Skip to content
Supreme Court · legal positions

Касаційний господарський суд

The legal positions of the Supreme Court in the section «Касаційний господарський суд», newest first. The search below looks in this section.

New positions

Found 2,144 positions

Source: lpd.court.gov.ua, updated November 3, 2026

  1. CCC SC Розгляд справи судом

    Алгоритм дій суду у випадку, якщо позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, помилився нормою, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин

    Суд, з’ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

    On the Supreme Court site ↗

  2. CCC SC Спори, що виникають з постачання енергоресурсів та інших природних ресурсів

    Щодо нарахування штрафних санкцій на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Законом України від 03.11.2016 № 1730-VIII

    Теплопостачальні та теплогенеруючі організації з метою участі у процедурі реструктуризації мають узгодити розмір кредиторської заборгованості із відповідним органом, бути включені до Реєстру та укласти договір про реструктуризацію заборгованості. З положень частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" випливає, що право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Нормами зазначеного Закону передбачено, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню тільки у двох випадках: 1) на реструктуризовану заборгованість за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості; 2) на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, тобто до 30.11.2016. У розглядуваній справі ОП КГС ВС не вбачає підстав для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 922/939/19 та від 20.11.2019 у справі № 926/34/19, в яких зазначено, що, оскільки станом на час набрання чинності Законом (30.11.2016) частина заборгованості не була сплачена відповідачем, то нарахування штрафних санкцій та виплат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, відповідно до статей 530, 610, 611, 612 ЦК України, частини шостої статті 232 ГК України слід здійснювати з дня, наступного за тим днем, коли зобов'язання мало бути виконане.

    On the Supreme Court site ↗

  3. CCC SC Залишення позовної заяви без розгляду

    Щодо обов'язкових умов для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання

    Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи. У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання. Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи. Разом з тим частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду. Окрім того, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд. Враховуючи викладене, ОП КГС ВС не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 10/2456, оскільки у цій справі позивач мав намір взяти участь у судовому засіданні та повідомив суд про причини неявки, проте суд першої інстанції визнав таку неявку неповажною, з чим, у свою чергу, не погодився суд апеляційної інстанції. Таким чином суди у справі № 10/2456 досліджували наявність або відсутність інших підстав для залишення позову без розгляду та, відповідно, дійшли співвідносних правових висновків.

    On the Supreme Court site ↗

  4. CCC SC Спори, пов'язані з виконанням судових рішень

    Щодо застосування статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у питанні зупинення виконавчого провадження за наявності реструктуризованої заборгованості

    Прийняття судового рішення про стягнення основного боргу, інфляційних, річних, пені не може бути перешкодою у застосуванні заходів врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій відповідно до Закону № 1730-VІІІ, оскільки сторони вправі укласти угоду про реструктуризацію такого боргу на стадії виконання судового рішення, затвердивши її ухвалою суду як мирову угоду. Також не може бути перешкодою в укладенні договору про реструктуризацію в порядку статті 5 Закону № 1730-VІІІ наявність ухвали суду про відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення про стягнення інфляційних втрат та процентів річних, прийнятої в порядку статті 331 ГПК України (статті 121 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017) поза межами процедури реструктуризації, передбаченої цим Законом, оскільки це матиме наслідком обмеження особи в наданому їй законодавцем матеріальному праві (праві на укладення в обов'язковому порядку угоди про реструктуризацію боргу відповідно до процедури, передбаченої статтею 5 Закону № 1730-VІІІ). Наявність інших судових рішень (ухвал про відстрочення/розстрочення сплати інфляційних та річних, прийнятих судом у порядку статті 331 ГПК України (статті 121 ГПК України, чинного до 15.12.2017) не може бути підставою для винятку за частиною четвертою статті 34 Закону № 1404-VІІІ, оскільки такі ухвали є самостійною підставою для можливого зупинення виконання рішення суду відповідно до пункту 6 частини першої статті 34 цього Закону. ОП КГС ВС погоджується з правильністю висновків, викладених у справах № 914/1044/13-г, № 5006/8/55/2012 у питанні зупинення виконавчого провадження за наявності реструктуризованої заборгованості (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду, що мало місце раніше у часі і вичерпало свою дію станом на час звернення заявника до органу виконавчої служби із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій, та не вбачає підстав від них відступати. Окрім того ОП КГС ВС не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 914/1518/18, від 30.06.2020 у справі № 917/2053/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3777/13, від 26.06.2018 у справі № 904/2776/13, від 02.05.2018 у справі № 917/1353/16, від 11.04.2018 у справі № 922/823/14 та від 10.04.2018 у справі № 922/1556/14 про те, що включення боржника до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, є прямою підставою для застосування положень пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та зупинення вчинення виконавчих дій.

    On the Supreme Court site ↗

  5. CCC SC Спори, що виникають з корпоративних відносин

    Вихід учасника із товариства

    Відступлення учасником товариства частки у статутному капіталі товариства – є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Натомість право учасника на вихід із товариства реалізується ним шляхом вчинення одностороннього правочину – подання товариству відповідної заяви про його вихід. І такий правочин не потребує зустрічного волевиявлення чи згоди ані інших учасників товариства, ані самого товариства.

    On the Supreme Court site ↗

  6. CCC SC Спори, що виникають з корпоративних відносин

    Момент виникнення права власності на частку у статутному капіталі товариства у третьої особи

    Право власності на частку в статутному капіталі товариства у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. У разі відступлення частки, особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін.

    On the Supreme Court site ↗

  7. CCC SC Спори, що виникають з корпоративних відносин

    Виключна компетенція загальних зборів учасників товариства вирішення питань,пов’язаних із внесенням/невнесенням учасником свого додаткового вкладу

    За змістом ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не передбачено такого виду корпоративної відповідальності за невиконання (неналежне виконання) учасником свого обов’язку із внесення додаткового вкладу до статутного капіталу товариства як виключення учасника з товариства. Натомість ця стаття визначає, які рішення мають прийняти загальні збори учасників товариства після спливу строку для внесення додаткових вкладів. Вирішення питань, пов’язаних із внесенням/невнесенням учасником товариства свого додаткового вкладу, закон відносить до виключної компетенції загальних зборів.

    On the Supreme Court site ↗

  8. CCC SC Спори, що виникають з корпоративних відносин

    Вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який вийшов (виключений) з товариства

    Вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, що вийшов (виключений) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, яке належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства. При цьому за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної вартості чистих активів товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами.

    On the Supreme Court site ↗

  9. CCC SC Спори, що виникають з корпоративних відносин

    Виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу

    Визначений статтею 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" правовий механізм виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу, може бути застосований лише у випадку прострочення внесення вкладу чи його частини учасником, що взяв участь у створенні товариства.

    On the Supreme Court site ↗

  10. CCC SC Спори щодо визнання недійсними (нікчемними) договорів

    Для визнання договору недійсним (фіктивним) ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину

    Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчинили жодних дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. Під час розгляду відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Отже, для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявності таких умов: вина осіб, яка має прояв у формі умислу, спрямованого на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених у договорі. Відсутність хоча б однієї із цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву. ОП КГС ВС дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування статті 234 ЦК України у подібних правовідносинах.

    On the Supreme Court site ↗

  11. CCC SC Спори, що виникають з корпоративних відносин

    Про відсутність права учасника товариства вимагати в судовому порядку про виключення його зі складу часників

    Виключення учасника можливе за умови дотримання таких вимог: 1) наявність визначених законом підстав (прострочення внесення вкладу, неподання заяви про вступ до товариства спадкоємцями чи правонаступниками); 2) прийняття рішення про виключення здійснюється лише вищим органом товариства – загальними зборами учасників (частина друга статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). З огляду на те, що законом передбачені вимоги та підстави для виключення учасника зі складу товариства, а також те, що прийняття такого рішення є виключною компетенцією загальних зборів, учасник товариства не має права вимагати в судовому порядку зобов’язати товариство виключити його зі складу учасників та провести державну реєстрацію змін до відомостей в ЄДР.

    On the Supreme Court site ↗

  12. CCC SC Спори, що виникають з корпоративних відносин

    Вихід учасника, якому належить 50 і більше відсотків та здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу

    З аналізу норм частини 2 – 5 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та частина 5 статті17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вбачається, що у випадку, якщо частка у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, учасник може вийти з товариства лише за згодою інших учасників. Зокрема для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу у випадку виходу одного з учасників товариства, якому належить 50 і більше відсотків, іншим учасникам необхідно надати згоду на вихід, справжність підписів на якій повинна засвідчуватися нотаріально. Надання такої згоди є правом, а не обов’язком учасника.

    On the Supreme Court site ↗

  13. CCC SC Докази та доказування

    Щодо застосування судом стандарту доказування «вірогідності доказів»

    Згідно положень статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже на суд покладений обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

    On the Supreme Court site ↗

  14. CCC SC Докази та доказування

    Щодо обов'язку позивача до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги

    Статтею 164 ГПК України визначено документи, які додаються до позовної заяви, згідно з частинами другою, четвертою якої позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

    On the Supreme Court site ↗

  15. CCC SC Докази та доказування

    Про можливість витребування судом оригіналу висновку судової експертизи, проведеної у кримінальному провадженні та дослдіження його як доказу у справі

    При вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії. Господарський суд не може встановлювати обставини справи на підставі копії висновку експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, засвідченої неуповноваженою особою. Господарського процесуальним та кримінально - процесуальним законодавством України не встановлено заборони господарському суду витребовувати окремі оригінали документів, які долучені до матеріалів кримінального провадження, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 81 ГПК України.

    On the Supreme Court site ↗

  16. CCC SC Докази та доказування

    Розмежування понять нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту)

    Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України). Водночас, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст.320 ГПК України). Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

    On the Supreme Court site ↗

  17. CCC SC Спори, що виникають з питань укладення (пролонгації), зміни, розірвання, тлумачення договорів

    Щодо необхідності укладення договору та сплата коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста у разі проведення реконструкції вбудованих приміщень

    Відповідно до статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови. Відповідно до положень ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Зі змісту статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" випливає, що в наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника. Тому укладення в такому випадку договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим на підставі закону. Строк, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору про пайову участь, - протягом 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов'язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов'язку замовника та не звільняє замовника від обов'язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18. Оскільки передача судом касаційної інстанції справи на новий розгляд ще не означає остаточного вирішення цієї справи, а, отже й остаточного формування правових висновків Верховного Суду, немає підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у справі № 922/3628/18 про відсутність підстав застосування статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (укладення договору та сплата коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста) у разі проведення реконструкції вбудованих приміщень без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі.

    On the Supreme Court site ↗

  18. CCC SC Висновок експерта

    Підстави та порядок призначення судом додаткової експертизи

    Додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що неможливо усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні, заслухавши експерта. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих установах, у тому числі працівники інших установ, органів виконавчої влади тощо. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або має непевний, неконкретний характер. Згідно вимог частини першої статті 107 ГПК України неповнота експертного висновку є достатньою підставою для призначення додаткової експертизи у справі. В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту. Слід враховувати, що судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування.

    On the Supreme Court site ↗

  19. CCC SC Оскарження ухвал

    Щодо можливості оскарження ухвал про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам

    Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Відсутність у переліку частини першої статті 255 ГПК України ухвали про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, не позбавляє учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, права оскаржити в апеляційному порядку зазначену ухвалу суду першої інстанції та, відповідно, подати касаційну скаргу на таку ухвалу після її перегляду в апеляційному порядку згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України. Колегія суддів ОП КГС ВС не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 902/1260/15, від 03.07.2019 у справі № 927/313/18, від 31.05.2019 у справі № 912/2199/17 щодо можливості оскарження ухвал про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам.

    On the Supreme Court site ↗

  20. CCC SC Спори, що виникають з договорів найму (оренди, лізингу) майна

    Співвідношення норм статей 11 та 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" при вирішенні питання автоматичного продовження дії договору оренди державного та комунального майна

    Підстави пролонгації договорів оренди державного та комунального майна у вигляді так званої "мовчазної згоди" сторін вичерпно врегульовано положеннями статті 764 ЦК України, статті 284 ГК України та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а норма статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не є такою, що унеможливлює "автоматичне" продовження дії договору оренди, оскільки вона взагалі ніяким чином не регулює питання, пов'язані як із закінченням дії договору оренди, так і з продовженням його дії, тобто спірні правовідносини не є предметом регулювання цієї норми матеріального права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/2822/18 і підстав для відступлення від зазначеного висновку ОП КГС ВС не вбачає. Однак, ОП КГС ВС відступає від висновку, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 06.09.2018 у справі № 908/1435/17 та від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, про те, що з 24.05.2011 законодавцем встановлено умову обов'язкового проведення переоцінки об'єкта оренди як підстави для поновлення договору оренди державного та комунального майна, остання оцінка якого є застарілою, оскільки була зроблена більш як три роки тому.

    On the Supreme Court site ↗

The analysts of the Supreme Court wrote these positions. A position is not a quotation of the ruling: read the ruling itself before you cite it in a procedural document.

Sections

Case law for your case

Merit finds the Supreme Court positions for your case

Merit reads the case file, builds the position and finds the case law that supports it. You can open and check each reference.

Book a demo Supreme Court positions in Claude and ChatGPT