К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Касаційний господарський суд

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Касаційний господарський суд», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 2 144 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. КХС ВС Забезпечення позову

    Щодо можливості оскарження ухвал місцевого суду про забезпечення позову, які в подальшому постановою апеляційного суду були скасовані з відмовою в забезпеченні позову

    Проаналізувавши положення пунктів 1, 2 частини першої статті 287 ГПК України, ОП КГС ВС дійшла висновку, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Діюче законодавство передбачає щонайменше один перегляд судового рішення щодо забезпечення позову окремо від рішення суду по суті спору (пункти 3, 4 частини першої статті 255, пункти 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України). У разі заявлення вимог про скасування постанови апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а названа ухвала є судовим рішенням місцевого суду, що було переглянуте апеляційним судом у справі, ОП КГС ВС дійшла висновку про можливість перегляду такої постанови відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України. Отже, ОП КГС ВС вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 916/2019/18 про те, що в такому випадку фактично оскаржується постанова апеляційного господарського суду про відмову в забезпеченні позову, яку не може бути оскаржено.

    На сайте Верховного Суда ↗

  2. КХС ВС Спори, що виникають у сфері страхування

    Щодо доказів наявності вини у скоєнні адміністративного правопорушення у справі про стягнення збитків, спричинених дорожньо-транспортною пригодою

    Спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним з їх володільців перед іншим, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден з них не має права на відшкодування. ОП КГС ВС вважає, що прийняття судового рішення у даній справі не свідчить про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16 та від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, оскільки останні приймалися за фактично-доказової бази, відмінної від тієї, яка має місце в цій справі, що зумовлювало лише певну зовнішню схожість відповідних справ, але не свідчило про подібність правовідносин у них.

    На сайте Верховного Суда ↗

  3. КХС ВС Спори, що виникають з постачання енергоресурсів та інших природних ресурсів

    Щодо відсутності права на обмеження або припинення енергопостачання підприємству, яке є суб'єктом природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, у разі несплати ним своєчасно за спожиту електроенергію

    ОП КГС ВС встановлено, що за змістом положень статті 6 Закону України від 10.01.2002 № 2918-III "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах, в тому числі й заборони відключення об'єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного значення. Відтак, заборону відключення електроенергії об'єктів питного водопостачання та водовідведення прямо передбачено законодавством. Змістовний аналіз положень Законів України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та "Про охорону навколишнього природного середовища" свідчить про наявність суперечностей між умовами договору на електрозабезпечення, згідно яких електропостачальник вправі обмежити або припинити електропостачання споживачу внаслідок несплати останнім вартості спожитої електроенергії, та положеннями зазначених актів цивільного законодавства. Оскільки принципи державної політики у сфері питної води та питного водопостачання підлягають обов'язковому застосуванню для підприємств, що забезпечують питною водою певний населений регіон, з метою гарантованого, першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб, приймаючи постанову у цій справі ОП КГС ВС вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 913/257/18, за яким у відповідача (постачальника електричної енергії) наявне право, передбачене договором та чинним законодавством на обмеження або припинення енергопостачання позивачеві (споживачу) у разі несплати ним своєчасно за спожиту електроенергію, без урахування вимог статті 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

    На сайте Верховного Суда ↗

  4. КХС ВС Самопредставництво

    Щодо самопредставнцтва юридичної особи

    У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи – довірителя, а не в порядку самопредставництва. Представник, звертаючись до суду від імені директора на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва.

    На сайте Верховного Суда ↗

  5. КХС ВС Спори, пов'язані з виконанням судових рішень

    Щодо моменту обізнаності державного виконавця про настання обставин, які зумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні

    Проаналізувавши положення пункту 3 частини другої статті 18, частини четвертої статті 19, частин першої, другої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", ОП КГС ВС дійшла висновку, що закон поклав саме на сторони виконавчого провадження - стягувача і боржника - саме обов'язок і саме невідкладного (не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин) повідомлення виконавця про виникнення обставин, зокрема, таких, що зумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій. Отже, строк, в який виконавець відділу ДВС зобов'язаний зупинити відповідне виконавче провадження, має обраховуватися саме з моменту, коли виконавець був повідомлений про таку обставину, а не з моменту розміщення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Водночас немає підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у справі № 915/1855/15, оскільки постанову прийнято за правового регулювання, відмінного від того, що має місце у даній справі, і за іншої фактично-доказової бази.

    На сайте Верховного Суда ↗

  6. КХС ВС Зупинення провадження у справі

    Щодо підстав зупинення провадження у справі

    Проаналізувавши пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України, ОП КГС ВС дійшла висновку, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Тобто, суд має право зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду. Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку до усунення обставин (до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку), які зумовили зупинення провадження у справі. Отже, провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує. ОП КГС ВС не вбачає підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/8927/17 про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду іншої справи у разі, коли остання ще не прийняла справу до свого провадження.

    На сайте Верховного Суда ↗

  7. КХС ВС Спори, що виникають із виконання чи невиконання договірних зобов'язань

    Щодо відмінностей між договором уступки права вимоги та договором факторингу

    Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України). Суттєвою відмінністю договору уступки права вимоги є те, що відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу або ж без такої компенсації взагалі. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16. Враховуючи вищевикладене, ОП КГС ВС вбачає підстави для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2391/17 про те, що відступлення права вимоги за "номінальною вартістю" без стягнення додаткової плати є відносинами факторингу.

    На сайте Верховного Суда ↗

  8. КХС ВС Спори щодо визнання недійсними (нікчемними) договорів

    Щодо визнання недійсним договору, укладеного представником з перевищенням повноважень

    Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог повинен зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Позов про визнання недійсним правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Відповідно до абзацу 3 частини п'ятої статті 59 Закону України "Про акціонерні товариства" голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства. Водночас наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

    На сайте Верховного Суда ↗

  9. КХС ВС Апеляційне провадження

    Щодо обов'язку суду вирішити на стадії відкриття апеляційного провадження питання про те, чи стосуються оскаржувані рішення прав, інтересів та (або) обов'язків особи, яку не було залучено до участі у справі

    ОП КГС ВС, здійснивши системний аналіз норм господарського процесуального законодавства, дійшла висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, має відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги. Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України. Враховуючи викладене, ОП КГС ВС вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду від 30.07.2018 у справі № 5023/4200/11, від 08.10.2018 у справі № 1/30-28/19, від 15.01.2019 у справі № 921/310/16-г/3 та від 25.03.2019 у справі № 904/8201/16 щодо вирішення на стадії відкриття апеляційного провадження питання про те, чи стосуються оскаржувані рішення прав, інтересів та (або) обов'язків скаржників, оскільки встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

    На сайте Верховного Суда ↗

  10. КХС ВС Спори, що виникають з питань укладення (пролонгації), зміни, розірвання, тлумачення договорів

    Щодо підстав та наслідків односторонньої відмови замовника від договору підряду відповідно до частин другої та четвертої статті 849 ЦК України

    ОП КГС ВС, здійснивши правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України, дійшла висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови. Для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду необхідно достовірно з'ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини другої статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови, оскільки обставини наявності або відсутності порушення умов договору підряду зі сторони підрядника мають безпосереднє значення для правильного вирішення спору. У випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника законність відмови замовника від договору на підставі частини другої статті 849 ЦК України не може «виправдовуватись» безумовним його правом відмовитися від договору підряду на підставі частини четвертої цієї статті. ОП КГС ВС не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування частин другої, четвертої статті 849 ЦК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 916/1591/17 та від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, оскільки предмет, підстави позову, правове регулювання та предмет доказування у цих справах (про повернення авансового платежу за результатами розірвання договору підряду) є відмінними від даної, що не може свідчити про різне застосування норм права.

    На сайте Верховного Суда ↗

  11. КХС ВС Спори, що виникають з договорів найму (оренди, лізингу) майна

    Балансоутримувач не має права замість власника (орендодавця) заявляти вимогу про повернення майна з оренди та повідомляти про відсутність наміру продовжити договір

    ОП КГС ВС відзначає, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів. Наявність у договорі пункту про повернення балансоутримувачу майна після припинення дії договору не впливає на те, що саме орендодавець має право звертатися до суду з позовом про зобов'язання повернути орендоване майно. Оскільки чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, то балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір. Отже, ОП КГС ВС дійшла висновку про те, що балансоутримувач не має право замість власника (орендодавця) вимагати виселення орендаря, проте не відступає від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, оскільки в ній інші фактичні обставини, які є відмінними від обставин у справі № 910/7364/18.

    На сайте Верховного Суда ↗

  12. КХС ВС Питання представництва

    Про представництво адвокатом в суді інтересів юридичної особи, з якою він перебуває у трудових відносинах

    Адвокат може представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладання з такою юридичною особою договору про надання правової допомоги згідно із зазначеним Законом.

    На сайте Верховного Суда ↗

  13. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Справа, розгляд якої здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, не може бути автоматично визнана малозначною

    Здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не означає, що ця справа автоматично є малозначною за відсутності доказів визнання її такою судом відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017). ОП КГС ВС вважає за необхідне відступити від правового висновку щодо застосування норми статті 12 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 927/5/18 про те, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, притаманний саме малозначним справам, свідчить про визнання справи малозначною судом навіть за відсутності прямої вказівки про це в описовій чи резолютивній частині судових рішень.

    На сайте Верховного Суда ↗

  14. КХС ВС Питання представництва

    Підтвердження статусу адвоката

    Статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

    На сайте Верховного Суда ↗

  15. КХС ВС Питання представництва

    Про ордер на надання правової допомоги як самостійний документ, що підтверджує повноваження адвоката

    Ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Чинна редакція ГПК України не вимагає надання разом з ордером договору про правничу допомогу, його копії або витягу.

    На сайте Верховного Суда ↗

  16. КХС ВС Питання представництва

    Договір про надання правничої допомоги як недопустимий та неналежний доказ повноважень адвоката в суді

    Договір про надання правничої допомоги (за відсутності ордера, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства) не є достатнім та належним доказом повноважень адвоката в господарському процесі

    На сайте Верховного Суда ↗

  17. КХС ВС Питання представництва

    Про відсутність у довіреності чи ордері застережень щодо обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії

    Відповідно до частин першої та другої статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. У разі коли представнику на підставі довіреності чи ордера були надані повноваження на представництво інтересів особи, у тому числі в судових установах у господарських справах/провадженнях, з усіма правами, які надані законом, без застереження щодо обмеження повноважень такого представника на вчинення певної процесуальної дії, зокрема щодо підписання позовної заяви, такий представник має повноваження на підписання та подання позовної заяви і, отже, відсутні підстави для її повернення.

    На сайте Верховного Суда ↗

  18. КХС ВС Питання представництва

    Оформлення ордеру на надання правової допомоги

    За змістом частин першої, третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.

    На сайте Верховного Суда ↗

  19. КХС ВС Питання представництва

    Про ордер на надання правової допомоги, в якому відсутні обов'язкові реквізіти

    В разі коли ордер на надання правової допомоги не має обов'язкових реквізитів, він не може вважатися належним документом для здійснення представництва, а тому адвокат, який його надав, не має права підписувати касаційну скаргу

    На сайте Верховного Суда ↗

  20. КХС ВС Питання представництва

    Щодо відсутності вимог про зазначення в довіреності, що представник є адвокатом

    Нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлено, що в довіреності, виданій на ім'я фізичної особи – адвоката, обов'язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не передбачено таких вимог ні ГПК України, ні Цивільним кодексом України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю. У розглядуваному аспекті важливо, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення. При цьому особа, яка здійснює представництво за довіреністю, в якій зазначено, що вона видана фізичній особі/ громадянину, повинна мати статус адвоката та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

    На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Разделы

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT