К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Касаційний адміністративний суд

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Касаційний адміністративний суд», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 4 943 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про підтвердження надіслання документів поштою

    Належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегіями суддів ПП КАС ВС у постановах від 13.03.2018 у справі № 820/3003/17 та від 17.04.2018 у справі № 820/2864/17 , про необхідність надання опису вкладення та про те, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є лише доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача. Відтак, належним доказом надіслання відповідачу документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом.

    На сайте Верховного Суда ↗

  2. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про сплату судового збору територіальним органом з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю

    Управління Державної служби України з питань праці створене як окрема юридична особа публічного права та, реалізовуючи повноваження Державної служби України з питань праці, в розумінні приписів пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може бути звільнене від сплати судового збору в усіх інстанціях. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегіями суддів ВП КАС ВС у постановах від 25.07.2018 у справі № 804/8122/16 та від 30.07.2018 у справі № 809/280/17, про помилковість висновків судів апеляційних інстанцій щодо необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги, виходячи з того, що оскільки територіальні управління Держпраці, у відповідності до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, реалізовують повноваження зазначеної служби, то пільги щодо звільнення від сплати судового збору в усіх інстанціях, передбачені пунктом 20 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI для центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю поширюються і на його територіальні органи та відділення.

    На сайте Верховного Суда ↗

  3. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про незаконність проведення позапланової перевірки суб'єкта господарської діяльності на підставі ухвали слідчого судді

    Враховуючи, що стаття 6 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланових перевірок контролюючими органами, то Головне управління Держпраці при прийнятті наказу про проведення позапланової перевірки та при фактичному здійсненні такої перевірки вийшло за межі своїх повноважень, наданих йому законом. Відтак дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні є незаконними. Враховуючи незаконність проведення позапланової перевірки, припис, виданий на підставі такої ухвали, також є незаконним та має бути скасований. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 03.05.2018 у справі №804/6790/17, щодо застосування частини першої статті 6 Закону № 877-V, про законність проведення позапланової перевірки суб'єкта господарської діяльності на підставі ухвали слідчого судді постановлену у межах кримінального провадження.

    На сайте Верховного Суда ↗

  4. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про судовий збір при оскарженні додаткового судового рішення

    Судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов’язані із вимогами адміністративного позову, але в обов’язковому порядку мають бути вирішені судом. Здійснено відступ від висновку, викладеного суддями СП КАС ВС та колегіями суддів ПП КАС ВС в ухвалах від 21.02.2019 у справі № 709/2076/17, 24.01.2019 у справі № 810/2809/17, 25.01.2019 у справі № 826/7066/18, 03.07.2019 у справі № 826/8890/18, 19.07.2019 у справі № 810/2760/17 та 01.07.2019 у справі № 520/8309/18, про те, що сплата судового збору за подання скарги на додаткове судове рішення здійснюється у загальному порядку. А тому при вирішенні даного питання Суд керується підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, відповідно до якого за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що сплачувалася при поданні позовної заяви з урахуванням ціни позову.

    На сайте Верховного Суда ↗

  5. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про неможливість повернення судового збору у випадку закриття касаційного провадження

    Пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає можливість повернення судового збору лише у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення судового збору у випадку закриття касаційного провадження пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не передбачає, що унеможливлює задоволення клопотання позивача про повернення судового збору. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегіями суддів СП КАС ВС та ПП КАС ВС в ухвалах від 10.04.2019 у справі № 808/1984/18, від 20.12.2018 у справі № 821/1468/17, від 12.07.2019 у справі № 820/721/17, від 20.11.2018 у справі № 345/2563/17, від 02.04.2019 у справі № 823/2491/18, у яких, закриваючи касаційне провадження у справі у зв’язку з відмовою від касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про повернення сплаченого судового збору на підставі пункту 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI.

    На сайте Верховного Суда ↗

  6. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про порядок обчислення строку на апеляційне оскарження у випадку відсутності під час проголошення судового рішення

    У випадку застосування порядку обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту проголошення рішення суду, якщо позивач не був присутній під час проголошення судового рішення і про прийняте судове рішення дізнався лише після його отримання, є порушенням прав позивача на апеляційне оскарження. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів ВП КАС ВС в ухвалі від 24.07.2018 у справі № 211/797/18 (2-а/211/84/18), у якій Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Суд апеляційної інстанції визнав неповажними доводи апелянта зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки норми статті 286 КАС України є спеціальними по відношенню до статті 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення, а не з дня вручення повного рішення суду. Також апеляційним судом зазначено, що відлік строку на апеляційне оскарження з дати отримання особою постанови суду для термінових справ нормами КАС України не передбачений.

    На сайте Верховного Суда ↗

  7. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду

    Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 КАС України. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегіями суддів ВП КАС ВС та СП КАС ВС в ухвалах від 27.04.2018 у справі № 816/114/18, від 16.07.2018 у справі № 142/207/18, від 19.07.2018 у справі № 820/4578/18, від 31.08.2018 у справі № 265/3328/18 , про те, що наявні підстави для повернення апеляційної скарги, поданої безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з огляду на порушення порядку її подання, встановленого пп.15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

    На сайте Верховного Суда ↗

  8. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про строк оскарження нормативно-правового акту

    За умови перебування особи у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 19.06.2018 у справі № 522/15306/16-а, про те, що вирішальним для визначення додержання особою строків звернення до суду є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про зміст оскарженого рішення, а недотримання суб'єктом владних повноважень строків та способу його оприлюднення. У будь-якому випадку строки звернення до суду встановлені для особи, яка звертається із позовом, і питання його дотримання має першочергове значення, тобто передує встановленню обставин, від яких залежить кінцевий результат вирішення спору. Відтак, Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, мотивуючи тим, що зі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин вбачається про обізнаність позивача з оскарженим актом органу місцевого самоврядування ще у 2015 році, а тому, оскаржуючи такий акт в судовому порядку у серпні 2016 року, позивач пропустив встановлений процесуальним законом строк звернення до суду.

    На сайте Верховного Суда ↗

  9. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про неможливість одночасного притягнення фізичної особи – підприємця, яка використовує найману працю, до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП та частиною третьою статті 41 КУпАП

    Фізична особа – підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв’язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16 , про те, що правопорушення, передбачене у частині другій статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність.

    На сайте Верховного Суда ↗

  10. КАС ВС Постанови об'єднаної палати

    Про висновки аудиторського звіту в системі Збройних Сил України як рішення суб'єкта владних повноважень

    Квартирно-експлуатаційні відділи (частини) як підконтрольні установи Збройних Сил України не вправі брати на себе відповідальність за невиконання прямих обов'язків військової частини чи інших уповноважених суб'єктів, яким вони підпорядковані, та не можуть оскаржувати до суду наслідки внутрішнього аудиту, які узгоджуються зі спільним публічним інтересом усієї ієрархічно побудованої системи Збройних Сил України. Висновки на коментарі до рекомендацій аудиторського звіту, як і висновки такого звіту, є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки зумовлюють виникнення прав та обов’язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому можуть бути предметом спору. Правом на звернення до суду з адміністративним позовом щодо визнання незаконними та необґрунтованими порушень, викладених в аудиторському звіті наділений військовослужбовець, до якого за наслідками проведеної аудиторської перевірки стану фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу (частини) були застосовані заходи дисциплінарної відповідальності за встановленою Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» процедурою.

    На сайте Верховного Суда ↗

  11. КАС ВС Изменено Спори у сфері організації господарської діяльності

    Про відмінність правопорушень пов'язаних з переоформленням ліцензії на мовлення

    Правопорушення у виді встановлення «факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв’язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» та «факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв’язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» не є тотожними та передбачають застосування різних видів санкцій за їх вчинення. Підставою для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії може бути, зокрема, встановлення факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв’язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата, а отже, факт неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв’язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника не є підставою для анулювання ліцензії.

    На сайте Верховного Суда ↗

  12. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про підстави для звернення Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення до суду з позовом про анулювання ліцензії

    Факт несвоєчасного подання телерадіокомпанією заяви про переоформлення ліцензії на мовлення у зв'язку з організаційними змінами статусу (в тому числі у випадку зміни кінцевого бенефіціарного власника) та умов діяльності ліцензіата є самостійною підставою для звернення Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, реалізуючи нею свої дискреційні повноваження, до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення, передбаченою пунктом «б» частини п’ятої статті 37 Закону України від 21.12.1993 № 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення». Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 23.12.2019 у справі № 826/16345/17 та інших, про те, що правопорушення у вигляді встановлення «факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв’язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» та «факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв’язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» не є тотожними та передбачають застосування різних видів санкцій за їх вчинення, а отже, факт неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв’язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника не є підставою для анулювання ліцензії.

    На сайте Верховного Суда ↗

  13. КАС ВС Изменено Постанови об'єднаної палати

    Про оприлюднення на офіційному вебсайті міської ради рішення про затвердження ставок місцевих податків і зборів

    Рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є регуляторним актом і на таке рішення поширюються положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Оприлюднення на офіційному вебсайті міської ради рішення про затвердження ставок місцевих податків і зборів вважається офіційним оприлюдненням та пов’язується з моментом набрання ним чинності.

    На сайте Верховного Суда ↗

  14. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про не регуляторну природу рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів

    Рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовими актами з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які приймаються на підставі, за правилами і на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України й оприлюднюються в установленому цим Кодексом порядку. Указані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв’язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом і, зокрема, у 2017, 2018 роках. Здійснено відступ від висновку, викладеного ОП КАС ВС в постанові від 02.12.2020 у справі № 357/14346/17, про те, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є регуляторним актом і на таке рішення поширюються положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

    На сайте Верховного Суда ↗

  15. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про судові рішення, які не підлягають / підлягають касаційному оскарженню у розумінні частини третьої статті 272 КАС України

    Касаційному оскарженню в розумінні частини третьої статті 272 КАС України не підлягають судові рішення суду апеляційної інстанції, якими закінчено перегляд в апеляційному порядку рішень суду першої інстанції, ухвалених судом за наслідком розгляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, та якими спір вирішено по суті щодо заявлених позовних вимог. На усі інші випадки, зокрема, щодо оскарження у касаційному порядку судових рішень апеляційного суду, ухвалених за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 КАС України, в тому числі ухвал, якими вирішено процедурні питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, а також ухвал, постановлених за наслідками вирішення питання про залишення заяви без розгляду, дія частини третьої статті 272 цього Кодексу не розповсюджується і такі судові рішення підлягають касаційному оскарженню на загальних підставах. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегіями суддів ПП КАС ВС в ухвалах від 02.11.2020 у справі № 640/16996/20 та від 09.04.2020 у справі № 640/2721/20 , про те, що використаний законодавцем у частині третій статті 272 КАС України термін «судові рішення» вказує на те, що будь-які судові рішення суду апеляційної інстанції, ухвалені у справах, визначених статтями 273-277, 282-286 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню.

    На сайте Верховного Суда ↗

  16. КАС ВС Изменено Спори у сфері організації господарської діяльності

    Про застосування спеціальних санкцій у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності

    Міністерство економічного розвитку і торгівлі України має право застосовувати до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності в разі порушення такими суб’єктами Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов’язаних із ним законів України, що встановлюють заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій на підставі відповідного подання уповноважених органів, яке містить визначені законом реквізити. Переведення суб’єкта на індивідуальний режим ліцензування після спливу тримісячного строку застосування тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності є правомірним за умови відсутності підстав для зміни або скасування спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

    На сайте Верховного Суда ↗

  17. КАС ВС С отступлением Постанови об'єднаної палати

    Про застосування спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності

    Спеціальна санкція у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності може бути застосована навіть за наявності рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, прийнятого на користь суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності про задоволення позову. Факт звернення такого суб’єкта до відповідного суду з позовом про стягнення заборгованості є підставою для звільнення від сплати пені, але не свідчить про відсутність порушень, які зумовлюють застосування санкції. Остаточний висновок про доцільність застосування спеціальних санкцій приймається саме Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на підставі наданого уповноваженим органом подання і долучених до нього документів, а також матеріалів, що містяться у його розпорядженні. Така санкція не може бути застосована, якщо на момент прийняття рішення про її застосування усунуто порушення законодавства України, оскільки відсутня безпосередня мета застосування цієї санкції. Здійснено відступ від висновків, викладених колегіями суддів ПП КАС ВС та СП КАС ВС у постановах: - від 27.02.2018 у справі № 804/6382/16 та від 12.06.2019 у справі № 804/14825/14, про те, що наявність рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про задоволення позову про стягнення з постачальника заборгованості свідчить про відсутність в діях позивача порушень ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; - від 02.10.2019 у справі № 820/1214/17 та від 24.09.2019 у справі № 826/16391/14 , про те, що виявивши порушення вимог законодавства суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, органи доходів і зборів мають право звертатись із поданням про застосування спеціальних санкцій. У свою чергу, Мінекономрозвитку, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", не має підстав для його не розгляду чи відхилення.

    На сайте Верховного Суда ↗

  18. КАС ВС держаної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців

    Про правомірність державної реєстрації припинення банку, що ліквідується, якщо банк має зобов`язання із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації

    Наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи, що ліквідується, за виключенням банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань, а вимоги за зобов`язаннями банку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

    На сайте Верховного Суда ↗

  19. КАС ВС Спори у сфері землеустрою та регулювання земельних відносин

    Про те як необхідно розуміти сертифікат на право на земельну частку в контексті інституту права власності

    Правовстановлюючим документом, який надає право на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), є сертифікати на право на земельну частку (пай); такий сертифікат є дійсним до виділення власнику земельних часток (паїв) у натурі та отримання державного акта на право на земельну ділянку. Разом з тим, власник сертифіката на право на земельну частку (пай) не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, оскільки він має лише право на частину земної поверхні у межах загального масиву невизначених земельних ділянок, який становить собою землі відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельної ділянки.

    На сайте Верховного Суда ↗

  20. КАС ВС Спори з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики

    Межі охоплення поняттям «планована діяльність» сфери господарювання

    Поняттям «планована діяльність» охоплюється планована господарська діяльність, що включає, зокрема, реконструкцію об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень. Беручи до уваги вищезазначену правову позицію та зміст пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» поняттям «планована діяльність» охоплюється планова господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.

    На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Разделы

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT