К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Касаційний господарський суд

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Касаційний господарський суд», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 2 144 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. КХС ВС Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства

    Щодо ефективності обраного ліквідатором способу захисту інтересів боржника та кредиторів

    Не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності з урахуванням правової конструкції частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ є використання особою належних їй суб'єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо.

    На сайте Верховного Суда ↗

  2. КХС ВС Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства

    Визначення розміру субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника

    Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.

    На сайте Верховного Суда ↗

  3. КХС ВС Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства

    Підстави застосування субсидіарної відповідальності

    Вирішуючи питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, потрібно брати до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство. Зокрема, такими діями можуть бути: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок якого настала неплатоспроможність боржника за його іншими зобов'язаннями; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. На особу, яка отримала вигоду з протиправної (недобросовісної) поведінки керівника чи засновників боржника, поширюються правила субсидіарної відповідальності, за якими суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (щодо масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, що не могло б утворитися у разі відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.

    На сайте Верховного Суда ↗

  4. КХС ВС Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства

    Суб'єкти субсидіарної відповідальності

    Системний аналіз змісту абзацу першого частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство, абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ у взаємозв'язку з іншими нормами законодавства свідчить, що до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, належать будь-які особи, внаслідок дій або бездіяльності яких сталося банкрутство юридичної особи. До суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду його інтересам та кредиторів. Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, – дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

    На сайте Верховного Суда ↗

  5. КХС ВС Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства

    Встановлення складових елементів господарського правопорушення для встановлення субсидіарної відповідальності

    Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.

    На сайте Верховного Суда ↗

  6. КХС ВС Ліквідаційна процедура

    Розгляд грошових вимог контролюючого органу до боржника як платника податків. Спеціальний строк давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу

    Системний аналіз положень статей 101, 102 ПК України дає змогу зробити висновок про те, що цим Кодексом встановлено загальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (за законом). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. При розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. У разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, за виключенням спеціально передбачених ПК України випадків, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

    На сайте Верховного Суда ↗

  7. КХС ВС Ліквідаційна процедура

    Щодо вимог поточного характеру, заявлених за період після визнання боржника банкрутом

    У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов’язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов’язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.

    На сайте Верховного Суда ↗

  8. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Прийняття судом рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника із застосуванням судового розсуду

    Положеннями КУзПБ (стаття 49) при закінченні процедури розпорядження майном боржника на збори кредиторів покладено обов’язок визначитися з переходом до наступної судової процедури. При цьому законодавцем надано право суду (частина четверта статті 49 КУзПБ) навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності певних обставин (після закінчення термінів, визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника) прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.

    На сайте Верховного Суда ↗

  9. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Вирішення судом питання про визнання боржника банкрутом

    Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та зіставити відомості щодо обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом в порядку статті 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів. Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника має містити відомості про актив боржника. Такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), на підставі якого кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури. У подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) має бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство. Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на перебування провадження у справі у процедурі розпорядження майном боржника.

    На сайте Верховного Суда ↗

  10. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Щодо особливостей внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів

    Зміни у спеціальному законі (КУзПБ) не належать до жодних з визначених як Законом про банкрутство, так і КУзПБ підстав для внесення змін до затвердженого ухвалою суду реєстру вимог кредиторів, зокрема щодо черговості вимог кредитора/забезпеченого кредитора.

    На сайте Верховного Суда ↗

  11. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Підстави виникнення грошового зобов'язання з виплати основної грошової винагороди приватному виконавцю в розумінні статті 1 КУзПБ

    Основна винагорода приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення, і стягується з боржника в розмірі, пропорційному до фактично стягнутої суми. Системний аналіз норм, якими врегульовано питання основної винагороди приватного виконавця, дає підстави для висновку, що розмір цієї винагороди встановлюється у постанові про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, яка приймається при відкритті виконавчого провадження, і вона підлягає сплаті на користь приватного виконавця одночасно із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом на користь стягувача. Оскільки норми законодавства пов’язують виплату основної винагороди приватного виконавця одночасно із задоволенням вимог стягувача, право вимоги приватного виконавця виникає у момент фактичного виконання боржником виконавчого документа. Відповідно, одночасно з виникненням права вимоги приватного виконавця на виплату основної винагороди виникає і грошове зобов'язання у боржника в розумінні статті 1 КУзПБ.

    На сайте Верховного Суда ↗

  12. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Щодо волевиявлення кредитора стосовно відмови (повної або часткової) від забезпечення

    Абзацом третім частини другої статті 45 КУзПБ визначено, що забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 КУзПБ чи до позачергових з огляду на надані ним докази на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо предмета застави, його вартості та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення. КУзПБ імперативно визначає право кредитора відмовитися від забезпечення власних вимог. Така відмова має бути належним чином заявлена кредитором. У разі нездійснення такої відмови та незаявлення відповідних вимог кредитором відомості про забезпечення підлягають включенню до реєстру, як це передбачено частиною восьмою статті 45 КУзПБ.

    На сайте Верховного Суда ↗

  13. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних на заборгованість, яка була визнана як конкурсні вимоги у справі про банкрутство

    Нарахування, здійснені відповідно до статті 625 ЦК України та заявлені самостійно від основного зобов’язання, яке виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство (вимоги за яким визнані конкурсними), не можуть бути визнані поточними в розумінні приписів статті 1 Закону про банкрутство і на них поширюється правовий режим мораторію у справі про банкрутство.На заборгованість, яка має характер конкурсної, не можуть бути нараховані інфляційні втрати та три проценти річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України у період, коли боржник перебував у процедурах банкрутства, оскільки на такі нарахування поширюється мораторій, який зупиняє виконання боржником зобов’язань, що виникли до дня порушення у справі про банкрутство, тобто зупиняє прострочення зобов`язання зі сплати такого боргу, а за приписами частини другої статті 625 ЦК України відповідні нарахування можуть відбуватися лише в разі прострочення виконання цього зобов'язання.

    На сайте Верховного Суда ↗

  14. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Щодо застосування змін у законодавстві про банкрутство у випадку, коли на час звернення до суду відповідне право вже було втрачене кредитором за законом

    Звернення особи із заявою про визнання вимог конкурсного кредитора до боржника, які погашені за статтею 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, що був чинний на той час, коли заявник мав вчинити процесуальні дії із заявлення до боржника вимог конкурсного кредитора, не є обґрунтованим, оскільки матиме наслідком визнання і включення до реєстру вже погашених вимог кредитора, а отже, призведе до порушення прав боржника та інших кредиторів. Погашення вимог особи відповідно до Закону про банкрутство як конкурсного кредитора виключає право на судовий захист у справі про банкрутство, в тому числі шляхом звернення з кредиторськими вимогами під час дії нового законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом – КУзПБ.

    На сайте Верховного Суда ↗

  15. КХС ВС Визнання недійсними правочинів боржника

    Застосування судом категорій стандартів доказування під час вирішення питання щодо фіктивності договору

    Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості при оскарженні заінтересованими особами угод боржника в порядку спеціальних норм КУзПБ або за правилами ЦК України суду слід розглядати відповідні заяви, пов’язані з недійсністю правочинів, із застосуванням засад змагальності сторін у поєднанні з детальною перевіркою реальності проведення господарських операцій та наміру створення саме тих правових наслідків, що притаманні певним видам господарських правочинів. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину. Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників, свідомий намір невиконання зобов’язань договору, приховування справжніх намірів учасників правочину. У разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованими на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав. Вирішуючи питання щодо фіктивності договору, укладеного всупереч інтересам позивача, суд має з’ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, ніж це випливає зі змісту договору.

    На сайте Верховного Суда ↗

  16. КХС ВС Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Заперечення боржника щодо вимог заявника про його неплатоспроможність не можуть бути підтвердженням наявності спору про право

    Наявність судового рішення, яке набрало законної сили на момент звернення ініціюючого кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, за відсутності доказів її погашення боржником, є підтвердженням вирішення спору про права судом у позовному порядку. Положення КУзПБ не встановлюють обов’язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов’язання, строк яких настав. Доведення обставин можливості виконати майнові зобов’язання, строк яких настав, покладено саме на боржника, про що свідчить те, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов’язання та погасити заборгованість (частина третя статті 39 КУзПБ). Відсутність відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також відсутність підтвердження боржником спроможності виконати свої зобов’язання та погасити заборгованість не перешкоджають провадженню у справі. Покладення на ініціюючого кредитора обов’язку доведення обставин можливості виконання боржником майнових зобов’язань, строк яких настав, суперечить засадам змагальності сторін.

    На сайте Верховного Суда ↗

  17. КХС ВС Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Встановлення судом у підготовчому засіданні наявності спору про право як необхідна передумова для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника

    Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство відповідно до частини шостої статті 39 КУзПБ, згідно з якою підставою для відмови у відкритті провадження у справі є те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

    На сайте Верховного Суда ↗

  18. КХС ВС Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Щодо заборони на відкриття провадження у справі про банкрутство у період дії карантину

    Пряма вказівка у нормах пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ і Закону України «Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодонедопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19» (далі – Закон No728-IX), яким внесені відповідні зміни до цього Кодексу, на недопущення відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, які виникли з 12 березня 2020 року, є окремим застереженням стосовно порядку та календарного періоду застосування цієї норми і стосовно поширення цієї норми на правовідносини в часі. Набрання цими змінами до КУзПБ чинності 17.10.2020 не обмежує застосування відповідних положень КУзПБ і Закону No728-IX та їх поширення на матеріально-правові відносини і процесуальні правовідносини з відкриття провадження у справі про банкрутство, що виникли до набрання чинності 17.10.2020 цими змінами. Наявність законодавчих обмежень у вигляді заборони на відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, вимоги до якого виникли у кредитора після 12.03.2020 – в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, є підставою для відмови у в ідкритті провадження у справі про банкрутство боржника.

    На сайте Верховного Суда ↗

  19. КХС ВС Спори, що виникають з питань захисту економічної конкуренції

    З ВІДСТУПОМ! Щодо прав осіб, які беруть (брали) участь у справі, надати суду докази, що раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції

    Правовий аналіз приписів пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), свідчить про те, що рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки. Водночас положення статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі, (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. ІП КГС ВС конкретизувала висновок КГС ВС, викладений у постановах від 19.08.2019 у справі № 910/12487/18 та від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18, щодо неможливості дослідження та оцінки судом додаткових доказів, які стосуються кваліфікації встановленого органом АМК порушення конкурентного законодавства і не надавались у межах розгляду справи про порушення конкурентного законодавства.

    На сайте Верховного Суда ↗

  20. КХС ВС Спори, що виникають з питань захисту економічної конкуренції

    Власник патенту повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту

    Використання промислового зразка за патентом України не лише для виготовлення та розповсюдження пляшки з етикеткою, але й для позначення певних товарів, виходить за межі правового захисту, що надається власникові патенту згідно з пунктом 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки". До того ж власник патенту повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

    На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Разделы

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT