Current version of the article: from 28 Jun 1996
Article 63 Constitution
Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
Practice of the Supreme Court
The legal positions of the Supreme Court that apply this article, newest first. The positions are in Ukrainian.
-
Обставини, які свідчать про недопустимість як доказу відеозапису інтерв’ю на YouTube-каналі з військовополоненим
-
Дотримання права на захист і свободу від самовикриття при затриманні
-
Строк досудового розслідування у разі невизнання підозрюваним своєї вини
Ask Claude or ChatGPT about this article
Connect the Merit MCP server, and the assistant reads the article in the version of the date you need, with the practice of the Supreme Court and the state registers. Each answer names its source.
Commentary on Art. 63, Constitution of Ukraine
An explanation of the norm and of the court practice, in Ukrainian. It is not legal advice: for your case, ask a lawyer.
Коротко
Стаття 63 Конституції України має три частини: право не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (ч. 1), право на захист від підозри та обвинувачення (ч. 2) і збереження прав людини за засудженим (ч. 3). Конституційний Суд України (далі — КСУ) прочитав ч. 1 як право особи, а не лише як заборону покарання: вона означає «право особи не давати таких показань або пояснень» (Рішення КСУ від 26.02.2019 № 1-р/2019, пункт 4 мотивувальної частини). Коло членів сім'ї та близьких родичів визначає закон, і в різних кодексах воно різне (див. таблицю нижче). Права за статтею 63 не можна обмежити навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 64 Конституції); КСУ при цьому зазначив, що обмеження права на захист (ч. 2 ст. 63) не може бути зумовлене потребами воєнного стану, однак втручання в нього можливе «за умови виправданості (домірності) обраних законодавцем засобів, які зберігають повагу до сутності людських прав та не суперечать приписам Конституції України, які expressis verbis гарантують їх обсяг» (Рішення № 8-р(II)/2024, див. нижче). Текст статті не змінювався з 28.06.1996.
Частина перша: право мовчати
Що гарантує норма
Хто такі члени сім'ї та близькі родичі
Перелік ЦПК, ГПК і КАС не збігається з КПК: у ньому «брат, сестра» без слова «рідний», немає прадіда, прабаби, правнуків і осіб, які спільно проживають, але є «член сім'ї або близький родич цих осіб».
Кримінальне провадження
Якщо підозрюваний відмовився відповідати, «особа, яка проводить допит, зобов'язана його зупинити одразу після отримання такої заяви» (ч. 4 ст. 224 КПК). Свідка перед допитом попереджають про відповідальність за відмову давати показання (ч. 3 ст. 224 КПК), тому підставу відмови варто назвати одразу. Під час допиту особа має право не відповідати на запитання щодо обставин, про які є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника тощо), або відповіді на які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення її, близьких родичів чи членів її сім'ї, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування (ч. 8 ст. 224 КПК). У суді головуючий з'ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим та чи не відмовляється свідок давати показання з підстав, встановлених КПК (ч. 1 ст. 352 КПК). Коли свідок дав показання в суді першої інстанції, а в апеляційному суді відмовився свідчити щодо близького родича, ВС погодився, що апеляційний суд міг дослідити звукозапис допиту цього свідка в суді першої інстанції і взяти ці показання до уваги (постанова ВС від 11.06.2020, справа № 725/855/18). Суд може обґрунтовувати висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав, або отриманих у порядку ст. 225 КПК; показаннями, наданими слідчому чи прокурору, суд не вправі обґрунтовувати рішення, крім порядку ст. 615 КПК (ч. 4 ст. 95 КПК). Це правило стосується лише показань. Протокол слідчого експерименту є окремим джерелом доказів, і заперечення обвинуваченим у суді відомостей з нього «не може автоматично свідчити про недопустимість» цього протоколу (постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду ВС від 14.09.2020, справа № 740/3597/17). Слідчий експеримент, який лише посвідчує проголошення зізнання, ВС розцінює як допит, що не має в суді доказового значення (там само). Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого «досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду» (там само). Для воєнного стану ст. 615 КПК встановлює особливості, зокрема: показання свідка, потерпілого можуть бути використані як докази в суді «виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації» (ч. 11 ст. 615 КПК; див. також ч. 5 ст. 87 КПК). Показання підозрюваного в таких умовах можна використати, лише якщо в допиті «брав участь захисник» і його також фіксували відео (там само). Відеозапис додаткового допиту свідка під час досудового розслідування, проведеного до набрання чинності ч. 11 ст. 615 КПК (до 01.05.2022), ВС не визнав допустимим доказом (позиція № 12250, постанова від 14.05.2025, справа № 462/6260/20).
Ст. 384 і 385 КК
Наслідок порушення: недопустимі докази
Чого ч. 1 не означає
Справи про адміністративні правопорушення (водій, протокол)
Службове розслідування
Поліцейський має право, а не обов'язок давати пояснення в службовому розслідуванні (постанова ВС від 08.02.2024, справа № 640/8784/21; позиція № 9665). Але мовчання може мати наслідки. В одній справі поліцейський відмовився від пояснень на підставі ст. 63, і ВС зазначив, що тому дисциплінарна комісія «не могла надавати оцінку твердженням позивача» (постанова ВС від 13.03.2025, справа № 620/10864/23, пункт 49). Відмову в позові ВС обґрунтував іншими доказами, а не мовчанням. У тій самій постанові ВС зазначив, що «Відсутність адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку». До постанови є окрема думка судді.
Цивільний, господарський та адміністративний суди
Частина друга: право на захист
Право на захист полягає, зокрема, в можливості надати пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватися правовою допомогою захисника (ч. 1 ст. 20 КПК). Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд «зобов'язані роз'яснити» підозрюваному, обвинуваченому його права (ч. 2 ст. 20 КПК). Підозрюваний має право на захисника «на першу вимогу» (п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК). Забезпечення обвинуваченому права на захист — основна засада судочинства (п. 5 ч. 2 ст. 129 Конституції). Ч. 2 ст. 63 «окремо закріплює» право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист, а тодішня ч. 1 ст. 59 є загальною нормою (Рішення КСУ № 13-рп/2000, пункт 5 мотивувальної частини). Чинна ст. 59 на частини не поділена.
Безоплатний захисник
Що вирішив КСУ
Частина третя: права засудженого
Як це застосовують суди
Як використати в роботі
Історія редакцій
Конституцію прийнято 28.06.1996, і вона набула чинності з дня прийняття (ст. 160). Конституцію змінювали, але текст статті 63 не змінювався: реєстр редакцій статті показує лише базову редакцію від 28.06.1996.
Пов'язані норми