К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Касаційний господарський суд

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Касаційний господарський суд», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 2 111 позиций

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 29.10.2026

  1. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Щодо визначення розміру грошових вимог кредитора в результаті встановлення рішенням суду заборгованості у доларах США за кредитним договором

    Системний аналіз положень статей 1, 2, 23 Закону про банкрутство (в редакції від 22.12.2011) дає підстави для висновку, що в разі коли зобов’язання боржника визначені в іноземній валюті, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом такої валюти, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. УВАГА! Правовий висновок, викладений у постанові, слід враховувати у разі застосування абзацу восьмого частини другої статті 47 КУзПБ, яким передбачено, що розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов’язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. КХС ВС Процесуальні питання у справах про банкрутство

    Щодо застосування позовної давності під час розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство

    Під час розгляду кредиторських грошових вимог до боржника у справі про банкрутство застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 «Позовна давність» ЦК України. Стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  3. КХС ВС Банкрутство

    Щодо порядку задоволення забезпечених вимог кредиторів після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном боржника

    Якщо після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном не було винесено постанови про визнання боржника банкрутом або ухвали про введення процедури санації, то задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  4. КХС ВС Банкрутство

    Про обов’язок боржника як платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, пов’язані з проведенням позапланової перевірки

    Стаття 78 ПК України визначає порядок та підстави проведення документальних позапланових перевірок. Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 зазначеного Кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації; порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. У межах проведення такої перевірки у платника податку виникає обов’язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, пов’язані з предметом перевірки, після її початку (пункт 85.2 статті 85 ПК України). Підчас проведення перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово- господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 ПК України).

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  5. КХС ВС Банкрутство

    Про вирішення спорів щодо зняття арештів та заборон, накладених на майно боржника (в процедурі банкрутства – ліквідації) судами під час здійснення кримінального та/або цивільного провадження

    З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, за винятком арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника, накладених судовими органами для захисту суспільних відносин у публічній сфері. Накладення арештів на майно боржника чи інших обмежень щодо розпорядження майном боржника, визнаного банкрутом, для забезпечення приватноправових інтересів третіх осіб має тягнути за собою скасування таких арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном боржника. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наділений процесуальними повноваженнями скасовувати арешт або інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, накладені судами інших юрисдикцій, для забезпечення приватноправових інтересів третіх осіб. УВАГА! Правовий висновок, викладений у постанові, слід враховувати у разі застосування абзацу восьмого частини першої статті 59 КУзПБ, яким передбачено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  6. КХС ВС Ліквідаційна процедура

    Про правову природу податкового боргу, нарахованого боржнику в період після визнання його банкрутом, та введення стосовно нього ліквідаційної процедури у справі про банкрутство

    Подання до контролюючого органу декларацій не є підставою виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, зобов’язання сплатити податки і збори (обов’язкові платежі), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, з огляду на положення статті 38 Закону про банкрутство (в редакції від 22.12.2011) має право на легітимне очікування, що його буде звільнено від податкового обов’язку сплатити податки і збори (обов’язкові платежі), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Звільнення від податкового обов’язку щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону про банкрутство). Таке звільнення зумовлює раціональне сподівання боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникає додаткових зобов’язань. УВАГА! Правовий висновок, викладений у постанові, слід враховувати у разі застосування абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ, яким передбачено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  7. КХС ВС Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство

    Умови, за яких особа, яка не була зареєстрована учасником аукціону, може звернутися із заявою про визнання його результатів недійсними в межах справи про банкрутство

    Звернення в межах справи про банкрутство із заявою про визнання результатів аукціону недійсними особою, яка не є «зареєстрованим учасником аукціону» і щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених статтею 61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні), може бути визнано ефективним способом захисту порушеного права такої особи у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою всіх визначених цим Законом дій щодо набуття статусу зареєстрованого учасника аукціону» та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  8. КХС ВС Банкрутство

    Щодо розгляду спору про визнання недійсними результатів аукціону поза межами справи про банкрутство, провадження у якій було припинено через відсутність правових підстав для її відкриття

    Наслідком встановлення судом відсутності правових підстав для порушення справи про банкрутство є висновок про неправомірність інших механізмів процедур у справі про банкрутство, зокрема ліквідаційної процедури, складовою частиною якої є проведення аукціону з реалізації майна боржника. При цьому припинення провадження у справі про банкрутство виключає у цьому випадку розгляд спору про визнання недійсним аукціону в межах відповідної справи про банкрутство, а його розгляд в позовному провадженні не суперечить нормам матеріального та процесуального права.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  9. КХС ВС Ліквідаційна процедура

    Щодо можливості розгляду спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута у випадку, коли провадження у справі про банкрутство припинено без збереження боржника як юридичної особи

    У разі припинення провадження у справі про банкрутство повним завершенням усіх процедур, затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, припиненням боржника як юридичної особи (суб’єкта господарювання) всі процедурні інструменти, можливість застосування яких передбачена Законом про банкрутство (в редакції від 22.12.2011), є вичерпаними, а грошові та інші зобов’язання боржника мають вважатися врегульованими. Належним способом захисту прав та законних інтересів особи, яка не була учасником провадження у справі про банкрутство, але вважає, що їх було порушено під час провадження у справі про банкрутство, у разі її припинення за результатами завершення повного циклу процедур є апеляційне, касаційне оскарження або перегляд за нововиявленими обставинами процесуального рішення про затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу банкрута і, як наслідок, припинення боржника та провадження у справі.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. КХС ВС Банкрутство

    Встановлення добросовісності набувача майна при вирішенні спорів про витребування майна в межах справи про банкрутство

    Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування і наслідків дії його норм. Для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності / недобросовісності набувача майна. З’ясування питання добросовісності / недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України та визначення критерію пропорційності втручання у право власності набувача майна. З’ясування заінтересованості, контролю, пов’язаності набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) в межах справи про банкрутство безпосередньо пов’язане з визначенням критерію добросовісності / недобросовісності набувача що, на переконання суддів, має досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності / недобросовісності набувача, що має важливе значення для застосування положень статей 387, 388 ЦК України та визначення критерію пропорційності втручання в право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно практики ЄСПЛ щодо втручання держави у право власності, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  11. КХС ВС Банкрутство

    Щодо витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нього в межах справи про банкрутство

    Здійснення ліквідатором – арбітражним керуючим розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, що передбачені Законом про банкрутство (в редакції від 14.05.1992), а саме проведення аукціону з порушенням вимог цього Закону, не є вираженням волі власника майна (банкрута) на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави для повернення майна володільцю шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів у порядку частини першої статті 388 ЦК України.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  12. КХС ВС Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство

    Щодо визнання права власності на придбане нерухоме майно на підставі статті 392 ЦК України

    Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Виникнення права власності на нерухоме майно в процедурі реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство пов’язане з укладенням договору купівлі- продажу між ліквідатором боржника як замовником аукціону та переможцем торгів з подальшим нотаріальним посвідченням такого договору та відповідною державною реєстрацією переходу права до нового власника. Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна свідчить про те, що в позивача не виникло права власності на таке майно і не відбулося порушення його прав як власника майна, у зв’язку із чим позов про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України не підлягає задоволенню.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  13. КХС ВС Реституція. Віндикація. Кондикція

    Щодо витребування майна в добросовісного набувача на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції

    У «горизонтальних» відносинах – відносинах між боржником та набувачем майна – положення Конвенції застосовуються лише у тій межі, що не суперечить суті правозахисних відносин, а не в усіх випадках витребування майна в набувача в процедурах банкрутства. Незалежно від суб’єкта звернення до суду (чи це фізична, чи юридична особа), держава повинна забезпечувати таким особам можливість захистити свої права, в тому числі і шляхом надання можливості звернутися до суду з відповідним позовом. При цьому суд повинен забезпечити розгляд такого позову з дотриманням відповідних матеріальних та процесуальних норм, якими передбачено захист порушеного права заявника-позивача. Застосовуючи статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, суд має досліджувати обставини справи щодо наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також щодо того, чи є відповідні дії пропорційними легітимній меті втручання в право. Відповідно, кожна із сторін, звертаючись до суду за захистом права власності на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, повинна довести в передбаченому статтями 74, 76, 77 ГПК України порядку, що таке витребування є не лише законним та переслідує законну мету, а й така легітимна мета є пропорційною. Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство – це не лише спосіб консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції також презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи – боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи та її учасників. Застосовуючи положення статті 388 ЦК України у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до відносин між боржником-позивачем та добросовісними набувачами, суди повинні встановити підстави набуття спірного майна добросовісним набувачем, значення такого майна для добросовісного набувача, зіставити вартість цього майна з майновим станом особи-відповідача, а також встановити цільове призначення такого майна та обставини його використання добросовісним набувачем, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри, а також встановити інші обставини, які поза обґрунтованим сумнівом свідчитимуть про пропорційність втручання у мирне володіння майном добросовісним набувачем.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  14. КХС ВС Банкрутство

    Про можливість закриття провадження у справах про банкрутство через відсутність предмета спору

    Відсутність предмета спору в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта). Зазначене не виключає можливості припинення існування предмета спору відповідно до законодавчого припису. У цьому випадку таким законодавчим приписом є вимоги ч. 4 ст. 96 Закону про банкрутство, чинного на момент ухвалення судами попередніх інстанцій рішень, які обмежують можливість здійснення процедури банкрутства підприємства, що не підлягає приватизації, щодо переходу до процедур санації та ліквідації. Тож процедура розпорядження майном може завершитися укладенням мирової угоди або закриттям провадження у справі про банкрутство на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети, визначеної Законом про банкрутство, яким встановлено умови і порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Отже, наявність встановленого законом обмеження щодо застосування до боржника, який не був виключений з переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, процедур санації або ліквідації (частина четверта статті 96 Закону про банкрутство), неукладення впродовж тривалого строку мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі та відсутність у зв’язку з наведеним успішного завершення процедури банкрутства боржника позбавляють можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  15. КХС ВС Процесуальні питання у справах про банкрутство

    Щодо поняття «член сім’ї боржника» у справах про неплатоспроможність фізичних осіб

    Положення частини п’ятої статті 116 КУзПБ самостійно і вичерпно регулюють поняття «член сім’ї боржника», яке є спеціальним, встановленим саме для визначення змісту правовідносин щодо відновлення платоспроможності фізичної особи. Стаття 3 Сімейного кодексу України для регулювання відносин у справах про неплатоспроможність фізичних осіб не застосовується.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. КХС ВС Процесуальні питання у справах про банкрутство

    Процесуальне право заставодержателя на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника

    Передбачені Законом про банкрутство наслідки, що настають з моменту порушення справи про банкрутство, полягають, зокрема, в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника – лише в порядку, визначеному Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство. Тож ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв’язку із чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи. Вона надає заставодержателю право заперечувати у підготовчому засіданні проти відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство щодо подання клопотань, надання доказів тощо і, відповідно, процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство в розумінні частини першої статті 254 ГПК України.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. КХС ВС Банкрутство

    Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень та обов’язок суду запобігати зловживанню процесуальними правами

    У разі надходження клопотання комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень без зазначення підстав господарський суд під час розгляду такого клопотання зобов’язаний поряд із встановленням обставин дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів та/або комітету кредиторів, законності обрання / формування загальними зборами кредиторів комітету кредиторів, прийняття зборами кредиторів чи комітетом кредиторів рішення та реалізації цього рішення через відповідне клопотання до господарського суду в порядку частини четвертої статті 28 КУзПБ вжити заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Звернення до господарського суду з клопотанням про відсторонення зборами кредиторів, а не комітетом кредиторів арбітражного керуючого від виконання повноважень не є порушенням приписів абзацу третього частини четвертої статті 28 КУзПБ.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  18. КХС ВС Банкрутство

    Нарахування пені за прострочення сплати штрафу АМКУ у процедурах банкрутства

    Пеня за статтею 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» хоча і має спеціальне нормативне регулювання, але підпадає під дію загальних обмежень, встановлених КУзПБ щодо нарахування фінансових санкцій у період мораторію, а також після визнання боржника банкрутом.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. КХС ВС Банкрутство

    Підвідомчість заяви про розкриття банківської таємниці щодо боржника у справі про банкрутство

    Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, подана контролюючим органом в порядку окремого провадження з посиланням на положення ЦПК України, не підлягає розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство боржника, оскільки такі вимоги є немайновими, не впливають на склад ліквідаційної маси та не охоплюються переліком спорів, визначених статтею 7 КУзПБ і статтею 20 ГПК України.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. КХС ВС Закриття провадження у справі про банкрутство

    Недопустимість повторного розгляду питання про достовірність декларації боржника після набрання законної сили постановою про визнання боржника банкрутом

    Клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі недостовірності інформації у деклараціях про майновий стан, якщо питання повноти та достовірності цих декларацій було досліджено судом на стадії реструктуризації боргів та отримало належну правову оцінку в постанові про визнання боржника банкрутом, яка набрала законної сили та не була оскаржена, не може бути задоволено, оскільки таке клопотання фактично спрямоване на перегляд судового рішення поза передбаченим законом порядком його оскарження.

    Позиция опубликована 13.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Разделы

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT