Skip to content
Supreme Court · legal positions

Банкрутство

The legal positions of the Supreme Court in the section «Банкрутство», newest first. The search below looks in this section.

New positions

Found 518 positions

Source: lpd.court.gov.ua, updated November 3, 2026

  1. CCC SC Визнання недійсними правочинів боржника

    З ВІДСТУПОМ! Застосування ст. 42 КзПБ України щодо відрахування трирічного строку

    Аналіз норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає. БП КГС ВС відступила від висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 12.11.2020 у справі № 911/956/17, щодо застосування принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, згідно з яким до договорів, які укладені до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, застосовуються спеціальні норми, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину). БП КГС ВС уточнила висновок БП КГС ВС у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 про те, що при застосуванні ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

    On the Supreme Court site ↗

  2. CCC SC Визнання недійсними правочинів боржника

    Можливість звернення зацікавлених осіб з позовом про визнання недійсним договору, укладеного боржником поза межами "підозрілого періоду"

    Укладення боржником договору поза межами "підозрілого періоду" (у цьому випадку - одного року, що передував відкриттю справи про банкрутство), визначеного ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

    On the Supreme Court site ↗

  3. CCC SC Визнання недійсними правочинів боржника

    Критерій для застосування норм ст. 42 КзПБ України та ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

    Критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

    On the Supreme Court site ↗

  4. CCC SC Розгляд вимог кредиторів

    Наслідки відсутності у КзПБ України положень щодо заборони нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у зобов'язаннях

    Відсутність у чинному з 21.10.2019 Кодексі України з процедур банкрутства положень щодо заборони нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у зобов'язаннях такого суб'єкта господарювання не виключає правильності застосування приписів цієї норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка є наслідком припинення провадження у справі з підстав приватизації боржника та була чинною на момент виникнення спірних правовідносин

    On the Supreme Court site ↗

  5. CCC SC Визнання недійсними правочинів боржника

    Порядок повернення коштів, сплачених боржнику за результатами аукціону, після визнання результатів аукціону й укладеного за його наслідком договору недійсними

    Грошова сума, яка була сплачена боржнику за результатами аукціону, після визнання результатів аукціону й укладеного за його наслідком договору недійсними, підлягає поверненню на підставі статті 1212 ЦК

    On the Supreme Court site ↗

  6. CCC SC Процесуальні питання у справах про банкрутство

    Витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду вимоги про застосування наслідків недійсності договору, укладеного за результатами аукціону, та порядок їх розподілу

    Витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду вимоги про застосування наслідків недійсності договору, укладеного за результатами аукціону, не охоплюються реституційними наслідками, а належать до витрат, пов’язаних із провадженням у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у господарському суді, які мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України. Такі витрати не є поточними вимогами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та належать: 1) у справі про банкрутство - до вимог першої черги (частина перша статті 64 КУзПБ); 2) у справі про неплатоспроможність - до витрат, що відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (частина друга статті 133 КУзПБ)

    On the Supreme Court site ↗

  7. CCC SC Визнання недійсними правочинів боржника

    Порядок розгляду вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, укладеного за результатами аукціону з продажу майна банкрута

    Вимога про застосування наслідків недійсності правочину, укладеного за результатами аукціону з продажу майна банкрута, може бути об'єднана з вимогами про визнання правочину недійсним або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову, розгляд якого у справі про банкрутство здійснюється в порядку статті 7 КУзПБ у відокремленому позовному провадженні в разі відмови боржника повернути отримані за цим правочином кошти в добровільному порядку.

    On the Supreme Court site ↗

  8. CCC SC Процесуальні питання у справах про банкрутство

    Щодо закриття провадження у справах про банкрутство державних підприємств, які є в переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави

    У разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, суд має право застосувати загальні процесуальні норми, з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження. Згідно з частиною 2 статті 90 КУзПБ провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом б частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом. За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. «Відсутність предмета спору» означає припинення існування правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмету спору, скасування оспорюваного акту). Зазначене не виключає можливості припинення предмета спору на підставі законодавчого припису. У цьому випадку таким законодавчим приписом є норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «'Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», які обмежують можливість здійснення процедури банкрутства державних підприємств, до яких входить боржник у справі, щодо переходу до процедур санації та ліквідації, та КУзПБ, який не передбачає такої процедури як мирова угода. Отже, процедура розпорядження майном може завершитися в даному випадку закриттям провадження у справі про банкрутство із застосуванням пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

    On the Supreme Court site ↗

  9. CCC SC Процесуальні питання у справах про банкрутство

    Щодо покладення витрат на професійну правничу допомогу на кредитора, який не є стороною спору

    Системний аналіз положень статей 126,129 ГПК України свідчить, що витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких у тому числі віднесено витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору. Понесені стороною спору, який розглядається в відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство, витрати на професійну правничу допомогу не можуть покладатися на кредитора - особу, яка оскаржувала прийняті за результатом розгляду цього спору судові рішення та не є стороною такого спору.

    On the Supreme Court site ↗

  10. CCC SC Процесуальні питання у справах про банкрутство

    Скасування арешту майна боржника, накладеного в межах кримінального провадження, судом в провадженні якого перебуває справа про банкрутство

    Арешт, накладений в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами КПК України і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 КПК України. Відтак, скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, в силу приписів статті 174 КПК України, не може здійснюватися судами інших юрисдикцій, що випливає також із положень статей 37, 41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Тож накладення арешту на майно боржника у кримінальному провадженні виключає можливість скасування такого арешту судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство

    On the Supreme Court site ↗

  11. CCC SC Процесуальні питання у справах про банкрутство

    Щодо перегляду ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство за нововиявленими обставинами у зв'язку зі скасуванням судового рішення, на якому вона безпосередньо ґрунтувалася

    Згідно з частиною третьою статті 16 Закону про банкрутство (чинного на дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка є об'єктом перегляду за нововиявленими обставинами), якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. Безспірність грошових вимог кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язував з встановленням розміру таких вимог згідно судового рішення та доведенням ініціюючим кредитором обставин порушення виконавчого провадження органами виконавчої служби за такими грошовими вимогами та обставин здійснення виконавчого провадження упродовж трьох місяців, внаслідок чого не вдалось задовольнити вимоги ініціюючого кредитора на зазначену суму. Скасування судового рішення, яким підтвердженні безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора доводить, що передбачені частиною третьою статті 10 Закону про банкрутство підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутні. Натомість наявні визначені частино сьомою статті 16 цього Закону підстави для відмови у відкритті провадження (заявником не доведено наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; відсутні підстави, передбачені частиною третьою статті 10 цього Закону). Тож під час розгляду заяви ліквідатора про перегляд ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство за нововиявленими обставинами застосуванню підлягали норми саме Закону про банкрутство. У цьому контексті норми статті 39 КУзПБ (що регулюють питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб) не мають зворотної дії у часі.

    On the Supreme Court site ↗

  12. CCC SC Процесуальні питання у справах про банкрутство

    Щодо оскарження в апеляційному порядку ухвал місцевого господарського суду, які пов'язані виключно з рухом справи про банкрутство

    Особливістю провадження у справі про банкрутство є значна кількість судових рішень, які опосередковують рух справи. Крім того, в провадженні у справі про банкрутство може бути велика кількість інших судових рішень, які пов'язані виключно з рухом справи. Такі судові рішення (ухвали) не вирішують питання по суті, не постановляються за результатами розгляду господарським судом відповідних заяв у справі про банкрутство, а лише супроводжують подальший рух справи та стосуються вирішення певних процедурних моментів. Ухвала суду першої інстанції про передачу заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство для розгляду разом із раніше поданою заявою до того ж боржника, що вже прийнята до розгляду господарським судом, постановлена відповідно до імперативних приписів частини четвертої статті 39 КУзПБ і є ухвалою, якою вирішено процесуальне (процедурне) питання, пов'язане виключно з рухом справи (заяви). Така ухвала суду не охоплюється наведеним у статті 255 ГПК України переліком ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів частини третьої статті 255 ГПК України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

    On the Supreme Court site ↗

  13. CCC SC Застосування процедур неплатоспроможності фізичних осіб

    Щодо умов та порядку виключення окремих майнових об'єктів боржника зі складу ліквідаційної маси

    Приписи статті 131 КУзПБ, зокрема пункт б, визначають перелік майна, яке не підлягає включенню до складу ліквідаційної маси (житло, яке є єдиним місцем проживання сім'ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сімї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення). В цьому випадку, мораторій за вказаним законом є лише відстроченням реалізації такого майна в процедурі погашення боргів боржника. Норми зазначеного закону знайшли своє відображення у нормах КУзПБ. Так, пунктом 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ законодавець запровадив тимчасові (що застосовуються протягом встановленого законом обмеженого періоду часу) особливості процедури неплатоспроможності окремої категорії боржників - фізичних осіб, виходячи з підстав виникнення та складу його заборгованості перед кредитором та виходячи з особливостей його забезпечення за відповідними зобов'язаннями. Провадження у справі про відновлення платоспроможності фізичних осіб за цими особливостями здійснюється (з розглядом та визнанням вимог кредиторів, розробленням, затвердженням та виконанням плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи тощо) за таких передумов: - заборгованість фізичної особи виникла до дня введення в дію цього Кодексу; - ця заборгованість фізичної особи виникла за кредитом в іноземній валюті; - такий кредит забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку; - предмет іпотеки (квартира або житловий будинок) є єдиним місцем проживання сім'ї боржника. В контексті наведеної умови для застосування у справі про неплатоспроможність фізичної особи особливостей, передбачених в пункті 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, а саме умови існування у сім'ї боржника єдиного місяця проживання (квартири або житлового будинку), судам при дослідженні цієї умови належить виходити зі складу сім'ї боржника (фізичної особи) та, відповідно, враховувати за правилами цивільного, житлового та сімейного законодавства не тільки майно, що належить безпосередньо боржнику - фізичній особі, а й майно, що належить членам сім'ї боржника, та за своїми ознаками є (або може бути) місцем проживання (квартира або житловий будинок) сім'ї боржника. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ поняття «сім'я боржника» характеризується множинністю осіб, а тому єдиним місцем проживання сім'ї боржника у розумінні пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ вважається не тільки майно (квартира або житловий будинок), що перебуває у власності боржника, а й майно (квартира або житловий будинок), що перебуває у власності членів його сім'ї, та може бути місцем проживання сім'ї боржника за правилами цивільного, житлового та сімейного законодавства. Тож при вирішенні питання щодо виключення майна з ліквідаційної маси боржника суди мають застосовувати норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у поєднанні з положеннями КУзПБ, та враховувати тимчасовий характер мораторію, введеного зазначеним законом.

    On the Supreme Court site ↗

  14. CCC SC Застосування процедур неплатоспроможності фізичних осіб

    Щодо списання грошових коштів із заробітної плати боржника під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів

    Законодавцем передбачено інститут мораторію у справі про банкрутство юридичної особи (неплатоспроможності фізичної особи/фізичної особи-підприємця) як механізм збереження активів боржника задля їх спрямування під час реалізації щодо боржника передбачених статтею б КУзПБ судових процедур на погашення конкурсної маси боржника та забезпечення справедливого балансу між інтересами кредиторів і боржника, а також максимального погашення пасиву боржника за рахунок його активів. Одним із наслідків введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність є зупинення стягнення з боржника - фізичної особи за всіма виконавчими документами, за винятком випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має пересвідчитись щодо відкриття судом провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи. Зазначені відомості містяться у відритому доступі на сайті Вищого господарського суду України, який є офіційним майданчиком для розміщення оголошень щодо відкриття провадження у справах про неплатоспроможність з можливістю пошуку боржників за анкетними даними. Тож списання грошових коштів із заробітної плати боржника під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є порушенням статті 121 КУзПБ.

    On the Supreme Court site ↗

  15. CCC SC Ліквідаційна процедура

    Щодо правильного завершення ліквідаційної процедури

    Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень, повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення 13 Рішення, внесені до ЄДРСР, за січень - лютий 2022 року вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, а й підсумовує хід усієї процедури банкрутства, починаючи від порушення провадження, та закриває провадження у справі про банкрутство. Отже, КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов’язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Крім того, невід'ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є з'ясування усіх необхідних обставин для вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства. Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо наявності/відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов'язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

    On the Supreme Court site ↗

  16. CCC SC Ліквідаційна процедура

    Щодо оплати послуг ліквідатора банкрута у разі заміни кредитора у справі про банкрутство шляхом відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво)

    Відповідно до статті 43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Системний аналіз положень статей 1,43 КУзПБ, статей 512, 514 ЦК України та статті 52 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що у справах про банкрутство на будь-якій стадії їх розгляду можливе сингулярне правонаступництво кредитора у разі вибуття чи заміни кредитора у зобов'язанні. У такому випадку господарський суд за заявою правонаступника здійснює заміну первісного кредитора правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Водночас відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника (сингулярне правонаступництво) за договором, умови якого не охоплюють правовідносин щодо зобов'язань первісного кредитора з оплати грошової винагороди ліквідатору банкрута, не тягне заміни сторони у зобов'язанні щодо оплати послуг арбітражного керуючого в порядку статті 52 ГПК України, оскільки, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов'язків, не є заміною сторони у спірному правовідношенні.

    On the Supreme Court site ↗

  17. CCC SC Визнання недійсними правочинів боржника

    Щодо правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам

    Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту б частини першої статті З ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

    On the Supreme Court site ↗

  18. CCC SC Визнання недійсними правочинів боржника

    Порядок визнання недійсним договору, укладеного боржником поза межами «підозрілого періоду», визначеного ст. 42 КзПБ або ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

    Якщо боржником укладено оспорюваний договір поза межами «підозрілого періоду», визначеного ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства або ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника є звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним такого договору з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

    On the Supreme Court site ↗

  19. CCC SC Визнання недійсними правочинів боржника

    Щодо критеріїв застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство при розгляді заяв про визнання недійсними правочинів

    На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як стаття 42 КУзПБ, так і стаття 20 Закону про банкрутство (у редакції, чинній з 19.01.2013) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб'єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними. Критерієм для застосування норм статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону про банкрутство, у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію цього Кодексу, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Тож стаття 42 КУзПБ застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито після введення в дію цього Кодексу. При цьому презумпція сумнівності правочинів, вчинених у підозрілий період, сама по собі не означає безмежної дискреції суду щодо визнання будь-якого правочину, укладеного у такий період, недійсним, а тому вимагає досконалої юридичної техніки застосування і суворого дотримання вимог, встановлених у відповідній нормі закону, оскільки несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника.

    On the Supreme Court site ↗

  20. CCC SC Визнання недійсними правочинів боржника

    Щодо визнання рішення загальних зборів учасників товариства та акта приймання-передачі майна недійсними зі спеціальних підстав

    Рішення загальних зборів учасників є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203, 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 21 б ЦК України. Рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами, що констатують певні факти, події, пов'язані з діяльністю товариства і їх не можна ототожнювати із договором або правочином, а тому до них не можна застосовувати статтю 42 КУзПБ та визнавати недійсними у межах справи про банкрутство. Виходячи з визначення правової природи рішень загальних зборів товариства, акт приймання - передачі майна сам по собі є лише одним із доказів, що підтверджує виконання товариством свого зобов'язання з передачі його учаснику, який вибув, майна на виконання протоколу загальних зборів учасників і не має ознак правочину у розумінні статті 202 ЦК України. Тож акт приймання - передачі майна не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а відтак, не може бути визнаний недійсним.

    On the Supreme Court site ↗

The analysts of the Supreme Court wrote these positions. A position is not a quotation of the ruling: read the ruling itself before you cite it in a procedural document.

Case law for your case

Merit finds the Supreme Court positions for your case

Merit reads the case file, builds the position and finds the case law that supports it. You can open and check each reference.

Book a demo Supreme Court positions in Claude and ChatGPT