К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Судебная практика Верховного Суда

Правовые позиции Верховного Суда Украины по категориям классификатора. Каждая позиция — с номером дела, датой постановления и ссылкой на текст решения в Едином государственном реестре судебных решений. Позиции — на украинском языке.

Новые позиции

Найдено 14 511 позиций

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 29.10.2026

  1. ККС ВС Межі перегляду судом касаційної інстанції (стаття 433)

    Відсутність повноважень суду касаційної інстанції на повторний допит потерпілого, свідків і виклик експертів

    Повторний допит потерпілого, свідків, а також виклик експертів не належать до повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами КПК, оскільки він є судом права, а не факту. Сама лише незгода учасника провадження з показаннями потерпілого, свідків чи висновками експертів не може бути підставою для повторного допиту цих осіб.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (стаття 47)

    Умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки трудовому колективу

    Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки трудовому колективу можливе за наявності передумови - вчинення особою вперше кримінального проступку або нетяжкого злочину, крім кримінальних правопорушень, щодо яких встановлено застереження в законі; підстави - особа, яка вчинила злочин, щиро розкаялася; колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи; особа, яка вчинила злочин, не заперечує проти закриття кримінальної справи за цією підставою. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. Інших вимог до оформлення зазначених документів КК не передбачено. Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є правом, а не обов’язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК).

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  3. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (стаття 47)

    Безпідставність передачі особи на поруки ТОВ за наявності не трудових відносин, а цивільно-правового договору про надання послуг

    Безпідставним є звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК з передачею на поруки ТОВ, що позбавляє поручителів можливості контролювати поведінку особи, проводити заходи виховного та профілактичного характеру. Відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем і може обумовлюватися свободою договору, визначеною ЦК. Відтак, характер цивільно-правових угод та їх юридичний зміст не можуть забезпечити передбачених ст. 47 КК умов звільнення особи від кримінальної відповідальності. А тому укладення особою цивільно-правової угоди з підприємством, установою, організацією не може слугувати підставою для передачі її на поруки колективу та звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  4. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (стаття 47)

    Щодо необхідності належного оформлення клопотання про передачу обвинуваченого на поруки

    Якщо клопотання директора товариства, членом якого є обвинувачений, про передачу його на поруки, не оформлене у той спосіб, який передбачений законодавством, зокрема, до нього не додано протоколу загальних зборів трудового колективу та не зазначено, в який спосіб колектив вказаного товариства бере на себе обов`язки щодо забезпечення виховного впливу на обвинуваченого, а той, у свою чергу, гарантує свою належну поведінку, то в такому випадку відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  5. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (стаття 48)

    Звільнення особи від кримінальної відповідальності якщо особа перестала бути суспільно небезпечною (ст. 48 КК)

    Стаття 48 КК передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки: коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Під втратою вчиненого особою діяння суспільної небезпечності кримінальний закон розуміє істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв’язку з чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК. Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв’язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв’язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу. Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК у разі, коли у зв’язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  6. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (стаття 49)

    Безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК

    Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій. Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  7. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (стаття 49)

    Визначення закінчення строку давності під час звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК

    Для правильного обчислення строків давності необхідно визначити момент початку строку і його закінчення. Таким початком строку є вчинення особою злочину, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили. Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа щодо цієї особи.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  8. ККС ВС Визначення меж судового розгляду (стаття 337)

    Встановлення дати вчинення кримінального правопорушення при визначенні спливу строку давності

    Встановлюючи сплив строку давності, суд виходить з дати вчинення кримінального правопорушення, зазначеної в обвинувальному акті, не визначаючи самостійно дату його скоєння, як і сам факт вчинення правопорушення, оскільки це вимагає повного дослідження доказів для встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  9. ККС ВС Зміст ухвали (стаття 372)

    Ухвалення рішення про звільнення від кримінальної відповідальності без вирішення питання про винуватість особи у пред’явленому обвинуваченні

    Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності полягає в тому, що за наявності визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені і доведені. До ухвалення вироку у справі, суд не може робити висновки про винуватість особи, тим більше тоді, коли строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності спливли значно раніше, ніж суд робить такий висновок. На відміну від змісту вироку (ст. 374 КПК), який поряд з іншим має містити рішення про винуватість особи у пред’явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, зміст ухвали (ст. 372 КПК) має містити лише суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини, що стосуються цього питання із посиланням на докази, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, положення закону, яким він керувався, висновки та інше.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (стаття 49)

    Необов’язковість згоди потерпілого на звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК

    Передбачений ст. 49 КК інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов’язує такого звільнення зі згодою потерпілої сторони на таке В даному випадку застосування положень ст. 49 КК є обов’язковим для суду, а тому позиція потерпілих у цьому кримінальному провадженні не є вирішальною.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  11. ККС ВС Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (стаття 49)

    Право суду на застосування давності та звільнення від відбування покарання на підставі ст. 49 КК особи, засудженої до довічного позбавлення волі

    Застосування давності до особи, в разі вчинення нею особливо тяжкого злочину, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, є правом, а не обов’язком суду. Питання про застосування давності в цьому разі вирішується судом відповідно до положень ч. 4 ст. 49 КК. Тобто, в даному випадку законодавцем встановлено факультативний порядок незастосування строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Якщо ж суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк. Отже, це є правом суду у кожному конкретному випадку відмовити у застосуванні давності або застосувати давність, призначивши вироком суду покарання у виді позбавлення волі на певний строк із подальшим звільненням від його відбування, навіть в разі заперечення винної особи від такого звільнення – застосувати положення статей 49, ч. 5 ст. 74 КК. Виокремлення законодавцем права суду застосувати давність в разі вчинення особою особливо тяжкого злочину, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, свідчить про необхідність ухвалювати рішення не про беззастережне звільнення від кримінальної відповідальності, а у кожному випадку застосування строку давності мотивувати можливість такого звільнення.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  12. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Критерії добровільної здачі бойових припасів у контексті ч. 3 ст. 263 КК

    Під добровільною здачею органам влади, серед іншого, бойових припасів, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі їх зберігати, незалежно від мотивів за власною волею передає їх відповідному державному органу, тобто припиняє протиправне володіння предметами цього злочину внаслідок їх передачі органу державної влади. Здача вказаних предметів може бути здійснена й іншими способами, серед яких, повідомлення про зброю, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, що зберігаються в конкретному місці, про яке органам влади невідомо. При цьому, його адресатом має бути особа, уповноважена приймати відповідні заяви і повідомлення, здійснювати їх реєстрацію, перевірку, виявлення і вилучення предметів кримінального правопорушення, а моментом здачі предметів правопорушення, за таких обставин, є момент їх виявлення і наступного переходу у фактичне володіння відповідного органу державної влади, з якого припиняється протиправне поводження із вказаними предметами. В аспекті приписів ч. 3 ст. 263 КК доведення інформації до відома інших адресатів (осіб, які працюють в органах влади), за своїм змістом є виявленням наміру (бажання) передати зброю, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, а не їх добровільною здачею. Повідомлення засобами телефонного зв’язку майора СБУ про факт виявлення засудженим набоїв, в аспекті застосування приписів ч. 3 ст. 263 КК, не мають кримінально-правового значення. Повідомлення про наявність бойових припасів до військової нарізної зброї, пістолета не означає їх здачу відповідно до вимог несення військової служби та чинного законодавства.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  13. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Відсутність підстав для застосування ч.3 ст. 263 КК у разі вилучення зброї правоохоронцями під час проведення досудового розслідування

    Оскільки зброя не була здана обвинуваченим добровільно органам влади, а вилучена правоохоронцями під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, тому підстави для застосування положень ч. 3 ст. 263 КК відсутні.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  14. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Відсутність підстав для застосування ч.3 ст. 263 КК у разі видачі зброї під час санкціонованого обшуку

    Видача зброї зумовлена зовнішніми чинниками, а саме, дозволом на проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання обвинуваченого, і не може свідчити про добровільність видачі ним бойових припасів, а тому відсутні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  15. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Згода на огляд житла не є добровільною здачею зброї та бойових припасів

    Заява особи про згоду на огляд квартири є підставою для проникнення до неї, але не свідчить про добровільну здачу зброї та бойових припасів у розумінні ч. 3 ст. 263 КК. Якщо особа повідомляє про їх зберігання вже за умов усвідомлення неможливості надалі безперешкодно їх зберігати через неминуче виявлення під час слідчої дії, видача таких предметів не є добровільною здачею.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Добровільна видача зброї як підстава для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а не для висновку про відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК

    Добровільна видача особою зброї працівникам поліції є підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності, а не для висновку про відсутність у діях особи суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК. Адже згідно з ч. 3 ст. 263 КК звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Обставини, які свідчать про добровільну видачу зброї після вчинення вбивства

    Про добровільність здачі зброї засудженим свідчить те, що він безпосередньо після вчинення вбивства, через 15 хвилин, уже прибув до відділення поліції, хоча мав реальну можливість продовжити зберігати пістолет або розпорядитися ним інакше (приховати, викинути). При цьому, долучення пістолета до провадження як речового доказу не спростовує того факту, що зброя була добровільно здана засудженим органам влади.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  18. ККС ВС Кримінальні правопорушення, що посягають на безпеку поведінки із загальнонебезпечними предметами (статті 262–270)

    Наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК, не виключає добровільної видачі бойових припасів

    Наявність у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, не виключає можливості добровільної видачі бойових припасів у розумінні ч. 3 ст. 263 КК. Про добровільність видачі свідчить, зокрема, те, що особа, маючи реальну можливість уникнути виявлення бойових припасів, цілеспрямовано прибула до місця перебування уповноважених осіб, не приховувала предмети та вживала заходів для завчасного повідомлення про них.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. ККС ВС Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (стаття 309)

    Умови застосування ч.4 ст. 309 КК. Встановлення добровільності звернення до лікувального закладу та лікування від наркоманії

    Положення ч. 4 ст. 309 КК дають можливість судам застосовувати її за наявності таких умов: 1) добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію; 2) особою розпочато лікування від наркоманії. При цьому вказана норма права є імперативною та не дозволяє судам встановлювати додаткові, не визначені нею обставини для її застосування. Законодавцем не обмежено застосування ч. 4 ст. 309 КК фактом перебування до вчинення цього кримінального правопорушення на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини. Положення кримінального закону не виключають можливість застосування ч. 4 ст. 309 КК навіть у тому випадку, якщо особа добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, усвідомлюючи можливість ухвалення обвинувального вироку щодо неї. Причини, які були визначальними для прийняття рішення про звернення до лікувального закладу з метою пройти лікування від наркоманії, можуть бути різними. Однак ключовим є добровільне прийняття рішення особою, яка хворіє на наркоманію, щодо необхідності такого лікування. Законодавець визначає поняття та підстави примусового лікування осіб, хворих на наркоманію, у ст. 16 Закону «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Будь-яке інше звернення для лікування від наркоманії є добровільним. Суд не може встановлювати додаткові умови для констатації факту добровільності. Так само не має значення для застосування положень ч. 4 ст. 309 КК факт попереднього перебування особи на обліку. Той факт, що особа вперше звернулася для лікування може слугувати підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності шляхом застосування вказаної правової норми, за наявністю інших підстав для цього. Тобто захворювання на наркоманію може бути діагностовано вперше, і це не може бути перешкодою для використання положень ч. 4 ст. 309 КК.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. ККС ВС Поняття військового кримінального правопорушення (стаття 401 КК)

    Відсутність згоди командира військової частини на продовження військової служби як підстава для відмови у звільненні від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК

    Відсутність згоди командира військової частини на продовження засудженим військової служби, про яку листом командира було повідомлено Верховний Суд, виключає можливість звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК.

    Позиция опубликована 23.10.2026 На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Категории

Классификатор правовых позиций Верховного Суда: пять судов и разделы каждого из них.

Велика Палата

Касаційний адміністративний суд

Касаційний господарський суд

Касаційний кримінальний суд

Касаційний цивільний суд

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT