К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Касаційний господарський суд

Правовые позиции Верховного Суда в разделе «Касаційний господарський суд», новые первыми. Поиск ниже ищет в этом разделе.

Новые позиции

Найдено 2 144 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Щодо обмежень виконання боржником зобов’язань перед кредиторами у процедурі банкрутства

    КУзПБ, зокрема стаття 41, допускає можливість задоволення вимог кредиторів протягом дії мораторію в разі стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, що провадиться з рахунку боржника в установі банку, а контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий; звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, що здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника; задоволення самим боржником вимог кредиторів (лише тих вимог кредиторів, на які згідно із частиною п'ятою зазначеної статті КУзПБ не поширюється дія мораторію). Також КУзПБ передбачає можливість погашення вимог кредиторів боржником, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, власником корпоративних прав боржника, а у випадках, визначених законодавством, – третьою особою протягом провадження у справі про банкрутство з метою закриття провадження у справі, незалежно від того, чи поширюється на них дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Однак мають бути погашені всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені). Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов'язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів. Отже, стягнення з боржника та виконання його зобов'язань за вимогами кредиторів допускається щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію, та за умови одночасного погашення всіх вимог конкурсних кредиторів.

    На сайте Верховного Суда ↗

  2. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Застосування господарським судом заходів забезпечення вимог кредиторів боржника

    КУзПБ як спеціальним законом визначено особливі різновиди заходів забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Водночас загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності вжитих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України. Господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права за власної ініціативи вжити заходів забезпечення у справі про банкрутство шляхом накладення арешту, залежно від встановлених фактичних обставин справи, керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності згідно зі статтями 2, 14, 15 ГПК України, з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство. Такі процесуальні дії господарського суду відповідають функції господарського суду як учасника справи про банкрутство щодо забезпечення справедливого балансу між кредиторами і боржником та контролю за правильністю і черговістю здійснення арбітражним керуючим дій у відповідній судовій процедурі банкрутства.

    На сайте Верховного Суда ↗

  3. КХС ВС Розгляд вимог кредиторів

    Строк на заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початку його перебігу та наслідків його спливу

    Строк на заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок його перебігу, а також наслідки його спливу визначено КУзПБ. З огляду на приписи частин першої, п’ятої статті 45 КУзПБ якого на спірні правовідносини не поширюються визначені статтею 119 ГПК України загальні правила щодо можливості поновлення встановленого законом процесуального строку, оскільки в цьому випадку застосуванню підлягає стаття 45 КУзПБ як спеціальна норма, яка не передбачає можливості поновлення визначеного нею строку. Тож незалежно від поважності причин пропуску визначеного частиною першою статті 45 КУзПБ строку його поновлення є неможливим, враховуючи, що кредитор, який звернувся до суду із відповідною заявою, не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. При цьому відсутні підстави для застосування Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, яким внесено відповідні зміни до ГПК України, оскільки зазначена правова норма передбачала продовження процесуальних строків, визначених саме ГПК України та не стосувалася строків, які регулюються спеціальними нормами законодавства про банкрутство – у цьому випадку статтею 45 КУзПБ.

    На сайте Верховного Суда ↗

  4. КХС ВС Визнання недійсними правочинів боржника

    Щодо неможливості здійснення судового розгляду спору про визнання нікчемного договору недійсним в порядку статті 42 КУзПБ

    Фраудаторні правочини (правочини, вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів) у законодавстві України регулюються тільки у певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону про банкрутство, стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»). Системний аналіз положень частин першої, третьої статті 92, частини другої статті 203, частини другої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України та статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що правочини, вчинені від імені юридичної особи фізичною особою, яка не має повноважень (правових підстав реалізовувати цивільну дієздатність юридичної особи) на укладення таких правочинів від імені юридичної особи, є нікчемними. Частинами першою та другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правова природа нікчемних правочинів унеможливлює здійснення судового розгляду спору щодо визнання їх недійсними в порядку статті 42 КУзПБ, оскільки такі правочини є недійсними за законом та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

    На сайте Верховного Суда ↗

  5. КХС ВС Визнання недійсними правочинів боржника

    Щодо укладення поручителем договору поруки без відома боржника та щодо ознак фраудаторного правочину

    Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов'язання. Зокрема, цей факт може свідчити про недобросовісність таких дій, їх спрямування на зміну територіальної підсудності спорів, що випливають з основного зобов'язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов'язанням. Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, суд встановлює, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору спрямоване на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину. погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам). Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, «на зло» іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення). За наявності у спірного договору ознак фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду майновим інтересам кредитора, що є зловживанням правом щодо позивача, останній має легітимний інтерес у визнанні цього правочину недійсним.

    На сайте Верховного Суда ↗

  6. КХС ВС Визнання недійсними правочинів боржника

    Визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою

    Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У цьому випадку важливо врахувати, що звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору спрямоване направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину. Тому, в разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідно надати оцінку діям сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами спрямованого, зокрема, на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

    На сайте Верховного Суда ↗

  7. КХС ВС Банкрутство підприємств щодо яких прийнято рішення про приватизацію

    Прийняття рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ч.5 ст.12 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»

    Для прийняття рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника на підставі частини п’ятої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» необхідним і достатнім є встановлення судом на підставі поданих сторонами доказів у справі обставин належності Державі Україна прямо або опосередковано акцій (часток) цього боржника, що перевищує 50 %, та чинності (на момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого стосовно боржника рішення про приватизацію.

    На сайте Верховного Суда ↗

  8. КХС ВС Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Повернення судом заяви про порушення щодо боржника справи про банкрутство у разі укладення між ініціюючим кредитором та боржником угоди про реструктуризацію заборгованості

    Зміна строку виконання зобов'язання за договором, заборгованість за яким була підставою для звернення із заявою про порушення щодо боржника справи про банкрутство, свідчить про те, що немає підстави для звернення із такою заявою до суду. Зважаючи на визначений частиною другою статті 35 КУзПБ обмежений строк проведення підготовчого засідання суду, факт укладення ініціюючим кредитором та боржником договору про реструктуризацію заборгованості (яка була підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство) після прийняття такої заяви судом до розгляду та призначення підготовчого засідання унеможливлює розгляд цієї заяви по суті та зумовлює її повернення, оскільки сторони змінили строк виконання зобов'язань, а отже, передчасною є підстава для відповідного звернення до суду.

    На сайте Верховного Суда ↗

  9. КХС ВС Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство

    Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство відповідно до частини шостої статті 39 КУзПБ, якою визначено підстави для відмови у відкритті провадження у справі, зокрема у разі якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.

    На сайте Верховного Суда ↗

  10. КХС ВС Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Встановлення судом у підготовчому засіданні наявності спору про право

    Відповідно до частин першої – п'ятої статті 39 КУзПБ завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) щодо їх відповідності поняттю грошового зобов'язання боржника перед ініціюючим кредитором, встановлення наявності спору про право та обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Підставою для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Відсутність спору про право в розрізі процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у вирішенні питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання, структури заборгованості, строку виконання зобов'язання тощо. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, щодо наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора із зазначених питань. Водночас відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу названої вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а отже, і про відсутність спору між сторонами про право. Таким чином, заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, у разі подання його до суду до звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство однозначно свідчить про наявність спору про право в розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ. Крім того, рішення третейського суду про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора боргу не має преюдиційної сили відповідно до статті 75 ГПК України при доведенні обставин безспірності заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором.

    На сайте Верховного Суда ↗

  11. КХС ВС Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Умови для відкриття провадження у справі про банкрутство

    Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов’язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Для унеможливлення визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

    На сайте Верховного Суда ↗

  12. КХС ВС Судовий збір

    Обчислення суми судового збору, що підлягає сплаті позивачем, який звертається з позовною заявою до відповідача, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство

    Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Таке розмежування є цілком виправданим, оскільки справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство. Такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового або немайнового характеру до боржника відповідно до положень підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

    На сайте Верховного Суда ↗

  13. КХС ВС Закриття провадження у справі про банкрутство

    Щодо незмінності складу суду при вирішенні спорів за правилами позовного провадження після закриття провадження у справі про банкрутство

    У разі закриття/припинення провадження у справі про банкрутство вирішення спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом «незмінності складу суду», задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту впродовж розумного строку. Зазначені висновки відповідають положенням частини другої статті 31 ГПК України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

    На сайте Верховного Суда ↗

  14. КХС ВС Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Залучення розпорядника майна боржника до участі у справі за позовом до суб'єкта господарювання, який перебуває у процедурі розпорядження майном

    Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Розпорядник майна – арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном (стаття 1, частина перша статті 44 КУзПБ). До обов’язків розпорядника майна, визначених частиною третьою статті 44 цього Кодексу, належить, зокрема, вжиття заходів для захисту майна боржника, аналізу фінансово-господарського стану, виявлення (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства тощо. Тож суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі за позовом до підприємства-боржника, має залучити до участі у такій справі розпорядника майна, зважаючи на визначені законодавством про банкрутство його обов’язки щодо вжиття заходів для захисту майна боржника.

    На сайте Верховного Суда ↗

  15. КХС ВС Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Розгляд спорів про визнання недійсними правочинів, укладених саме боржником, в межах справи про банкрутство

    Як свідчить системний аналіз частин першої, другої статті 7 КУзПБ, частини першої статті 41, статті 45 ГПК України, законодавець визначив, що в межах справи про банкрутство розглядаються спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених саме боржником.

    На сайте Верховного Суда ↗

  16. КХС ВС Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Розгляд господарським судом всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство

    Розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. У разі коли боржник є стороною у спорі, такий спір має вирішуватися відповідно до статті 7 КУзПБ господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за правилами, визначеними ГПК України, в межах цієї справи.

    На сайте Верховного Суда ↗

  17. КХС ВС Відкриття / відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство

    Юрисдикція спору за вимогами ліквідатора банкрута до податкового органу про визнання незаконною відмови у виключенні підприємства-банкрута з Реєстру платників податку на додану вартість

    Хоча КУзПБ і допускає можливість того, що відповідачем у спорі, який розглядається у межах справи про банкрутство, може бути суб’єкт владних повноважень, але цей спір повинен носити, зокрема, майновий характер. Тож заявлені ліквідатором банкрута вимоги до податкового органу про визнання незаконною відмови у виключенні підприємства-банкрута з Реєстру платників податку на додану вартість та зобов'язанні вчинити дії з виключення його з цього Реєстру не належать до категорії майнових спорів, стороною в яких є боржник, в розумінні статті 20 ГПК України та статті 7 КУзПБ. Розгляд цих вимог відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

    На сайте Верховного Суда ↗

  18. КХС ВС Спори, що виникають з постачання енергоресурсів та інших природних ресурсів

    Застосування дії Правил роздрібного ринку електроенергії в часі

    Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. За таких обставин та з огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що складення акту про порушення відбулося до набрання чинності Правилами роздрібного ринку електричної енергії, а чинні на той час Правила користування електричною енергією не встановлювали строків розгляду такого акту, позивач мав "законне сподівання" на застосування приписів саме діючого нормативного акту, який не регламентував часових обмежень для розгляду акту про порушення.

    На сайте Верховного Суда ↗

  19. КХС ВС Залишення позовної заяви без розгляду

    Можливість застосування норм процесуального права (частин одинадцятої, тринадцятої статті 176 і пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України) на стадії підготовчого провадження або на стадії розгляду справи по суті

    Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за доцільне конкретизувати питання щодо можливості застосування норм процесуального права (частин одинадцятої, тринадцятої статті 176 і пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України) на стадії підготовчого провадження або на стадії розгляду справи по суті. Згідно з частинами одинадцятою, тринадцятою статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк. Зазначені процесуальні норми не містять жодних застережень щодо допустимості залишення позову без розгляду виключно до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у разі, якщо позивач не усунув недоліків оформлення позовної заяви, які полягають у несплаті або недоплаті судового збору.

    На сайте Верховного Суда ↗

  20. КХС ВС Розгляд спорів у малозначних справах

    Оскарження судових рішень (додаткового рішення та постанови суду апеляційної інстанції) у малозначних справах

    Для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п’ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України підстав. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "ступінь складності справи", "малозначні справи", "очевидне застосування норм" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

    На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Разделы

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT