К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Касаційний адміністративний суд

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Касаційний адміністративний суд», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 4 943 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 04.11.2026

  1. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо визнання неправомірним ненадання суб’єктом господарювання, який займає домінуюче становище на ринку надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення, копій рішень про припинення водовідведення (тампонування) споживачам

    Пунктом 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, – стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. З аналізу викладених положень випливає, що не може бути віднесена до конфіденційної інформація суб’єкта господарювання, який займає домінуюче становище на ринку, стосовно умов постачання послуг. Зауважено, що інформація про підстави, умови та порядок припинення водовідведення (тампонування) споживачам (громадянам) є інформацією щодо умов постачання послуг, а тому не може бути визнана конфіденційною, на що суди першої та апеляційної інстанцій уваги не звернули.

    На сайте Верховного Суда ↗

  2. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо неможливості обмеження вищим навчальним закладом доступу до інформації, яка стосується надання освітніх послуг

    Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Оцінюючи запитувану позивачем інформацію на предмет наявності суспільного інтересу, зважаючи на те, що інформація, яку просив надати позивач, стосується надання вищим навчальним закладом освітніх послуг, суд дійшов висновку, що з огляду на її характер така інформація є суспільно необхідною (становить суспільний інтерес) і не може бути обмежена в доступі та, відповідно, надається у відповідь на запит, а тому відмова відповідача у задоволенні запиту не ґрунтується на нормах закону. Оприлюднення розпорядником інформації публічної інформації, в тому числі на офіційному вебсайті в мережі «Інтернет», не звільняє його від обов’язку надати таку інформацію на відповідний запит. Крім того, відповідач виконує делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень у сфері надання освітніх послуг, а тому є розпорядником публічної інформації стосовно інформації, пов’язаної з виконанням покладених на нього обов’язків.

    На сайте Верховного Суда ↗

  3. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо визнання неправомірним спрямування Секретаріатом КМУ запиту на отримання публічної інформації суб’єкту, який обмежив до неї доступ

    За приписами Закону № 2939-VI, у спірних правовідносинах позивач є запитувачем інформації та наділений правом одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, а відповідач у справі – Секретаріат КМУ є розпорядником інформації відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 13 цього Закону, а тому останній має обов’язок надавати таку інформацію за відповідним запитом. При цьому немає значення, який суб’єкт обмежив доступ до інформації (застосував той чи інший гриф). Закон № 2939-VI не передбачає можливості для розпорядника, який отримав запит, направити його до іншого розпорядника, який прийняв рішення про обмеження доступу до запитуваної інформації (наприклад, відніс його до службової інформації). Розпорядник, який отримав запит і який володіє запитуваною інформацією, зобов’язаний його розглянути і прийняти рішення по суті щодо надання чи відмови в доступі. При цьому він може провести консультації з іншим органом влади, який первинно обмежив доступ до інформації, але в межах встановлених законом строків для розгляду такого запиту. Присвоєння конкретному документу грифа «Для службового користування» (частина друга статті 9 Закону № 2939-VI) саме по собі не є підставою для відмови в задоволенні запиту на інформацію у ньому, оскільки така підстава не передбачена частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI. Наявність підстав для такої відмови може бути встановлена лише шляхом застосування «трискладового тесту» (пункт 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).

    На сайте Верховного Суда ↗

  4. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо визнання правомірним ненадання розпорядником конфіденційної інформації про військовослужбовців управління оперативного командування без їхньої згоди

    Згідно із запитом позивач просив надати інформацію та документи, які містять інформацію щодо посади, місця проходження військової служби, прізвища, імені та по батькові військовослужбовців управління оперативного командування, інформацію щодо вибуття військовослужбовців в зону АТО, дати вибуття та прибуття. Верховний Суд визнав, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

    На сайте Верховного Суда ↗

  5. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо необхідності застосування судом «трискладового тесту» при вирішенні питання стосовно правомірності обмеження розпорядником доступу до публічної інформації

    Передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації «трискладового тесту». Положення частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. За таких умов відмова в наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник у листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності сукупності всіх трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

    На сайте Верховного Суда ↗

  6. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо визнання управління освіти міської ради розпорядником публічної інформації про здійснені закупівлі за рахунок коштів місцевого бюджету продуктів для харчування дітей у навчальних закладах міста

    Оскільки саме управління освіти Могилів-Подільської міської ради здійснює організацію харчування дітей у навчальних закладах за рахунок місцевого бюджету, то цей орган повинен володіти інформацією щодо суб’єктів господарювання, які здійснюють виготовлення продукції, яка закуповується. 21 Дайджест судової практики Верховного Суду у справах про доступ до публічної інформації Окрім того, Порядком організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 01 червня 2005 року № 242/329, передбачено, що продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо).

    На сайте Верховного Суда ↗

  7. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо визнання неправомірним ненадання виконавчим комітетом міської ради інформації стосовно земельних ділянок, право на отримання яких запитувач може реалізувати як учасник АТО

    ВС, аналізуючи приписи статті 24 Закону № 3038-VI і статті 33 Закону № 280/97-ВР, вважає, що передусім саме відповідач (Виконавчий комітет Вінницької міської ради) згідно з його компетенцією зобов’язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права у справах про доступ до публічної інформації на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Більше того, Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.

    На сайте Верховного Суда ↗

  8. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо визнання Центрального державного історичного архіву України розпорядником публічної інформації в частині надання за запитом опису архівних документів

    Запитувана інформація (копія опису 1 фонду 1316 «Управління Херсонських військових поселень, м. Єлисаветград Херсонської губернії 1837–1866») не є архівним документом згідно з визначенням таких документів, що міститься у статті 1 Закону № 3814-ХІI, оскільки документи довідкового апарату, одним з яких є запитуваний опис, створюються самою архівною установою (стаття 18 указаного Закону) і призначені для пошуку відповідних архівних документів. У силу цього необхідно зазначити, що, по-перше, доступ до документів довідкового апарату архівних установ здійснюється в порядку, визначеному Законом № 2939-VI, по-друге, Центральний державний історичний архів України є розпорядником вказаної інформації відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 вказаного Закону. Оскільки запитувана особою інформація є публічною в силу статті 1 Закону № 2939-VI і має надаватися у порядку вказаного Закону, що передбачено частиною п’ятою статті 22 Закону № 3814-ХІI, то ненадання запитуваної інформації є протиправним і порушує у цьому випадку конституційне право особи вільно збирати інформацію, передбачене статтею 34 Конституції України.

    На сайте Верховного Суда ↗

  9. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо відсутності підстав для визнання Аграрної біржі розпорядником публічної інформації в розумінні Закону № 2939-VI

    Правовий статус товарної біржі, зокрема її права та обов’язки, регламентовано Законом № 1956-ХІІ, системний аналіз положень якого дав ВС підстави для визнання товарної біржі суб’єктом господарювання. Разом з тим законодавством, а саме статтею 13 спеціального Закону № 2939-VI, регламентовано перелік суб’єктів, які є розпорядниками публічної інформації, що є виключним, розширеному тлумаченню не підлягає та визначає конкретні умови, за яких суб’єкт господарювання набуває зазначений правовий статус.

    На сайте Верховного Суда ↗

  10. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо визнання неправомірною відмови сільської ради надати копії рішень про відведення земельних ділянок у власність із посиланням на наявність у цих документах персональних даних фізичних осіб – набувачів

    Аналіз положень, викладених у законах № 2657-XII, № 2297-VI та № 2939-VI, дає підстави для висновку, що за загальним правилом конфіденційна інформація про особу є інформацією з обмеженим доступом, однак інформація про отримання фізичною особою бюджетних коштів у будь-якій формі, володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном не належить до інформації з обмеженим доступом, за винятком випадків, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Тобто до конфіденційної інформації не належить інформація про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які внаслідок реалізації органами державної влади або органами місцевого самоврядування повноважень щодо володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном / коштами отримали або отримують у будь-якій формі бюджетні чи комунальні кошти або майно, копії відповідних нормативно-правових актів і договорів, які містять указану інформацію. Якщо в договорі купівлі-продажу, нормативно-правовому акті органу державної влади чи органу місцевого самоврядування міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій указаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з’ясування.

    На сайте Верховного Суда ↗

  11. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо необхідності залучення товариства до розгляду справи за позовом про визнання протиправною відмови митниці в наданні інформації, яка є комерційною таємницею цього товариства

    Комерційною таємницею можуть бути відомості організаційного, комерційного, технічного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, що згідно із чинним законодавством не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Відомості, які за рішенням керівництва можуть належати до комерційної таємниці підприємства, повинні мати такі ознаки: не містити державної таємниці; не завдавати шкоди інтересам суспільства; стосуватися виробничої діяльності підприємства; мати дійову або потенційну комерційну цінність і створювати переваги в конкурентній боротьбі; мати обмеження в доступі.

    На сайте Верховного Суда ↗

  12. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Щодо обов’язку ліквідаційної комісії УМВС України в області повідомити особу про наявну в неї запитувану інформацію або направити запит належному розпоряднику

    Якщо ж відповідач не володіє запитуваною інформацію, то відповідно до положень статті 22 Закону № 2939-VI він повинен або надати позивачу відповідь, зазначивши про це, або направити запит належному розпоряднику, у разі якщо розпоряднику інформації відомо або має бути відомо, хто нею володіє, проте з одночасним повідомленням про це запитувача. Отже, в будь-якому з наведених випадків розпорядник інформації (належний чи неналежний) має обов’язок надати відповідь на запит чи повідомити запитувача у строк, передбачений Законом № 2939-VI, а запитувач інформації має право на отримання такої відповіді чи повідомлення.

    На сайте Верховного Суда ↗

  13. КАС ВС Звільнення з публічної служби

    Про віднесення такого юридичного правила як надання пояснень щодо вчиненого особою дисциплінарного проступку до категорії її прав, а не обов’язків

    Чинним законодавством України передбачено право, а не обов`язок поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та дисциплінарної комісії надавати і, відповідно, одержувати пояснення щодо обставин, які досліджуються. Ненадання таких пояснень не є перешкодою для подальшого розгляду матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку та проведення службового розслідування. Крім того, ані Дисциплінарним статутом, ані Порядком № 893 не конкретизовано місце, де саме мають бути надані такі пояснення. При цьому, поліцейський може надати такі пояснення як письмово, так і безпосередньо членам дисциплінарної комісії під час проведення бесіди. Поряд з цим, приписами Дисциплінарного статуту встановлений обов`язок дисциплінарної комісії скласти акт, у разі відмови поліцейського від надання пояснень.

    На сайте Верховного Суда ↗

  14. КАС ВС Проходження служби

    Про відомості, які мають бути відображені в акті про ліквідацію юридичної особи, що будуть свідчити саме про ліквідацію такої особи

    Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передання іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

    На сайте Верховного Суда ↗

  15. КАС ВС Реєстрація та обмеження пересування і вільний вибір місця проживання

    Про законодавчу можливість отримання особою у міграційних органів посвідки на тимчасове проживання за допомогою процедури визнання осіб без громадянства

    Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не містить підстав відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання, а постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322, як нормативно-правовий акт, який прийнятий на виконання Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не може звужувати чи змінювати права, передбачені законом, адже з прийняттям змін, Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» надав можливість звертатись шляхом процедури визнання осіб без громадянства особам незалежно від законності чи не законності перебування на території України.

    На сайте Верховного Суда ↗

  16. КАС ВС Реєстрація та обмеження пересування і вільний вибір місця проживання

    Про міжнародні обов’язки держави Україна у сфері без громадянства

    Відповідно до міжнародних зобов`язань України у сфері без громадянства держава повинна забезпечити документування всіх осіб без громадянства, надаючи їм можливість оформити документ, який би посвідчив їх особу та правовий статус.

    На сайте Верховного Суда ↗

  17. КАС ВС Реєстрація та обмеження пересування і вільний вибір місця проживання

    Про обов’язок Державної міграційної служби забезпечити отримання особою зі статусом без громадянства посвідки на тимчасове проживання

    Особа, яка не має паспортного документу та незаконно перебуває на території України, звернувшись в порядку статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з заявою про визнання її особою без громадянства, з моменту отримання довідки про звернення, що надає перебуванню на території України легального статусу, та згодом отримавши статус особи без громадянства, наділяється обов`язком оформити в подальшому посвідку на тимчасове проживання. Таким чином, оскільки закон покладає на особу, яка отримала статус без громадянства, отримати посвідку на тимчасове проживання, відповідно ДМС необхідно забезпечити реалізацію оформлення такого документу, що видається такій особі та визначає її правовий статус на території України. Тож, за умови отримання відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання для цієї особи вкотре виникає ризик штрафів, затримань, примусових видворень тощо. Адже вона знову стає такою, що незаконно перебуває на території України, не зважаючи на те, що прийнявши її в процедуру визнання особою без громадянства, держава надала їй можливість легально перебувати в країні на час розгляду її заяви.

    На сайте Верховного Суда ↗

  18. КАС ВС Здійснення публічних закупівель

    Про компетенцію структурних органів фінансового контролю щодо проведення моніторингу державних закупівель

    Як свідчить зміст Закону №922-VIII та Положення №43, то їхні норми не містять чіткого переліку випадків, за яких моніторинг закупівлі, зокрема, проводиться саме Держаудитслужбою, а за яких - його міжрегіональними територіальними органами. Водночас приписи частин першої, четвертої статті 5 Закону №2939-ХІІ передбачають, що моніторинг закупівлі здійснюється у порядку, встановленому Законом №922-VIII, та за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю. Питання взаємовідносин між Держаудитслужбою та її міжрегіональними територіальними органами, у розрізі меж їхніх повноважень, зокрема, урегульовані Положенням №43 та положеннями про офіси Держаудитслужби та їх підрозділи. Аналізуючи положення частин першої, другої статті 8 Закону №922-VIII у системному зв`язку з положеннями частин першої, четвертої статті 5 Закону №2939-ХІІ, з урахуванням приписів Положення №43 та Положення про Західний офіс Держаудитслужби, Верховний Суд дійшов висновку, що приписи частини четвертої статті 5 Закону №2939-ХІІ насамперед стосуються органу державного фінансового контролю, який має право провести відповідний моніторинг за своїм місцезнаходженням на території інших областей поза межами його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України, за умови наявності відповідного доручення Голови Держаудитслужби.

    На сайте Верховного Суда ↗

  19. КАС ВС Здійснення публічних закупівель

    Про можливість застосування органом фінансового контролю до суб’єкта його перевірки вимоги превентивного характеру (на майбутнє)

    Проведення перевірки органом державного фінансового контролю здійснюється з метою корегування роботи підконтрольного суб`єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком такої перевірки є складання висновку, що містить інформацію про виявлені порушення. Одночасно, з метою коригування діяльності об`єкта перевірки, у такому висновку може бути зазначено і вимогу усунути виявлені порушення та способи їхнього усунення, що є обов`язковим до виконання. Разом з тим, у разі несуттєвості виявлених порушень, вимога органу державного фінансового контролю щодо необхідності у майбутньому вжити певних заходів, спрямованих на уникнення таких порушень, є лише превентивним заходом. Суд визнає, що зобов`язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить про встановлення цього порушення, наслідком якого є визначення імперативного обов`язкового способу його усунення. Проте, у цьому випадку, імперативність оскарженого висновку полягає в тому, що його приписи зобов`язують суб’єкта перевірки утриматись від певних дій у майбутньому, а отже, в цій частині орган фінансового контролю чітко окреслив спосіб усунення порушень. Застосований до суб’єкта перевірки захід впливу має лише спонукальний характер, направлений на забезпечення ним у майбутньому виконання вимог законодавства у сфері закупівель товарів та послуг, а тому не створює для позивача правових наслідків за цією закупівлею, що була предметом перевірки.

    На сайте Верховного Суда ↗

  20. КАС ВС Проходження служби

    Про витрати, які необхідно курсанту відшкодувати навчальному закладу у разі дострокового припинення навчання

    У разі дострокового розірвання контракту, через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, курсант зобов`язаний відшкодувати усі витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі. Тому грошове забезпечення військовослужбовця входить до складу витрат, що підлягають відшкодуванню навчальному закладу у разі відрахування курсанта з підстав, передбачених законом.

    На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Разделы

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT