К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Судебная практика Верховного Суда

Правовые позиции Верховного Суда Украины по категориям классификатора. Каждая позиция — с номером дела, датой постановления и ссылкой на текст решения в Едином государственном реестре судебных решений. Позиции — на украинском языке.

Новые позиции

Найдено 14 544 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. Справи у спорах, які виникають з кредитних відносин

    Щодо способу захисту прав позичальника-військовослужбовця щодо припинення нарахування процентів за кредитним договором

    Вимога позичальника-військовослужбовця про зобов'язання кредитора припинити нарахування процентів, здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором та зарахувати раніше сплачені проценти в рахунок погашення тіла кредиту відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є належним та ефективним способом захисту права на мирне володіння майном, спрямованим на усунення стану юридичної невизначеності.

    Позиция опубликована 17.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. Щодо захисту честі, гідності та ділової репутації

    Про неможливість правонаступництва у справах про захист честі, гідності та ділової репутації у разі смерті позивача

    Особисті немайнові права (право на повагу до гідності, честі та недоторканність ділової репутації) не входять до складу спадщини та не допускають правонаступництва. Якщо позивач у такій справі помер на стадії касаційного провадження, а судом касаційної інстанції встановлено, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову не відповідають закону, застосування частини третьої статті 414 ЦПК України виключається, а судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України

    Позиция опубликована 17.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  3. КАС ВС Строк на апеляційне оскарження (Стаття 295)

    Про необхідність встановлення судом достатнього і розумного строку для усунення недоліків апеляційної скарги

    Встановлений судом строк повинен бути достатнім і розумним для вчинення процесуальної дії, тобто бути реальним для виконання вимог суду. Прийняття судом процесуального рішення у вигляді ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має відповідати поставленій меті – прийняттю до розгляду апеляційної скарги, яка відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України. Звідси випливає, що апелянт повинен мати достатньо часу для усунення виявлених судом недоліків апеляційної скарги. Не заперечуючи дискрецію адміністративного суду щодо встановлення строку для усунення недоліків апеляційної скарги, процесуальний закон надає можливість суду встановлювати десятиденний строк для усунення недоліків, який у розумінні законодавця є достатнім для вчинення відповідної процесуальної дії.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  4. КАС ВС Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду (Стаття 123)

    Про визначення поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження

    У разі заперечення стороною факту отримання судового рішення через підсистему «Електронний суд» суд апеляційної інстанції зобов’язаний перевірити ці доводи шляхом дослідження даних електронної справи (АСДС). Відсутність доказів доставки рішення до електронного кабінету учасника справи виключає можливість вважати таке рішення належним чином врученим і є підставою для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  5. КАС ВС Проходження служби

    Про оскарження висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності

    Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця може бути предметом оскарження в судовому порядку. Допущення учасниками процедури оцінювання порушень, які можуть полягати у застосуванні формального підходу до визначення завдань, порушенні встановлених термінів проведення оцінювання, неналежному заповненні форм, виставлені балів та оцінок, що не відповідають встановленим критеріям, та затвердженні висновку який містить таку оцінку, є підставою для скасування висновку щодо результатів службової діяльності державного службовця у встановленому порядку.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  6. КАС ВС зовнішньоекономічної діяльності

    Про застосування індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності як спеціальної санкції за порушення валютного законодавства

    Індивідуальний режим ліцензування як спеціальна санкція застосовується відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у разі виявлення порушень законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Для скасування режиму ліцензування необхідно усунути порушення або вжити практичних заходів, що забезпечують відповідність законодавству.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  7. КАС ВС Процесуальні строки (Стаття 118)

    Про граничні строки апеляційного оскарження для суб’єктів владних повноважень

    Встановлення законом граничних строків для оскарження судових рішень, зокрема для апеляційного оскарження, обумовлене необхідністю забезпечити правову визначеність у правовідносинах. Поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення одному з учасників справи безпосередньо вливає на правове становище іншого учасника. При цьому законодавець, установивши винятки, виходив, зокрема, із безпосередньої обізнаності учасника справи – суб’єкта владних повноважень з наявністю відповідного судового провадження, а не з факту надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  8. КАС ВС Процесуальні строки (Стаття 118)

    Про строки звернення до адміністративного суду після досудового вирішення податкових спорів

    Строки звернення до суду після застосування досудового порядку є скороченими та диференціюються залежно від характеру оскаржуваного рішення. Зокрема, у спорах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень (тобто рішень про нарахування грошових зобов’язань) після адміністративного оскарження застосовується місячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Визначальним для обчислення цього строку є встановлення дати отримання платником податків рішення за результатами розгляду його скарги. Помилкове визначення цієї дати призводить до неправильного висновку про дотримання або пропуск строку звернення до суду. Крім того, навіть у разі встановлення факту пропуску строку, суд зобов’язаний надати позивачу можливість подати заяву про поновлення строку та обґрунтувати поважність причин його пропуску. Ненадання такої можливості свідчить про порушення норм процесуального права та обмеження права особи на доступ до суду.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  9. КАС ВС Донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим застосуванням методу встановлення відповідності цін контрольованих операцій

    Про визначення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки»

    Умови контрольованих операцій мають відповідати принципу «витягнутої руки», тобто не відрізнятися від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у співставних неконтрольованих операціях. Порівняння цін контрольованих операцій з цінами співставних неконтрольованих операцій проводиться на дату здійснення контрольованої операції або на найближчу до неї дату. Для підтвердження відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» необхідно використовувати не режим індивідуального ліцензування, а надійні джерела інформації про ціни, які відповідають вимогам Податкового кодексу України.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. КГС ВС Шлюбний договір

    Щодо недопустимості укладення шлюбного договору через представника за довіреністю та незастосування позовної давності до вимог про визнання його недійсним

    Сімейні майнові відносини подружжя є тісно пов’язаними з особою, а тому шлюбний договір може укладатися виключно особисто подружжям (нареченими) і не може бути вчинений через представників на підставі довіреності. Укладення шлюбного договору представниками суперечить вимогам статті 92 СК України та частини другої статті 238 ЦК України і є підставою для визнання такого правочину недійсним. При цьому відповідно до статті 20 СК України на вимоги про визнання шлюбного договору недійсним позовна давність не поширюється

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  11. ККС ВС Допит (статті 224–225)

    Оцінка показань свідка, допитаного в порядку ст. 225 КПК України, за наявності суперечливих показань у суді

    Показання свідка, отримані в порядку ст. 225 КПК України, не підлягають автоматичному покладенню в основу обвинувального вироку, якщо свідок під час безпосереднього допиту в суді їх заперечив, а суд визнав достовірними саме показання, надані в судовому засіданні. За недоведеності винуватості особи поза розумним сумнівом таке обвинувачення не може вважатися доведеним.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  12. ККС ВС Стадії вчинення умисного кримінального правопорушення (статті 13, 14, 15, 16)

    Розмежування шахрайства (ст. 190 КК) і підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі (ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ст.369 КК)

    Якщо особа отримує гроші нібито для передачі службовій особі, маючи намір їх привласнити, це є шахрайством; однак, якщо при цьому винний сам схилив (підбурив) надавача до передачі коштів, його дії підлягають додатковій кваліфікації за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 та відповідною частиною ст. 369 КК. Важливим аспектом у цьому контексті є визначення характеру дій особи: спонукальний чи інформативний. Якщо поведінка особи мала лише інформативний характер (наприклад, вона просто не відмовилася «допомогти»), а не спонукальний, склад підбурювання відсутній. Сама собою наявність домовленості про передачу грошей, які обвинувачений планував привласнити (шахрайство), не є автоматичним доказом підбурювання.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  13. ККС ВС Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні (стаття 17)

    Ознаки добровільної відмови від вчинення незакінченого кримінального правопорушення (ст. 17 КК)

    Згідно з ч. 1 ст. 17 КК України добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Ознаками добровільної відмови є: а) остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин. Остаточне припинення готування до злочину або замаху на злочин означає остаточну відмову від доведення злочину до кінця, тобто дійсну і безповоротну відмову особи від вчинення задуманого нею злочину і відсутність умислу продовжити його в майбутньому. б) відмова від вчинення злочину з волі самої особи. При добровільній відмові від вчинення злочину особа свідомо, зі своєї волі припиняє злочинну діяльність. Ініціатива добровільної відмови (прохання, умовляння або навіть погрози) може належати й іншим особам (наприклад, родичам або жертві), але остаточне рішення про припинення злочинної діяльності приймає самостійно особа, яка добровільно відмовляється від доведення злочину до кінця. в) наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця. Особа вважає, що причини (обставини), які вона не в змозі перебороти (подолати) для закінчення початого злочину, відсутні і їй вдасться в даних конкретних умовах його завершити. Також, особа, маючи реальну можливість довести злочинні дії до кінця, відмовилась від цього із з власної волі. Не може визнаватися добровільною відмовою від зґвалтування, стан, що викликаний неможливістю подальшого продовження злочинних дій з причин, незалежних від волі винної особи (наприклад, коли цьому перешкодили інші особи, або винна особа не змогла подолати опору потерпілої особи, закінчити опору з фізіологічних причин).

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  14. ККС ВС Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні (стаття 17)

    Добровільна відмова від вчинення незакінченого кримінального правопорушення (ст. 17 КК) та її мотиви

    Ознаками добровільної відмови від злочину є остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин; відмова від злочину з волі самої особи; наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця. При добровільній відмові від злочину особа свідомо, зі своєї волі, за власним бажанням припиняє злочинне посягання, не доводить його до кінця, виходячи з реальної можливості довести злочин до кінця. Закон не конкретизує мотиви добровільної відмови при незакінченому злочину, а тому вони можуть бути різними страх перед покаранням, розкаяння, співчуття, жалість до потерпілого.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  15. ККС ВС Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні (стаття 17)

    Особливість добровільної відмови співвиконавця від вчинення незакінченого кримінального правопорушення (ст. 17 КК)

    Особливість добровільної відмови співвиконавця на стадії замаху на кримінальне правопорушення обумовлена тим, що кримінальне правопорушення вчинюється умисною спільною участю декількох суб’єктів цього злочину. Спільна участь кожного із співвиконавців перебуває у причинному зв’язку із наслідками, утворює собою частину об’єктивної сторони кримінального правопорушення. Це обумовлює таку особливість добровільної відмови співвиконавця, при якій він зобов’язаний або сам, або за допомогою інших осіб, у тому числі органів державної влади, відвернути доведення кримінального правопорушення до кінця, припинити його вчинення, вчинити активні дії, спрямовані на це і, тим самим, на переривання причинного зв’язку, породженого, серед інших, його діями як невід’ємною складовою спільного суспільно-небезпечного діяння.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. ККС ВС Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні (стаття 17)

    Вільне волевиявлення особи щодо відмови у вчиненні кримінального правопорушення (ст. 17 КК)

    Згідно з положеннями ч. 1 ст. 17 КК добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Відмова повинна бути не результатом нездоланних у конкретній ситуації перешкод, а наслідком вільного волевиявлення суб’єкта. У іншому випадку відмова визнається вимушеною, адже вона зумовлена неможливістю завершити злочин з причин, які не залежать від волі винного. Якщо особа, усвідомивши, що наявні в неї ключі не підходять до замків квартири потерпілих і пристрої для примусового відкриття замків у них відсутні, а злам замків із застосуванням фізичної сили може привернути увагу сторонніх осіб, залишила місце вчинення злочину, тобто не довела злочин до кінця з причин, що не залежали від її волі, то в даному випадку має місце вимушена відмова від доведення злочину до кінця, що виключає наявність у її діях добровільної відмови від замаху на злочин.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. ККС ВС Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням (стаття 49)

    Можливість залучення судом захисника обвинуваченому коли процесуальна поведінка захисників за договором свідчить про зловживання процесуальними правами

    Якщо процесуальна поведінка захисників за договором спрямована на затягування або фактичне унеможливлення здійснення правосуддя, залучення судом захисника шляхом постановлення ухвали про доручення відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням є допустимим способом забезпечення ефективного та безперервного захисту обвинуваченого. Призначення такого захисника додатково до захисників за договором не означає їх усунення від участі у провадженні та не свідчить про порушення права обвинуваченого на захист.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  18. ККС ВС Загальні засади призначення покарання (стаття 65)

    Правове значення основних і додаткових покарань та вимоги щодо їх призначення

    За своєю юридичною значущістю покарання діляться на: 1. покарання, які можуть застосовуватися лише як основні (основні покарання); 2. покарання, які можуть застосовуватися лише як додаткові (додаткові покарання); 3. покарання, які можуть застосовуватися як основні, так і додаткові. Незважаючи на розподіл на основні, додаткові та такі, що застосовуються як основні, так і додаткові, усі вони охоплюються загальним поняттям – покарання. Особі, визнаній винною у вчиненні кримінального правопорушення, призначається покарання, яке, в тому числі може складатись із основного і додаткового. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог ст. 65 КК, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Тобто суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. ККС ВС Поняття покарання та його мета (ст. 50 КК)

    Неспіврозмірність призначеного покарання та отриманої неправомірної вигоди як обставина, що суперечить меті покарання, зокрема, попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень

    Мета покарання полягає не лише у виправленні засудженого, а й у попередженні вчинення нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами, а тому призначене засудженому покарання за ч. 3 ст. 368-3 КК у виді штрафу в розмірі 500 НМДГ (8 500 грн) не можна розглядати як адекватну реакцію держави на вчинене ним кримінальне правопорушення, яке є корупційним, особливо з огляду на те, що розмір цього штрафу є явно неспіврозмірним розміру вигоди, яку сподівався отримати засуджений (55 000 доларів США), а отже призначене судом покарання з врахуванням обставин цього провадження не несе належної превентивної функції.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. ККС ВС Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (статті 53, 55)

    Недопустимість різного визначення розміру шкоди при кваліфікації діяння та призначенні покарання

    Принцип юридичної визначеності вимагає від суду єдиного і передбачуваного тлумачення закону і правової оцінки встановлених обставин справи. Верховний Суд зауважує, що висновки судів щодо кваліфікації діяння та щодо розміру призначеного покарання мають ґрунтуватися на єдиному підході до тлумачення закону і правової оцінки фактів справи. Суд застосовує взаємовиключні підходи якщо погодившись із кваліфікацією за ч. 3 ст. 190 КК («шахрайство…, що завдало значної шкоди потерпілому») і тим самим визнаючи кримінальне правопорушення закінченим, а суму шкоди - «значною», водночас при визначенні розміру штрафу враховує лише «справжні» гроші, фактично заперечивши свій попередній висновок про розмір завданої шкоди.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Категории

Классификатор правовых позиций Верховного Суда: пять судов и разделы каждого из них.

Касаційний адміністративний суд

Касаційний господарський суд

Касаційний цивільний суд

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.