К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Судебная практика Верховного Суда

Правовые позиции Верховного Суда Украины по категориям классификатора. Каждая позиция — с номером дела, датой постановления и ссылкой на текст решения в Едином государственном реестре судебных решений. Позиции — на украинском языке.

Новые позиции

Найдено 14 544 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. ККС ВС Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (стаття 69)

    Обов’язковість призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією статті, та можливість непризначення лише за наявності підстав для застосування ст. 69 КК

    Суд, прерогативою якого є призначення покарання, «зв’язаний» системою покарань і не може відступити від неї. Якщо додаткове покарання безпосередньо передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, то порядок його призначення залежить від особливостей конструкції цієї санкції. У випадку, коли додаткове покарання передбачається як обов’язкове до призначення, то це вже вирішено самим законодавцем, який, встановлюючи таку санкцію, тим самим покладає на суд обов’язок призначити додаткове покарання. При застосуванні таких санкцій відмова від призначення обов’язкового додаткового покарання можлива лише за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. ККС ВС Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (стаття 69)

    Непризначення додаткового покарання на підставі ст. 69 КК

    Згідно з вимогами ч. 2 ст. 69 КК, на підставах, передбачених у частині 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов’язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто з вищевикладеного вбачається, що ч. 1 ст. 69 КК може бути застосована лише при призначенні особі основного виду покарання, а частина 2 надає суду можливість не призначати особі додаткове покарання, яке є обов’язковим, за винятком вищевикладеного випадку.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  3. ККС ВС Види покарань. Основні та додаткові покарання (статті 51, 52 КК)

    Неможливість призначення додаткового покарання без поєднання з основним

    Виходячи зі змісту положень, які містяться в розділі X КК, додаткове покарання за будь-яких умов не може бути призначено самостійно (без поєднання з основним).

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  4. ККС ВС Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (статті 53, 55)

    Визначення розміру штрафу у НМДГ з визначенням його у грошовій сумі. Розмір НМДГ для кваліфікації адміністративних і кримінальних правопорушень

    При призначенні покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, цей розмір визначається в певній кількості НМДГ, встановленого законодавством України на час постановлення вироку, з визначенням його у грошовій сумі, здійснивши перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного НМДГ. При цьому згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України в разі, якщо норми інших законів містять посилання на НМДГ, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  5. ККС ВС Додаткові покарання (статті 54, 59)

    Призначення додаткового покарання за ч.2 ст. 156, ч. 1 ст.301-1 КК незалежно від того, чи було вчинення кримінального правопорушення пов’язане з посадою обвинуваченого або здійсненням ним певної діяльності

    Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене за ч. 1 ст. 301-1 КК, а також за ч.2 ст. 156 КК незалежно від того, чи було вчинення кримінального правопорушення пов’язане з посадою обвинуваченого або здійсненням ним певної діяльності.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  6. ККС ВС Додаткові покарання (статті 54, 59)

    Порядок призначення покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст.54 КК)

    Порядок призначення покарання, передбаченого ст. 54 КК, характеризується певними особливостями, зокрема, закон обмежує призначення цього покарання ступенем тяжкості вчиненого злочину, оскільки можливе при засудженні особи лише за тяжкий чи особливо тяжкий злочин; воно може бути призначене тільки як додаткове покарання; це додаткове покарання не передбачене в жодній із санкцій статей (санкцій частин статей) Особливої частини цього Кодексу і тому в усіх випадках призначається на підставі ст. 54 Загальної частини КК. Отже, призначення цього додаткового покарання є правом, а не обов’язком суду, який застосовує його на свій розсуд з врахуванням конкретних обставин справи та особи винного. Крім того, це покарання є спеціальним і тому застосовується не до будь-якого суб’єкта злочину, а лише до тих, які на момент постановлення вироку мали військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, які були присвоєні їм у встановленому законом порядку.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  7. ККС ВС Види покарань. Основні та додаткові покарання (статті 51, 52 КК)

    Корисливі спонукання як умова призначення покарання у виді конфіскації майна за тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення

    Статтями 51 та 52 КК встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, є конфіскація майна. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу. Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12 КК, якщо його вчинено з корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями потрібно розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків або досягти іншої матеріальної вигоди. Вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  8. ККС ВС Додаткові покарання (статті 54, 59)

    Конфіскація майна як покарання (ст. 59 КК)

    Згідно з ч. 1 ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Норми кримінального законодавства України не містять приписів щодо можливості конфіскації лише того майна, яке було безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення, ба більше, вказані положення КК та санкція інкримінованого засудженому злочину, встановлюють обов’язковість конфіскації майна винної особи в цілому, яке належить їй на праві власності.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  9. ККС ВС Додаткові покарання (статті 54, 59)

    Умова за якої суд має зазначати яка частина майна підлягає конфіскації (ст. 59 КК)

    За вимогами ч. 1 ст. 59 КК обов’язок суду зазначати, яка частина майна конфіскується, передбачений лише у випадку прийняття рішення про конфіскацію частини майна, а засудженому призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке є його власністю, тобто всього, а не частини майна.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. ККС ВС Звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75–78)

    Додаткові покарання, які можуть бути призначені при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням (ст.77 КК)

    Як визначено ст. 77 КК, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. З огляду на положення вказаної статті, якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов’язковим, то в разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки в зазначеному переліку додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, конфіскація майна відсутня.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  11. ККС ВС Додаткові покарання (статті 54, 59)

    Застосування конфіскації майна при призначенні покарання за ст. 332 КК у разі вчинення злочину з корисливих мотивів. Обставини, які свідчать, що це покарання не становитиме надмірний тягар

    Застосування конфіскації майна за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК, є обґрунтованим, якщо встановлені судами обставини свідчать про систематичний характер злочинної діяльності засудженого, її вчинення за винагороду та наявність попередніх судимостей за аналогічні злочини. Саме по собі посилання засудженого на те, що конфіскація житла створює надмірний особистий тягар для нього та його матері, без наведення інших обставин, які б свідчили про непропорційність такого заходу, не є достатньою підставою для висновку про необґрунтованість конфіскації.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  12. ККС ВС Загальні засади призначення покарання (стаття 65)

    Відсутність імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов’язана з користуванням таким правом, є їх роботою та джерелом засобів для існування тощо

    Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов’язана з користуванням таким правом, є їх роботою та джерелом засобів для існування тощо. Ці обставини потребують врахування з точки погляду більш виваженого підходу до аспектів призначення покарання, однак не вказують на неможливість застосування такого додаткового покарання.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  13. ККС ВС Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (статті 53, 55)

    Призначення додаткового покарання за ст.332 КК тоді, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, не обіймала певні посади або не займалася певною діяльністю

    Санкція ч. 3 ст. 332 КК передбачає обов’язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна. Тобто законодавцем передбачена обов’язковість додаткового покарання, передбаченого в санкції ч. 3 ст. 332 КК. Призначення цього покарання має відбуватися й тоді, коли особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, не обіймала певні посади або не займалася певною діяльністю.

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  14. КГС ВС Особиста приватна власність одного з подружжя

    Щодо умов визнання особистого майна одного з подружжя об’єктом права спільної сумісної власності у зв’язку з істотним збільшенням його вартості

    Особисте майно одного з подружжя може бути визнане спільним лише за істотного збільшення його вартості внаслідок спільних витрат або витрат другого з подружжя; саме по собі зростання ринкової чи інфляційної вартості такого майна не змінює його правового режиму

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  15. КГС ВС Виконання зобов'язань за кредитним договором

    Щодо меж апеляційного перегляду рішення суду за скаргою одного з подружжя при солідарному характері кредитного зобов’язання

    Зобов’язання, що виникло за договором, укладеним одним із подружжя в інтересах сім’ї, є спільним солідарним зобов’язанням подружжя, яке не припиняється внаслідок розірвання шлюбу. Оскарження одним із солідарних боржників рішення про стягнення такого зобов’язання зумовлює необхідність його повного апеляційного перегляду, оскільки судове рішення безпосередньо впливає на права та обов’язки іншого солідарного боржника

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. КГС ВС Поділ майна подружжя

    Щодо поділу іпотечного майна подружжя та умов заміни боржника у кредитному зобов’язанні

    Визначення часток подружжя у спільному майні, яке перебуває в іпотеці, не припиняє дію іпотечного договору та не порушує прав кредитора, оскільки той із подружжя, чиє право на частку визнано судом, набуває статусу співіпотекодавця. Водночас поділ боргового зобов’язання чи переведення частини боргу за кредитним договором з одного з подружжя на іншого без згоди кредитора є матеріально та процесуально недопустимим (стаття 520 ЦК України). Боргові зобов'язання подружжя за правочинами, вчиненими в інтересах сім'ї, мають солідарний характер і не можуть бути примусово трансформовані судом у часткові поза волею банку

    Позиция опубликована 16.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. ККС ВС Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи (стаття 284)

    Відшкодування процесуальних витрат у разі закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК

    Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов’язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов’язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

    На сайте Верховного Суда ↗

  18. КГС ВС Стягнення боргу з одного з подружжя

    Щодо умов виникнення права зворотної вимоги (регресу) до другого з подружжя за зобов’язанням, виконаним за рахунок спільних коштів

    Якщо погашення боргового зобов’язання за договором позики, укладеним одним із подружжя в інтересах сім’ї, здійснювалося за рахунок спільних коштів подружжя, набутих під час перебування у зареєстрованому шлюбі, позичальник не має підстав для стягнення з другого з подружжя компенсації в порядку зворотної вимоги (регресу). Право на зворотну вимогу до солідарного боржника відповідно до статті 544 ЦК України виникає виключно за умови погашення кредитної чи боргової заборгованості за рахунок особистих коштів одного з подружжя, що підлягає обов’язковому доведенню належними та допустимими доказами.

    Позиция опубликована 15.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. КГС ВС Стягнення заборгованості за договором позики

    Щодо умов виникнення зобов’язання другого з подружжя за договором позики, укладеним одним із них

    Факт перебування відповідачів у зареєстрованому шлюбі на момент укладення одним із них договору позики не є безумовною підставою для покладення обов'язку з повернення боргу на іншого з подружжя, який не був позичальником. За змістом частини четвертої статті 65 Сімейного кодексу України той з подружжя, хто не брав участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником) виключно за сукупності двох обов'язкових умов: 1) договір укладено в інтересах сім’ї; 2) майно (грошові кошти), одержане за договором, фактично використане в інтересах сім’ї. Обов'язок доказування наявності обох цих умов покладається на позивача; у разі недоведеності використання позичених коштів на потреби сім'ї підстави для солідарного стягнення заборгованості з другого з подружжя відсутні

    Позиция опубликована 15.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. КГС ВС Поділ майна подружжя

    Щодо недопустимості визнання недійсним договору про поділ майна подружжя на підставі статті 229 ЦК України через наступну зміну ставлення до його наслідків чи незнання закону

    Незнання закону, помилка внаслідок власного недбальства або зміна особою свого ставлення до правових наслідків правочину після його укладення не є підставою для визнання договору про поділ спільного майна подружжя недійсним як вчиненого під впливом помилки (стаття 229 ЦК України). Якщо під час нотаріального посвідчення договору сторони усвідомлювали його зміст, правову природу та наслідки припинення права спільної сумісної власності, наступне виникнення між колишнім подружжям спору щодо користування житлом чи ризик виселення не свідчать про наявність істотної помилки в момент вчинення правочину

    Позиция опубликована 15.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Категории

Классификатор правовых позиций Верховного Суда: пять судов и разделы каждого из них.

Велика Палата

Касаційний адміністративний суд

Касаційний господарський суд

Касаційний кримінальний суд

Касаційний цивільний суд

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT