К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Судебная практика Верховного Суда

Правовые позиции Верховного Суда Украины по категориям классификатора. Каждая позиция — с номером дела, датой постановления и ссылкой на текст решения в Едином государственном реестре судебных решений. Позиции — на украинском языке.

Новые позиции

Найдено 14 544 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. ККС ВС § 2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду (статті 207, 209–213)

    Момент затримання особи визначається фактичним обмеженням свободи, а не складанням протоколу

    Відповідно до ст. 209 КПК особа вважається затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи у визначеному нею в приміщенні. Момент затримання визначається саме фактичними обставинами обмеження свободи пересування та перебування під контролем поліції, а не часом складання протоколу затримання. Тому якщо особу фактично доставили до підрозділу поліції та тримали під контролем раніше, ніж складено протокол, то саме цей момент є початком затримання.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. ККС ВС Докази, їх належність та допустимість (статті 84–86)

    Обставини, які вказують на затримання особи. Незареєстроване затримання без протоколу не є підставою для автоматичного визнання усіх доказів недопустимими

    Особа вважається затриманою, якщо позбавлена можливості вільно залишити місце перебування під контролем правоохоронців, навіть за відсутності протоколу затримання. Факт незареєстрованого затримання встановлюється на основі фактичних обставин: обмеження свободи пересування, проведення слідчих дій, застосування наручників. Тягар спростування перебування у незареєстрованому затриманні покладається на сторону обвинувачення. Однак саме по собі незареєстроване затримання не є безумовною підставою для визнання всіх отриманих у цей період доказів недопустимими, зокрема результатів огляду місця події та обшуків.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  3. ККС ВС Докази, їх належність та допустимість (статті 84–86)

    Відсутність протоколу затримання не є безумовною підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих під час особистого обшуку

    Відсутність протоколу затримання або неточні відомості, внесені у такий протокол, є порушенням права на свободу, оскільки своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією від порушення інших прав особи. Однак факт затримання може встановлюватися не лише протоколом, а й іншими доказами. Відсутність протоколу затримання сама собою не є достатньою підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих під час особистого обшуку, якщо факт і обставини затримання доведені сукупністю інших доказів.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  4. ККС ВС Затримання уповноваженою службовою особою (стаття 208)

    Допустимість затримання та особистого обшуку без участі захисника

    Затримання в порядку статей 207 або 208 КПК за визначенням є несподіваною для його учасників подією, що зумовлює й неможливість забезпечити присутність захисника в той час і в тому місці, де може відбутися таке затримання. Таким чином, відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК, та під час її особистого обшуку не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону. Тому відсутність роз’яснення права на захисника в обставинах затримання і особистого обшуку не призвело до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути проведені без участі захисника.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  5. ККС ВС Затримання уповноваженою службовою особою (стаття 208)

    Відсутність адвоката під час фактичного затримання не є порушенням права на захист

    Саме фактичне затримання особи без участі захисника не є порушенням вимог кримінального процесуального закону стосовно реалізації права на захист. Вимога присутності адвоката в ході затримання не передбачена положеннями КПК, Конституції України чи міжнародних договорів України. Зокрема приписи статей 207, 208 КПК не містять обов’язку забезпечити обов’язкову участь адвоката під час фактичного затримання. Водночас ЄСПЛ зазначав, що невідкладний доступ до адвоката є частиною процесуальної гарантії, якій Суд надає особливого значення, коли досліджує, чи зруйнувала процедура саму суть привілеї проти самовикриття. Щоб право на справедливий судовий розгляд за ст. 6 § 1 залишалось «практичним і здійсненим», доступ до адвоката має, як правило, надаватися з першого допиту підозрюваного поліцією, якщо тільки не доведено, що з огляду на особливі обставини справи існували вагомі причини обмежити це право (справа Salduz v. Turkey [GC], no. 36391/02, §§ 54-55, ECHR 2008). Затримана поліцією особа користується правом не викривати себе і зберігати мовчання та має право на допомогу захисника, як тільки їй ставлять питання, іншими словами, коли існує «кримінальне обвинувачення» проти неї. Інформування затриманої особи про право зберігати мовчання є настільки важливим, що, навіть коли особа добровільно погоджується дати свідчення поліції після того, як її поінформували, що її твердження можуть бути використані як докази проти неї, це не може вважатися цілком інформованим вибором, якщо вона не була ясно поінформована про її право зберігати мовчання та якщо її рішення було прийняте за відсутності допомоги з боку захисника (справа Stojkovic v. France and Belgium, no. 25303/08, § 54, 27 October 2011).

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  6. ККС ВС Відмова від захисника або його заміна (стаття 54)

    Процедура відмови затриманого від захисника

    Згідно з ч. 4 ст. 213 КПК, службова особа, яка здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це регіональний Центр з надання безоплатної правової допомоги. Якщо цього не зроблено, то відповідно до ч. 5 ст. 213 КПК, це зобов’язана зробити службова особа, зазначена у ст. 212 КПК. Стаття 54 КПК передбачає спеціальну процедуру відмови від захисника. Згідно з нею, у такому разі слідчий зобов’язаний організувати зустріч захисника з підозрюваним/обвинуваченим. Якщо після конфіденційної розмови підозрюваний особисто повідомляє захиснику про відмову, це фіксується у протоколі. Таким чином, для захисту затриманої особи від тиску та підтвердження добровільності відмови від захисника закон встановлює спеціальну процедуру: невідкладно після затримання має бути поінформований відповідний Центр з надання безоплатної правової допомоги, має бути призначений захисник, від якого затриманий може відмовитися лише після конфіденційної зустрічі з ним і в його присутності. Оскільки матеріали справи не містять документів, що підтверджують дотримання цієї процедури, Верховний Суд не може вважати, що добровільність відмови від захисника безсумнівно підтверджена.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  7. ККС ВС Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і обрання запобіжного заходу стосовно судді (стаття 482)

    Обставини затримання судді за відсутності згоди Верховної Ради України

    Положеннями ст. 126 Конституції України визначено, що без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Відповідно до частин 2, 3 ст. 13 Закону «Про статус суддів» № 1145-XIV в редакції, що діяла на момент вчинення злочину, суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом, а також підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган. Затримання судді без згоди Верховної Ради України не є незаконним, а отримані докази допустимими якщо суддю на вулиці зупинили працівники правоохоронних органів і повідомили, що мають до нього певні запитання, він особисто запропонував пройти з ним до його службового кабінету у приміщенні місцевого суду, це відбулося одразу ж після зустрічі засудженого зі свідком і одержання хабаря, під час проведення оперативнотехнічних заходів (аудіо і відео контролю) у встановленому законом порядку, відсутні інші дані, які б свідчили, що засудженого змусили силою або за наказом перебувати у вказаному приміщенні, де відбувались слідчі дії, та в той же день засудженому було обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  8. ККС ВС Затримання уповноваженою службовою особою (стаття 208)

    Порушення процесуальних прав при затриманні не завжди впливає на допустимість речових доказів

    Не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. За відсутності в матеріалах провадження підтвердження роз’яснення фактично затриманій особі прав, як того вимагає ч. 4 ст. 208 КПК, зокрема право мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, суду належить визначитись, чи позначилось це порушення на допустимості доказів, оспорюваних стороною захисту, а саме вилучених під час особистого обшуку наркотичних засобів. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Необґрунтовано тривале тримання під вартою або погані умови утримання можуть становити серйозне порушення фундаментальних прав особи, однак самі собою не впливають на допустимість доказів, отриманих під час кримінального провадження. Тому, навіть якщо докази отримані в той час, коли сталося порушення того чи іншого права, однак це порушення прямо не впливало на отримання доказу, а лише співпадало у часі, це не є достатньою підставою для висновку, що докази отримані «внаслідок» такого порушення. Хоча при фактичному затриманні засудженого йому не було роз’яснено права зберігати мовчання і не свідчити проти себе, за обставин цієї справи у Верховного Суду немає підстав вважати, що виявлення в засудженого під час особистого обшуку речових доказів стало безпосереднім наслідком порушення цього права в значенні ч. 1 ст. 87 КПК, оскільки такі властивості цих доказів не залежали від волі особи і особистий обшук міг бути проведений без добровільної згоди особи, тобто без будь-якого впливу інформації, отриманої від неї.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  9. ККС ВС Докази, їх належність та допустимість (статті 84–86)

    Умови допустимості копії протоколу затримання

    Копія протоколу затримання особи у кримінальному провадженні є допустимим доказом якщо сторона захисту не заперечує факт затримання та правильність відображених у протоколі даних.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. ККС ВС Докази, їх належність та допустимість (статті 84–86)

    Вплив неправильного зазначення часу затримання у протоколі на визнання доказів недопустимими

    Встановлюючи обставини затримання, у тому числі час фактичного затримання та наявність підстав для затримання, суди мають виходити з дійсних обставин, встановлених на підставі усієї сукупності доказів, наданих сторонами, включаючи, але не обмежуючись лише протоколом затримання. Порушення вимог КПК та права на захист обвинуваченого відсутні якщо місцевий суд дослідив сукупність доказів, на підставі яких встановив обставини затримання, огляд і виявлення викраденого товару, та надав оцінку як факту затримання обвинуваченого, так і законності його затримання та впливу цих обставин на допустимість вилучених речових доказів.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  11. ККС ВС Докази, їх належність та допустимість (статті 84–86)

    Відсутність у протоколі затримання даних про працівників поліції не є підставою для визнання його недопустимим доказом

    Протокол затримання не є недопустимим доказом лише через відсутність інформації про працівників поліції, які були присутні під час затримання, та в ньому зазначено слідчого, понятих та захисника, які засвідчили відсутність зауважень. Сторона захисту повинна обґрунтувати, як саме відсутність такої інформації вплинула на результат судового розгляду, особливо коли всі присутні працівники були допитані судом та застосовувалась відеозйомка під час процесуальної дії.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  12. ККС ВС Докази, їх належність та допустимість (статті 84–86)

    Недопустимість показань затриманого у протоколі огляду без повідомлення про право зберігати мовчання

    Для оцінки допустимості показань визначальним є дотримання права особи зберігати мовчання і права користуватися правовою допомогою захисника та, відповідно, права бути поінформованим про такі права. Порушення цих прав має або може мати прямий вплив на зміст отриманих показань і, таким чином, такі порушення є релевантним чинником для оцінки допустимості доказів. Особа має право зберігати мовчання і не давати жодних показань чи пояснень під час проведення будь-яких процесуальних дій у кримінальному провадженні. Також особа має бути інформована про таке право. З урахуванням того, що протокол огляду місця події містить показання обвинуваченого, Верховний Суд не знайшов підтвердження того, що до або під час надання показань, які були зафіксовані в протоколі огляду місця події засуджений був повідомлений про його право зберігати мовчання та про інші права, якими наділена підозрювана особа, а сторона обвинувачення не надала відомостей стосовно протилежного. За таких умов ці показання, зафіксовані у протоколі огляду місця події, відповідно до ст. 87 КПК є недопустимими, а тому суди попередніх інстанцій не повинні були покладати їх на обґрунтування своїх висновків про винуватість засудженого.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  13. ККС ВС Докази, їх належність та допустимість (статті 84–86)

    Допустимість доказів при формальних порушеннях вимог КПК під час затримання і встановлення істотності порушення прав затриманого

    Непереконливою підставою для визнання протоколу затримання «недопустимим» є незазначення номеру кримінального провадження, анкетних даних та підписів осіб, які були присутні під час проведення затримання адвоката, за відсутності у суду перешкод переконатися у тому, що таке затримання дійсно відбулося за обставин, вказаних у протоколі, і рамках саме цього кримінального провадження. Незазначення судом, які саме докази, крім протоколу затримання, суд вважає недопустимими внаслідок порушення порядку повідомлення ради адвокатів про затримання адвоката, свідчить про неналежну вмотивованість судового рішення. Не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону тягне недопустимість доказу. Закон зобов’язує суд визначити допустимість доказу з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  14. ККС ВС Затримання уповноваженою службовою особою (стаття 208)

    Законність затримання засудженого після обміну військовополоненими для виконання вироку

    Чинним законодавством передбачено підстави та порядок передачі засудженого для обміну як військовополоненого, разом із тим, законодавчо відсутні обмеження щодо направлення таких засуджених для відбування покарання у разі затримання на території України після обміну. Затримання засудженого, щодо якого вирок набрав законної сили, відбувається на підставі цього вироку з метою виконання покарання, призначеного судом, та здійснюється відповідними органами. Є законним затримання особи, яка з непідконтрольної території добровільно перемістилася на підконтрольну Україні територію, де і була затримана та доставлена до правоохоронних органів для з’ясування особи у ході чого встановлено наявність розпорядження про набрання щодо цієї особи вироком законної сили та його виконання в частині призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років, що потягло подальше взятття під варту та етапування особи до місць позбавлення волі.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  15. ККС ВС Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією; кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації (статті 28, 30)

    Вчинення злочину групою осіб без попередньої змови (ст. 28 КК)

    Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчинили два або більше виконавців без попередньої змови. У цих випадках діяльність одного виконавця поєднується з діяльністю іншого в процесі вчинення злочину, а змова про скоєння злочину відбувається не до початку, а під час вчинення кримінального правопорушення, розпочатого хоча б одним з виконавців.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. ККС ВС Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (cтаття 124)

    Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони (ст. 124 КК) при уявній обороні (ч. 3 ст. 37 КК)

    Якщо особа, перебуваючи в стані уявної оборони (ч. 3 ст. 37 КК), не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення щодо наявності суспільно небезпечного посягання, проте обраний нею спосіб та інтенсивність захисту (зокрема, застосування вогнепальної зброї, кількість пострілів, локалізація поранень) були явно надмірними і не відповідали обстановці, яку вона сприймала як небезпечну, її дії підлягають кваліфікації за ст. 124 КК як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. ККС ВС Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 43-1 КК)

    Виключення виправданого ризику при незаконному поводженні зі зброєю на території, де не ведуться активні бойові дії

    Незаконне поводження з вогнепальною зброєю на території, де не ведуться активні бойові дії, які викликали б необхідність її застосування, не відповідає обстановці відсічі та стримуванню збройної агресії і не охоплюється виправданим ризиком, передбаченим ст. 43-1 КК.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  18. ККС ВС Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (стаття 69)

    Необхідність обґрунтування застосування ст. 69 КК щодо кожного кримінального правопорушення, що входить у сукупність

    При реальній сукупності злочинів суд, застосовуючи ст. 69 КК, повинен окремо зазначити, які саме пом’якшуючі обставини він враховує щодо кожного кримінального правопорушення та яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості конкретного злочину.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. ККС ВС Призначення покарання за сукупністю вироків (стаття 71)

    Неправильність призначення судом покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим

    Призначення судом покарання за сукупністю вироків із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, у тому ж розмірі, який був призначений за новий злочин, суперечить положенням ст. 71 КК.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. ККС ВС Звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75–78)

    Неможливість звільнення особи на підставі ст. 75 КК від відбування остаточного покарання, визначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, до якої входить корупційне кримінальне правопорушення

    Звільнення особи на підставі ст. 75 КК від відбування остаточного покарання, визначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, до якої входить корупційне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 354 КК, є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.

    Позиция опубликована 04.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Категории

Классификатор правовых позиций Верховного Суда: пять судов и разделы каждого из них.

Велика Палата

Касаційний адміністративний суд

Касаційний господарський суд

Касаційний кримінальний суд

Касаційний цивільний суд

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT