К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Судебная практика Верховного Суда

Правовые позиции Верховного Суда Украины по категориям классификатора. Каждая позиция — с номером дела, датой постановления и ссылкой на текст решения в Едином государственном реестре судебных решений. Позиции — на украинском языке.

Новые позиции

Найдено 14 544 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. КАС ВС Звільнення з публічної служби

    Про процесуальний характер рішення про призначення службового розслідування щодо службовця органу місцевого самоврядування

    Рішення про проведення службового розслідування є процесуальною дією суб'єкта призначення, спрямованою на встановлення обставин можливого невиконання або неналежного виконання службових обов'язків, причин та умов, що цьому сприяли, а також інших обставин, які мають значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності відповідальності відповідної особи. Саме по собі призначення службового розслідування не встановлює факту вчинення особою дисциплінарного проступку, не визначає виду відповідальності та не тягне автоматичного застосування до неї дисциплінарного стягнення. Водночас за результатами службового розслідування комісія складає акт, у якому, зокрема, викладаються висновки службового розслідування, встановлені обставини, причини та умови виявленого порушення, а також, за наявності відповідних підстав, вносяться пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, наділена визначеним комплексом процесуальних прав, спрямованих на забезпечення її участі у такому розслідуванні та можливості захистити свої права й інтереси. Отже, рішення про призначення службового розслідування саме по собі не є рішенням, яким остаточно визначається питання щодо правомірності поведінки особи, наявності в її діях дисциплінарного проступку чи застосування до неї заходів дисциплінарної відповідальності. Правові наслідки для особи можуть настати за результатами проведеного службового розслідування у разі прийняття відповідного рішення суб'єктом призначення, зокрема про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. КГС ВС Встановлення, визнання, оспорювання батьківства

    Щодо встановлення факту батьківства після смерті особи

    За наявності сукупності належних доказів утримання дитини та визнання батьківства за життя померлої особи факт батьківства може бути встановлений судом і за відсутності судово-генетичної експертизи. Висновок ДНК-дослідження біологічної спорідненості дитини з родичами померлого, проведеного ліцензованою медичною установою, є допустимим доказом, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 128, 130 СК України.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  3. КГС ВС Щодо захисту честі, гідності та ділової репутації

    Щодо правонаступництва у спорах про захист честі, гідності та ділової репутації у разі смерті позивача

    Право на повагу до гідності, честі та ділової репутації є особистим немайновим правом, яке припиняється зі смертю особи та не входить до складу спадщини відповідно до статті 1219 ЦК України, а тому спірні правовідносини щодо захисту цих прав не допускають правонаступництва. У разі смерті позивача під час касаційного перегляду, якщо оскаржувані рішення нижчих судів є незаконними, а правонаступництво неможливе, такі рішення підлягають скасуванню з одночасним закриттям провадження у справі.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  4. КХС ВС С отступлением Спори, пов'язані з виконанням судових рішень

    Про застосування пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"

    Заборона вчинення виконавчих дій, встановлена пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.10.2019 №145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон №145-ІХ), не поширюється на стягнення коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає підстави для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/5697/18, оскільки у цій справі суди попередніх інстанцій правильно застосували приписи пункту 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ та дійшли вірного висновку стосовно можливості стягнення грошових коштів з підприємства, що включене до затвердженого цим Законом Переліку, зокрема Акціонерного товариства "Українська залізниця". Також судами попередніх інстанцій не встановлено підстав для повернення виконавчого документу, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, а тому з огляду на наведені правові норми суди дійшли висновку, що державний виконавець, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

    На сайте Верховного Суда ↗

  5. КХС ВС С отступлением Спори, пов'язані з виконанням судових рішень

    Визначення підвідомчості відкриття виконавчого провадження під час вчинення виконавчих дій

    З метою формування правового висновку для забезпечення сталості та єдності судової практики Верховний Суд у складі ОП КГС зазначає, що: Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець наділений повноваженнями щодо вчинення виконавчих дій на підставі виконавчого документа, який повинен містити резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, тому є обґрунтованим, що підвідомчість відкриття виконавчого провадження залежить саме від суми, яка підлягає стягненню за рішенням суду (зазначена у резолютивній частині рішення, виконавчому документі або підлягає визначенню відповідно до чинного законодавства), тобто у даному випадку виходячи з вартості предмета застави за договором застави, укладеним на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, оскільки сума заборгованості товариства (відповідача) обмежена вартістю заставленого майна, на яке за рішенням суду звернуто стягнення шляхом реалізації з прилюдних торгів, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності (суб'єкта господарювання), правовідносини застави регулюються статтями 572-593 ЦК України та Законом України "Про заставу", відповідно до яких заставодавець відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково у межах вартості предмета застави. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/14188/16 щодо того, що визначення підвідомчості з виконання виконавчого документу органу державної виконавчої служби має визначатись виходячи саме з розміру основного зобов'язання за кредитним договором, виконання якого забезпечене і в рахунок задоволення вимог за яким здійснюється таке звернення, а не виходячи із вартості предмета застави за договором застави, укладеним на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором.

    На сайте Верховного Суда ↗

  6. КАС ВС С отступлением Орендна плата

    Про включення земельного податку до складу інших валових витрат сум, умови несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування, а також ненарахування ПДВ на отримані суми винагороди у грошовій формі (бонусу) покупцю

    До витрат фізичної особи-підприємця, пов'язаних зі здійсненням ним господарської діяльності, на час виникнення спірних правовідносин (до 1 січня 2017 року) належали витрати на сплату орендної плати за землю державної та комунальної власності та/або земельного податку. Мотиваційні (бонусні) виплати, отримані за дистриб'юторським договором, належать до винагороди за надання маркетингових послуг, які є об'єктом оподаткування ПДВ у розумінні пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України. Судова палата вважає за потрібне правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року (справа № 820/4398/18), від 22 березня 2018 року (справа № 820/3255/17), від 27 лютого 2018 року (справа № 821/274/17) про застосування норми права у подібних правовідносинах, відповідно до якого до витрат фізичної особи-підприємця, пов`язаних зі здійсненням ним господарської діяльності, на час виникнення спірних правовідносин відносилися витрати на сплату орендної плати за землю державної і комунальної власності та/або земельного податку, підтримати та відступити від правового висновку щодо невключення плати за землю до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, відповідно до приписів ПК України в редакції, чинній до 1 січня 2017 року, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі № 809/647/17.

    На сайте Верховного Суда ↗

  7. КХС ВС С отступлением Забезпечення позову

    З ВІДСТУПОМ! Порушення співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами при забезпеченні позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову

    Накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те і на інше – у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону (частина 4 статті 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми спору доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів. ОП КГС ВС відступила від правового висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, щодо можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову.

    На сайте Верховного Суда ↗

  8. КХС ВС С отступлением Оскарження рішень третейських судів

    З ВІДСТУПОМ! Щодо розгляду питання дійсності арбітражної/третейської угоди як позовної вимоги

    Третейська / арбітражна угода не є правочином у розумінні ЦК України, цивільно-правовим (господарським) договором, а вважається за своєю суттю процесуальним договором, для якого чинне законодавство України встановлює спеціальний порядок визнання недійсним. Питання щодо недійсності третейської / арбітражної угоди суд розглядає не як позовну вимогу, а як процесуальне питання, що має бути вирішене до початку розгляду позовних вимог по суті. Якщо суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, він залишає позов без розгляду. Такий висновок має міститися в мотивувальній частині судового рішення. За потреби суд призначає експертизу. ОП КГС ВС вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК, викладеного у постанові ОП КГС ВС від 17.12.2021 у справі № 910/9841/20, про те, що позов про визнання недійсною третейської / арбітражної угоди, у тому числі викладеної у формі третейського / арбітражного застереження, може бути розглянутий господарським судом по суті.

    На сайте Верховного Суда ↗

  9. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Правомірність зазначення в апеляційній скарзі ухвали, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, у якості предмета апеляційного оскарження разом із рішенням по суті спору

    Зі змісту ч. 1 ст. 255 ГПК України вбачається, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду такої інстанції, згідно з переліком, наведеним у цій частині статті. Водночас відповідно до ч. 3 наведеної статті Кодексу заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. При цьому не має значення, були ці ухвали протокольними чи викладені у вигляді окремого рішення суду (ухвали). Ця норма означає, що доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали включаються в текст апеляційної скарги, а сама ухвала не зазначається в апеляційній скарзі окремо (як оскаржуване рішення), щодо неї скаржник не формулює окремих вимог (зокрема, не просить її скасувати), за її оскарження не сплачується судовий збір, а строк на її оскарження збігається зі строком на оскарження рішення суду першої інстанції. Суд має розглянути доводи скаржника щодо незаконності ухвали, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, саме як один з доводів апеляційної скарги на рішення, ухваленого по суті спору.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Направлення копій апеляційної скарги на ухвалу про повернення позову учасникам без електронного кабінету

    Відповідно до ч. 1 ст. 259 та абз. 1 ч. 7 ст. 42 ГПК України учасник справи повинен надсилати копії документів у паперовій формі цінним листом з описом вкладення лише тим учасникам справи, які не мають електронного кабінету та за ч. 6 ст. 6 ГПК України не зобов’язані його реєструвати.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  11. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Щодо вирішення судом питання про відкриття апеляційного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання

    Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 ГПК України). Ані положення ст. 260, ані положення ст. 261 ГПК України не вимагають окремого проведення судового засідання для вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження у справі. У ст. 267 ГПК України визначені дії, які вчиняються для підготовки розгляду справи судом апеляційної інстанції. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій в разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (ст. 268 ГПК України). Тобто про дату, час та місце розгляду справи суд повідомляє учасників справи, якщо справа відповідно до ГПК України розглядається з їх повідомленням, лише після вчинення передбачених цим Кодексом дій.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  12. КХС ВС Апеляційне провадження

    Межі повноважень суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення та направлення справи на новий (подальший) розгляд до місцевого господарського суду

    Перелік повноважень суду апеляційної інстанції за результатом перегляду рішення місцевого господарського суду, наведений у ч. 1 ст. 275 ГПК України. Зазначена стаття містить вичерпний перелік повноважень, які суд апеляційної інстанції має право застосувати за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду. До цього переліку не входить право на скасування рішення суду першої інстанції з передачею справи для нового / подальшого розгляду до цього ж суду. Тобто, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та направляючи справу на новий розгляд, суд апеляційної інстанції виходить за межі повноважень, визначених ст. 275 ГПК України, чим допускає порушення норм процесуального права.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  13. КХС ВС Спори, що стосуються питань процесуального права

    Непідписання постанови всім складом суду як підстава для скасування рішення та нового розгляду справи

    Відповідно до ч. 3 ст. 281 ГПК України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом. У п. 3 ч. 1 ст. 310 ГПК України законодавцем унормовано, що судові рішення підлягають обов’язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що в ньому зазначені. Отже, наявність у матеріалах справи непідписаної всім складом суду, визначеним для розгляду справи, постанови є обов’язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  14. КХС ВС Касаційне провадження

    Межі касаційного перегляду судових рішень у частині відстрочення їх виконання

    Згідно з ч. 6 ст. 238 та ч. 7 ст. 331 ГПК України питання відстрочення / розстрочення виконання судового рішення вирішується шляхом постановлення ухвали, яка може бути оскаржена. Утім, норми ГПК України не містять заборони щодо включення питання про відстрочення / розстрочення виконання рішення безпосередньо до рішення суду за результатами розгляду справи по суті. Пункт 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України передбачає право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції, зазначених у п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції щодо відстрочення / розстрочення виконання рішення після її перегляду в апеляційному порядку не може бути оскаржена в касаційному порядку, оскільки не включена до переліку, визначеного ст. 287 ГПК України. Водночас для забезпечення права на доступ до правосуддя та дотримання принципу рівності сторін можливість касаційного перегляду такої ухвали виникає лише тоді, коли апеляційний суд вирішив це питання вперше, без попереднього розгляду судом першої інстанції.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  15. КХС ВС Касаційне провадження

    Наявність у суду касаційної інстанції повноважень щодо самостійної правової кваліфікації спірних правовідносин без направлення справи на новий розгляд

    У разі, якщо суди попередніх інстанцій під час розгляду справи дотрималися вимог процесуального права щодо зібрання та дослідження доказів, і такі докази є допустимими, та на підставі цих доказів встановлені обставини справи, але судами надано неправильну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, наслідком чого стало неправильне застосування норм матеріального права, тоді суд касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, наділений правом самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, і використати свої повноваження, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України, з метою дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків судового провадження.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. КХС ВС Спори, пов'язані з виконанням судових рішень

    Право прокурора як заінтересованої особи на подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі за його позовом в інтересах держави

    Відповідно до ч. 1, 2 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Згідно із ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив. З урахуванням наведених законодавчих приписів прокурор як заінтересована особа має право подати заяву про заміну сторони виконавчого провадження у справі за його позовом в інтересах держави.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. КХС ВС Спори, пов'язані з виконанням судових рішень

    Право сторони виконавчого провадження відмовитися від поданої нею скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця

    Виходячи із застосованого у господарському судочинстві принципу диспозитивності (ст. 14 ГПК України), право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від позову або частини позовних вимог. За змістом ч. 10 ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Статтею 274 ГПК України передбачено, що у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  18. КХС ВС Спори, пов'язані з виконанням судових рішень

    Відсутність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження за наказом суду з відміткою про набрання чинності

    Коли виконавець, діючи відповідно до вимог законодавства та Інструкції з організації примусового виконання рішень, відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що належним чином спростовують таку вказівку, то він у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі немає.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. КХС ВС Юрисдикція

    Юрисдикція господарського суду щодо спорів про оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельного сервітуту

    Спір про визнання протиправним рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту і яка перебуває у користуванні позивача, є спором про право і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а не адміністративного, оскільки рішення стосується прав та охоронюваних законом інтересів користувача земельної ділянки, щодо якої надається дозвіл третій особі, а не захисту прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. КХС ВС Спори щодо права постійного користування земельною ділянкою

    Обов’язкові передумови для встановлення сервітуту за рішенням суду

    Судове встановлення земельного сервітуту є можливим лише у разі попереднього звернення до власника земельної ділянки з пропозицією укласти договір про встановлення сервітуту та недосягнення домовленості щодо його умов. Позивач зобов’язаний довести факт вчинення дій для встановлення сервітуту за домовленістю та відсутність згоди власника ділянки саме на умовах, заявлених у позові. Відсутність звернення з пропозицією про укладення договору на заявлених умовах є підставою для відмови в задоволенні позову. Земельний сервітут повинен здійснюватися найменш обтяжливим способом для власника. Якщо сторони попередньо погодили певну площу сервітуту, а позивач вимагає більшу площу без обґрунтування необхідності та без доведення недосягнення домовленості щодо збільшеної площі, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

    Позиция опубликована 25.09.2026 На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Категории

Классификатор правовых позиций Верховного Суда: пять судов и разделы каждого из них.

Велика Палата

Касаційний адміністративний суд

Касаційний господарський суд

Касаційний кримінальний суд

Касаційний цивільний суд

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT