К содержанию
Верховный Суд · правовые позиции

Судебная практика Верховного Суда

Правовые позиции Верховного Суда Украины по категориям классификатора. Каждая позиция — с номером дела, датой постановления и ссылкой на текст решения в Едином государственном реестре судебных решений. Позиции — на украинском языке.

Новые позиции

Найдено 14 544 позиции

Источник: lpd.court.gov.ua, обновлено 03.11.2026

  1. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Вплив правоохоронного органу на хід подій з використанням НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину

    Вплив правоохоронного органу на хід подій з використанням НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину, коли цей орган лише приєднується до протиправної діяльності, а не ініціює її, повинен розцінюватися не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань з огляду на обов’язок правоохоронних органів протидіяти злочинам. За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку винного до його вчинення сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було би вчинено. Сам по собі факт передачі незаконної матеріальної винагороди з відома та під контролем правоохоронних органів не свідчить про провокацію вчинення злочину, а направлений на документування злочинної діяльності. Відтак, доводи сторони захисту про те, що у цій кримінальній справі мало місце підбурювання до вчинення злочину є необґрунтованими.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  2. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Відмежування законного розслідування від провокації злочину у справах про збут наркотичних засобів

    Застосування спеціальних методів розслідування, зокрема оперативних закупок, не є провокацією злочину, якщо відсутні ознаки послідовного цілеспрямованого схиляння до правопорушення. Провокація не підтверджується, коли особа самостійно здійснювала збут наркотиків не тільки свідку, а й іншим особам, на що вказував, зокрема, зміст його телефонних розмов, оскільки останньому неодноразово телефонували невстановлені особи, які вели з ним зашифровані розмови і домовлялися про зустрічі. Також на відсутність провокації вказує те, що свідок і обвинувачений були раніше знайомі, він і раніше купляв у обвинуваченого наркотичні засоби. Будь-яких даних, які б свідчили про те, що допитаний у справі свідок обмовив обвинуваченого у вчиненні злочинів, у матеріалах справи немає. Судом також не встановлено, що вказаний свідок мав особисту зацікавленість у результаті розслідування чи якимось чином був у прямій залежності від працівників органу досудового розслідування. Також у судовому засіданні свідок показав, що добровільно дав згоду на проведення оперативних закупок у обвинуваченого. Саме по собі застосування спеціальних методів розслідування, зокрема легендованих операцій, не є провокацією злочину, а використання судом доказів, одержаних у такий спосіб, автоматично не свідчить про порушення права на справедливий судовий розгляд. Вплив поліції на хід подій з використанням «моделі симуляції злочинної поведінки», коли поліція приєднується до протиправної діяльності, а не ініціює її, розцінюється судом не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань з огляду на обов’язок правоохоронних органів протидіяти злочинам. Виходячи з правових орієнтирів, не є провокацією пропозиція особи, котра співпрацює з правоохоронними органами, вчинити злочин, на яку винний одразу погоджується. За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку винного до його вчинення (придбання чи виготовлення та зберігання предмета, знарядь злочину тощо) сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було би вчинено.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  3. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Обставини, які не свідчать про провокацію надання неправомірної вигоди службовій особі

    Досліджуючи питання, чи не було злочин вчинено внаслідок провокації (пастки) з боку органу розслідування, суди мають дослідити, зокрема, підстави, чому операція була розпочата, у тому числі, чи були об’єктивні підозри щодо причетності обвинуваченого до кримінальної діяльності або його схильності вчинити злочин, ступінь залученості поліції до злочину та характер будь-якого підбурювання або тиску, якому був підданий обвинувачений та інші обставини. Обвинувачений має отримати можливість доводити свою позицію відносно кожного з пунктів, важливих в цьому аспекті. Ухвалення службовою особою рішень або вчинення нею дій при виконанні своїх повноважень, якщо за оцінкою зацікавленої особи воно є незаконним та/або необґрунтованим, саме по собі не може свідчити про підбурювання до надання хабаря. Крім того, навіть якщо в подальшому таке рішення буде скасовано через незаконність або необґрунтованість, це не може свідчити, без додаткових доказів, про те, що воно приймалося з корупційною метою. Навіть якщо погодитися з оцінкою судів попередніх інстанцій дій слідчого після вилучення автомобіля як незаконних, такі дії самі по собі не можна розглядати як підбурювання до вчинення злочину, оскільки ситуація залишала для зацікавленої сторони законні способи її вирішення. Зацікавлена сторона не лише мала можливість оскаржити такі дії, але й скористалася нею. Вирішення згаданого питання за допомогою хабаря не було зумовлено цією ситуацією, оскільки адвокату були відомі інші способи захисту права, яке він вважав порушеним. Враховуючи освіту і професійний досвід адвоката, протизаконність хабаря не могла бути йому невідома, і відсутність спеціального попередження з боку слідчого не може тлумачитися як провокування на пропозицію і надання хабаря.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  4. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Необхідність об’єктивної оцінки тверджень про провокацію з урахуванням доказів

    Висновки про провокацію злочину повинні бути перевірені з огляду саме на встановлення того факту, коли правоохоронні органи приєдналися і розпочали проводити контроль за вчиненням злочину. Наявність чи відсутність провокації не встановлюється лише на підставі того факту, хто і кому перший зателефонував. Питання провокації слід досліджувати насамперед із поведінки особи, щодо якої внесено відомості до ЄРДР, а тим більше у тих провадженнях, коли саме правоохоронець вчиняє корупційний злочин. Оскільки у цьому провадженні одним із аргументів сторони захисту була наявність провокації злочину, то суду необхідно належно оцінити як аргументи сторони захисту, так і аргументи сторони обвинувачення щодо наявності або відсутності такої провокації з урахуванням підходів, використаних у вищевказаному рішенні ЄСПЛ. Той факт, що апеляційний суд витребував певну інформацію, яка стосується предмета доказування у цьому провадженні за ініціативи сторони захисту не свідчить про порушення положень КПК. Однак витребувані відомості потрібно оцінити у сукупності з іншими матеріалами цього кримінального провадження, а не надавати їм перевагу перед доказовою базою розглядуваного провадження.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  5. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Вирішення питання щодо провокації злочину з урахуванням всієї сукупності доказів. Недостатність висновку експертизи для підтвердження провокації

    Вирішення питання наявності або відсутності у кримінальному провадженні ознак провокаційних дій зі сторони працівників поліції вирішується судом на підставі всієї дослідженої сукупності доказів з певного питання. Висновок комісійної судової психологічної лінгвістичної експертизи не є достатнім підтвердженням наявності в діях працівників поліції провокативних дій. Відповідно до протоколів про результати проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи встановлено, що саме засуджений був ініціатором проведення зустрічі, яка відбулась під контролем правоохоронних органів між ним та свідками. Окрім того, саме засуджені висловили намір про надання свідку грошових коштів за організацію та пришвидшення проведення перевірок приміщень підприємства.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  6. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Порядок проведення спеціального слідчого експерименту. Необхідність надання оцінки оперативно-розшуковій справі у разі визнання її допустимим доказом

    Висновок судів попередніх інстанцій про те, що штучно створена обстановка спеціального слідчого експерименту безальтернативно свідчить про провокацію злочину Верховний Суд є необґрунтованим. Спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину. Таким чином, однією з ознак спеціального слідчого експерименту є мета його проведення, зокрема перевірка дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішення щодо вчинення злочину. Тяжкість вчиненого злочину є необхідною умовою проведення цієї НСРД. Інша ознака спеціального слідчого експерименту полягає у тому, що під час його проведення допускається використовувати не лише природні (звичайні) умови, а й створювати штучну обстановку або штучні умови. Такий висновок випливає із визначення поняття «спеціальний слідчий експеримент» наданого в Інструкції, а саме: що це «створення слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної». Отже, обстановка повинна відповідати наступним вимогам: 1) вона повинна складатися на основі інформації про злочинну діяльність особи, наявної в слідчого або оперативного підрозділу; 2) ця обстановка повинна бути максимально наближеною до презюмованої злочинної діяльності особи, щодо якої проводиться експеримент. Фактичним початком спеціального слідчого експерименту слід вважати дії зі створення штучної обстановки, незалежно від дій особи, щодо якої проводиться такий експеримент. Сторона обвинувачення вказувала, що доказом відсутності провокації є долучені до кримінального провадження матеріали оперативно-розшукової справи, які підтверджують, що до появи свідка виправдані за попередньою змовою систематично займались вимаганням та отриманням неправомірної вигоди з осіб, які здійснюють свою діяльність у сфері пасажирських автоперевезень та перевезень вантажів, постійно проводили між собою наради, на яких обговорювали питання щодо отриманої неправомірної вигоди та можливостей її отримання від суб’єктів господарювання. Суд апеляційної інстанції визнав допустимими матеріали оперативно-розшукової справи, долучені до кримінального провадження, проте, не надав належної оцінки щодо їх значення для підтвердження факту відсутності провокації вчинення злочину, як того вимагала сторона обвинувачення.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  7. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Ознаки провокації злочину. Дії заявника, які були провокативними

    ЄСПЛ визначає «пастку» як ситуацію, коли задіяні агенти працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке вона в іншому випадку не вчинила би, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне правопорушення/ Поведінкою, яка провокує особу на скоєння злочину, незалежно від того, чи був «таємний агент» працівником правоохоронного органу чи особою, яка діяла на їх прохання, може бути встановлення контакту із особою за відсутності об’єктивних підозр у її причетності до злочинної діяльності, ), поновлення пропозиції, незважаючи на її попередню відмову. Із зафіксованих за результатами НСРД розмов між виправданим та заявником вбачається, що виправданий пропонував заявнику укласти офіційний договір на водокористування, за умови надання ним документів на користування земельною ділянкою, але заявник цього не зробив, при цьому запропонував заплатити вдвічі більше. Виправданий не погодився на пропозицію неправомірної вигоди, а навпаки наполягав на офіційній сплаті за використану воду, яку заявник споживає для поливу, шляхом укладання договору на водопостачання, або у разі відсутності необхідних документів користуватися водою через іншого водокористувача. З огляду на викладене, у діях заявника наявна провокація, а тому докази, отримані шляхом підбурювання особи до вчинення злочину, не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  8. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Провокація злочину працівником поліції та асиметричний підхід до допустимості доказів у кримінальному процесі

    Будь-який державний службовець, зокрема, і працівник поліції, зобов’язаний щонайменше утримуватися від поведінки, яка може бути розціненою як готовність вчинити корупційне правопорушення. У даному випадку сам поліцейський стверджував, пояснюючи необхідність увімкнення прихованого відеозапису, що в нього була підозра, що засуджений запропонує йому хабар, оскільки засуджений робив такі пропозиції працівникам поліції під час оформлення протоколу. Показання поліцейських, які складали відповідний протокол, не підтверджують це повідомлення поліцейського. Але навіть, якщо вважати, що у нього були підстави для підозри, то ця обставина тим більше вимагала від поліцейського вжити заходів, щоб його поведінка не була витлумачена як пропозиція або готовність отримати хабар. В обставинах цієї справи ніщо не заважало йому відмовити засудженому у зустрічі в кабінеті або негайно припинити таке спілкування. Однак поведінка працівника поліції носила протилежний характер: беззмістовне, не зумовлене будь-якою необхідністю, перебування в кабінеті і вичікувальна позиція його з численними паузами у розмові створювали враження готовності отримати пропозицію неправомірної вигоди і, таким чином, провокували засудженого на таку пропозицію. Пропозиція неправомірної вигоди з боку засудженого була спровокована поведінкою працівників міліції. Підготовка поліцейським прихованого відеозапису свідчить про те, що поведінка була усвідомлено спрямована на провокування такої пропозиції з метою фіксування злочину. Верховний Суд не надає великої ваги висловлюванням поліцейського під час зустрічі, оскільки він усвідомлював, що здійснюється відеозапис і це зумовлювало його поведінку. Таку поведінку поліцейського Суд не може розцінити інакше, як провокування злочину з метою його викриття. Правила оцінки доказів мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави в права і свободи особи та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів. Вимога визнати докази, отримані з порушеннями, недопустимими спрямована на те, щоб сторона, що допустила порушення, не могла скористатися його результатами. Використання цих правил на шкоду стороні, яка жодним чином не відповідальна за порушення процесуальних правил, суперечить їх меті. Тому докази, які відповідно до правил допустимості не можуть бути допущені на доведення винуватості, можуть використовуватися для спростування версії сторони обвинувачення. Позбавлення сторони захисту такого права призводить до покладення на неї негативних наслідків недотримання положень кримінального процесуального закону, допущених стороною обвинувачення щодо доказів, які виправдовують особу.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  9. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Відсутність провокації з боку викривача

    При вирішенні питання наявності провокації слід з’ясувати: чи надавалась допомога особі вчинити злочин, який вона б не вчинила, якби правоохоронні органи або особи, що діють за їх дорученням, цьому не сприяли; чи спонукали дії агентів, що працюють під прикриттям, вчинити злочин, і ніщо не передбачало, що злочин був би скоєний без цього втручання; чи було задокументовано контроль за вчиненням злочину. Відсутність провокації з боку викривача підтверджується змістом розмов, які були зафіксовані в результаті проведення НСРД під час їх зустрічей, коли обвинувачений без будь-якого примусу або стороннього впливу проявляв активність у питанні висловлення пропозиції та обіцянки надати неправомірну вигоду за завершення аудиту, визначенні її розміру та порядку розподілу, порядку та умов надання, залучення до аудиту бажаних осіб. Викривач не був залежним від конкретних правоохоронних органів та не діяв під їхнім контролем як «агент держави». Не є переконливими твердження сторони захисту про те, що викривач шукав можливість отримати такий статус як гарантію захисту від звільнення з посади через ймовірну втрату доступу до державної таємниці, та був залежним від правоохоронних органів. На спростування цих тверджень суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно зі ст. 53-4 Закону «Про запобігання корупції» викривача не може бути звільнено у зв’язку із повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень. Питання порушення режиму державної таємниці жодним чином не було пов’язано із корупційним правопорушенням.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  10. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Обставини, які свідчать про провокацію

    У разі наявності за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд має перевірити це у судовому засіданні шляхом безпосереднього дослідження відповідних доказів і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) факту провокації злочину і, як наслідок, щодо допустимості та достатності доказів, наявних у справі, для ухвалення відповідного процесуального рішення. Про наявність провокації свідчить те, що свідок, який є агентом правоохоронних органів, не мав жодного наміру навчатись у коледжі, де директором була виправдана, всі телефонні дзвінки їй надходили виключно від агента, який постійно розпитував про кошти, які потрібно оплатити за навчання (на що виправдана повідомляла про необхідність отримання розрахункового рахунку у комісії та внесення коштів на відповідний рахунок), й він, маючи змогу звернутись до працівників приймальної комісії, яка працювала у ті дні, з власної ініціативи постійно шукав особистих зустрічей з виправданою. Оскільки за підтримки правоохоронних органів свідок впливав на виправдану, постійно шукаючи зустрічей, телефонних розмов, і цього кримінального провадження не було б апріорі в разі відсутності такого «зручного» свідка для правоохоронних органів, а тому у даному кримінальному провадженні мала місце провокація свідка та працівників правоохоронних органів до вчинення виправдною відповідного злочину.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  11. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Провокація злочину та визнання отриманих доказів недопустимими

    Заявник, який звернувся з заявою про вимагання головним лікарем від нього неправомірної вигоди, працював під прикриттям правоохоронних органів, зокрема, протягом шести років був заявником у значній кількості кримінальних проваджень, пов’язаних з корупційними злочинами. Заявник, перебуваючи у кабінеті головного лікаря, діяв активно, наполегливо, швидко, щоб залишити заздалегідь помічені спеціальною речовиною грошові кошти, при цьому проігнорував репліки виправданої про оформлення цих грошей через бухгалтерію в якості благодійної допомоги закладу, що передбачено Статутом і не є забороною. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у кримінальному провадженні щодо виправданої мала місце провокація з боку заявника, котрий за підтримки правоохоронних органів впливав на виправдану шляхом призначення зустрічей та телефонних розмов. При цьому, жодних даних на спростування доводів сторони захисту щодо провокації злочину прокурором не було надано. Отже отримані в результаті проведення НСРД докази є недопустимими в розумінні статей 86, 87, 94 КПК, оскільки отримані за допомогою провокації, тобто внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  12. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Добровільне вчинення корупційного злочину без застосування впливу

    Про відсутність провокації злочину свідчать активні дії засудженого щодо непроведення перевірки та щодо заволодіння грошовими коштами, а саме ініціював їх передачу та визначив конкретну суму, яку бажав отримати; після їх передачі в автомобілі в обумовленому розмірі не відмовився від свого наміру. Засуджений мав право вибору – відмовитись від отримання будь-яких матеріальних вигод чи прийняти їх, тобто, до нього не застосовувались будь-які засоби впливу, зокрема, шляхом використання прийомів шантажу чи погроз, наполегливого його схиляння до протиправних дій. Водночас, засуджений, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, в порушення вимог ч. 1 ст. 24 Закону «Про запобігання корупції», не вжив заходи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, а навпаки активно добровільно вживав заходи, спрямовані саме на одержання неправомірної вигоди. Таким чином суд апеляційної інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  13. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Обставини, які вказують на провокативність дій у кримінальному провадженні щодо вимагання неправомірної вигоди

    Провокація у кримінальному провадженні встановлена за сукупністю обставин: заявник працював під контролем правоохоронних органів без оформлення конфіденційного співробітництва; прийшов на зустріч за власною ініціативою без попереднього запису та належного оформлення документів; після інкримінованої події не здійснював навчання в центрі зайнятості, що свідчить про відсутність реального наміру його проходження. Заявник звернувся до особи, яка не мала відповідних повноважень, був ініціатором влаштування на навчання та сам висловив намір вивчитися на електрогазозварювальника. Провокативність дій підтверджується відсутністю реальної необхідності звертатися за допомогою до обвинуваченої особи. Тому суди попередніх інстанцій дійшли аргументованих висновків про існування у кримінальному провадженні провокації злочину й такі висновки узгоджуються з усталеною практикою ЄСПЛ.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  14. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Відсутність провокативних дій на вчинення збуту правоохоронних органів

    Про те, що обвинувачений мав на меті саме збут психотропної речовини, свідчить його поведінка (вжиття ним додаткових заходів для конспірації своєї діяльності - отримання посилки не на своє ім`я, реєстрація карти клієнта «Нової пошти» на вигадане ім`я; постійне відстеження посилки та отримання її через 15 хвилин після доставки у відділення); особливо великий розмір психотропної речовини є надмірною для вживання однією особою, враховуючи, що сам обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога не перебував та не був особою, яка постійно вживала психотропні речовини; обставини, за яких її було придбано (через телеграм-канал), та зважаючи на кошти, якими оперували дані особи, що відображено у їхній переписці, а також на те, що обвинувачений неодноразово з’ясовував у співрозмовника питання щодо придбання та надіслання йому ваг та зіп-пакетів (для подальшого фасування), свідчить про те, що він достеменно знав, розумів та чекав доставки саме такого розміру психотропної речовини. Стороною захисту не надано жодних переконливих фактичних даних щодо підбурювання працівниками правоохоронних органів засудженого до вчинення злочину. Зокрема, сторона захисту не подавала заяв чи скарг на дії працівників правоохоронних органів, не вказала ні прізвищ, ні посад працівників правоохоронних органів, які, нібито спровокували засудженого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  15. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Непослідовність заперечення вчинення злочину та одночасне висунення скарги про провокацію

    З точки зору фактів Суд вважає непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов’язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників правоохоронних органів. Однак, як вбачається з доводів заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочину, що, на думку Суду, перешкодило йому висунути обґрунтовану скаргу на «таємного агента» (agent provocateur). Тому Суд відхиляє скаргу заявника щодо «таємного агента» (agent provocateur) як явно необґрунтовану за підпунктом «а» п. 3 та п. 4 ст. 35 Конвенції.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  16. ККС ВС Засоби, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, негласне отримання зразків, використання конфіденційного співробітництва (статті 273–275)

    Особи, які можуть (не можуть) залучатися до конфіденційного співробітництва

    Згідно з ч. 2 ст. 275 КПК забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення НСРД адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов’язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру. Тобто, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо неможливості залучення до конфіденційного співробітництва, зокрема, осіб, які раніше притягувалися до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  17. ККС ВС Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій (стаття 246)

    Необов’язковість наявності доступу до державної таємниці осіб, залучених до проведення НСРД

    Особи, які залучаються до проведення негласної слідчої (розшукової) дії (зокрема, поняті, закупники наркотичних засобів, психотропних речовин), не обов’язково повинні мати доступ до державної таємниці. Згідно зі ст. 11 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» такі особи зобов’язані лише не розголошувати таємницю, що стала їм відома у зв’язку з проведенням оперативно-розшукової діяльності.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  18. ККС ВС Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій (стаття 246)

    Суб’єкти залучення осіб в рамках конфіденційного співробітництва

    Висновок суду першої інстанції про те, що виключно слідчий має право залучати осіб в рамках конфіденційного співробітництва, не відповідає загальному положенню про негласні слідчі (розшукові) дії, визначеному в ч. 6 ст. 246 КПК, згідно з яким за рішенням слідчого чи прокурора до проведення НСРД можуть залучатися також інші особи.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  19. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Відсутність провокації у діях свідка при наявності його власного інтересу у взаємодії з обвинуваченим

    Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних про те, що свідок пропонував виправданому грошові кошти чи спонукав останнього до фінансової вигоди. Активність і наполегливість свідка могла бути викликана його власним інтересом, оскільки він мав всі необхідні підстави для встановлення групи інвалідності і саме тому ініціював відповідні питання до ЛКК, головою якої був виправданий. Не є достатньо обґрунтованим і твердження місцевого суду про те, що неодноразове залучення свідка як викривача в інших кримінальних провадженнях свідчить про провокаційний характер його дій відносно виправданого.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

  20. ККС ВС Контроль за вчиненням злочину (стаття 271)

    Наполегливість та ініціативність свідка, як обставини, що свідчать про провокацію

    Якщо у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 368 КК щодо одержання неправомірної вигоди державним службовцем, встановлено, що свідок до дня звернення з заявою про злочин та моменту передачі неправомірної вигоди державному службовцеві неодноразово йому телефонував, зустрічався з останнім та наголошував на тому, що посвідчення тракториста-машиніста йому потрібні терміново, тобто ініціатива виходила від свідка, за відсутності якої злочин не було би вчинено, тому доводи щодо провокації злочину правильно не були визнані явно безпідставними та підлягали перевірці. Жодних даних на спростування таких доводів сторони захисту прокурором не було надано. За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості державного службовця поза розумним сумнівом.

    Позиция опубликована 07.08.2026 На сайте Верховного Суда ↗

Позиции подготовлены аналитиками Верховного Суда. Это не цитата решения: прежде чем ссылаться в процессуальном документе, прочитайте само постановление.

Категории

Классификатор правовых позиций Верховного Суда: пять судов и разделы каждого из них.

Велика Палата

Касаційний адміністративний суд

Касаційний господарський суд

Касаційний кримінальний суд

Касаційний цивільний суд

Практика по вашему делу

Merit сам находит позиции Верховного Суда для вашего дела

Merit читает материалы дела, строит позицию и подбирает практику в ее поддержку. Каждую ссылку можно открыть и проверить.

Заказать демо Позиции ВС в Claude и ChatGPT