Skip to content
Supreme Court · legal positions

Банкрутство

The legal positions of the Supreme Court in the section «Банкрутство», newest first. The search below looks in this section.

New positions

Found 514 positions

Source: lpd.court.gov.ua, updated October 29, 2026

  1. CCC SC Departs Застосування процедур неплатоспроможності фізичних осіб

    Умови визнання податкового боргу безнадійним та його списання у процедурі реструктуризації боргів фізичної особи у справі про неплатоспроможність

    Застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ не має автоматичного характеру і не може зводитися до формального співставлення календарних дат. Господарський суд зобов’язаний встановити момент виникнення податкового боргу у значенні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, ст. 57 ПК України (узгодження грошового зобов’язання, строк його сплати та перший день прострочення), відповідність боргу трирічному критерію, майновий стан боржника та наявність реальної можливості погашення вимог, перебіг процедури реструктуризації і виконання керуючим реструктуризацією передбачених законом дій, а також поведінку боржника з точки зору добросовісності. За відсутності такого судового контролю визнання податкового боргу безнадійним і його списання є передчасним. Увага! Уточнено правову позицію у постанові КГС ВС від 13.06.2023 у справі № 907/76/22 щодо порядку встановлення умов для визнання податкового боргу безнадійним та його списання.

    Published August 25, 2026 On the Supreme Court site ↗

  2. CCC SC Departs Ліквідаційна процедура

    Ініціювання справи про банкрутство юридичної особи, стосовно якої прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії, за правилами Закону про банкрутство

    Зміна найменування та організаційно-правової форми, реорганізація, перетворення юридичної особи, яка має статус банку, в небанківську установу, її ліквідація не в порядку, встановленому законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не допускаються і не позбавляють її статусу банку, а тому не дають правових підстав для застосування до такої юридичної особи положень Закону про банкрутство та КУзПБ. КГС ВС відступила від протилежної правової позиції ВС, викладеної в постанові від 14.11.2018 у справі № 905/1328/17, про можливість застосування положень Закону про банкрутство, визначених цим Законом правил та процедур щодо порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство юридичної особи – банківської установи, стосовно якої скасовано в судовому порядку постанову Правління НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора, зокрема від правової позиції щодо можливості застосування визначених Законом про банкрутство правил для розгляду кредиторських вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до відповідної юридичної особи – банківської установи.

    Published August 14, 2026 On the Supreme Court site ↗

  3. CCC SC Departs Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Щодо унеможливлення відкриття провадження у справі про банкрутство в разі відсутності в ініціюючого кредитора суб’єктивного права на заявлення грошових вимог до боржника

    Норми частини шостої статті 39 КУзПБ, як й інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, як необґрунтованість вимог ініціюючого кредитора, однак протилежний підхід, тобто відкриття провадження за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності. У випадку необґрунтованості / непідтвердження вимог ініціюючого кредитора господарський суд має відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на частину шосту статті 39 КУзПБ, яка з урахуванням концепції недостатньої якості закону є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин. СП КГС ВС уточнює правові позиції у постановах від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20 та від 18.03.2021 у справі № 911/1922/20 , щодо застосування положень частини шостої статті 39 КУзПБ у подібних правовідносинах.

    Published August 14, 2026 On the Supreme Court site ↗

  4. CCC SC Банкрутство

    Застосування приписів статті 388 ЦК України у разі визнання правочину недійсним з підстав, визначених статтею 20 Закону про банкрутство

    Закон про банкрутство є частиною цивільного / господарського законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон (у цьому випадку стаття 20), норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. Установлення у статті 20 Закону про банкрутство спеціальних наслідків визнання правочинів недійсними та спростування майнових дій боржника не перешкоджає застосуванню приписів статті 388 ЦК України. Можливість звернення до суду в порядку статті 388 ЦК України належить ліквідатору банкрута відповідно до статті 41 Закону про банкрутство. Застосувати приписи статті 388 ЦК України як наслідки визнання правочинів недійсними та спростування майнових дій за статтею 20 Закону про банкрутство можна за умови: 1) наявності (доведеності) обставин, які вказують на неможливість (неефективність) застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 20 Закону про банкрутство (відсутність майна, коштів у кредитора, наявність інших обставин); 2) вибуття спірного майна з володіння боржника (банкрута у справі) поза його волею; 3) доведеності обставин, які дають підстави для застосування в межах справи про банкрутство (як наслідок застосування приписів статті 20 Закону про банкрутство) положень статті 388 ЦК України; 4) наявності доведеного статусу власника спірного майна; 5) якщо такий спосіб захисту буде визнаний судом найбільш ефективним у конкретному випадку за наявності відповідних доказів у справі. УВАГА! Правовий висновок, викладений у зазначеній постанові, слід враховувати в разі застосування статті 42 КУзПБ, якою передбачено підстави визнання недійсними правочинів боржника.

    Published August 14, 2026 On the Supreme Court site ↗

  5. CCC SC Банкрутство

    Щодо застосування принципів диспозитивності та судового контролю процедур банкрутства під час розгляду господарськими судами спорів про визнання недійсними результатів аукціонів з продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі

    Відмінність у застосуванні передбаченого ст. 14 ГПК України принципу диспозитивності, що застосовується у позовному провадженні, та принципу повноти судового контролю процедур банкрутства, який реалізується в процедурах банкрутства і забезпечує дотримання балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство, зокрема й щодо реалізації майна боржника в ліквідаційній процедурі відповідно до приписів статей 42, 44, 98 Закону про банкрутство, зумовлена різними фактичними обставинами у кожній справі, з яких виходить суд, приймаючи кожне окреме судове рішення чи то у справі позовного провадження, чи то у справі про банкрутство. Ані чинним законодавством, ані судовою практикою не врегульовано єдиних критеріїв застосування принципу судового контролю під час розгляду спорів щодо визнання недійсними результатів аукціонів у справі про банкрутство. Отже, судам слід використовувати принцип судового контролю в поєднанні із дотриманням принципу балансу інтересів не лише боржника та кредиторів, а й переможця аукціону. Механізм реалізації захисту права кредитора, в тому числі і заставного, від помилки або незаконних дій ліквідатора під час продажу заставного майна може бути реалізований в порядку та на підставах, передбачених ст. 111 Закону про банкрутство. Аналогічну норму містить і Кодекс України з процедур банкрутства (ст. 25 Кодексу).

    Published August 14, 2026 On the Supreme Court site ↗

  6. CCC SC Банкрутство

    Щодо моменту виникнення у боржника зобов’язання з повернення безпідставно отриманих коштів унаслідок визнання недійсним правочину після відкриття провадження у справі про банкрутство

    Особа не може вважатися такою, що має безумовний обов’язок повернути безпідставно набуте майно (зокрема кошти), до того часу, доки вона, діючи відповідно до вимог ділового обороту з належним рівнем розумності й обачливості, не дізналася або не могла дізнатися про сам факт володіння цим майном (коштами) без достатньої правової підстави. Отже, у разі звернення з кредиторськими вимогами до боржника, що кваліфіковані як зобов’язання з повернення безпідставно отриманих коштів за недійсним правочином, юридичним фактом, який породжує кондикційне зобов’язання, є рішення суду, в якому суд установив факт безпідставності набуття (збереження) особою в межах виконання договірних правовідносин майна, що належить потерпілій особі. Тож грошові вимоги кредитора до боржника у справі про банкрутство, які випливають з факту визнання оспорюваного правочину недійсним, мають поточний характер, якщо спростування презумпції правомірності зазначеного правочину та його відпадіння як правової підстави для набуття майна відбулося після відкриття провадження у справі про банкрутство.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  7. CCC SC Розгляд вимог кредиторів

    Щодо визначення розміру грошових вимог кредитора в результаті встановлення рішенням суду заборгованості у доларах США за кредитним договором

    Системний аналіз положень статей 1, 2, 23 Закону про банкрутство (в редакції від 22.12.2011) дає підстави для висновку, що в разі коли зобов’язання боржника визначені в іноземній валюті, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом такої валюти, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. УВАГА! Правовий висновок, викладений у постанові, слід враховувати у разі застосування абзацу восьмого частини другої статті 47 КУзПБ, яким передбачено, що розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов’язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  8. CCC SC Процесуальні питання у справах про банкрутство

    Щодо застосування позовної давності під час розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство

    Під час розгляду кредиторських грошових вимог до боржника у справі про банкрутство застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 «Позовна давність» ЦК України. Стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  9. CCC SC Банкрутство

    Щодо порядку задоволення забезпечених вимог кредиторів після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном боржника

    Якщо після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном не було винесено постанови про визнання боржника банкрутом або ухвали про введення процедури санації, то задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  10. CCC SC Банкрутство

    Про обов’язок боржника як платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, пов’язані з проведенням позапланової перевірки

    Стаття 78 ПК України визначає порядок та підстави проведення документальних позапланових перевірок. Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 зазначеного Кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації; порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. У межах проведення такої перевірки у платника податку виникає обов’язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, пов’язані з предметом перевірки, після її початку (пункт 85.2 статті 85 ПК України). Підчас проведення перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово- господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 ПК України).

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  11. CCC SC Банкрутство

    Про вирішення спорів щодо зняття арештів та заборон, накладених на майно боржника (в процедурі банкрутства – ліквідації) судами під час здійснення кримінального та/або цивільного провадження

    З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, за винятком арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника, накладених судовими органами для захисту суспільних відносин у публічній сфері. Накладення арештів на майно боржника чи інших обмежень щодо розпорядження майном боржника, визнаного банкрутом, для забезпечення приватноправових інтересів третіх осіб має тягнути за собою скасування таких арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном боржника. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наділений процесуальними повноваженнями скасовувати арешт або інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, накладені судами інших юрисдикцій, для забезпечення приватноправових інтересів третіх осіб. УВАГА! Правовий висновок, викладений у постанові, слід враховувати у разі застосування абзацу восьмого частини першої статті 59 КУзПБ, яким передбачено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  12. CCC SC Ліквідаційна процедура

    Про правову природу податкового боргу, нарахованого боржнику в період після визнання його банкрутом, та введення стосовно нього ліквідаційної процедури у справі про банкрутство

    Подання до контролюючого органу декларацій не є підставою виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, зобов’язання сплатити податки і збори (обов’язкові платежі), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, з огляду на положення статті 38 Закону про банкрутство (в редакції від 22.12.2011) має право на легітимне очікування, що його буде звільнено від податкового обов’язку сплатити податки і збори (обов’язкові платежі), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Звільнення від податкового обов’язку щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону про банкрутство). Таке звільнення зумовлює раціональне сподівання боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникає додаткових зобов’язань. УВАГА! Правовий висновок, викладений у постанові, слід враховувати у разі застосування абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ, яким передбачено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  13. CCC SC Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство

    Умови, за яких особа, яка не була зареєстрована учасником аукціону, може звернутися із заявою про визнання його результатів недійсними в межах справи про банкрутство

    Звернення в межах справи про банкрутство із заявою про визнання результатів аукціону недійсними особою, яка не є «зареєстрованим учасником аукціону» і щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених статтею 61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні), може бути визнано ефективним способом захисту порушеного права такої особи у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою всіх визначених цим Законом дій щодо набуття статусу зареєстрованого учасника аукціону» та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  14. CCC SC Банкрутство

    Щодо розгляду спору про визнання недійсними результатів аукціону поза межами справи про банкрутство, провадження у якій було припинено через відсутність правових підстав для її відкриття

    Наслідком встановлення судом відсутності правових підстав для порушення справи про банкрутство є висновок про неправомірність інших механізмів процедур у справі про банкрутство, зокрема ліквідаційної процедури, складовою частиною якої є проведення аукціону з реалізації майна боржника. При цьому припинення провадження у справі про банкрутство виключає у цьому випадку розгляд спору про визнання недійсним аукціону в межах відповідної справи про банкрутство, а його розгляд в позовному провадженні не суперечить нормам матеріального та процесуального права.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  15. CCC SC Ліквідаційна процедура

    Щодо можливості розгляду спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута у випадку, коли провадження у справі про банкрутство припинено без збереження боржника як юридичної особи

    У разі припинення провадження у справі про банкрутство повним завершенням усіх процедур, затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, припиненням боржника як юридичної особи (суб’єкта господарювання) всі процедурні інструменти, можливість застосування яких передбачена Законом про банкрутство (в редакції від 22.12.2011), є вичерпаними, а грошові та інші зобов’язання боржника мають вважатися врегульованими. Належним способом захисту прав та законних інтересів особи, яка не була учасником провадження у справі про банкрутство, але вважає, що їх було порушено під час провадження у справі про банкрутство, у разі її припинення за результатами завершення повного циклу процедур є апеляційне, касаційне оскарження або перегляд за нововиявленими обставинами процесуального рішення про затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу банкрута і, як наслідок, припинення боржника та провадження у справі.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  16. CCC SC Банкрутство

    Встановлення добросовісності набувача майна при вирішенні спорів про витребування майна в межах справи про банкрутство

    Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування і наслідків дії його норм. Для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності / недобросовісності набувача майна. З’ясування питання добросовісності / недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України та визначення критерію пропорційності втручання у право власності набувача майна. З’ясування заінтересованості, контролю, пов’язаності набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) в межах справи про банкрутство безпосередньо пов’язане з визначенням критерію добросовісності / недобросовісності набувача що, на переконання суддів, має досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності / недобросовісності набувача, що має важливе значення для застосування положень статей 387, 388 ЦК України та визначення критерію пропорційності втручання в право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно практики ЄСПЛ щодо втручання держави у право власності, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  17. CCC SC Банкрутство

    Щодо витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нього в межах справи про банкрутство

    Здійснення ліквідатором – арбітражним керуючим розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, що передбачені Законом про банкрутство (в редакції від 14.05.1992), а саме проведення аукціону з порушенням вимог цього Закону, не є вираженням волі власника майна (банкрута) на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави для повернення майна володільцю шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів у порядку частини першої статті 388 ЦК України.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  18. CCC SC Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство

    Щодо визнання права власності на придбане нерухоме майно на підставі статті 392 ЦК України

    Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Виникнення права власності на нерухоме майно в процедурі реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство пов’язане з укладенням договору купівлі- продажу між ліквідатором боржника як замовником аукціону та переможцем торгів з подальшим нотаріальним посвідченням такого договору та відповідною державною реєстрацією переходу права до нового власника. Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна свідчить про те, що в позивача не виникло права власності на таке майно і не відбулося порушення його прав як власника майна, у зв’язку із чим позов про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України не підлягає задоволенню.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  19. CCC SC Реституція. Віндикація. Кондикція

    Щодо витребування майна в добросовісного набувача на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції

    У «горизонтальних» відносинах – відносинах між боржником та набувачем майна – положення Конвенції застосовуються лише у тій межі, що не суперечить суті правозахисних відносин, а не в усіх випадках витребування майна в набувача в процедурах банкрутства. Незалежно від суб’єкта звернення до суду (чи це фізична, чи юридична особа), держава повинна забезпечувати таким особам можливість захистити свої права, в тому числі і шляхом надання можливості звернутися до суду з відповідним позовом. При цьому суд повинен забезпечити розгляд такого позову з дотриманням відповідних матеріальних та процесуальних норм, якими передбачено захист порушеного права заявника-позивача. Застосовуючи статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, суд має досліджувати обставини справи щодо наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також щодо того, чи є відповідні дії пропорційними легітимній меті втручання в право. Відповідно, кожна із сторін, звертаючись до суду за захистом права власності на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, повинна довести в передбаченому статтями 74, 76, 77 ГПК України порядку, що таке витребування є не лише законним та переслідує законну мету, а й така легітимна мета є пропорційною. Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство – це не лише спосіб консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції також презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи – боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи та її учасників. Застосовуючи положення статті 388 ЦК України у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до відносин між боржником-позивачем та добросовісними набувачами, суди повинні встановити підстави набуття спірного майна добросовісним набувачем, значення такого майна для добросовісного набувача, зіставити вартість цього майна з майновим станом особи-відповідача, а також встановити цільове призначення такого майна та обставини його використання добросовісним набувачем, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри, а також встановити інші обставини, які поза обґрунтованим сумнівом свідчитимуть про пропорційність втручання у мирне володіння майном добросовісним набувачем.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

  20. CCC SC Банкрутство

    Про можливість закриття провадження у справах про банкрутство через відсутність предмета спору

    Відсутність предмета спору в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта). Зазначене не виключає можливості припинення існування предмета спору відповідно до законодавчого припису. У цьому випадку таким законодавчим приписом є вимоги ч. 4 ст. 96 Закону про банкрутство, чинного на момент ухвалення судами попередніх інстанцій рішень, які обмежують можливість здійснення процедури банкрутства підприємства, що не підлягає приватизації, щодо переходу до процедур санації та ліквідації. Тож процедура розпорядження майном може завершитися укладенням мирової угоди або закриттям провадження у справі про банкрутство на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети, визначеної Законом про банкрутство, яким встановлено умови і порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Отже, наявність встановленого законом обмеження щодо застосування до боржника, який не був виключений з переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, процедур санації або ліквідації (частина четверта статті 96 Закону про банкрутство), неукладення впродовж тривалого строку мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі та відсутність у зв’язку з наведеним успішного завершення процедури банкрутства боржника позбавляють можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство.

    Published August 13, 2026 On the Supreme Court site ↗

The analysts of the Supreme Court wrote these positions. A position is not a quotation of the ruling: read the ruling itself before you cite it in a procedural document.

Case law for your case

Merit finds the Supreme Court positions for your case

Merit reads the case file, builds the position and finds the case law that supports it. You can open and check each reference.

Book a demo Supreme Court positions in Claude and ChatGPT