К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Судебная практика Верховного Суда

Правовые позиции Верховного Суда Украины по категориям классификатора. Каждая позиция — с номером дела, датой постановления и ссылкой на текст решения в Едином государственном реестре судебных решений. Позиции — на украинском языке.

Новые позиции

Найдено 14 544 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. КГС ВС Визнання договору довічного утримання недійсним

    Щодо відсутності порушення прав одного з подружжя у разі відчуження спільного майна без його згоди, якщо у подальшому між подружжям укладено шлюбний договір

    Відчуження одним із подружжя майна, набутого під час шлюбу, без нотаріально посвідченої згоди іншого з подружжя не є підставою для визнання такого договору недійсним, якщо в подальшому подружжя врегулювало свої майнові відносини шляхом укладення шлюбного договору. Якщо за умовами шлюбного договору майно, придбане під час шлюбу та зареєстроване на ім'я відчужувача, є його особистою приватною власністю, то визнання попереднього договору відчуження недійсним не відновить прав позивача, оскільки спірне майно все одно належало б виключно відчужувачу

    Позиция опубликована 15.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. КГС ВС Шлюбний договір

    Щодо визначення ідеальних часток подружжя у спільному майні на підставі шлюбного договору та застосування принципу jura novit curia при правовій кваліфікації позовних вимог

    Умова шлюбного договору, за якою нерухоме майно, набуте у шлюбі та зареєстроване на одного з подружжя, у майбутньому належатиме обом на праві спільної сумісної власності, є законною та регулює майнові відносини сторін відповідно до засад свободи договору . Позовна вимога про визначення рівних ідеальних часток подружжя (по 1/2) у спільному майні для подальшої державної реєстрації права власності не становить виділу чи поділу майна в натурі, а тому не потребує з'ясування технічної можливості його переобладнання або надання висновку експерта. При цьому помилкове посилання позивача у заяві на норми права, що регулюють виділ частки, не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») суд зобов’язаний самостійно здійснити належну юридичну кваліфікацію спірних правовідносин

    На сайте Верховного Суда ↗

  3. КГС ВС Шлюбний договір

    Щодо критеріїв оцінки надзвичайно невигідного матеріального становища одного з подружжя при оскарженні шлюбного договору

    Встановлення у шлюбному договорі правового режиму особистої приватної власності на майно за тим із подружжя, на чиє ім’я воно придбане або зареєстроване, відповідає вимогам статті 97 Сімейного кодексу України та принципу свободи договору. Категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище» (частина четверта статті 93 СК України) є оціночною й підлягає обов'язковому доведенню позивачем належними та допустимими доказами на момент укладення правочину. Сам по собі факт, що за умовами договору нерухоме майно, придбане під час шлюбу на ім'я одного з подружжя, належить йому на праві особистої приватної власності, не свідчить про автоматичну недійсність шлюбного договору, якщо договір встановлює однакові й рівні умови для обох сторін

    На сайте Верховного Суда ↗

  4. ККС ВС Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (статті 53, 55)

    Щодо призначення додаткового покарання особі засудженій за ч. 3 ст. 111-1 КК

    Положення абз. 5 ч. 1 ст. 55 КК передбачають, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 111-1, 111-2 цього Кодексу, призначається на строк від 10 до 15 років. Таким чином, якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Разом з тим, якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі, то суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити у вироку характер та коло тих посад або вид тої чи іншої діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє особу, яка притягується до кримінальної відповідальності. При цьому, відповідне покарання потрібно сформулювати таким чином, щоб засуджена особа була позбавлена можливості обіймати зазначені у вироку посади або займатися діяльністю в будь-якій галузі, а також була позбавлена можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов’язане вчинене кримінальне правопорушення. Особі, яка на окупованій території впроваджувала стандарти освіти держави-агресора, має бути призначене таке додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що виключить можливість цій особі займатися будь-якою діяльністю у сфері освіти, у тому числі й щодо надання публічних послуг у цій сфері.

    На сайте Верховного Суда ↗

  5. ККС ВС Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (статті 53, 55)

    Щодо розміру штрафу як основного покарання у разі засудження за отримання неправомірної вигоди

    Положенням ч. 2 ст. 53 КК визначено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад 3 000 НМДГ, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Якщо розмір неправомірної вигоди становить 5 000 доларів США (182 850 грн у перерахунку за курсом НБУ на момент вчинення правопорушення), призначення за ч. 2 ст. 369-2 КК покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 НМДГ (51 000 грн), суперечить положенням ч. 2 ст. 53 КК.

    На сайте Верховного Суда ↗

  6. КАС ВС Ввізне мито

    Про застосування преференційного режиму для товару, який походить з Європейського Союзу

    Для визначення бази оподаткування та податкових зобов'язань контрольний орган може враховувати документально підтверджені відомості щодо країни походження товарів навіть після завершення митного оформлення. З метою отримання преференційного режиму згідно з Угодою про асоціацію з ЄС необхідно не тільки надати декларацію про походження товарів, але й підтвердити, що матеріали, використані у виробництві, також походять з Європейського Союзу.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  7. КАС ВС Реєстрація, облік, анулювання реєстрації платника акцизного податку

    Про обов’язок реєстрації акцизного складу

    Приміщення або територія, де пальне використовується лише для власних потреб у межах технологічного процесу, не є акцизним складом, якщо відповідні ємності є невіддільною частиною технологічного обладнання і не можуть бути використані як відокремлені резервуари для зберігання або реалізації пального іншим споживачам.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  8. КАС ВС Щодо відмови/зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування

    Про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування з огляду на ненадання платником первинних документів

    Перелік документів, необхідних для ухвалення рішення про реєстрацію накладної / розрахунку коригування, включає первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків. Платник має право надати відповідні первинні документи для підтвердження податкових зобов'язань та коригувань. Ненадання платником таких документів є підставою для відмови в реєстрації накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  9. КАС ВС Податок на прибуток

    Про правомірність визнання реальними господарських операцій з компаніями-нерезидентами для цілей оподаткування податком на прибуток та ПДВ

    Висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій платника з контрагентами-нерезидентами не можуть ґрунтуватися лише на відомостях із неофіційних інтернет-ресурсів щодо статусу таких компаній. У разі наявності належно оформлених первинних документів, підтвердження реєстрації нерезидентів, здійснення ними господарської діяльності та проведення розрахунків через банківські установи податковий орган зобов’язаний довести нереальність господарських операцій належними та допустимими доказами. Припущення та неперевірена інформація з мережі Інтернет не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов’язань і застосування штрафних санкцій.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. КАС ВС Звільнення з публічної служби

    Про обов’язок роботодавця надати невикористану щорічну відпустку за бажанням державного службовця перед звільненням у зв’язку зі реорганізацією та скороченням штату

    Імперативно визначене у статті 3 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» право на відпустку (за бажанням працівника) має бути забезпечено працівнику у разі звільнення. Якщо працівник, в тому числі і державний службовець, звільняється, зокрема, у зв’язку з реорганізацією та скороченням штату, роботодавець, за бажанням такого працівника, зобов’язаний надати йому невикористану відпустку без будь-яких обмежень чи умов.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  11. КАС ВС Глава 6. Процесуальні строки

    Про відмінності між процесуальними строками встановленими судом і встановленими законом

    Учасник справи, якому рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження шляхом подання заяви про поновлення такого строку з одночасним поданням апеляційної скарги. Важливим є те, що, на відміну від процесуального строку, який встановлюється судом і може бути продовжений як за заявою учасника справи, так і за ініціативою суду, процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений виключно за заявою учасника справи.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  12. КАС ВС Визначення митної вартості товару

    Про коригування митної вартості товарів

    Митний орган зобов’язаний у строк, установлений Митним кодексом України, розглянути надані додаткові документи, ухвалити обґрунтоване рішення щодо митної вартості товару, і після цього надіслати його платнику. Якщо таке рішення не буде надано вчасно, заявлену митну вартість товарів необхідно визнавати правильною, а рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  13. КАС ВС Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку проведення розрахунків із застосуванням РРО

    Безготівкове отримання післяплати через платіжного посередника не є розрахунковою операцією

    У разі реалізації товарів через інтернет-магазин на умовах повної післяплати, коли продавець не приймає кошти безпосередньо від покупця, а отримує їх лише в безготівковій формі від небанківської фінансової установи (платіжного посередника), такі операції не є розрахунковими в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Неправомірним є застосування штрафних санкцій за незастосування РРО у випадку відсутності прямого регулювання та доказів приховування доходів.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  14. КГС ВС Підстави визнання рішення органів виконавчої влади/ органів місцевого самоврядування, державного акта про право власності на земельну ділянку недійсними

    Щодо належного способу захисту права власності у разі помилкового зазначення у правовстановлюючих документах адреси іншої земельної ділянки

    У разі якщо індивідуальний акт органу місцевого самоврядування та виданий на його підставі правовстановлюючий документ (свідоцтво про право власності) містять помилкову адресу об'єкта нерухомості, яка збігається з адресою земельної ділянки іншої особи та перешкоджає цій особі у державній реєстрації її права власності, вимоги про визнання таких документів недійсними та їх скасування є належним і ефективним способом захисту права власності. Таке судове рішення не становить непропорційного втручання у право на мирне володіння майном відповідачки, оскільки не позбавляє її права власності на збудований будинок і не перешкоджає оформленню правовстановлюючих документів за його фактичною (правильною) адресою

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  15. КГС ВС Відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав

    Щодо відсутності підстав для відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав у разі відсутності небезпеки для її життя та виконання ним військового обов’язку у складі ЗСУ

    Об’єктивна відсутність батька за місцем проживання через проходження ним військової служби у складі Збройних Сил України не може розцінюватися як підстава для позбавлення його права на участь у вихованні дитини або для її відібрання без позбавлення батьківських прав. Відібрання дитини на підставі статті 170 СК України є винятковим заходом і допускається лише за умови доведення реальної небезпеки для її життя, здоров’я та морального виховання у разі залишення з батьком. Якщо батько демонструє постійний інтерес до виховання дитини, надає матеріальну допомогу, систематично відвідує доньку після вилучення у матері та сформував із нею міцний позитивний психоемоційний контакт, примусове відібрання від нього дитини суперечить її найкращим інтересам

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. КАС ВС Доступ до публічної інформації

    Про підстави для відмови у задоволенні запиту на публічну інформацію

    Законодавець визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Право на інформацію може бути обмежене законом лише у виключних випадках: в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Також, спеціальний Закон України "Про доступ до публічної інформації", що регулює відносини щодо доступу до публічної інформації, передбачає, що підстави для відмови у задоволенні запиту є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню. Відмова можлива лише в разі, якщо розпорядник не володіє інформацією і не зобов`язаний нею володіти, якщо інформація належить до категорії з обмеженим доступом, якщо не відшкодовано фактичні витрати на копіювання або якщо не дотримано мінімальних вимог до оформлення запиту. Більш того, відмова має бути вмотивованою, містити дані посадової особи, відповідальної за розгляд запиту, дату, чітке посилання на підставу відмови, порядок оскарження та надаватися у письмовій формі. Отже, право на доступ до публічної інформації в Україні є цілісним правовим механізмом із чітко визначеними процедурами, строками, гарантіями та способами захисту. Його ефективність залежить не лише від формального дотримання приписів закону, а й від готовності розпорядників діяти з дотриманням принципів відкритості, добросовісності та пропорційності. Саме така практика формує довіру до держави, забезпечує реальну підзвітність публічної влади та зміцнює принцип верховенства права.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. КАС ВС Спори у сфері містобудування та архітектурної діяльності

    Про вимоги до швидкоспоруджуваної захисної споруди цивільного захисту та поширення на неї законодавчої заборони розміщення об`єктів у межах червоних ліній

    Згідно з ДСТУ 9195:2022 швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту має бути зведена зі спеціальних конструкцій (виробів). Недотримання цієї вимоги позбавляє споруду відповідного статусу. На швидкоспоруджувану захисну споруду цивільного захисту поширюється передбачена частиною другою статті 18 Закону України від 8 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» заборона розміщення будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  18. КАС ВС Реалізація регуляторних повноважень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

    Про відсутність у НКРЕКП обов'язку щодо повторного оприлюднення проєкту регуляторного акта у разі внесення до нього змін, пов'язаних із первинно визначеним предметом та метою регулювання

    Внесення до проєкту рішення, що має ознаки регуляторного акта, змін саме по собі не зумовлює обов`язку Регулятора повторно проводити процедуру його оприлюднення, збору та розгляду зауважень і пропозицій, оскільки стаття 15 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» надає Регулятору право, а не встановлює обов`язок вчинення таких дій; якщо внесені зміни залишаються пов`язаними з предметом та первинно визначеною метою регулювання і не свідчать про фактичне формування нового, самостійного за предметом та метою регуляторного рішення, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вправі прийняти остаточну редакцію без повторного оприлюднення проєкту. Водночас положення статей 12, 15 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» не встановлюють обов`язку повторного консультування із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства кожного разу, коли до проєкту рішення вносяться зміни, а тому відсутність повторних консультацій за таких обставин сама по собі не свідчить про порушення процедури прийняття рішення.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. КАС ВС Реалізація регуляторних повноважень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

    Про правове регулювання постачання природного газу оператору газорозподільчої системи постачальником «останньої надії» для покриття фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат

    Постачання природного газу постачальником «останньої надії» оператору газорозподільчої системи узгоджується з положеннями частини першої статті 15 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу», яка передбачає можливість постачання природного газу в інших випадках, визначених правилами для постачальника «останньої надії», а частина п`ята цієї статті прямо уповноважувала Регулятора затверджувати такі правила. При цьому законодавство не виключає можливості набуття оператором газорозподільчої системи статусу споживача у правовідносинах щодо постачання природного газу, необхідного для покриття фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат у газорозподільній системі. Водночас набуття оператором газорозподільчої системи такого статусу у відносинах з постачальником не змінює правової природи самих виробничо-технологічних витрат, які не є природним газом, використаним оператором для власних потреб, а лише обумовлює необхідність придбання ним відповідних обсягів природного газу для забезпечення функціонування газорозподільної системи.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. КАС ВС Спори у сфері містобудування та архітектурної діяльності

    Про обов’язок органу місцевого самоврядування дотримуватися чинних на момент затвердження містобудівної документації процедур і державних будівельних норм

    Абзаци перший-четвертий пункту 3 розділу II Перехідних положень Закону України від 17 червня 2020 року № 711-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» мають застосовуватись лише в частині, що стосується можливості завершення розроблення містобудівної документації за правилами щодо її складу і змісту, які діяли на момент початку такої розробки, однак, положення цих актів не звільняють орган місцевого самоврядування від обов'язку дотримання процедур, встановлених Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема щодо проведення містобудівного моніторингу, погодження та затвердження містобудівної документації, які застосуються відповідно до законодавства, чинного на момент прийняття відповідного рішення. До триваючих правовідносин у сфері містобудівної діяльності має застосовуватись законодавство, чинне на момент подання відповідного проєкту на затвердження та його затвердження органом місцевого самоврядування. Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої адміністративні суди оцінюють законність рішень суб`єктів владних повноважень виходячи із законодавства, чинного на момент прийняття таких рішень. З огляду на це орган місцевого самоврядування, затверджуючи містобудівну документацію, зобов`язаний забезпечити її відповідність державним будівельним нормам, які діяли на момент подання проєкту на затвердження та прийняття відповідного рішення, незалежно від часу початку її розроблення; застосування таких норм не є ретроактивним, а становить реалізацію принципу дії права в часі щодо триваючих правовідносин.

    Позиция опубликована 11.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Категории

Классификатор правовых позиций Верховного Суда: пять судов и разделы каждого из них.

Велика Палата

Касаційний адміністративний суд

Касаційний господарський суд

Касаційний кримінальний суд

Касаційний цивільний суд

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT