягають складанню одне з одним. У разі вчинення злочину під час іспитового строку покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання, що має приєднуватися до покарання за новим вироком.

    На сайте Верховного Суда ↗

  12. ККС ВС Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією; кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації (статті 28, 30)

    Обставини, що свідчать про утворення обвинуваченим організованої групи для заняття злочинною діяльністю, зокрема умисного вбивства потерпілого

    Підтвердженням того, що обвинувачений утворив організовану групу у складі ще трьох осіб для заняття злочинною діяльністю, зокрема умисного вбивства потерпілого, є сукупність належних та допустимих доказів, які свідчать про доведення організатором до всіх учасників цієї групи детального плану вчинення злочинів, способу, засобів і знарядь, розподіл ролей кожного з учасників для досягнення спільної злочинної мети: наявність взаємозв’язків між учасниками групи під час та після умисного вбивства; перебування всіх учасників групи в одному місці згідно з трафіками телефонних з’єднань мобільних телефонів, що їм належать; заготовлення заздалегідь знарядь вчинення злочину (вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, дерев’яних бит, мотузки, кайданок, балона аерозольного та балаклави як засоби маскування); придбання та передача вогнепальної зброї та бойових припасів до неї організатором іншим учасникам групи, що в часі передувало моменту прибуття таких учасників на місце події та безпосередньо моменту нападу на потерпілого.

    На сайте Верховного Суда ↗

  13. ККС ВС Умисне вбивство (cтаття 115)

    Корисливий мотив як кваліфікуюча ознака умисного вбивства (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК). Кваліфікація умисного вбивства, вчиненого на замовлення, з метою одержання від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального характеру

    Корисливий мотив як кваліфікуюча ознака умисного вбивства (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) має місце в разі обіцянки замовником передати грошову винагороду безпосереднім виконавцям цього злочину. На наявність корисливого мотиву не впливає, чи мав замовник кошти, які обіцяв надати виконавцям умисного вбивства, а також те, чи мали такі виконавці інші джерела заробітку. Якщо умисне вбивство на замовлення вчиняється з метою одержання від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального характеру, то такі дії виконавця кваліфікуються за пунктами 6 та 11 ч. 2 ст. 115 КК.

    На сайте Верховного Суда ↗

  14. ККС ВС Необхідна оборона; уявна оборона (статті 36, 37)

    Відсутність стану необхідної оборони у особи, яка спровокувала насильство та завдала шкоди здоров’ю потерпілому

    Особа, яка завдала шкоди здоров’ю, не може посилатися на стан необхідної оборони, якщо насильство було спровоковано нею самою, тобто було передбачуваним наслідком її власної поведінки. Окремим випадком такого спровокованого насильства є бійка, під час якої учасники застосовують один до одного насильство певного ступеня. Таке спровоковане насильство не можна вважати «посяганням» у тому значенні, яке цьому терміну надається ст. 36 КК. Висновок суду про відсутність у діях засудженого стану необхідної оборони є правильним, якщо під час судового розгляду справи буде встановлено, що засуджений готувався до вчинення злочину та бажав спричинити потерпілому шкоду, а не захиститися від його дій чи відвернути напад.

    На сайте Верховного Суда ↗

  15. ККС ВС Шахрайство (стаття 190)

    Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 426 КК. Співвідношення ст. 426 КК і ст. 172-16 КУпАП. Кваліфікація дій за ст. 190 КК.

    Бездіяльність військової влади (ст. 426 КК) з об’єктивної сторони полягає у вчиненні трьох альтернативних суспільно небезпечних діянь, які з огляду на правила граматичного тлумачення відрізняються моментом закінчення. Бездіяльність військової влади у формі умисного неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, є кримінальним правопорушенням із формальним складом, яке відрізняється від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-16 КУпАП, у формі умисного невжиття заходів щодо припинення кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим. Обов’язковою ознакою бездіяльності військової влади у формах ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, та іншого умисного невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, є суспільно небезпечні наслідки у виді істотної шкоди, що відповідно до примітки 2 ст. 425 КК може виявлятися у заподіянні як майнової, так і не майнової шкоди. При цьому вчинення останніх двох форм бездіяльності військової влади в умовах особливого періоду, що не потягли за собою заподіяння істотної шкоди або не спричинили тяжких наслідків, не передбачені в ч. 3 ст. 426 КК як кримінальні правопорушення. У складі шахрайства (ст. 190 КК) заволодіння чужим майном або придбання права на майно є альтернативними формами суспільно небезпечного діяння, а обман чи зловживання довірою – самостійними альтернативними способами вчинення кримінального правопорушення. Шахрайство, вчинене шляхом обману чи зловживання довірою, є закінченим кримінальним правопорушенням з моменту протиправного заволодіння чужим майном або придбання права на чуже майно.

    На сайте Верховного Суда ↗

  16. ККС ВС Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (стаття 197-1)

    Кваліфікація дій щодо самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці (ч. 3 ст. 197-1 КК)

    Частина 3 ст. 197-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» КК містить самостійний склад кримінального правопорушення та передбачає кримінальну відповідальність за самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті. Для кваліфікації самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди необов’язкове.

    На сайте Верховного Суда ↗

  17. ККС ВС Кримінальні правопорушення проти системи оподаткування і системи загальнообов’язкового державного соціального страхування (статті 204, 212, 212-1)

    Відсутність в ухвалі конкретного посилання на речі та обладнання, що використовувались для виготовлення (змішування) пального, та залишки пально-мастильних матеріалів, до яких суд застосував спеціальну конфіскацію

    Відсутність в ухвалі місцевого суду під час викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих засудженому, конкретного посилання на речі та обладнання, що використовувалися для виготовлення (змішування) пального, тобто були пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, та залишки пально-мастильних матеріалів, до яких суд застосував спеціальну конфіскацію, не свідчить про незаконність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень у цілому.

    На сайте Верховного Суда ↗

  18. ККС ВС Визначення меж судового розгляду (стаття 337)

    Недотримання судом вимог ст. 337 КПК та неприйняття рішення за двома епізодами за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 209 КК). Безпідставне застосування конфіскації майна.

    Та обставина, що суд усупереч вимогам ст. 337 КПК не прийняв рішення за двома епізодами щодо обвинувачення підсудного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК, у зв’язку з чим його не було ані засуджено, ані виправдано, вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Рішення суду про конфіскацію майна, одержаного обвинуваченим внаслідок кримінального правопорушення, у вчиненні якого його не було визнано винуватим, підлягає виключенню з вироку.

    На сайте Верховного Суда ↗

  19. ККС ВС Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі (стаття 5)

    Неврахування під час розгляду кримінального провадження за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК положень Закону від 18.09.2019 № 101-ІХ, які мають зворотну дію в часі та якими ст. 205 виключено з КК

    Неврахування в ході розгляду кримінального провадження за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК положень Закону України від 18.09.2019 № 101-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким ст. 205 виключено з КК, які мають зворотну дію в часі, становить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що обумовлює скасування судового рішення.

    На сайте Верховного Суда ↗

  20. ККС ВС Прокурор, його призначення та заміна (статті 36–37)

    Підстави оскарження прокурором вироку, яким було затверджено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 КК

    Прокурор у кримінальному провадженні на підставі угоди про визнання винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 КК, може оскаржити вирок суду, яким було затверджено таку угоду, виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж те, що було узгоджено сторонами угоди. Посилання суду першої інстанції під час призначення покарання у виді конфіскації майна – залишків незаконно виготовлених алкогольних напоїв та спирту, знарядь виробництва й сировини для їх виготовлення, які потім було знищено, на ч. 1 ст. 96-1, ч. 1 ст. 96-2 КК, а не на ст. 204 цього Кодексу, не змінюють суті призначеного покарання та не свідчать про призначення менш суворого покарання, ніж визначено угодою.

    На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT